24.03.2025 Єдиний унікальний номер 204/14372/23
Єдиний унікальний номер 204/14372/23
Провадження № 2/205/1928/25
24 березня 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, виконавчий комітет Дніпровської міської ради та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «І. Мазепи-21» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -
23 січня 2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали позовної заяви Дніпровської міськради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, виконком Дніпровської міськради та ОСББ «І. Мазепи-21» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2025 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у цивільній справі.
Позивач у своєму позові посилався на те, що Дніпровська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування та діє з метою захисту прав та інтересів територіальної громади м. Дніпра. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року у комунальну власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради прийнято будинок АДРЕСА_1 . Згідно з відомостями Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 08 лютого 2023 року зареєстровано одну особу - відповідача ОСОБА_3 , яка виселилася з квартири у 2020 року, про що позивачеві стало відомо із листа ОСББ «І. Мазепи-21». Згідно з відповіддю КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради станом на 31 грудня 2012 року відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , відсутні. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 не проживає без поважної причини в квартирі АДРЕСА_4 більше ніж 6 місяців, а саме понад три роки, вона є такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають у квартирі АДРЕСА_3 незаконно. Повноваження на видачу ордеру на квартиру, який є єдиною законною підставою для вселення в житлове приміщення, належить виконавчому комітету міської ради, який не приймав відповідного рішення про надання відповідачам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право користування квартирою, будь-які ордери або інші документи, які б давали відповідачам законні підстави на їх вселення. Таким чином, волевиявлення Дніпровської міської ради, як представника власника комунального майна, на вселення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутнє. Просили суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 , та усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_3 без надання іншого житлового приміщення, стягнути з відповідачів судові витрати.
Відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк відповідачами відзиву на позовну заяву подано не було, зустрічний позов не заявлено, будь-які інші документи до суду не направлено.
Третім особам Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, виконкому Дніпровської міськради та ОСББ «І. Мазепи-21» у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк письмових пояснень на позовну заяву подано не було, будь-які інші заяви чи клопотання до суду не направлено.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з відомостями КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради № 6035 від 26 серпня 2022 року станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі відомості про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні (а.с. 17).
Відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 319.1933 від 07 вересня 2022 року за архівними даними приватизаційних справ департаменту відомості про передачу у власність громадян шляхом приватизації квартири АДРЕСА_3 , відсутня (а.с. 15).
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно станом на 03 серпня 2022 року не містить відомостей про реєстрацію права власності, інші речові права стосовно майна за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Відповідач ОСОБА_3 з 11 березня 1976 року і по теперішній час зареєстрована з 11 березня 1976 року і по теперішній час зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , фактично не проживає в ній з 2020 року (а.с. 18).
Відповідно до акту про проживання без належних документів, складеного 15 серпня 2022 року комісією у складі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , засвідченого головою правління ОСББ «І. Мазепи-21» Нікітіним І.В., відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживають у неприватизованій квартирі, у ній не зареєстровані, комунальні послуги не сплачують, правовстановлюючі документи на житлове приміщення відсутні (а.с. 18).
Згідно з листом голови правління ОСББ «І.Мазепи-21» від 28 липня 2022 року вих 28/07/02, до Дніпровського міського голови квартиронаймачі житлового приміщення № 64 у буд. АДРЕСА_1 вихали з неї 2 роки тому і станом на 27 липня 2022 року в ній не проживають, комунальні послуги не сплачують. В квартиру заселилися особи, які ведуть аморальний спосіб життя (а.с. 19).
Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов'язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов'язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов'язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61-10243св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/7374/18 (провадження № 61-10094св20).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_3 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 , тривалий час, понад п'ять років на час розгляду справи, у житловому приміщенні не проживає без поважних причин, перешкоди у проживанні їй ніхто не чинить, тому позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині усунення перешкод позивачеві в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом виселення без надання їм іншого житлового приміщення.
Згідно зі ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму.
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
У частині другій статті 109 ЖК Української РСР встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Зокрема, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
Отже, під час вирішення справи про виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, суд повинен провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до її житла не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, виселення особи має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.
Питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов'язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об'єкта нерухомого майна, які ставляться до житлових приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла.
Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Частиною третьою статті 116 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
У постанові від 21 серпня 2019 року № 569/4373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Як було встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вселилися в належну позивачеві квартири без достатніх правових підстав, у ній не зареєстровані, доказів того, що вони є членами сім'ї наймача, якій було видано ордер направо користування квартирою АДРЕСА_3 , та за її згодою вселилися у спірне житлове приміщення, судові надано не було, отже, відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не мають права користуватися спірною квартирою.
Оскільки наразі відсутні у відповідачів підстави для користування спірною квартирою, якою вони користуються, то суд приходить до висновку, що порушене право позивача у користуванні комунальною власністю підлягає захисту шляхом виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вказаний спосіб буде ефективним, відповідатиме змісту порушеного права та остаточно вирішує виниклий спір.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 5 368 грн (а.с. 13).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщення у розмірі 2 684 грн., з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення у розмірі 2 684 грн. в рівних частинах по 1 342 грн. з кожного.
На підставі викладеного, керуючись 71, 72, 107, 116 ЖК Української РСР, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
Усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) без надання іншого житлового приміщення.
Усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) судовий збір у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75) судовий збір у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: