79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
12.06.2025 Справа № 914/1217/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго ресурс» РІ Груп», м. Київ
до відповідача: Відділу освіти Жовківської міської ради Львівської області, м. Жовква
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач», м. Ужгород
про стягнення 100 420, 00 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники:
від позивача: Лосич Тетяна Сергіївна - представник,
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Маняк Василь Васильович - представник.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго ресурс» РІ Груп» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Відділу освіти Жовківської міської ради Львівської області про стягнення 100 420, 00 грн за договором від 26.11.2024 № 23/1.
Ухвалою суду від 18.04.2025 відкрито провадження у справі № 914/1217/25 за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» та судове засідання призначено на 12.05.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 судове засідання відкладено на 02.06.2025.
Судове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у короткотерміновій відпустці, відтак ухвалою суду від 05.06.2025 судове засідання призначено 12.06.2025.
У судове засідання 12.05.2025 представник позивача з'явився, просив задоволити позовні вимоги у повному обсязі та встановити йому строк для подачі доказів понесення ним витрат на правничу допомогу.
У судове засідання 12.05.2025 представник відповідача не з'явився, 10.06.2025 через систему Електронний суд подав заперечення на відповідь на відзив та клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконфренції. Крім цього, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю участі в судовому засіданні 12.05.2025, яке суд, зважаючи на заперечення представника позивача щодо відкладення розгляду справи та надання представником відповідача пояснень по суті спору у судовому засіданні 12.05.2025, не вбачає за можливе задоволити.
У судове засідання 12.05.2025 представник третьої особи з'явився, надав пояснення по суті спору.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 12.06.2025 продовжено розгляд справи по суті, та за результатами розгляду оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго ресурс» РІ Груп» (надалі - позивач, постачальник) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Відділу освіти Жовківської міської ради Львівської області (надалі - відповідач, споживач) про стягнення 100 420, 00 грн за договором від 26.11.2024 № 23/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним було здійснено постачання відповідачу електроенергії у період з 01.01.2025 до 09.01.2025 у розмірі 12 496 кВт/год на загальну суму 100 140, 61 грн, яка відповідачем не була оплачена.
Позивач 04.04.2025 звертався з претензією до відповідача про здійснення оплати за використану електроенергію, що отримана відповідачем 12.04.2025, проте така претензія залишена без відповіді.
З огляду на вищевказане, позивач крім вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 100 140, 61 грн, просить стягнути з відповідача нараховані 3 % річних та пеню на загальну суму 279, 39 грн.
Крім того, позивач просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України зазначити в рішенні суду про нарахування 3 % річних та пені до моменту виконання рішення суду.
Позиція відповідача.
Відповідач визнає основний борг у розмірі 100 140, 61 грн за використання електроенергії у обсязі 12 496 кВт/год, проте заперечує щодо стягнення пені, 3 % річних та судового збору, оскільки вважає, що у його діях відсутня протиправна поведінка. Окрім цього, звертає увагу, що договір, який був укладений між позивачем та відповідачем закінчив свою дію 31.12.2024, отже відсутні підстави для здійснення нарахування штрафних санкцій.
Позиція третьої особи.
Третя особа на стороні відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що у діях відповідача відсутня протиправна поведінка, з огляду на те, що саме на позивача покладався обов'язок повідомити адміністратора комерційного обліку про закінчення строку дії договору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як встановлено судом, 26.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго ресурс» РІ груп» та Відділом освіти Жовківської міської ради Львівського району Львівської області було укладено договір № 23/1 про постачання електричної енергії споживачу, за яким постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2024 році електричну енергію, вільні ціни, без розподілу, код 09310000-5 - електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору (п. 2.1. договору № 23/1).
Відповідно до п. 3.1. договору № 23/1, постачання товару за договором здійснюється до 31.12.2024 року. Вказаний договір було укладено відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, постачальник за договором постачав товар споживачу один місяць.
В подальшому відповідач змінив постачальника та 03.01.2025 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатенергопостач» договір № ФО/0201-РО/ДУ про постачання електричної енергії.
Згідно з п. 3.1 договору № ФО/0201-РО/ДУ, постачання товару за договором здійснюється до 31.12.2025 року (включно). А відповідно до п. 3.4 договору, поставка по цьому договору починається з дати, вказаної у повідомленні споживача. Повідомлення направляється споживачем на електронну адресу постачальника не пізніше ніж за три дні до початку дати поставки.
Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (абз. 3 п. 1.1.1 ПРРЕЕ).
Процедура зміни електропостачальника регулюється розділом VI ПРРЕЕ та відбувається у двох випадках: 1) за ініціативою споживача; 2) у разі зміни електропостачальника на постачальника «останньої надії».
Після укладення договору № ФО/0201-РО/ДУ, було розпочато процедуру зміни електропостачальника у порядку, визначеному главою 6.1 розділу VI ПРРЕЕ.
Відповідно до п. 6.1.6 ПРРЕЕ, датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави.
За змістом п. 6.1.8 ПРРЕЕ, новий електропостачальник протягом 3 робочих днів від дня отримання звернення від споживача про зміну електропостачальника має надіслати запит до адміністратора комерційного обліку щодо зміни електропостачальника.
Після отримання та перевірки запиту на зміну електропостачальника адміністратор комерційного обліку протягом наступного робочого дня має надіслати постачальнику послуг комерційного обліку споживача відповідний запит на контрольне зняття даних комерційного обліку електричної енергії (п. 6.1.9 ПРРЕЕ).
Після отримання від споживача всіх даних, передбачених пунктом 6.1.5 ПРРЕЕ, розпочалась процедура зміни електропостачальника з попереднього - позивача - на ТзОВ «Закарпатенергопостач», і яка була завершена 10.01.2025 р.
Відтак, постачання електричної енергії за Договором № ФО/0201-РО/ДУ розпочалось 10.01.2025 року - з дати зміни електропостачальника.
Відповідно до п. 3.2.15 ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, та адміністратора комерційного обліку із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.
Отже, пунктом 3.2.15 ПРРЕЕ саме на позивача покладено обов'язок за 21 день до дня закінчення строку дії договору (31.12.2024) повідомити визначених суб'єктів про дату припинення постачання електричної енергії за договором. Після закінчення строку дії договору 31.12.2024, постачання електричної енергії відповідачу міг здійснювати постачальник «останньої надії», оскільки до 10.01.2025 у відповідача був відсутній новий електропостачальник.
Внаслідок неповідомлення за 21 день позивачем суб'єктів, передбачених п. 3.2.15 ПРРЕЕ, про дату припинення постачання електричної енергії за договором, адміністратору комерційного обліку, оператору системи розподілу та постачальнику «останньої надії» не було відомо про те, що 31.12.2024 є останнім днем постачання.
Тому обсяги спожитої відповідачем електричної енергії у період з 01.01.2025 до 09.01.2025 правомірно зараховані за позивачем.
Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Варто зауважити, що відповідач не заперечує факту використання електроенергії у період з 01.01.2025 до 10.01.2025 у розмірі 12 496 кВт/год за відсутності договірних відносин з позивачем та визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 100 140, 61 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Підсумовуючи вищевказане, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 100 140, 61 грн такими, що підлягають до задоволення.
Щодо долученого позивачем до позовної заяви розрахунку пені та 3 % річних, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначає позивач, обрахунок пені та 3 % річних він здійснив за період з 12.04.2025 до 14.04.2025, проте суд звертає увагу, що претензія позивача щодо здійснення оплати відповідачем була отримана 12.04.2025, тобто позивач вправі був проводити нарахування 3 % річних (враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України) за період починаючи з 20.04.2025, а не з 12.04.2025 по 14.04.2025, отже в цій частині суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних у розмірі 24, 69 грн та 255, 51 грн пені.
Крім цього, договір, який був укладений між позивачем та відповідачем закінчив свою дію 31.12.2024, відтак відсутні правові підстави для здійснення нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки, відповідачем не було сплачено грошові кошти за спожиту електричну енергію, відповідач доказів сплати боргу не надав, не спростував позовних вимог належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості і наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 24, 69 грн та 255, 51 грн пені, суд вважає, що підстави для застосування приписів частини 10 статті 238 ГПК України відсутні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у позовній заяві та в судових засіданнях, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30 000, 00 грн витрат на правничу допомогу, та що докази вказаних витрат будуть надані суду не пізніше 5 днів з дня ухвалення судового рішення, суд встановлює позивачеві п'ятиденний строк, після проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. В той же час відповідач, до дати судового засідання з їх розгляду, наділений правом надати суду свої заперечення щодо вказаних вимог позивача.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти Жовківської міської ради Львівського району Львівської області (80300, Львівська область місто Жовква, вул. Євгена Коновальця, будинок 4; код ЄДРПОУ 44059967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго ресурс» РІ груп» (08131, Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, 26, кв. 117, код ЄДРПОУ 44238503) суму в розмірі 103 160, 13 грн, з яких:
- 100 140, 61 грн основного боргу;
- 3 019, 52 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Призначити розгляд заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні на 23.06.2025 о 16:00.
6. Встановити позивачу п'ятиденний строк, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду (до 17.06.2025 включно), для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 17 червня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.