номер провадження справи 5/157/21
16.06.2025 Справа № 908/2755/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А.,
розглянувши матеріали справи та заяву Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) № б/н від 21.02.2022 (вх. № 4716/08-08/22 від 23.02.2022) про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/2755/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП» (вул. Північне шосе, буд. 27, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 35672551)
До відповідачів:
1) Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 26291070)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “АСТЕРА» (вул. 50-років НЗФ, буд. 74, м Нікополь, Дніпропетровська область, 53207; код ЄДРПОУ 38709835);
3) Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНД-ГРУПП» (пр. Соборний, буд. 166, оф. 36, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 41710264);
про визнання недійсними договорів та повернення майна,
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача-1 (заявника): не з'явився;
Від відповідача-2: не з'явився;
Від відповідача-3: не з'явився;
16.02.2022 Господарським судом Запорізької області оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №908/2755/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У судовому засіданні 16.02.2022 до оголошення судових дебатів представником відповідача зазначено про надання протягом 5 днів з дня прийняття рішення заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.
23.02.2022 до суду від Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) (Великобілозерського навчально-виховного комплексу № 1 (школа-дитячий садок) Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області) надійшла заява № б/н від 21.02.2022 (вх. № 4716/08-08/22 від 23.02.2022) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2022, вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Ухвалою суду від 16.03.2022 № 908/2755/21 вищевказану заяву прийнято до розгляду, дату та час судового засідання вирішено визначити відповідною ухвалою суду після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Також, запропоновано учасникам справи повідомити суд про згоду та можливість отримувати ухвали (рішення) суду лише електронною поштою, звернутися до суду з відповідною заявою та надати електронні адреси для повідомлення про розгляд справи шляхом направлення ухвал (рішень) суду по справі (з ЕЦП судді) електронною поштою.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 № 908/2755/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС ГРУП" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.02.2022 у справі №908/2755/21 залишено без змін.
Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який наразі триває.
Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.
Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Ухвалою суду від 14.05.2025 № 908/2755/21 судове засідання призначено на 16.06.2025 об 11 год. 00 хв. Явка представників сторін у судове засідання визнана необов'язковою. Повідомлено сторін про призначення судового засідання шляхом розміщення цієї ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України та направлення на поштові адреси та здійснено заміну найменування та адресу реєстрації відповідача-1 з Великобілозерського навчально-виховного комплексу № 1 (школа-дитячий садок) Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області (вул. Шкільна, буд. 5а, с. Велика Білозерка, Запорізька область, 71400; код ЄДРПОУ 26291070) на Великобілозерську гімназію №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 26291070) та направлено копію вказаної ухвали на зазначену адресу.
Представники сторін у судове засідання 16.06.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України та направлення на поштові адреси відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд заяви без участі уповноважених представників та запропонованих письмових пояснень по суті заяви на адресу суду не надходило.
В матеріалах справи містяться копії ухвал Господарського суду Запорізької області від 14.05.2025 по справі № 908/2755/21, яка направлені судом на вищевказані адреси відповідачів - 1-3 рекомендованими листами та повернулись до суду з відмітками АТ “Укрпошта» причина повернення - за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідачі - 1-3 були належним чином повідомлені про розгляд заяви по справі № 908/2755/21 в суді.
Станом на 16.06.2025 позивач та відповідачі - 2,3 письмових пояснень по суті заяви, запропонованих надати ухвалою від 14.05.2025 до суду не направили.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 3-5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
16.06.2025 судом прийнято додаткове рішення.
Розглянувши в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) № б/н від 21.02.2022 (вх. № 4716/08-08/22 від 23.02.2022) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Борисенковим В.С. разом із поданням відзиву на позовну заяву, у тексті відзиву на позовну заяву виконані вимоги п. 8 ч. 3 ст. 165 та ч. 8 ст. 129 ГПК України та вказано, що відповідач-1 очікує понести витрати у зв'язку із розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. Заявив про те, що в порядку передбаченому статтею 129 ГПК України, після ухвалення рішення по суті позовних вимог відповідачем-1 до суду будуть подані докази , що підтверджують розмір заявлених судових витрат.
Як свідчать матеріали справи, 05.11.2021 між адвокатом Борисенковим Віталієм Сергійовичем (Адвокат) та Великобілозерським навчально-виховним комплексом № 1 (школа-дитячий садок) Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області (нове найменування - Великобілозерська гімназія №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) (Клієнт) укладений договір № 107 про надання правової (правничої) допомоги (договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта в господарському суді Запорізької області під час розгляду справи № 908/2755/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП» до Клієнта, Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “АСТЕРА» та Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРАНД-ГРУПП» про визнання недійсними договорів та повернення майна (код за класифікатором ДК 021:2015-79110000-8).
Відповідно до п. 1.3. договору, клієнт зобов'язався оплатити надані послуги на умовах і в порядку, що визначені цим договором.
Факт виконання договірних зобов'язань адвокатом підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 4.1. договору, вартість послуг адвоката за даним договором складає 1 000 (одна тисяча) грн. без ПДВ. Загальна вартість правової (правничої) допомоги адвоката за даним договором становить 1 000 (одна тисяча) грн..
Клієнт оплачує послугу, надання якої засвідчується актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (виконання робіт). Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) вважається підписаним клієнтом, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення щодо цього акту (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору, всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці України.
Платежі здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок адвоката (п. 4.4. договору).
Згідно з п. 1 акту № 1 приймання-передачі наданих послуг з договором про надання правової (правничої) допомоги № 107 від 05.11.2021, адвокат надав клієнту правову (правничу) допомогу за договором № 107 від 05.11.2021, а клієнт прийняв надану правову (правничу) допомогу.
Пунктом 3 акту № 1 сторони визначили, що вартість послуг становить 1 000,00 (одна тисяча) грн.
Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвоката не має (п. 4 акту).
Відповідно до заключної виписки АТ «КБ «Приватбанк» за період з 16.12.2021 по 16.12.2021 по рахунку Борисенкова В.С., Великобілозерський НВК № 1 (код ЄДРПОУ 26291070) 16.12.2021 здійснив оплату на користь Борисенкова В.С. у розмірі 1 000,00 грн. (призначення платежу: КПКВК 0111021; КЕКВ 2240; оплата послуг надання правової допомоги; договір № 107 від 05.11.2021, акт № 1 від 13.12.2021 без ПДВ).
Отже, всього вартість робіт із правового супроводу у справі № 908/2755/21 у судді першої інстанції становить 1 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частина 1 ст. 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 904/1878/19 від 12.03.2020 р., № 910/11005/16 від 17.12.2020 р.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5,6 ст. 126 ГПК України).
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 2 та 3 ст. 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2). Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3)
Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови та судові накази.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Надані відповідачем-1 докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2755/21 задовольнити.
2. Прийняти додаткове рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП» на користь Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) судових витрат на правову (правничу) допомогу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АІСС ГРУП» (вул. Північне шосе, буд. 27, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 35672551) на користь Великобілозерської гімназії №1 з початковою школою Великобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (Великобілозерська гімназія №1) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 26291070) витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання додатковим рішенням чинності.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 3 та 5 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.