17 червня 2025 р.Справа №201/4753/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
21.04.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП на накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 25 500 тис. грн. 00 коп.;
- постановити ухвалу про зупинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 25 500 тис. грн. 00 коп.;
- зобов'язати відповідача повернути військовий квиток серія НОМЕР_1 ;
- зобов'язати відповідача зняти з військового обліку військовозобов'язаного - офіцера запасу ЗСУ позивача.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2025р. наведену позовну заяву передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду згідно приписів ч.3 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.06.2025р. та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Конєвій С.О.
Так, у позові позивач заявляє позовні вимоги, зокрема, про постановлення ухвали про зупинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 25 500 тис. грн. 00 коп., що за своєю суттю є клопотанням позивача про забезпечення позову.
Розглянувши вищевказане клопотання позивача про забезпечення позову, заявлене у позові, та вивчивши додані до позову документи, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення зазначеного клопотання заявнику без розгляду, виходячи з наступного.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) та сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір».
Тобто, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
До наведених висновків дійшов також і Верховний Суд у своїй постанові від 16.08.2023р. у справі №212/3575/22, які підлягають обов'язковому врахування адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.4 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами ст. 4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання заяви про забезпечення доказів або позову - 0,2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025р. становить 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, за подання даного клопотання про забезпечення позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 484,48 грн., виходячи із розрахунку: (3028 грн.*0,2)*0,8.
Разом з тим, як вбачається із наявних у справі документів, заявником не додано відповідної квитанції або платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 484,48 грн. за подання клопотання про забезпечення позову в порушення вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір та ч.4 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.7 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що клопотання заявника про забезпечення позову, яке викладено у позовній заяві, не відповідає вимогам, встановленим ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зазначене клопотання підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі ч.7 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 152, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, що викладено у позовній заяві, у справі №201/4753/25 - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва