65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення скарги без розгляду
"16" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2123/18
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства “Одескомунтранс» (вх. № 2-877/25 від 12.05.2025) на дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі № 916/2123/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз» до Комунального підприємства “Одескомунтранс» про стягнення заборгованості в сумі 4201123,00 грн., -
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Одескомунтранс» про стягнення заборгованості за договором на надання послуг зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів № 01ПЧ11 від 28.02.2011 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору № 01ПЧ11 від 28.02.2011 року щодо здійснення повної оплати за надані послуги зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2018 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2123/18 за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання на 25.10.2018 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 р. у справі № 916/2123/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз» задоволено та стягнуто з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз» заборгованість за надані послуги у розмірі 4201123,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 63016,85 грн.
07.03.2019 р. Господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ про примусове виконання вказаного судового рішення від 04.02.2019 р. щодо стягнення з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз» заборгованість за надані послуги у розмірі 4201123,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 63016,85 грн.
09.05.2024 р. до Господарського суду Одеської області через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга від Комунального підприємства “Одескомунтранс» на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-793/24 від 09.05.2024 р.) в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2123/18, в якій скаржник просить суд:
- витребувати з Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № 74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016,85 грн., загалом 4264139,85 грн.;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) Мазур В.В., вчинені у виконавчому провадженні № 74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016, 85 грн., загалом 4264139, 85 грн., щодо невиконання п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження», яким передбачено повернення виконавчого документу стягувачу в зв'язку з пропущенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання; порушення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» в частині права боржника на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, зокрема з виконавчим документом;
- скасувати постанову державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) Мазур В.В. від 16.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016,85 грн., загалом 4264139,85 грн.;
- на час розгляду скарги зупинити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 74744651 від 16.04.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2024 р. у задоволенні скарги Комунального підприємства “Одескомунтранс» (вх. № 2-793/24 від 09.05.2024) на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі № 916/2123/18 відмовлено.
12.06.2025 р. до Господарського суду Одеської області через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла скарга від Комунального підприємства “Одескомунтранс» на дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-877/25 від 12.07.2025 р.) в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2123/18, в якій скаржник просить суд:
- витребувати з Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчих проваджень: № 74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості 4264139,85 грн.; № 77869184 за постановою державного виконавця від 16.04.2024 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) виконавчого збору у виконавчому провадженні № 74744651 у розмірі 426413,98 грн.;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни по стягненню з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн. за постановою № 74744651 від 16.04.2024;
- скасувати постанови державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни: постанову від 16.04.2024 у виконавчому провадженні № 74744651 про стягнення з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн.; постанову від 21.04.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77869184 з виконання постанови № 74744651 від 16.04.2024; постанову від 21.04.2025 у виконавчому провадженні № 77869184 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 369 грн.; постанову від 21.04.2025 у виконавчому провадженні № 77869184 про арешт коштів боржника; постанову від 21.04.2025 у виконавчому провадженні № 77869184 про арешт майна боржника.
В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що 21.04.2025 року постановою державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни відкрито виконавче провадження № 77869184 про стягнення з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн., стягнутого постановою від 16.04.2024 у межах виконавчого провадження №74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016,85 грн., загалом 4264139,85 грн.
При цьому скаржник зазначає, що 21.04.2025 року постановами у виконавчому провадженні № 77869184 державним виконавцем: 1) стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 369 грн.; 2) арештовано кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкрити після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом; 3) арештовано все майно боржника.
Таким чином, як вказує заявник, виконавче провадження № 77869184 розпочато на виконання постанови, що не підлягає виконанню.
Так, скаржник зауважує, що в провадженні державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни перебувало виконавче провадження № 74744651 від 16.04.2024 р. за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 р. про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016,85 грн., загалом 4264139,85 грн. Інформацією про виконавче провадження № 74744651 від 05.06.2025 р. в системі АСВП підтверджується, що наказ Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 примусово не виконувався. Крім того, скаржник зазначає, що 16.04.2024 р. в межах цього виконавчого провадження державний виконавець виніс постанови: 1) про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 269 грн.; 2) про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, у розмірі 426413,98 грн.
Між тим скаржник додає, що 16.04.2025 р. за вх. № 5872 до державного виконавця надійшла заява стягувача про повернення без виконання виконавчого документу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження» та 21.04.2025 р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. При цьому скаржник зазначає, що виконавцем зазначено залишок нестягненої суми за виконавчим документом - 4264139,85грн., сума стягнутого виконавчого збору - 0 грн.
При цьому заявник вказує, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VІІІ змінена редакція ч.2 ст.27 Закону № 1404-VIII та встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Однак, як вказує скаржник, постановою державного виконавця від 16.04.2024 р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 74744651 встановлено: “Керуючись вимогами виконавчого документу та вимогами ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження», необхідно стягнути виконавчий збір у розмірі 10% суми, що фактично стягнута». Разом з тим скаржник наголошує, що, виходячи з того, що у виконавчому провадженні № 74744651 фактично стягнуто з боржника 00,00 грн., відповідно виконавчий збір стягненню не підлягає.
З огляду на викладене боржник зазначає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.
Крім того, посилаючись на ст. 74 ГПК України, скаржник зауважує, що про наявність оскаржених постанов державного виконавця дізнався 29.05.2025 р. у зв'язку зі з'ясуванням причин арешту коштів на банківських рахунках, а саме з довідки Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» від 29.05.2025 р. № 0632400/14315-25 та довідки Одеської обласної дирекції ПАТ АБ “УкргазБанк» від 29.05.2025 р. № 1.
Між тим скаржник додає, що 05.06.2025 р. з дотриманням процесуальних строків, визначених ч. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження», боржник КП “Одескомунтранс» оскаржив дії та постанови державного виконавця в порядку адміністративного судочинства згідно з ч. 2 ст. 74 Закону. Однак, як зазначає заявник, 10.06.2025 р. ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/17983/25 відмовлено у відкритті провадження КП “Одескомунтранс» до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування постанов та роз'яснено позивачу право на звернення до Господарського суду Одеської області, який видав виконавчий документ - наказ № 916/2123/18 від 07.03.2019 р. Вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання суддею.
З огляду на викладене скаржник вказує про те, що звертається до господарського суду з даною скаргою визначеного законом строку.
Розглянувши та дослідивши матеріали скарги, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як з'ясовано судом, наказ Господарського суду Одеської області 07.03.2019 р. про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2123/18 щодо стягнення з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз» заборгованості за надані послуги у розмірі 4201123,00 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 63016,85 грн. був пред'явлений стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Кліар-Сіті» (попереднє найменування - ТОВ “Союз») до примусового виконання до Хаджибейського (попередня назва Малиновського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно із заявою про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2024 р.
Так, постановою державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.04.2024 р. про стягнення виконавчого збору у ВП № 74744651 стягнуто з боржника: Комунального підприємства “Одескомунтранс» виконавчий збір у розмірі 426413,98 грн.
Із матеріалів поданої скарги вбачається, що ТОВ “Кліар-Сіті» звернулося до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою за вих. № 686 від 15.04.2025 р. про повернення виконавчого документу стягувачу.
Так, 21.04.2025 р. головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № 74744651 винесена постанова про повернення виконавчого документу - наказу Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 р. стягувачу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження», припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. При цьому у поданій постанові державним виконавцем зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом - 4264139,85грн., сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця - 0 грн.
Крім того, 21.04.2025 р. головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № 77869184 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 77869184 з виконання постанови № 74744651 від 16.04.2024 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн. При цьому у вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2025 р. зобов'язано боржника протягом п'яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Також постановою головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.04.2025 р. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 77869184 визначено для боржника: Комунального підприємства “Одескомунтранс» розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн.
21.04.2025 р. головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № 77869184 винесена постанова про арешт коштів боржника у ВП № 77869184, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - Комунальному підприємству “Одескомунтранс».
Крім того, 21.04.2025 р. головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП № 77869184 винесена постанова про арешт майна боржника у ВП № 77869184, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Комунальному підприємству “Одескомунтранс» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 426782,98 гривня (UAH).
Однак, як стверджує скаржник, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 16.04.2024 р. про стягнення виконавчого збору у ВП № 74744651, а саме в розмірі 426413,98 грн., так як розмір виконавчого збору становить 10% суми, що фактично стягнута, а не суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, відповідно вказана постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України “Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню. Таким чином, за ствердженнями заявника, виконавче провадження № 77869184 розпочато на виконання постанови, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. ч. 1 ст. 341 ГПК України).
Так, вищенаведені положення законодавства передбачають оскарження стороною виконавчого провадження як дій (рішень), так і бездіяльності органів державної виконавчої служби.
З'ясовуючи, яка норма підлягає застосуванню при обрахуванні строку на оскарження виконавчих дій (пункт а) ч. 1 ст. 341 ГПК України чи ч. 5 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження»), суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18:
“Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом “а» частини першої статті 341 цього Кодексу.»
Виходячи зі змісту скарги та заявлених скаржником вимог, у поданій скарзі мова йде саме про оскарження дій державного виконавця, а саме щодо визнання неправомірними дій державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни по стягненню з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн. за постановою № 74744651 від 16.04.2024, а також скасування постанов державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни: від 16.04.2024 р. у виконавчому провадженні № 74744651 (про стягнення виконавчого збору), від 21.04.2025 р. у виконавчому провадженні № 77869184 (про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 369 грн., про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника).
Так, господарський суд зазначає, що з Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП № 74744651, ідентифікатор доступу 65А8Г91ББ7Е9) вбачається, що супровідним листом від 16.04.2024 р. Малиновський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направив на адресу боржника та стягувача, зокрема, й постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 74744651 від 16.04.2024 р. Відтак, судом з'ясовано, що скаржник був обізнаний про обставини щодо можливого порушення його прав, на які він посилається, діями державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни по стягненню з Комунального підприємства “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн. за постановою № 74744651 про стягнення виконавчого збору від 16.04.2024.
Суд враховує, що згідно з поданою скаргою ставиться вимога, зокрема, про визнання неправомірними дій державного виконавця Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) Мазур В.В. по стягненню з КП “Одескомунтранс» на користь Хаджибейського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 426413,98 грн., при тому, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору винесена ще 16.04.2024 року. Тобто дії, які фактично оскаржуються, мали місце ще в квітні 2024 року і скаржник, при цьому, не зазначає, що заважало йому дізнатися про хід виконавчого провадження щонайменше з квітня 2024 року.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, КП “Одескомунтранс» 07.05.2024 р. вже зверталося до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просило суд визнати неправомірними дії державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) Мазур В.В., вчинені у виконавчому провадженні № 74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016, 85 грн., загалом 4264139, 85 грн., щодо невиконання п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження», яким передбачено повернення виконавчого документу стягувачу в зв'язку з пропущенням встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання; порушення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження» в частині права боржника на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, зокрема з виконавчим документом; скасувати постанову державного виконавця Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного МУ МЮ (м. Одеса) Мазур В.В. від 16.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74744651 за наказом Господарського суду Одеської області № 916/2123/18 від 07.03.2019 про стягнення з КП “Одескомунтранс» на користь ТОВ “Кліар-Сіті» (ТОВ “Союз») заборгованості за надані послуги в сумі 4201123,00 грн. та витрат на сплату судового збору 63016,85 грн., загалом 4264139,85 грн.
З огляду на викладене суд зауважує, що про існування виконавчого провадження № 74744651 скаржнику - Комунальному підприємству “Одескомунтранс» було відомо ще 07.05.2024 р., оскільки саме 07.05.2024 р. останній звернувся до господарського суду із скаргою, в якій оскаржував постанову від 16.04.2024 про відкриття виконавчого провадження № 74744651. При цьому постанова № 74744651 про стягнення виконавчого збору від 16.04.2024 р. була винесена державним виконавцем також 16.04.2024 р., з огляду на що Комунальне підприємство “Одескомунтранс» не могло не знати про її існування.
Так, стосовно постанов державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Вікторії Володимирівни від 21.04.2025 р. у виконавчому провадженні № 77869184 (про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 369 грн., про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника) суд зауважує, що з Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП № 77869184, ідентифікатор доступу 2Д3ВВ9Д49ВГД) вбачається, що супровідними листами від 21.04.2025 р. Хаджибейським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було направлена на адресу боржника та стягувача вказані вище оспорювані постанови.
При цьому суд зазначає, що скаржник вказує про те, що про їх існування останній дізнався 29.05.2025 р. у зв'язку із з'ясуванням причин арешту коштів на банківських рахунках, а саме з довідки Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України» від 29.05.2025 р. № 0632400/14315-25 та довідки Одеської обласної дирекції ПАТ АБ “УкргазБанк» від 29.05.2025 р. № 1. Разом з тим господарський суд зауважує, що скаржником - Комунальним підприємством “Одескомунтранс» не вказується про отримання/неотримання таких постанов від Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки, як встановлено судом вище, вказані постанови направлялися органом ДВС на адресу стягувача й боржника.
Отже, боржник, КП “Одескомунтранс», з моменту як дізналося про можливе порушення прав відкриттям виконавчого провадження № 77869184 мало право у десятиденний строк, як з'ясовано вище (не пізніше 08.06.2025), звернутись до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом, тобто до Господарського суду Одеської області у порядку, передбаченому нормами Розділу VI “Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України (ст. 339-344).
Відтак, суд доходить висновку про те, що скаржник пропустив встановлений ст. 341 Господарського процесуального кодексу України та Законом України “Про виконавче провадження» 10-денний строк для звернення до суду зі скаргою.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що скаржник як сторона виконавчого провадження мав доступ до інформації з Автоматизованої систем виконавчого провадження.
За змістом Положення “Про автоматизовану систему виконавчого провадження», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016 р. та зареєстрованого 12.08.2016 р. за № 1126/29256, автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.
Згідно з п. 4 розділу І вищевказаного положення користувачами системи, зокрема, є сторони виконавчого провадження.
Відповідно до розділу ІV вищевказаного положення виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії.
Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця), відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.
Положеннями п. 2 розділу VІІ вищевказаного положення передбачено, що доступ до інформації Системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням:
1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через:
веб-портал Міністерства юстиції України;
Єдиний державний веб-портал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного веб-порталу електронних послуг;
2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України.
Фізична особа - сторона виконавчого провадження, яке перебуває (перебувало) на виконанні в органах державної виконавчої служби, може отримати інформацію з Системи через телефонну «гарячу лінію» відповідного структурного підрозділу територіального органу Міністерства юстиції України, що забезпечує здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень:
щодо виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів або рішення, сума стягнення за яким не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року,- за умови її ідентифікації за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності) та реєстраційним номером облікової картки платника податків;
щодо виконавчого провадження з виконання рішення, сума стягнення за яким перевищує десять розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня календарного року, а також з виконання рішення за іншою категорією стягнення (характером зобов'язання) - за умови її ідентифікації за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), реєстраційним номером облікової картки платника податків, ідентифікатором доступу до інформації про виконавче провадження.
Система забезпечує: можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації; доступ сторонам виконавчого провадження до документів виконавчого провадження. Можливість онлайн-сплати заборгованості за виконавчим провадженням забезпечується з використанням: платіжних систем під час доступу сторін виконавчого провадження до інформації Системи відповідно до цього пункту; платіжних застосунків, що взаємодіють із Системою за допомогою прикладного програмного інтерфейсу на умовах, визначених адміністратором Системи у відповідному договорі.
Під час формування запиту на онлайн-сплату відображається загальна заборгованість за виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника за виконавчим провадженням, основної винагороди приватного виконавця.
Інформація Системи в обсязі, передбаченому цим пунктом, може надаватись стороні виконавчого провадження також з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Системи. Умови, порядок справляння та розмір плати за надання сервісної послуги визначаються у договорі, укладеному з адміністратором Системи.
Відтак, з огляду на викладене, суд вважає, що скаржник як боржник у виконавчих провадженнях мав доступ до інформації про виконавче провадження № 74744651 та про виконавче провадження № 77869184 в Автоматизованій системі виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчих проваджень, а тому мав можливість бути обізнаним з постановою про стягнення виконавчого збору від 16.04.2024. у ВП № 74744651 та з постановами від 21.04.2025 р. у ВП № 77869184 (про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 369 грн., про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника).
Відтак, боржник як сторона вказаних виконавчих проваджень ВП № 74744651 та ВП № 77869184 через ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження, мав повний доступ до таких виконавчих проваджень.
За правилами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, обов'язок доказування у даному випадку покладено на скаржника, тоді як суд надає оцінку поданим доказам і визначає чи підтверджені обставини, про які стверджується. Не є обов'язком суду вважати встановленою обставину, про яку стверджує одна сторона в суді, якщо ця обставина не підтверджена належними доказами.
Між тим, із заявленою скаргою на дії ВДВС скаржник звернувся до господарського суду 12.06.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У відповідності до викладеного, суд приходить до висновку про пропуск скаржником десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по справі № 916/2123/18.
При цьому господарський суд зауважує, що боржником не подано клопотання в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, про поновлення останньому пропущеного строку на подачу скарги на дії державного виконавця.
З'ясування обставин дотримання заявником встановленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду на підставі ч. 2 ст. 341 ГПК України.
Щодо юридичної визначеності норми закону та передбачуваності наслідків її застосування, то Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 виснувала таке:
“36. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
37. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
38. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі “Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
39. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
40. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини»).
41. Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
42. Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
43. ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі “Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову “передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись “законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.»
Наразі господарський суд зазначає, що скаргу подано адвокатом Доніною Людмилою Анатоліївною, яка є представником КП “Одескомунтранс» та діє на підставі ордера Серія ВН № 12338657 від 07.04.2023 р., яка, очевидно, має повну вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права та відповідає кваліфікаційним вимогам для зайняття адвокатською діяльністю, визначеним Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надання професійної правничої допомоги адвокатом передбачає обізнаність адвоката із матеріальним та процесуальним правом, судовою практикою та обставинами справи, що безумовно має покращувати рівень захисту прав учасників судового процесу) не могли бути не обізнаними з відповідними нормами ГПК України, який є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і, відповідно, визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляд судом. Такі норми ГПК України діють з 15.12.2017, тобто більше семи років.
Скаржник звернувся зі скаргою на дії державного виконавця 12.06.2025 р., тобто більше ніж через сім років після набрання чинності змін до ГПК України, внесених Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, що передбачають строк оскарження дій державних виконавців протягом 10 календарних днів.
З огляду на викладене, застосування відповідних процесуальних обмежень було передбачуваним для КП “Одескомунтранс» та адвоката Доніної Л.А., тому відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки останні могли передбачити наслідки несвоєчасного звернення зі скаргою до Господарського суду Одеської області.
Між тим суд встановив, що наведені скаржником (боржником) обставини “оскарження дій та постанов державного виконавця в порядку адміністративного судочинства згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження» не є поважними причинами, з яких скаржник (боржник) не звертався у десятиденний строк саме до господарського суду з відповідною скаргою. Це вибір боржника - Комунального підприємства “Одескомунтранс», його представника - адвоката Доніної Людмили Анатоліївни, не звертатися у десятиденний строк до господарського суду, який видав виконавчий документ із скаргою в порядку ст. 339-341 ГПК України, а звернутися до суду адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ч. 2 ст. 341 ГПК України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає, що подана Комунальним підприємством “Одескомунтранс» скарга на дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-887/25 від 12.06.2025) по справі № 916/2123/18 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 234-235, 255, 339-341Господарського процесуального кодексу України,
суд -
Скаргу Комунального підприємства “Одескомунтранс» на дії державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-887/25 від 12.06.2025) по справі № 916/2123/18 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.С. Петров