г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/407/25
Номер провадження 2/213/822/25
(заочне)
17 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Хмельової С.М.
за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,
До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ст. 121, 185 КК України та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 7 років.
Вироком встановлено, що в період ІНФОРМАЦІЯ_4 в нічний час доби, відповідач знаходячись в приміщенні, розташованому по АДРЕСА_1 в ході сварки з ОСОБА_3 , умисно металевим прутом наніс останньому не менше 5 ударів по тулубу та в область грудної клітки, чим заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких він помер. Тіло ОСОБА_3 було виявлено ІНФОРМАЦІЯ_3 неподалік від місця злочину, куди відповідач перетягнув труп.
ОСОБА_3 є сином позивачки, яку було визнано потерпілою у кримінальному провадженні.
Внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення, позивачці були завдані моральні страждання, які викликані втратою рідної людини - сина, у зв'язку з чим порушився її звичайний і нормальний спосіб життя, вона втратила вироблені роками життєві зв'язки, досі відчуває сильні душевні страждання через невідновну втрату сина. Від завданої злочином моральної травми позивачка потерпає по теперішній час, перебуває у постійній депресії, втратила сенс життя. Втрата сина є трагедією життя позивачки та психологічною травмою, яка до сьогодні спричиняє біль. Відновлення звичного стану є практично неможливим. Позивачка позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки сина у подальшому своєму житті та в старості. Біль втрати у неї буде жити завжди.
Виходячи із характеру скоєного злочину, його наслідків, ступеню психологічного болю та глибини страждань, яких позивачка зазнала і продовжує зазнавати внаслідок злочинних дій відповідача, враховуючи тривалість та змушення змін у її житті, порушення нормального способу життя, а також те, що відповідач не висловлював наміру добровільно компенсувати заподіяну шкоду, розмір компенсації моральної шкоди позивачка оцінює у розмірі 2000000 гривень, які вони просить стягнути з відповідача на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Таким чином, вказаний позов подано до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу на підставі ч. 3 ст. 28 ЦПК України, тобто за місцем реєстрації позивачки.
Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, розпочате підготовче провадження.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачка надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечує.
Згідно листа Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19.02.2025 року ухвалою суду від 12 вересня 2024 року ОСОБА_2 звільнено умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом та встановлено адміністративний нагляд.
Судом вживалися заходи щодо з'ясування місця перебування відповідача та його належного повідомлення про дату та час судового розгляду. Так ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 18.03.2025 року повідомлено, що ОСОБА_2 був засуджений та відбував покарання у Державній установі «Вознесенська виправна колонія (№27)». Виявив бажання проходити військову службу за контрактом. Відповідно до відомостей з інформаційного порталу Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 21.09.2024 року ОСОБА_2 призваний на військову службу за контрактом та направлений до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу № 77 від 15.03.2025 року солдата ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , зараховано з 15.03.2025 року до складу тимчасово прибулого особового складу та на котлове забезпечення з 16.03.2025 року частини НОМЕР_2 .
Відповідно до листа тво командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2025 року ОСОБА_2 від 16.03.2025 року не проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 .
Таким чином, суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи шляхом надіслання на його адресу судових повісток-повідомлень, розміщено оголошення про виклик в судові засідання на сторінці суду офіційного вебпорталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет, направленням необхідних матеріалів у військові частини, де ймовірно міг перебувати відповідач. Однак, відповідач в судове засідання не прибув, про наявність поважних для цього причин суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частина 4 цієї статті передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частина 1 статті 280 ЦПК України передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З огляду на це, суд вважає за можливе здійснювати заочний розгляд цивільної справи за правилами глави 11 розділу ІІІ ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 травня 2024 року по справі 478/1003/23 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 29 травня 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні начальником Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області Березняк О.О., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023152270000275, та обвинуваченим ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст.121, ч.4 ст.185 КК України і призначено йому покарання: за ч.1 ст.121 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі; за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі. Відповідно до вимог ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 31 серпня 2022 року, та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Вирок суду набрав законної сили 01.07.2024 року.
Відповідно до даного вироку обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.185 КК України та підтвердив обставини вчинення злочинних дій, викладені в обвинувальному акті. Судом встановлено, що в період з ІНФОРМАЦІЯ_4 в нічний час доби, точного часу під час досудового розслідування встановити не представилося можливим, ОСОБА_2 знаходячись в приміщенні будинку належного ОСОБА_4 , розташованого по АДРЕСА_1 , під час спільного вживання разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спиртних напоїв, в ході сварки з ОСОБА_3 , що виникла між ними на ґрунті неприязних відносин, умисно, тримаючи в правій руці металевий прут, наніс останньому не менше п'яти ударів металевим прутом по тулубу та в область грудної клітини, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді: локальних переломів 8-11 ребер справа по лопатковій лінії, 6 ребра справа по передньо-підпахвовій лінії, 3-7 ребер зліва по лопатковій лінії, 9 ребра зліва по передньо-підпахвовій лінії, повного перелому грудини на рівні 3 міжребер'я, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачувався в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а також в таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст.121, ч.4 ст.185 КК України.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Володимирівка Баштанського району Миколаївської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження батьками зазначені: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_5 .
Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 7 статті 128 КПК України передбачено, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У вироку суду зазначено, що ОСОБА_2 наніс останньому не менше п'яти ударів металевим прутом по тулубу та в область грудної клітини, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
Частиною 1 статті 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Таким чином, оскільки позивачка є матір'ю померлого ОСОБА_3 , вона є особою якій має бути відшкодована моральна шкода, завдана смертю її сина.
Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованих Конституцією прав, нерідко високо оцінюють свої страждання. Тому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Позивачці завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, порушенням її нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.
Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховує, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
У практиці Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Позивачка достатньо аргументувала у позовній заяві свої моральні страждання, які їй спричинила смерть сина. Встановити ціну людського життя, повернути сина неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсягу страждань, а також характеру немайнових втрат, які тривають до теперішнього часу й триватимуть надалі, можливість відновлення яких виключена.
Отже, врахувавши всі обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивачки, їх інтенсивність, тривалість наслідків, що наступили, і, враховуючи, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що співмірною моральним стражданням позивачки буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168, 1177 ЦК України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до абз.2 ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Дата складення повного тексту судового рішення 17 червня 2025 року.
Суддя: С.М. Хмельова