Справа № 204/6267/25
Провадження № 1-кс/204/1718/25
16 червня 2025 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 42024082030000023 від 04.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 27 ст. 336, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 263 КК України,-
встановив:
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 42024082030000023 від 04.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 27 ст. 336, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно чинного законодавства України, в умовах воєнного стану через повномасштабну війну з російською федерацією встановлено ряд обмежень, щодо перетину державного кордону громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Порядок перетину державного кордону України даною категорією осіб визначають Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії). Відповідно до п. 26 Правил перетинання державного кордону України (зі змінами та доповненнями), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 69): у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, маючи зв'язки та можливості незаконного впливу на осіб, що уповноважені на виконання функцій держави, а саме лікарів КНП «Міська клінічна лікарня № 9» та лікарів ВЛК КНП «Клініка Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, будучи обізнаними про наявність вищевказаних обмежень, керуючись прагненням до наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів вирішив реалізувати злочинний план, який полягав у сприянні виготовленню військовозобов'язаним громадянам офіційних документів, що містили завідомо неправдиві відомості про стан здоров'я, які б давали право на відстрочку від призову та легальної можливості виїзду за межі країни. Так, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше кінця березня 2024 року, тобто в умовах воєнного стану, під час мобілізації серед військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі, ОСОБА_5 знаходячись у невстановленому органом досудового розслідування місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, запропонував раніше знайомому йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свої послуги з допомогою виготовлення документів, що містить неправдиві відомості про стан здоров'я обстежуваної особи, та документів щодо непридатності з виключенням з військового обліку, які б давали право виїзду за межі країни, за грошову винагороду у розмірі 9 500 долларів США. ОСОБА_6 , усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_7 , та бажаючи припинення незаконної діяльності з організації незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб чоловічої статі у віці від 18 до 60 років через державний кордон України, на його пропозицію погодився та одразу звернувся до правоохоронних органів. У заздалегідь оговорений час 21.05.2024 о 14:33 год. ОСОБА_6 , який діяв під контролем прокурора, зустрівся з ОСОБА_5 , який приїхав за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 96А, на автомобілі марки Ford Fusion чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , де ОСОБА_6 знаходячись у вказаному транспортному засобі передав ОСОБА_5 раніше обумовлену суму грошових коштів в розмірі 9 500 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США у кількості 90 купюр: PL 08078183 Q, PL 08078182 Q, PL 08078094 Q, PE 23716423 E, LL 73831364 H, PD 34224916 C, MG 18444624 A, LF 32294902 J, PA 19178301 C, LB 30682057 K, PA 19178385 C, LA 95858196 A, PD 74541456 C, PL 08078172 Q, PL 08078173 Q, PL 08078174 Q, PL 08078176 Q, PL 08078177 Q, PL 08078178 Q, PL 08078179 Q, PL 08078180 Q, PL 08078181 Q, PL 08078170 Q, PL 08078169 Q, PL 08078168 Q, PL 08078167 Q, PL 08078166 Q, PL 08078165 Q, PL 08078163 Q, PL 08078162 Q, PL 08078127 Q, PL 08078126 Q, PL 08078125 Q, PL 08078095 Q, PL 08078096 Q, PL 08078097 Q, PL 08078124 Q, PL 08078123 Q, PL 08078121 Q, PL 08078120 Q, PL 08078119 Q, PL 08078118 Q, PL 08078117 Q, PL 08078116 Q, PL 08078115 Q, PL 08078114 Q, PL 08078113 Q, PL 08078112 Q, PL 08078111 Q, PL 08078110 Q, PL 08078109 Q, PL 08078108 Q, PL 08078107 Q, PL 08078106 Q, PL 08078105 Q, PL 08078104 Q, PL 08078103 Q, PL 08078102 Q, PL 08078100 Q, PL 08078099 Q, PL 08078158 Q, PL 08078159 Q, PL 08078161 Q, PL 08078155 Q, PL 08078156 Q, PL 08078157 Q, PL 08078098 Q, PL 08078152 Q, PL 08078154 Q, PL 08078148 Q, PL 08078150 Q, PL 08078151 Q, PL 08078142 Q, PL 08078143 Q, PL 08078144 Q, PL 08078145 Q, PL 08078146 Q, PL 08078147 Q, PL 08078139 Q, PL 08078140 Q, PL 08078141 Q, PL 08078135 Q, PL 08078136 Q, PL 08078138 Q, PL 08078132 Q, PL 08078133 Q, PL 08078134 Q, PL 08078129 Q, PL 08078130 Q, PL 08078131 Q та 5 купюр по 100 доларів США, за вплив на лікарів ВЛК КНП «Клініка Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, з метою складання та видачу в медичних закладах завідомо підроблених (неправдивих) офіційних медичних документів із зазначенням захворювань, які унеможливлюють придатність військовозобов'язаних громадян України чоловічої статі до несення (проходження) військової служби за станом здоров'я, та у своїй сукупності у подальшому стають підставою для надання відстрочки, звільнення таких осіб від несення (проходження) військової служби, зняття з військового обліку, а також які в подальшому надають право перетину державного кордону України. В подальшому, ОСОБА_5 , отримавши від ОСОБА_6 грошові кошти за допомогу у виготовленні медичних документів, що мають завідомо неправдиві відомості стосовно діагнозу останнього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, невстановленим у ході досудового розслідування шляхом, незаконно вплинув на лікарів КНП «Міська клінічна лікарня № 9» та лікарів ВЛК КНП «Клініка Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, внаслідок чого, ОСОБА_6 отримав медичні документи з зазначенням недостовірних відомостей щодо діагнозу. Так, на підставі медичних документів, які містили завідомо неправдиві відомості, військовозобов'язаного ОСОБА_6 , останньому видано свідоцтво про хворобу № 2198, з зазначенням діагнозу М-54 - вертеброгенна радикулопатія L3-L5 хронічно рецидивний перебіг з вираженим порушенням функцій. М42.10 - дегенератично-дистрофічне ураження хребта, остеохондроз, спондилоартроз, поперечно-реберних і міжхребцевих зчленувань, грижі Шморгля тіл Th7-Th12, застарілий неконсолідований уламковий перелом остистого відростка Th12 та застарілий неконсолідований лінійний перелом правого поперечного відростка тіла L1, стеноз тіла Th10, торакалгія, люмбалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, больовий та м'язово - тонічний синдром. 