06 червня 2025 року м. Ужгород№ 640/24438/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судових засідань - Куля Т.Т.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника позивача - Валька І.В.,
представника відповідача - Прутенського К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Відповідно до частини третьої статті 243 КАС України 06 червня 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено та підписано 16 червня 2025 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску № 0077944203 від 10 жовтня 2019 року Головного управління ДПС у м. Києві на суму 5591,42 гривень, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 0077964203 від 10 жовтня 2019 року Головного управління ДПС у м. Києві на суму 340,00 гривень, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
3) визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56 від 10 жовтня 2019 року Головного управління ДПС у м. Києві на суму 55914,06 гривень, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Згідно з розпорядженням керівника апарату від 25 березня 2021 року «Щодо призначення автоматизованого розподілу судових справ» справу № 640/24438/19 передано на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2021 справу розподілено судді Добрянській Я.І..
Суддею Добрянською Я.І. 26 березня 2021 року постановлено ухвалу про прийняття даної справи до свого провадження.
Однак справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-IX (далі - Закон №2825), серед іншого вирішено передати на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами інших адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі тих, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 (в редакції Закону України №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
Так, за результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, адміністративна справа №640/24438/19 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
04 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинець Д.В..
07 березня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14 квітня 2025 року на 15:00 год.
11 березня 2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про участь у підготовчому судовому засіданні на 14 квітня 2025 року на 15:00 годині та всіх подальших судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 13 березня 2025 року вищевказане клопотання представника позивача задоволено.
31 березня 2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про участь у підготовчому судовому засіданні на 14 квітня 2025 року на 15:00 годині та всіх подальших судових засіданнях в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року вищевказане клопотання представника відповідача задоволено.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 14 квітня 2025 року було замінено відповідача Головне управління Державної податкової служби м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 44116011).
28 квітня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд даної справи по суті позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позові та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів наведених у письмовому відзиві на позовну заяву, поданому ще на стадії розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Ретельно дослідивши спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23 серпня 2019 року № 11835 було проведено документальну позапланову невиїзну податкову перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зорів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладання трудова договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальна страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами чого складено Акт від 09 вересня 2019 року № 22/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 .
За висновками Акту інспектор вважає, що позивач допустив зокрема наступні порушення: 1. не нарахував і не сплатив до бюджету суму єдиного податку за 9 місяців 2017 року в розмірі 7 844,60 гривень та не здійснив перехід на загальну систему оподаткування з 01 жовтня 2017 року; 2. не подав до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за четвертий квартал 2017 року та за 2018 рік; 3. занизив податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 267,41 гривень за 2017 рік та на суму 262 365,39 гривень за 2018 рік; 4. не нарахував і не сплатив військового збору у розмірі 22,28 гривень за 2017 рік та розмірі 21 863,78 гривень 2018 рік; 5. подав звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2018 рік за невстановленою формою; 6. не нарахував і не сплатив суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу у розмірі 55 914,06 гривень за 2018 рік; 7. не визначив суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 724 428,00 гривень. Як зазначено позивачем у позовній заяві, до даного позову мають відношення лише висновок 5 та 6 Акту, оскільки саме на підставі цих висновків прийнято оскаржувані Рішення та Вимогу.
Всі «порушення», про які зазначає відповідач в Акті, походять від висновку останнього про те, що позивач перевищив 5 000 000 гривневий ліміт доходів, який встановлений для платників єдиного податку 3 групи і, відповідно, перевищення ліміту доходів має наслідком: втрату права ФОП перебувати на єдиному податку; нарахування ПДВ; неврахування податкового кредиту з ЦДВ (бо ФОП не зареєстрований); необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), єдиного соціального внеску (ЄВС); подання декларацій по формі відмінній, від тієї, яку має подавати ФОП на загальній системі оподаткування тощо.
Натомість, як стверджує позивач у позові, він не перевищив 5 000 000,00 ліміт доходів, оскільки частина з доходів була отримана за договором комісії. Позивач був комісіонером. При цьому податковим кодексом передбачено, що тільки комісійна винагорода має бути врахована як дохід позивача-комісіонера, а не всі кошти, що отримані ним. І друга операція, щодо якої відповідач на думку позивача мав помилкову та необґрунтовану позицію, - це облік доходів за договорами з еквайрингу. За договором еквайрингу електронні кошти клієнтів після проведення операції із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) потрапляють на транзитні рахунки банку позивача. З отриманих коштів банк відраховує свою комісію. Залишок коштів направляється на банківський рахунок позивача. Позивач обліковує свої доходи за касовим методом - лише те, що отримав готівкою, і те, що надійшло йому на його банківський рахунок, як передбачено там же податковим кодексом. Однак, відповідач таку позицію позивача не розділяє.
Як вбачається з матеріалів справи, перша перевірка була проведена з 12 червня 2019 року до 19 червня 2019 року, за результатами якої винесено Акт № 1514/26-15-42-03-30/3046114318 від 26 червня 2019 року. На акт позивачем було подано заперечення, за результатом розгляду якого було призначено повторну перевірку. Під час повторної перевірки на аналіз відповідачу, як стверджує позивача, були подані всі документи за договорами комісії та проведено зустрічну звірку з нашими контрагентом-комітентом, який все підтвердив. В результаті повторної перевірки подані документи описані в акті, але по суті проігноровані та винесено Акт від 09 вересня 2019 року № 22/26-15-42-03-30/3046114318. На Акт подано заперечення, доводи якого не були враховані ГУ ДПС у м. Києві, про що податковий орган повідомив листом № 5848/ФОП/26- 15-42-03-27 від 07 жовтня 2019 року.
Судом також встановлено, що 18 жовтня 2019 року позивачем отримано: Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску № 0077944203 від 10 жовтня 2019 року; Рішення № 0077964203 від 10 жовтня 2019 року (далі - Рішення); Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56 від 10 жовтня 2019 року (далі - Вимога).
З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2019 року позивачем подано на Рішення та Вимогу Адміністративну скаргу до ДПС України.
25 листопада 2019 року ДПС України прийнято Рішення про результати розгляду скарги № 10641/6/99-00-0806-01, яким залишено Адміністративну скаргу позивача без задоволення. Вказане рішення було отримано позивачем 27 листопада 2019 року разом з поштовим відправленням 0405344334412.
Рішення і вимогу позивач вважає необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінки спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Щодо правомірності проведення перевірки (наявності чи відсутності повноважень), суд зазначає наступне.
Перевірка проведена на підставі Наказу Головного управління ДФС у місті Києві № 11835 від 23 серпня 2019 року. Однак, суд погоджується з твердженням позивача, що 21 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України передав Державній податковій службі України функції з реалізації державної податкової політики замість Державної фіскальної служби України. Таке функціональне правонаступництво відбулося після прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 21 серпня 2019 року № 682-р «Питання Державної податкової служби», відповідно до якого вирішено: «Погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 p., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.».
Відповідно до вимог частини другої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Отже, суд погоджується з твердженням позивача, що наказ про перевірку від 23 серпня 2019 року прийнятий неуповноваженим органом - Головний управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
Зокрема суд зазначає, що грубі процесуальні порушення при призначенні перевірки є підставою для скасування рішень, прийнятих на основі цієї перевірки. До такого правового висновку зводиться позиція суду касаційної інстанції: невиконання вимог законодавства щодо підстав призначення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14.
Ба більше, 16 січня 2018 року у провадженні № к/9901/881/18 по справі № 805/13237/13-а (ЄДРСР № 71630430) Верховний Суд чітко вказав, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Результати перевірки, отримані внаслідок неправомірних дій органу, у будь-якому випадку не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Головне управління ДПС у м. Києві у своєму Листі № 5848/ФОП/26-15-42-03-27 від 07 жовтня 2019 року «Про розгляд заперечення на акт перевірки» не погодилось з вказаними аргументами позивача. Податковий орган аргументував свою позицію наступними аргументами:
1) «Розпорядження Уряду від 21 серпня 2019 року № 682-Р про початок роботи Державної податкової служби України опубліковане на Урядовому порталі 28 серпня 2019 року»;
2) Виконання повноважень ГУ ДПС у м. Києві почалося після видання Наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 29 серпня 2019 року № 43 «Про початок виконання Головним управлінням ДПС у м. Києві покладених на нього Положенням про ГУДПС функції і повноваження Головного управління ДФС у м. Києві, яке реорганізується шляхом приєднання».
