Справа № 296/7152/24
2/296/906/25
"15" квітня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_1 , до держави російської федерації, третя особа Міністерство закордонних справ України,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_1 , у серпні 2024р. звернулись до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, просять:
- стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України у розмірі 8 904 000,00 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 200 000,00 євро. та витрати на правову допомогу;
- стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України у розмірі 8 904 000,00 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 200 000,00 євро. та витрати на правову допомогу;
- стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України у розмірі 8 904 000,00 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України є еквівалентом 200 000,00 євро. та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є уродженцями м. Горлівка, Донецької області, Україна, які проживали там до 2014р. В подальшому, у останніх народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 2010р. по 2013р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до двох разів на рік відвідували Автономну Республіку Крим (далі - АР Крим) для оздоровлення. Після 2014р. російська федерація окупувала частину суверенної території України - АР Крим, частину Луганської та Донецької області, відповідач розв'язав війну на території м. Горлівка де розпочались бойові дії.
У результаті вищевказаного настала реальна загроза життю, постійні обстріли м. Горлівка у 2014р. призвела до того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ховалися в підвалах будинків. Окупанти вчинювали репресії викрадаючи мешканців м. Горлівка на початку серпня місяця 2014р. Позивачі рятуючи свої життя і життя ненародженої дитини виїхали з м. Горлівка Донецької області до центральної частини України і в подальшому до м. Житомира де наразі проживають.
Так, 24.02.2022р. розпочалось бомбардування об'єктів по всій Україні і в тому числі в м. Житомирі військами російської федерації, так розпочалось широкомасштабне вторгнення.
В результаті вищевказаного, під час ракетно - бомбових ударів відповідача по Україні і м. Житомирі позивачі були змушені неодноразово ховатися в сховищах, виїжджати з м. Житомира, не спати ночами, та постійно відчували страх за дитину ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Наприкінці березня 2023р. позивач ОСОБА_1 розпочав службу в Збройних Силах України. Приймав активну участь у бойових діях по захисту України від збройної агресії російської федерації. У подальшому, зазнавав тривалого психо-фізичного навантаження в результаті участі в бойових діях, не спав ночами, неодноразово перебував під обстрілами військ відповідача російської федерації, переносив велику вагу, був під постійною реальною загрозою життя і здоров'я, що ускладнило стан його психо-фізичного здоров'я, як результат його було звільнено з лав ЗСУ 17.07.2024р. за станом здоров'я.
Обґрунтовуючи завдану моральну шкоду позивачі вказують, що неправомірними діями російської федерації завдано душевний невгамовний біль, безперервні страждання через війну, що призвело до порушення їх прав. Вони щоденно зазнають стресу через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті. Окрім того, розбомблено їх оселю, через що, відповідачі втратили нормальний сон і станом на сьогодні не сплять вночі.
Також відповідачі зазначають, що побоюються за своїх рідних. У них погіршилися відносини з людьми. Вони постійно перебувають з відчуттям страху, мають хронічну втому, стрес та апатію.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_1 , просять задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Окрім того на офіційному веб-сайті судової влади України 20.02.2025р. розміщено оголошення про виклик в судове засідання призначене на 15.04.2025р. о 11:00 год. представника держави російської федерації.
Від представника Міністерство закордонних справ України 28.03.2025р. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є уродженцями м. Горлівка Донецької області, та з 02.05.2018р. взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортами останніх та довідками від 02.05.2018р. № 830 та № 766 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 13-14, 16, 24-27, 29).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 стали батьками сина - ОСОБА_4 , який народився у м. Житомирі (а.с. 31).
Згідно довідки від 04.12.2017р. № 0000157229 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33).
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 у березні 2023р. призваний на військову службу, брав участь у бойових діях з 16.06.2023р. по 29.02.2024р. для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації. ОСОБА_1 був звільнений у відставку та виключений з військового обліку за станом здоров'я, що підтверджується витягом з наказу від 17.07.2024р. № 199 та свідоцтвом про хворобу № 14832 від 03.07.2021р. (а.с. 20, 22, 23).
ОСОБА_1 в якості свідка повідомив, що жив у м. Горлівка Донецької області. На відпочинок з дружиною ОСОБА_3 їздили до АР Крим. У 2014р. почалось вторгнення рф на територію України та анексія АР Крима. Він з ОСОБА_3 , яка на той момент була вагітна, переїхали до м. Житомира та отримали статус переміщених осіб. В подальшому, у 2022р. почалось повномасштабне вторгнення російської федерації до України. У 2023р. ОСОБА_1 пішов служити до Збройних Сил України. Внаслідок проходження служби у нього погіршилось здоров'я, з'явилась задишка, він не міг спати. На запитання суду повідомив, що у м. Горлівка мав власне житло, а наразі змушений винаймати квартиру. На запитання представника вказав, що неправомірними діями російської федерації йому завдано моральних страждань.
Основним Законом України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28 Конституції України).
Згідно з частиною другою ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.
24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦКК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі за текстом - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з п. 5 Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п. 9 Постанови розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, наміру, з яким діяв відповідач.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, в позовній заяві позивачі вказали, що внаслідок неправомірних дій відповідача вони щоденно зазнають стресу через постійні повітряні тривоги та необхідність перебувати тривалий час в укритті. Окрім того, розбомблено їх оселю, через що, відповідачі втратили нормальний сон і станом на сьогодні не сплять вночі. Також відповідачі зазначають, що побоюються за своїх рідних. У них погіршилися відносини з людьми. Вони постійно перебувають з відчуттям страху, намагаються продовжувати будувати плани на майбутнє, мають хронічну втому, стрес та апатію.
Розмір моральної шкоди, яка була спричинена такими діями, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який діє в особі представника ОСОБА_4 , оцінює в сумі 8904000,00 грн. на кожного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 як законний представник, просить стягнути на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 8904000,00 грн.
На думку суду, названа сума є завищеною, оскільки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на відміну від батьків, народився у м. Житомир та доказів на підтвердження того, що його життя пов'язано із окупованими територіями України (м. Горлівка, АТ Крим), суду не надано.
Враховуючи зазначене, достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, яка була спричинена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є 500000,00 грн
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного державою російська федерація правопорушення, надані позивачем докази, які підтверджують глибину душевних страждань ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який діє в особі представника ОСОБА_4 , позбавлення їх можливості реалізації своїх прав, а також вимоги розумності та справедливості.
Слід зазначити, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , ОСОБА_3 порушенням їх особистих конституційних прав внаслідок неправомірних дій держави російська федерація стосовно повномасштабних військових дій, незаконної збройної агресії російської федерації проти України.
Враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, вимушеністю позивачів покинути власну домівку та змінити звичний уклад їх життя, враховуючи відчуття позивачами душевних страждань, що не дають їм можливості проживати повноцінним життям та життям, яким вони проживали до збройної агресії російської федерації проти України, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково й стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 1000000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 280 - 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану збройною агресією проти України, в розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану збройною агресією проти України, в розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень.
Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану збройною агресією проти України, в розмірі 500000,00 (п'ятсот тисяч) гривень.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні в дохід держави судовий збір у розмірі 13420,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В. П. Маслак