адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
05.06.2025 Справа № 917/455/25
за позовною заявою Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, вул. Сердюка Ігоря,15, офіс 72, м.Кременчук, Полтавська область, 39600
представник позивача Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК", проспект Миру, 28, м.Чорноморськ, Одеська область, 68003
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА Логістик", вул.Небесної Сотні, 24/37, к.1107, м.Кременчук, Полтавська область, 39600
2. Благодійної організації "Благодійний фонд "Сприяння малозабезпеченим верствам населення", вул.Першотравнева, 61, м.Кременчук, Полтавська область, 39600
про визнання недійсною майнову дію.
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА Логістик" та Благодійної організації "Благодійний фонд "Сприяння малозабезпеченим верствам населення" про визнання недійсною майнову дію Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла Логістик» (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Небесної Сотні, будинок, 24/37, кімната, 1107, код ЄДРПОУ 42137197) з надання благодійного внеску в розмірі 430 000,00 грн на користь Благодійної організації «Благодійний фонд» «Сприяння малозабезпеченим» (39600, Україна, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Першотравнева, будинок, 61, код ЄДРПОУ 40914811)
В обгрунтування позову виконавець посилається на те, що враховуючи дату вчинення майнової дії, а також суб'єкта, на користь якого вчинялась відповідна дія, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювану майнову дію, яка порушує майнові інтереси кредитора ( ПАТ "МТБ Банк") і направлена на уникнення сплати боргу та звернення стягнення на грошові кошти, шляхом надання благодійного внеску пов'язаній (через власника) юридичній особі після того, як ПАТ «МТБ Банк» в рамках договору про комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання № 000043/2023-К почало надавати боржнику кредитні кошти та при цьому на момент надання благодійної допомоги вже була наявна кредитна заборгованість. Такі майнові дії боржника зумовили його неплатоспроможність, адже станом на сьогодні останній позбавлений можливості виконати свої зобов'язання перед банком та ГУ ДПС у Полтавській області, про що свідчать відкриті виконавчі провадження.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.03.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.04.2025.
Ухвалою суду від 10.04.2025 суд відклав підготовче засідання на 29.04.2025.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кльопова І.Г., судове засідання призначене на 29.04.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 01.05.2025 суд призначив підготовче засідання на 29.04.2025.
19.05.2025 за вхід. № 6600 від Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича надійшла заява про розгляд справи без його участі.
19.05.2025 за вхід. № 6642 від Благодійної організації "Благодійний фонд "Сприяння малозабезпеченим верствам населення" надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, оспорювана розрахункова операція здійснена задовго до постановлення рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2024, та і понад 10 місяців до відкриття виконавчого провадження, а тому виконавець перевищує свої повноваження звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною майнову дію.
Ухвалою суду від 20.05.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 05.06.2025.
23.05.2025 за вхід. № 6866 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
У приватного виконавця Скрипника В.Л. на виконанні перебуває виконавче провадження № 76363319 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/953/24, виданого 02.10.2024, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ла логістик" ( вул. Небесної Сотні, 24/37, кімната 1107, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42137197) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МТБ БАНК» (місцезнаходження юридичної особи: проспект Миру, б. 28, м. Чорноморськ, Одеська область, 65003, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованості за кредитним договором (овердрафт) № 000043/2023-К від 25.09.2023 в сумі 114 355,82 грн. - за тілом кредиту, а також судовий збір у сумі 3028,00грн.
Загальний розмір заборгованості за виконавчим провадженням, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, станом на день звернення до суду із даним позовом становить 129 628,81 грн.
Після відкриття виконавчого провадження на виконання вимог чинного законодавства було проведено перевірку майнового стану боржника, в тому числі щодо майнових операцій боржника.
Приватний виконавець зазначає, що в ході перевірки історій майнових операцій боржника встановлено, що після виникнення в останнього заборгованості за зобов'язанням по кредитному договору (овердрафт) № 000043/2023-К від 25.09.2023 боржник здійснив майнову операцію 06.12.2023 у вигляді перерахування благодійної допомоги у розмірі 430 000,00 грн на користь БО «БФ «СПРИЯННЯ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ» (код ЄДРПОУ 40914811)
При цьому, на момент перерахування боржником коштів в Крюківському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нього вже було відкрите виконавче провадження № 73208553, де стягувачем є ГУ ДПС у Полтавській області. Відповідно до листа ГУ ДПС у Полтавській області заборгованість ТОВ «Ла Логістик» перед податковим органом становить 1 370 275,35 грн.
Виконавець вказує на те, що на момент надання боржником благодійної допомоги, останній мав заборгованість перед банком за кредитним договором та щодо боржника було відкрито в органах державної виконавчої служби виконавче провадження на користь ГУ ДПС у Полтавській області. При цьому, є цілком очевидним, що боржник на момент надання благодійного внеску в повній мірі усвідомлював своє скрутне фінансове становище, адже використав кредитні кошти, надані ПАТ «МТБ Банк», в своїй діяльності та передбачав необхідність в майбутньому повертати банку кредитні кошти, проте вчинив недоцільну та економічно необґрунтовану дію з надання благодійної допомоги, тим самим створивши умови своєї неплатоспроможності, яка на сьогодні підтверджуються фактом наявності відкритих виконавчих проваджень щодо боржника.
Також відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань власником БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «СПРИЯННЯ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ ВЕРСТВАМ НАСЕЛЕННЯ“» є ОСОБА_1 , який свого часу був власником та керівником боржника - ТОВ «Ла Логістик», а відповідно, зазначені юридичні особи є пов'язаними між собою.
Отже, враховуючи дату вчинення майнової дії, а також суб'єкта, на користь якого вчинялась відповідна дія, є обґрунтовані підстави вважати, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювану майнову дію, яка порушує майнові інтереси кредитора і направлена на уникнення сплати боргу та звернення стягнення на грошові кошти, шляхом надання благодійного внеску пов'язаній (через власника) юридичній особі після того, як ПАТ «МТБ Банк» в рамках договору про комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання № 000043/2023-К почало надавати боржнику кредитні кошти та при цьому на момент надання благодійної допомоги вже була наявна кредитна заборгованість. Такі майнові дії боржника зумовили його неплатоспроможність, адже станом на сьогодні останній позбавлений можливості виконати свої зобов'язання перед банком та ГУ ДПС у Полтавській області, про що свідчать відкриті виконавчі провадження.
При прийнятті рішення судом враховано наступне
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають);
- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 р. у справі №755/17944/18.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.18р. у справі № 910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.
Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Слід звернути увагу, що неплатоспроможність боржника, яка є визначальною обставиною для встановлення факту фраудаторності укладеного правочину, не є загальною оціночною обставиною.
Провадження у справі про визнання суб'єкта підприємницької діяльності, неплатоспроможним (банкрутом) здійснюється господарським судом в межах справи про банкрутство такої особи з урахуванням особливостей, передбачених законодавством, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
У даному випадку, боржник за рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2024 у справі № 917/953/24 не перебуває в процесі банкрутства.
А отже, відсутні підстави для визнання майнової дії від 06.12.2023 недійсною з підстав її фраудаторності в порядку Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників.
Так, згідно з ч. 3 статті 9 ЗУ "Про виконавче провадження" державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа.
Тобто, фактично в порядку частини четвертої статті 9 ЗУ "Про виконавче провадження" може бути визнаний недійсним з підстав його фраудаторності правочин, укладений боржником на стадій розшуку майна боржника.
У даному випадку, оспорювана дія відбулася 06.12.2023
Так, рішення Господарського суд Полтавської області у справі № 917/953/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛА Логістик" на користь Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про стягнення заборгованості, на яке посилається в позові виконавець, прийнято 09.09.2024
Виконавче провадження № 76363319 було відкрито приватним виконавцем 23.10.2024 на підставі наказу у справі № 917/953/24 від 02.10.2024.
А тому, відсутні підстави для визнання майнової дії від 06.12.2023 року недійсною з підстав її фраудаторності в порядку частини четвертої статті 9 ЗУ «Про виконавче провадження».
При цьому виконавцем не надано до суду більш вірогідних доказів на підтвердження фактів вчинення дії саме з метою завдання шкоди кредитору або з підстав унормованих у ст. 228 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, визнання правочину недійсним з підстав його фраудаторності є інструментом захисту прав кредитора в рамках провадження справи про банкрутство або у виконавчому провадженні (разом з цим, щодо правочинів, укладених боржником після відкриття виконавчого провадження). Та не може бути визнаний належним способом захисту прав кредитора щодо будь-яких правочинів, укладених боржником.
При цьому, виконавець не довів належними доказами, що здійснення майнової дії між відповідачами призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за звичайних умов.
З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.06.2025
Суддя Кльопов І.Г.