Суд погоджується з позицією позивача, що вказані аргументи не ґрунтуються на законі, а є вільним тлумаченням відповідачем норм права.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вже зазначалося відповідно до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» лише постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності після їх оприлюднення.
Розпорядження Кабінету Міністрів України не є нормативним актом або регуляторним актом, а отже, на нього не поширюються вимоги щодо обов'язкового оприлюднення як до нормативного акту.
На підтвердження того, що Розпорядження № 682-р від 21 серпня 2019 року набрало чинності 21 серпня 2019 року суд звертає увагу на інформаційну карту цього розпорядження на офіційному сайті «Законодавство України» Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/682-2019-p/card4.
Головне управління ДПС у м. Києві, так як і ДПС України не наділені повноваженнями визначати день початку своєї діяльності. Такі повноваження відсутні в Положенні про Державну податкову службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227. Ба більше, вказані повноваження має Кабінет Міністрів України, і він наділений ними відповідно до закону.
Таким чином, Наказ на проведення податкової перевірки виданий органом, який не мав повноважень податкового органу. Такий наказ є нікчемним. Тому, проведено перевірку і складено Акт без належного наказу на перевірку, тобто незаконно.
Щодо взаємовідносин з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (договір комісії), суд зазначає таке.
На стор. 7 Акту в п. 1.20. зазначено, що у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 були господарські операції за договором комісії № 08/04 від 08 квітня 2017 року, за якими комісіонер ФОП ОСОБА_1 продавав товар ФОП ОСОБА_2 .. Вказані операції впливають на визначення обсягу, адже відповідно до п. 292.4. Податкового кодексу України (далі - ПК Украни) у разі надання послуг, виконання робіт за договорами комісії доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). Натомість, в Акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не надано контрольні стрічки для підтвердження реалізації товару, переданого на комісію, що унеможливлює підтвердження факту реалізації саме того товару, який був наданий згідно договору комісії. Ненадання контрольних стрічок РРО була єдиною причиною неврахування операцій позивача по договору комісії. Проте, контрольні стрічки не витребовувалися інспектором під час перевірки.
Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, для усунення будь-яких сумнівів у проведенні операцій і їх змісті разом з Запереченням на Акт позивачем було надано інспектору копію стрічок в частині, що стосується комісійних операцій з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ..
Натомість, інспектором ГУ ДПС у м. Києві було проігноровано вказані докази. Причиною таких дій інспектором в Листі за результатами розгляду Заперечення на Акт № № 5848/ФОП/26-15-42-03-27 від 07 жовтня 2019 року зазначено: «ФОП ОСОБА_1 до заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 09 вересня 2019 року № 22/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 було додано лише копії фіскальних чеків, які містять інформацію про реалізацію товарів за договором комісії з ФОП ОСОБА_2 , але для визначення загального обсягу доходу та розмежування його на реалізацію спортивного інвентаря та реалізацію товару по договору комісії не надано контрольні стрічки по всім розрахунковим операціям».
Отже, після виконання вимог Акту і надання копій стрічок, які стосуються комісійних операцій між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 інспектором невизнані ці операцій та з незрозумілих причин не взяті до уваги.
Відповідно до ст. 2 та абз. 4 п. 7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через модем реєстратора розрахункових операцій (РРО) здійснюється передача копій сформованих РРО розрахункових документів і фіскальних звітних чеків в електронній формі по дротових або бездротових каналах зв'язку до податкового органу. Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органами доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 08 жовтня 2012 року № 1057, суб'єкти господарювання, які використовують РРО, що створюють КСЕФ, та/або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні забезпечити передачу до сервера обробки інформації електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані (п. 1.5 Порядку).
Вказаний порядок передбачає передання від суб'єкта господарювання, який використовує РРО, через інформаційного еквайєра даних РРО до баз даних податкового органу.
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що дані РРО ФОП ОСОБА_1 наявні у ГУ ДПС у м. Києві в повному об'ємі в електронній формі.
Для перевірки того, чи зареєстрований чек, який видав суб'єкт господарювання, існує сервіс https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check пошук фіскального чеку на сайті податкового органу.
