Справа № 749/334/25 Головуючий у 1 інстанції Чигвінцев М. С.
Провадження № 33/4823/517/25
Категорія - ч. 5 ст. 126 КУпАП.
17 червня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Хоминської О. С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сновського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по адресу АДРЕСА_1 ,пенсіонер, інвалід 3 групи,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та стягненням судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Як установив суд, ОСОБА_1 , 24 лютого 2025 року, о 17 год. 43 хв., по вул. Залізничній, 32, у м. Сновськ, керував мопедом Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП.
Вказує, що він з дружиною, обоє є особами з інвалідністю. 24.02.2025, дружині стало зле, а ліки, які вона приймає на постійній основі закінчилися і він терміново поїхав в аптеку.
Зауважує, що місцевий суд вказав, що відстань від його будинку до аптеки не значна, але згідно роздруківки з мережі Інтернет відстань від його будинку до аптеки склала більше ніж 2, 5 км, а для нього як для особи похилого віку та особи з інвалідністю, це дуже значна відстань.
Зазначає, що поліцейським він повідомив що їде з автошколи, так дійсно казав, думав що так буде краще.
Апелянт наголошує на тому, що він діяв у стані крайньої необхідності та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Хоминська О. С. підтримала доводи апеляційної скарги, акцентуючи увагу на тому. що її клієнт та його дружина похилого віку, мають інвалідність, їм складно пересуватися, є чек про купівлю ліків її підзахисним, що підтверджує, що він їздив в аптеку. А не до автошколи. З урахуванням віку та стану здоров'я ОСОБА_1 та дружини ОСОБА_2 , це дійсно була крайня необхідність, тим більше, що її підзахисний був абсолютно тверезим
Заслухавши аргументи захисника, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Як убачається з переглянутого апеляційним судом відеозапису, під час зупинки поліцейськими, ОСОБА_1 не повідомляв, що їде в аптеку за ліками для дружини, а лише неодноразово вказував: «… їду з автошколи, домовлявся за права…», що спростовує мотив його дій.
Версія ОСОБА_1 , що він діяв у стані крайньої необхідності нічим не підтверджена.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 , в його дружини закінчилися таблетки, які вона приймає на постійній основі, тобто настання обставини їх закінчення було передбачуваним, а відтак ОСОБА_1 міг придбати їх заздалегідь.
При цьому, надана медична документація щодо стану здоров'я його дружини підтверджує факт наявності у останньої відповідних захворювань, проте не утворює стану крайньої необхідності для ОСОБА_1 .
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині, що його дружина погано себе почувала, місцевий суд вірно зауважив, що небезпека, про яку він зазначає, за даних обставин, могла бути усунута також іншим способом - шляхом виклику карети швидкої медичної допомоги.
Крім того, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а події, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, мали місце по вул. Залізничній у м. Сновськ. Згідно копії фіскального чеку від 24.02.2025 ліки придбані були в аптеці за адресою АДРЕСА_2 .
Зазначені місця знаходяться на відносно незначній відстані у центральній частині міста Сновськ, що свідчить про те, що ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість дістатися аптеки, не використовуючи транспортний засіб, яким не має права керувати (пішки, велосипедом, викликати таксі тощо), тобто існував інший шлях, не пов'язаний із вчиненням правопорушення.
Суд першої інстанції також правильно врахував, що ліки, які зазначені у фіскальному чеку, відсутні серед переліку призначених лікарем згідно виписки № 3529 із медичної карти стаціонарного хворого.
Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв'язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, не маючи такого права, повторно протягом року.
Отже, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сновського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець