Справа № 183/5576/25
№ 1-кп/183/1886/25
17 червня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний у кримінальному провадженні № 62023170030001601 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62023170030001601 від 16 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор вважає необхідним призначити обвинувальний акт до розгляду, оскільки підстав для його повернення прокурору немає, вважає, що зазначення у обвинувальному акті місця вчинення злочину - м. Дніпро без конкретизації відповідного району міста не є перешкодою для призначення обвинувального акту до судового розгляду у Самарівському міськрайонному суді Дніпропетровської області, та при цьому не є перешкодою для направлення даного обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності. Вважає, що недоліки обвинувального акту можна усунути шляхом допиту обвинуваченого, оскільки останній міг здійснити злочин у місці поза межами дислокації своєї військової частини.
На питання суду щодо причини затвердження обвинувального акту 10.10.2024 року, а передання його до суду 06.06.2025 року, тобто понад півроку, прокурор не зміг відповісти, як і не зміг взагалі обґрунтувати свою позицію про направлення даного обвинувального акту саме до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Обвинувачений не заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору.
Дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з невідповідністю його вимогам КПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу.
Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому і таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.
Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
До загальних засад кримінального провадження, згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, якою встановлюється обов'язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
При цьому ст. 91 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Таким чином, аналіз наведених норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті має містити посилання на обставини, які відповідно до ст.91 КПК України входять до предмету доказування, а саме: подія кримінального правопорушення, як то час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, відповідно до вимог статей 277, 291 КПК України обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення.
Що стосується обвинувального акта відносно ОСОБА_3 , судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що згідно обвинувального акту, кримінальне правопорушення скоєно на території Дніпропетровської області, а саме у м. Дніпро ( більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), що не відноситься до територіальної юрисдикції Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, та даний обвинувальний акт фактично не підсудний Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області. Тому позиція прокурора щодо можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду у Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області за таких умов не може бути врахована.
Суд проаналізував позицію прокурора про одночасну можливість направити даний обвинувальний акт для визначення підсудності до апеляційної інстанції. Щодо даного доводу, суд позбавлений можливості направити даний обвинувальний акт до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності, оскільки за наявної стислої інформації щодо місця вчинення кримінального правопорушення у обвинувальному акті, визначити підсудність без дослідження матеріалів досудового розслідування ( які наразі не долучені) буде неможливо, особливо суд не може погодитися, що місце вчинення злочину на даному етапі кримінального провадження можна з'ясувати у самого обвинуваченого шляхом його допиту. Окрім цього, територіальна підсудність судів у м. Дніпро визначається, серед іншого, з урахуванням розташування судів у відповідних районах міста Дніпра. Враховуючи те, що район міста Дніпра у обвинувальному акті взагалі не зазначений, що фактично свідчить про неконкретизованість обвинувачення в частині місця вчинення кримінального правопорушення, суд вбачає, що дійсно, до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду як з порушенням правил підсудності, так і з неконкретизованим обвинуваченням, що з урахування стислого обсягу інформації щодо місця вчинення злочину, неможливістю та неготовністю прокурора в судовому засіданні надати суду більш ширшу інформацію для вирішення питання про направлення обвинувального акту для визначення підсудності, створило перешкоди направленню обвинувального акту для визначення підсудності до апеляційної інстанції. При цьому прокурор просив суд дати час для внесення відповідних виправлень до обвинувального акту. Дане клопотання не може бути задоволене, оскільки на стадії підготовчого судового засідання неможливо змінити обвинувачення в порядку ст.338 КПК України, а іншого процесуального шляху, аніж повернення прокурору обвинувального акту для приведення його у відповідність вимогам КПК України, суд не вбачає. Прокурор не оспорював необхідності конкретизувати обвинувачення в частині місця вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що «фраза» встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява 7360/76) визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Пунктом 22 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що судом першої інстанції є місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
За приписами п.1 ч. 1 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
Згідно з п.6 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62023170030001601 від 16 жовтня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На підставі викладеного, ст. 314, 315, 376 КПК України, суд
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - повернути прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1