Судом зокрема встановлено, що в п. 2.1. Акту на сторінці 10 інспектор зазначає: «При перевірці достовірності визначення суми доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку ОСОБА_1 використано дані показників звітів, що подані по дротових та бездротових каналах зв'язку, електронних копій розрахункових документів і фіскальних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані коштами які надійшли на розрахунковий рахунок від контрагентів.»
Аналогічна відповідь міститься і в листі за результатами розгляду Заперечення на Акт.
Отже, сама інспектор в п. 2.1.2, 2.1.2.1 Акту підтверджує, що мала доступ до інформації контрольних стрічок РРО платника ОСОБА_1 ..
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що причина, яка на думку інспектора не дала їй можливості «підтвердження факту реалізації саме того товару, який був наданий згідно договору комісії», є надуманою.
Як стверджував позивач у позові, всі доходи ФОП ОСОБА_1 записані в Книгу доходів і витрат, яка прошита, пронумерована і зареєстрована по податковій інспекції. Книга, в якій записані доходи від комісійних операцій, ведеться з 06 травня 2014 року. Оригінал цієї книга було надано до перевірки. Він наявний у позивача. Книга містить записи про готівкові і безготівкові доходи позивача. Дані книги переносяться до відповідних декларацій про доходи позивача за певний період.
При співставлення контрольних стрічок РРО, Книги обліку доходів і витрат, первинних документів про господарські операції, а також маючи матеріали зустрічної звірки від комітента ФОП ОСОБА_2 , суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач мав можливість з усіх сторін перевірити господарські операції позивача за договором комісії з ФОП ОСОБА_2 ..
Відповідно до п. 85.6, 85.7. ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом.
Жодних актів про відмову надавати первинні документи інспектор не складав, а позивач не підписував. Доказів зворотного суду не надано.
Визнання господарських комісійних операцій з ФОП ОСОБА_2 є ключовим для висновку про те, чи перевищив ФОП ОСОБА_1 ліміт в 5 000 000,00 гривень, чи ні.
Якщо операції за договором комісії не визнавати і також ігнорувати зміст екварингових операцій, то відбулося перевищення ліміту доходу, і відповідно, таке перевищення призводить до автоматичного позбавлення позивача статусу платника єдиного податку. Позбавлення такого статусу і має наслідком нарахування ППР, Вимоги та Рішення на основі «порушень», які містяться у висновках Акту.
В іншому випадку - визнання комісійних операцій приводить до висновку, що позивач не перевищив встановлений п'ятимільйонний гривневий ліміт. Відповідно, тоді не відбуватиметься жодних порушень, про які зазначено в Акті.
Законодавчо комісійні угоди ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинені в межах закону (цивільного та податкового кодексів).
З усіх коштів, які отримав ФОП ОСОБА_3 його доходом є тільки комісійна винагорода. Доходом ФОП ОСОБА_2 є залишок від всіх коштів, які надійшли за мінусом комісійної винагороди.
Обидва ФОП відобразили у своїй документації і звітності саме такі комісійні операції, а не інші.
Судом з матеріалів справи також встановлено, що рух коштів відбувався таким чином: ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер) передавав всі отримані кошти ФОП ОСОБА_2 (Комітенту), а Комітент потім повертає Комісіонеру його комісійну винагороду. Ці готівкові операції оформлені квитанціями до прибуткового касового ордеру ОСОБА_2 (передання 100% коштів від реалізації комісійного товару) і Прибутковими касовими ордерами ОСОБА_1 (отримання комісійної винагороди). Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи, оскільки додані позивачем до позову.
Під час перевірки було проведено зустрічну звірку ФОП ОСОБА_2 , який повністю підтвердив зазначене вище. Про зазначене вказано в п. 1.14. Акту на сторінці 6 Акту.
Судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання і перебуває платником єдиного податку на третій групі.
Підпунктом 3 п. 291.4. ПК України передбачено, що до третьої групи включаються суб'єкти господарювання, обсяг доходу яких не перевищує 5 000 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК України).
Відповідно до п. 292.4. ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами комісії доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Таким чином, кошти отримані від реалізації товарів, надання послуг за договорами комісії вважаються доходом комісіонера (агента) лише в частині отриманої винагороди.
З аналогічною правовою позицією існує узагальнена податкова консультація 107.07 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу за адресою: http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques, яка містить такі роз'яснення:
«Питання: Як заповнюється книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) у разі отримання коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії', транспортного експедирування або за агентськими договорами?
Коротка відповідь:
У разі отримання фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, у книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, за такими договорами.
Разом з цим при заповненні податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).»
Отже, доходом позивача є лише частина коштів - комісійна винагорода.
Однак, як встановлено судом в ході судового розгляду, інспектором в Акті не взято до уваги комісійні операції, і останній вважає всі доходи позивача, які той отримав по договору комісії його особистими доходами.
Такі висновки суперечать нормам п. 292.4 ПК України та 1011 ЦК України.
З огляду на зазначене, висновки щодо неврахування договору комісії та операцій за ним є протиправними, і спотворюють весь зміст діяльності позивача. Такі неправомірні висновки інспектора впливають на всі висновки Акту, і зокрема на Вимогу і Рішення, які оскаржуються.
Щодо еквайрингу, суд наголошує.
На аркушах 10-11 Акту описано висновки інспектора про те, що дохід з використанням РРО є доходом підприємця. Такі висновки зроблено на підставі п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і п. 1.4. гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Проте, з вказаного доходу 108 219,95 гривень було утримано банками за послуги еквайрингу.
Фактично інспектором було враховано, що кошти в розмірі 108 219,95 гривень, які банківські установи за договорами еквайрингу утримали собі, були коштами позивача, і начебто мали бути враховані в доходи останнього. Однак, суд вважає такі висновки передчасними, оскільки посадова особа контролюючого органу не вивчила договорів з банком, механізм роботи за цими договорами, і тому дійшла хибного висновку.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1. ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській /' 7 діяльності.
Згідно п. 292.6. ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 292.13. ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Ведення обліку платників єдиного податку визначено п. 296.1. ПК України, згідно з яким платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.
Пункт 296.1.1. ПК України в редакції станом на 01 квітня 2017 року визначає, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
В 2017 і 2018 роках форма книги і порядок її ведення були затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19 червня 2015 року «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення».
По перше цим Наказом визначено, що книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість) ..., зареєстровані до набрання чинності цим наказом, діють до їх закінчення (п. 5).
По друге, відповідно до пп. 2, 3 п. 6 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість у графах 2-6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі; у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги.
Отже, як видно з наведених вище норм права облік доходів ФОП 3 групи без ПДВ здійснюється касовим методом. Грошовий готівковий і безготівкових дохід вважається отриманим після зарахування його на рахунок, який належить ФОП, або отримання готівки.
Натомість у ФОП в 2017 та 2018 роках на рахунок в банку потрапляли кошти вже після відрахування банком собі плати за еквайринг. Саме такий механізм отримання коштів обумовлений договорами з банківськими установами.
Так, в АБ «Приватбанк» існував публічний договір. Текст цієї угоди доступний в загальному доступі за адресою https://privatbank.ua/terms (варто вибрати договір в редакції на 01.04.2017 року).
Важливими для розуміння механізму роботи ФОП з Приватбанком є наступні пункти Договору в частині розділу 3.7.1. «Еквайринг»:
3.7.1.3.1 Банк має право:
3.7.1.3.1.2. Не відшкодовувати Торговцеві суми платежів, якщо Транзакція проведена з порушенням обов'язків Торговця за справжніми умовами і правилами надання послуги еквайринга.
3.7.1.3.1.3. Банк має право затримати оплату будь-якої Транзакції на термін зверху терміну відшкодування, але не більше ніж на 90 днів, з метою перевірки достовірності Платіжного Засобу, по якій проведена Транзакція і дотримання Торговцем вказаних умов і правил надання послуги еквайринга, письмово повідомивши при цьому Торговця протягом 3-х робітників для Банку днів.
3.7.1.3.1.4. Зменшувати суму подальших відшкодувань Торговцеві на суму зокрема розрахуй кового-касового обслуговування у розмірі його фіксованої складової, вказаному в анкеті-заяві на підключення до послуги «еквайринг», якщо така передбачена анкетою-заявою на підключення до послуги «еквайринг».