168 - нестенозуюче атеросклеротичне ураження МАГ і шиї, де на підставі ст. 23-а, 64-б, 76-в, 41-в графи ІІ Розладу хвороб ОСОБА_6 визнано непридатним до військової служби. В подальшому, на підставі вищевказаного свідоцтва про хворобу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано військово-обліковий документ № 081220221429876200042, з відміткою про зняття його з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого останній отримав право виїзду за межі країни та 09.05.2025 перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Маяки-Удобне» до Республіки Молдова. Таким чином, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних, суспільно небезпечних наслідків у вигляді позбавлення держави, в особі Міністерства оборони України, покращення дієздатності та обороноздатності Збройних сил України під час агресії російської федерації проти України, в умовах воєнного стану, під час мобілізації, та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з невстановленого органом досудового розслідування часу, але не пізніше з 21.05.2024 по 20.02.2025 включно незаконно усунув перешкоди для ухилення військовозобов'язаного від призову на військову службу, а також сприяв переправленню військовозобов'язаним громадянином України ОСОБА_6 через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів та усуненням перешкод. Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились: сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, усуненням перешкод, вчинених з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України; одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України; пособництві в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, шляхом усунення перешкод, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27 ст. 336 КК України. За вказаним фактом 04.04.2024 року відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024082030000023 від 04.04.2024, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 27 ст. 336, ч. 2 ст. 358 КК України. У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_5 , 13.09.1984 перебуває земельна ділянка, кадастровий номер № 2322181600:09:002:0657, площею 0, 0648 га. Крім цього, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, право на власність транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, у ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження - арешт майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 1/4 спільної часткової власності, є достатні підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, знищене чи відчужене. Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 , 29.05.2025 повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України, та на теперішній час усвідомлює, що до нього передбачене покарання у вигляді конфіскації майна. Не застосування арешту майна підозрюваного ОСОБА_5 може призвести до відчуження об'єкту нерухомості іншим особам, в тому числі добросовісним набувачам. При цьому, з метою зниження вартості об'єкту нерухомості, майно може бути пошкоджене чи знищене. Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власника та володільця майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та відчуження, з метою запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном. З огляду на вищевикладене, арешт об'єкту нерухомості, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення можливої конфіскації майна, є розумним та співрозмірним обмеженню права власності та завданням кримінального провадження. Беручи до уваги вищевикладене, з метою забезпечення можливої конфіскації майна слідчий звертається до суду з даним клопотанням про арешт майна та просить проводити розгляд справи на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.
Від слідчого надано заяву про проведення судового засідання без його участі.
Вважаю за можливе розглянути дане клопотання на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення арешту майна.
Ознайомившись з матеріалами клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов'язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.
Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов'язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
За ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як визначено ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024082030000023 від 04.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 27 ст. 336, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 263 КК України.
29.05.2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України. Санкція ч.3 ст. 332 КК України передбачає обов'язковий вид додаткового покарання - конфіскацію майна.
Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_5 , 13.09.1984 перебуває земельна ділянка, кадастровий номер № 2322181600:09:002:0657, площею 0, 0648 га. Крім цього, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, право на власність транспортного засобу марки MITSUBISHI OUTLANDER, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування та передачі іншим особам, власником вищезазначеного майна.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п.3 ч.2 ст.170 КПК України - конфіскація майна як виду покарання.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно, у зв'язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 36, 40, 110,131-132, 170-171,309 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 42024082030000023 від 04.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2, ч. 1 ст. 366, ч.5 ст. 27 ст. 336, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 263 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
-об'єкт нерухомості - земельну ділянку, кадастровий номер № 2322181600:09:002:0657, площею 0, 0648 га, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження зазначеним майном.
-транспортний засіб марки MITSUBISHI OUTLANDER, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом накладення заборони відчуження, розпорядження зазначеним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1