ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
11 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/617/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від АТ «Одесагаз» - адвокат Карась М.М.
від ОСББ «Скісна-78 Б» - Єршов О.Є. у порядку самопредставництва; Рябошапка Р.А. - керівник
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Одесагаз»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 (повний текст складено та підписано 31.03.2025, суддя Петренко Н.Д.)
у справі №916/617/24
за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б»
про стягнення 28 846,24 грн
та за зустрічним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Скісна-78 Б»
до Акціонерного товариства «Одесагаз»
про зобов'язання здійснити певні дії
Акціонерне товариство “Одесагаз» (далі - АТ “Одесагаз») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просило стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Скісна-78 Б» (далі - ОСББ “Скісна-78 Б» заборгованості у розмірі 28 846,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору розподілу природного газу в частині повної та своєчасної оплати розподілу природного газу за період з квітня 2023 року по грудень 2023 року (включно).
В свою чергу, ОСББ “Скісна-78 Б» звернулось до суду першої інстанції з зустрічною позовною заявою в якій просило зобов'язати АТ “Одесагаз» здійснити перерахунок за послуги з розподілу природного газу за період з 01.04.2022 по 31.12.2023 за мінімально встановленим розміром річної замовленої потужності в 314 куб. м/місяць за ціною 1,09 грн за 1 куб.м природного газу.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСББ “Скісна-78 Б» зазначає, що враховуючи повну відсутність споживання споживачем природного газу, зокрема й у спірний період, відсутність у споживача діючого постачальника природного газу та укладеного з ним договору, відсутність виділених постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період, тощо вбачається, що у спірний період АТ “Одесагаз» повинно застосовувати до споживача ОСББ “Скісна-78 Б» мінімальний розмір річної замовленої потужності.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 по справі №916/617/24 позовні вимоги АТ «Одесагаз» до ОСББ «Скісна-78 Б» про стягнення заборгованості - задоволено частково, стягнуто з ОСББ «Скісна-78 Б» на користь АТ «Одесагаз» заборгованість за договором розподілу природного газу у розмірі 3696,40 грн, а також судовий збір в розмірі 314,91 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСББ «Скісна-78 Б» до АТ «Одесагаз» про зобов'язання здійснити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
В мотивах оскаржуваного рішення, щодо первісного позову, місцевий господарський суд зазначив, що у спірний період відповідно до Довідки ТОВ “ГК “Нафтогаз України» було поставлено відповідачеві 0,00 м.куб природного газу, а тому заборгованість за такий період має розраховуватись відповідно до мінімально встановленого розміру річної замовленої потужності.
Не погодившись із вказаним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ «Одесагаз» з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025р. по справі № 916/617/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСББ «СКІСНА-78Б» на користь АТ «ОДЕСАГАЗ» боргу за договором розподілу природного газу у розмірі 28 846,24 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, є незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:
- місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків щодо встановлення річної замовленої потужності на 2023-2024 рік, оскільки річна замовлена потужність не встановлюється одразу на два календарні роки, як зазначив суд першої інстанції, річна замовлена потужність встановлюється окремо на кожен календарний рік;
- позивачем було здійснено розрахунок заборгованості саме з урахуванням того, що такий розрахунок здійснюється лише на один календарний рік за результатами споживання природного газу за минулий газовий рік, та відповідно, визначено місячну вартість послуги розподілу природного газу для ОСББ «Скісна-78Б»;
- суд першої інстанції залишив поза увагою факт того, що постанова НКРЕКП, на підставі якої було внесено зміни до положень Кодексу ГРМ, на які суд послався в оскаржуваному рішенні, була прийнята у вересні 2023, у той час як період стягнення заявлений позивачем - з квітня 2023 по грудень 2023;
- наголошує апелянт й на тому, що споживачу ОСББ «Скісна-78Б» на 2023 рік не встановлювалась мінімальна річна замовлена потужність, а тому жодних підстав для перерахунку річної замовленої потужності для останнього немає, адже річна замовлена потужність на 2023 рік споживачу ОСББ «Скісна-78Б» встановлювалась виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року;
- скаржник також вважає, що факт припинення (обмеження) газопостачання шляхом встановлення заглушки не свідчить про розірвання договору розподілу природного газу та механічного від'єднання об'єкта споживача від газорозподільної мережі, оскільки це жодним чином не впливає на наявність у об'єкта відповідача цілодобового доступу до ГРС, і об'єкт при цьому зберігає фізичне з'єднання з газорозподільною системою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/617/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одесагаз» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 та призначено справу до розгляду на 11.06.2025.
11.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ОСББ «Скісна-78Б» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що 01.11.2021, 01.01.2022, 01.03.2022 АТ «Одесагаз» в порушення вимог пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС неодноразово ігнорувало свій обов'язок припинити розподіл (постачання) природного газу споживачу ОСББ «СКІСНА-78 Б» у зв'язку із відсутністю споживача в реєстрі діючого постачальника. Також, в порушення абз.4 п.7 гл.6 розділу XII Кодексу ГТС АТ «Одесагаз» відносило об'єми споживаного природного газу після строку, установленого законодавством на припинення розподілу природного газу такому споживачу до алокації фактичного обсягу споживання природного газу ОСББ «СКІСНА-78 Б».
На переконання відповідача, АТ «Одесагаз» взагалі за умови ретельного дотримання положень Кодексу ГТС не мало правових підстав щодо нарахування вартості послуги за договором розподілу природного газу в 2022 - 2023 роках, оскільки припинення розподілу повинно було відбутися відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС за ініціативою саме АТ «Одесагаз».
За твердженням відповідача, ОСББ «СКІСНА-78 Б» було вимушено самостійно звернутися до оператора ГРМ і припинити розподіл природного газу з 01.04.2022 року, про що свідчить платіжне доручення №203 від 30.03.2022 року, відповідно до якого на користь АТ «Одесагаз» було сплачено грошові кошти за припинення газопостачання, а також встановлення на точці алокації заглушки металевої фланцевої між трубами на болтовому з'єднанні.
Відповідач вважає помилковим посилання апелянта на те, що встановлення на точці алокації заглушки металевої фланцевої між трубами на болтовому з'єднанні не є механічним від'єднанням від газорозподільної системи, оскільки згідно з пунктом 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, постачання/ розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.
Відтак, на думку відповідача, за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об'єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим (абзац пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).
Відповідач також просить суд апеляційної інстанції визнати поважною причину пропуску подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки керівник ОСББ «СКІСНА-78 Б» ОСОБА_1 мобілізований до лав збройних сил, був командирований до виконання бойових завдань, в травні проходив стаціонарну реабілітацію у військовій медичній установі, у зв'язку з чим був позбавлений можливості доступу до електронного кабінету.
Під час судового засідання від 11.06.2025 колегією суддів розглянуто та задоволено таке клопотання, з огляду на таке.
За приписами ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 916/5400/23, від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08, від 20.01.2025 у справі № 925/1596/23.
У даному випадку, колегія суддів зазначає, що на підтвердження поважності причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, ОСББ «СКІСНА-78 Б» надано докази, а саме довідку про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України №3394 від 10.06.2025 з якої вбачається, що Рябошапка Р.А., який є керівником відповідача, з 26.05.2025 по 10.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні.
Наведене, на переконання колегії суддів, є поважною причиною пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому клопотання відповідача про поновлення такого строку підлягає задоволенню, а відзив залученню до матеріалів справи.
Під час судового засідання від 11.06.2025 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представники відповідача надали пояснення у відповідності до яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, а тому в силу приписів ст. 269 ГПК України, судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення переглядається лише в цій частині.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.01.2016 між АТ «Одесагаз» (оператор ГРМ) та ОСББ «Скісна-78Б» (споживач) було укладено договір розподілу природного газу №008738 (далі - Договір).
Умови, форма та текст цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем, Кодекс ГРМ) та затверджено Постановою НКРЕКП «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» №2498 від 30.09.2015р.
Відповідно до п.1.3. Договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього Договору.
В п.1.4. Договору визначено, що послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Відповідно до п.2.1. Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Також п.2.3 вищевказаного Договору закріплено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п.6.3. Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
За п.6.4. Договору закріплено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.7. Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
Як зазначає позивач, за газовий рік жовтень 2021-вересень 2022 відповідачем було спожито обсяг газу в розмірі 29 186 м.куб. відповідно до наступних актів приймання-передачі природного газу:
1. Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2021р. (обсяг спожитого газу 7572 м3).
2. Акт приймання-передачі природного газу за січень 2022р. (обсяг спожитого газу 7388 м3).
3. Акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022р. (обсяг спожитого газу 6459 м3).
4. Акт приймання-передачі природного газу за березень 2022р. (обсяг спожитого газу 7767 м3)
На підставі вищезазначених актів позивачем було розраховано річну замовлену потужність на 2023 рік в обсязі 29 186,000 м.куб.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2763 тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Одесагаз» з 01.01.2022 і по теперішній час становить 1,308 грн за 1 м.куб на місяць (з ПДВ).
Відтак, позивач вважає, що у 2023 році місячна вартість послуги розподілу природного газу для відповідача склала 3 181,28 грн (29 186,000 тис. м.куб : 12 місяців = Тариф).
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 008738 виникла заборгованість з розподілу природного газу за період з квітня 2023 року по грудень 2023 року (включно) у розмірі 28 846,24 грн, яку останній просив стягнути з відповідача на свою користь.
В свою чергу, відповідач не заперечує укладення між сторонам договору розподілу природного газу №008738, однак вважає, що з огляду на припинення споживання природного газу, заборгованість за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 має розраховуватись відповідно до мінімально встановленого розміру річної замовленої потужності в розмірі 3696,40 грн з урахуванням ПДВ (314х12х1,09х20%).
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами відповідача та задовольнив заявлені позовні вимоги АТ «Одесагаз» частково.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, доводи сторін по справі, а також мотиви оскаржуваного рішення, дійшла наступних висновків.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, які виникли між споживачем та Оператором ГРМ, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, а також постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» та договором відповідно.
Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
За п.п.1, 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п.п.1, 3-5, 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
Пунктом 1 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем встановлено, що місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою. Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути, зокрема, меншою за 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Як вже було вказано вище, позивачем розрахунок заборгованості здійснено з річної замовленої потужності на 2023 рік в обсязі 29 186,000 м.куб. При цьому, позивачем враховано споживання відповідачем природного газу у грудні 2021, січні-березні 2022 у відповідності до складених актів приймання-передачі природного газу.
Однак, колегія суддів зазначає, що положеннями пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, яким визначено, що для нового споживача та/або його об'єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців (крім об'єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об'єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні, зокрема, 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Як свідчать наявні матеріали справи, ОСББ «Скісна-78 Б» звернулось до АТ «Одесагаз» з приводу припинення розподілу природного газу та сплатило на користь позивача 672,33 грн (з ПДВ) за припинення газопостачання. З 30.03.2022 на точці алокації встановлено заглушку металеву фланцеву між трубами на болтовому з'єднанні.
Отже, ОСББ «Скісна-78 Б» з 01.04.2022 взагалі припинило споживання природного газу і не відновлювало його у спірний період, що не заперечується позивачем.
Відтак, виходячи з положень пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, а також враховуючи припинення споживання відповідачем природного газу, річна замовлена потужність споживача має визначатись Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні 314 куб.м.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 №2763 “Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ “Одесагаз» установлено АТ “Одесагаз» тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,09 грн за 1 м. куб.
З урахуванням наведеного, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, заборгованість за період з 01.04.2023 по 31.12.2023 має розраховуватись відповідно до мінімально встановленого розміру річної замовленої потужності в розмірі 3696,40 грн з урахуванням ПДВ (314х12х1,09х20%).
Колегія суддів не приймає до увагу доводи апелянта про те, що розрахунок заборгованості потрібно було здійснювати виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року (пункт 4 глави І розділу І Кодексу газорозподільних систем).
В силу пункту 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Виходячи з наведеного, замовлена потужність на 2023 рік має розраховуватись за період з 01.10.2022 по 30.09.2023.
При цьому, як вже було вказано вище, у вказаний період відповідач не споживач природний газ, оскільки таке споживання було припинено 01.04.2022.
Колегія суддів також наголошує на тому, що наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження виконання Оператором ГРМ положень пункту 2 Глави 6 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, а саме інформування споживача до 12 жовтня за підсумками газового року про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасного повідомлення розміру річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.
Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта про те, що відповідачеві не була встановлено мінімальна річна замовлена потужність в розмірі 314 куб.м., оскільки таке визначення прямо визначено положеннями Кодексу газорозподільних систем, та відповідно, не потребуються жодного встановлення, погодження тощо Оператором ГРМ.
Щодо посилання апелянта на те, що припинення газоспоживання не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, колегія суддів зазначає, що приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також умови укладеного між сторонами договору дійсно не звільняють споживача від обов'язку сплати вартості послуг з розподілу природного газу, зокрема у разі припинення споживання природного газу, та такі обставини не заперечуються відповідачем по справі. Однак, як вже було вказано вище, законодавець визначив, що у такому випадку річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається Оператором ГРМ на певному рівні, якій не може бути вищим, ані ж передбачив законодавець.
Залишаються поза увагою суду й доводи апелянта про невірне застосування судом першої інстанції положень Кодексу газорозподільних систем, зі змінами внесеними постановою НКРЕКП № 1659 від 12.09.2023, з огляду на таке.
Як вже було вказано вище, у даному випадку судом застосовуються положення пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, яким визначено порядок визначення річної замовленої потужності, зокрема у випадку припинення споживання природного газу, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішеня, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення та додаткового рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 по справі №916/617/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.