3.7.1.3.1.12. В разі неможливості списання плати за розрахунково-касове обслуговування у розмірі його фіксованої складової, вказаному в анкеті-заяві на підключення до послуги «еквайринг», якщо така передбачена анкетою-заявою на підключення до послуги «еквайринг», збитків Банку (фінансовій претензії CHARGEBACK або Претензій клієнта по Платіжному Засобу Приватбанку) з подальших транзакцій, а також невиконання Торговцем вимог п. 1.2.2.32 Банк має право безакцептно списати суму заборгованості з поточного рахунку Торговця, повідомивши при цьому Торговця не пізніше 5 робочих днів про здійснене списання.
3.7.1 А. ФІНАНСОВІ УМОВИ
3.7.1.4.1. Комісії за розрахункове обслуговування операцій, стягуються Банком при відшкодуванні сум Торговцю відповідно з анкетою-заявою на підключення до послуги «еквайринг».
3.7.1.4.2. Торговець доручає Банку утримувати з наступних відшкодувань Торговцеві:
- в першу чергу суму Транзакцій зворотних операцій по Платіжних Засобах, суму задоволених фінансових претензій CHARGEBACK і Претензій клієнта по Платіжних Засобах ПриватБанку по Транзакціях, проведеним Торговцем. У разі відсутності наступних Транзакцій Торговець зобов'язаний керуватися пунктом 3.7.1.2.2.32 цих умов і правил.
- в другу чергу суму у розмірі фіксованої комісії вказаної в анкеті-заяві на підключення до послуги «еквайринг».
Відповідно до п. 2 розділу V Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705 зобов'язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування суб'єктів господарювання та інших осіб (далі - торговець) і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів, на підставі договору.
Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.
Таким чином, договір еквайрингу має елементи договору доручення, за яким банк за дорученням ФОП за допомогою POS-терміналу приймає кошти платників (володільців банківських карток), і отримані кошти після вирахування плати за еквайринг, перераховує на рахунок ФОП у банку. Саме з моменту отримання коштів на рахунку в банку ФОП має право вважати ці кошти своїми і розпорядитися ними. До цього моменту кошти покупців ФОП перебувають на сервісних (транзитних) рахунках ПриватБанку і не можуть вважатися доходом ФОП.
На підтвердження того, що кошти надійшли на рахунок ФОП вже після вирахування з них комісії банком, інспектор мав виписки з банківських рахунків.
За таких обставин, враховуючи договір доручення з банком, висновки інспектора про віднесення до доходів суми плати за послуги еквайрингу в розмірі 108 219,95 гривень є необґрунтованими, а відтак протиправними.
Аналогічної позицію декларувала ДФС України №10524/К/99-99-17-02-02-14 від 12 листопада 2015 року, ГУ ДФС у м. Києві в Листі № 2846/1726-15-17-04-14 від 25 вересня 2015 року за підписом заступника начальника В.С.Варгіч (адреса документа http://kyiv.sfs.gov.ua/baner/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-fizichnih-osib^OeS.html), та Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (ЗІР 107.04), де консультація має наступний зміст:
«Питання: Яка сума вважається доходом ФОП - платника ЄП у разі використання платіжних терміналів при здійсненні розрахунків: загальна сума розрахунків чи сума, що надійшла на розрахунковий рахунок за мінусом комісії банку?
Відповідь Коротка: У разі використанні платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари (послуги) доходом фізичної особи - платника - єдиного податку вважається вся сума, що надійшла на розрахунковий рахунок.
Повна: Згідно ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті (до суми доходу за звітний період включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, та вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Отже, у разі використанні платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари (послуги) доходом фізичної особи - платника єдиного податку вважається вся сума, що надійшла на розрахунковий рахунок.»
Таким чином, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не перевищував ліміт в 5 000 000,00 гривень, в підтвердження чого надав всі належні докази. В той же час відповідач не врахувала первинні документи позивача і зміст господарських операцій, дійшовши хибних висновків в Акті перевірки. На підставі незаконного акту було винесено протиправні Рішення і Вимогу, які підлягають скасуванню.
Згідно з частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн..
В силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 768,40 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску № 0077944203 від 10.10.2019 року Головного управління ДПС у м. Києві на суму 5591,42 гривень, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 0077964203 від 10.10.2019 року Головного управління ДПС у м. Києві на суму 340,00 гривень, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
4. Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56 від 10.10.2019 року Головного управління ДПС у м. Києві на суму 55914,06 гривень, прийняте щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
5. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, Київська область, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду).
СуддяД.В. Іванчулинець