Справа № 183/9667/24
№ 1-кс/183/1129/25
17 червня 2025 року Слідча суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_5 , про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Сєвєродонецька Луганської області, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який проходить службу на посаді стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,-
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022131610000247 від 09 травня 2022 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, направленим на ухилення від військової служби, без наміру її проходження у майбутньому, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 3, 7, 8 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», 08.05.2022 близько об 19 год. 00 хв. самовільно, з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану, залишив місце служби блок-посту БП 2 П007 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що тимчасово дислокувався поблизу АДРЕСА_3 .
ОСОБА_6 органами досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
18.09.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Відсутність інформації про фактичне місце перебування підозрюваного ОСОБА_6 позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 18.09.2024 у день його складання, у зв'язку з чим зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме шляхом опублікування разом із повістками про виклик до слідчого на офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» та на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора .
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитами свідків, висновком службового розслідування, іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Одночасно з поданням цього клопотання слідчим до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області скеровано клопотання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі зазначеного, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що її підзахисний не обізнаний у належний спосіб про наявність зазначеного кримінального провадження, підозру не отримував.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість поданого клопотання, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання слідчому судді доведено наявність обставин для затримання підозрюваного ОСОБА_6 , з метою приводу.
Так, судом досліджено витяг з ЄРДР № 42022131610000247 від 09.05.2022 року, у відповідності до якого до ЄРДР внесені відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
З матеріалів досудового розслідування вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
18 вересня 2024 року, з дотриманням вимог КПК України було винесено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Під час досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний на виклики до органу досудового розслідування не з'являється, про реальне місце свого мешкання слідчому та прокуророві не повідомляє, та протягом тривалого часу переховується від органів досудового слідства, внаслідок чого досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022131610000247, було зупинено, а підозрюваного оголошено у розшук.
Також, слідчий суддя вважає доведеними вказані прокурором ризики, передбачений п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначені обставини, у своїй сукупності, дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а тому клопотання слідчого в цій частині є доведеним.
Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків передбачений п.3 ч. с. 177 КПК України, залишається актуальним з огляду на те, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
У відповідності до п.4. ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваних.
Так само суду доведена наявність існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_6 має можливість продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, слідча суддя прийшла до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Крім того, слідча суддя зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:
1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;
2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;
2-1) добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;
3) відкликання ухвали прокурором.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_5 , - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала діє до 17 грудня 2025 року включно та втрачає законну силу з 18 грудня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1