ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3801/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Дзюбенко С.М., за ордером;
від відповідача: Бут І.О., за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області
від 17 березня 2025 року (повний текст складено 26.03.2025)
у справі № 916/3801/24
за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг"
про стягнення 138473,84 грн., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, -
суддя суду першої інстанції: Д'яченко Т.Г.,
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 11.06.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У серпні 2024 Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Парус Юг» про стягнення грошових коштів у розмірі 138473,84 грн., які включають суму боргу у розмірі 116242,53 грн., 3% річних у розмірі 6100,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16130,94 грн., розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 22 серпня 2011 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парус Юг» та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Парус Юг» повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 0,3684 га, у тому числі під капітальну одноповерхову забудову - 0,1292, під проїздами, проходами та площадками - 0,2392 га, з кадастровим номером 5110300000:02:019:0088, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський смт Затока, вул. Лазурна, 61.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області посилається на неналежне виконання ТОВ «Парус Юг» зобов'язань за договором оренди земельної ділянки від 22.08.2011 в частині своєчасної оплати орендних платежів, у зв'язку з чим станом на теперішній час утворилась заборгованість у сумі 116242,53 грн.
Зазначені обставини та тривале (починаючи з жовтня 2022 по липень 2024) невиконання ТОВ «Парус Юг» свого обов'язку щодо сплати боргу за договором оренди земельної ділянки стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою з метою стягнення з відповідача грошових коштів, з урахуванням 3% річних та інфляційних, розірвання договору, повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/3801/24 (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позовних вимог Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг" про стягнення 138473,84 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 9084,00 грн. покладено на позивача.
Суд першої інстанції, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №804/4362/18, зазначив, що орендна плата може нараховуватись лише за чинним договором оренди. Договір від 22.08.2011 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору або укладення додаткових угод.
Отже, припинення договору оренди звільняє позивача від обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки він втрачає статус орендаря. У зв'язку з цим суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення 116 242,53 грн орендної плати, а також похідних вимог - 3% річних (6100,37 грн) та інфляційних втрат (16 130,94 грн).
Також місцевий господарський суд наголосив, що договір не може бути розірваний, оскільки він уже припинився. Наявність у відповідача нерухомості на спірній земельній ділянці не може бути підставою для обмеження його прав як власника. Тому суд відмовив у позові про повернення земельної ділянки площею 0,3684 га за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 61.
Крім того, суд першої інстанції встановив станом на 03.02.2025 відсутність у ТОВ «Парус-Ют» заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб (КБК 18010600), у зв'язку із здійсненням коригування податкових зобов'язань відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, а також відсутність податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500, Кароліно-Бугазька ТГ).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 16.04.2025 Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Одеської області від 17 березня 2025 року у справі № 916/3801/24. Ухвали нове рішення, яким позов Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород_Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг" задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг" на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошові кошти у розмірі 138 473,84 грн., в тому числі суму боргу у розмірі 116 242,53 грн., 3% річних у розмірі 6 100,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 16 130,94 грн.; розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 22 серпня 2011 року між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг"; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Парус Юг" повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області земельну ділянку площею 0,3684 га, у тому числі під капітальну одноповерхову забудову 0,1292, під проїздами, проходами та площадками 0,2392 га, з кадастровим номером 5110300000:02:019:0088, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 61. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги, а також витрати на правничу допомогу.
Скаржник, посилаючись на ч. 2 ст. 795 ЦК України та п. 30 договору оренди, стверджує, що договір припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі. Оскільки земельна ділянка не була повернена, відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату до фактичного повернення, що, на думку позивача, є підставою для задоволення позову про стягнення коштів, розірвання договору та повернення ділянки.
Апелянт зауважує, що матеріали справи не підтверджують факт передачі ділянки позивачу. На ній розташована база відпочинку «Парус», що свідчить про її використання відповідачем навіть після завершення строку оренди.
Скаржник вказує, що до жовтня 2022 відповідач продовжував сплачувати орендну плату з посиланням на договір, що свідчить про визнання його дії та власних зобов'язань після завершення строку.
Крім того, апелянт зазначає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи та суперечать його ж попередньому висновку про припинення договору. Якщо договір був припинений, то не існувало підстав для застосування рішення податкового органу, оскільки у відповідача не виникали податкові зобов'язання зі сплати орендної плати.
Скаржник вказує, що відповідач 30.09.2022 здійснив сплату орендної плати в сумі 4500,00 грн. із призначенням платежу «Орендна плата за землю за 09.2022 згідно угоди б/н від 27.01.2011 та подавав податкову звітність, зокрема податкові декларації від 21.02.2022, 20.02.2023, 20.02.2024, що без участі посадових осіб та фіксації діяльності підприємства у бухгалтерському та податковому обліку фактично не можливе. Цим підтверджується, що у відповідача після 17.08.2022 відновилась можливість виконання податкових зобов'язань, а відтак чинність вказаного вище рішення податкового органу припинилась і воно не підлягало застосуванню у спірних правовідносинах. Суд першої інстанції помилково вважав, що рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2024 №73/15-32-04 підлягає застосування до спірних правовідносин, оскільки матеріалами справи підтверджено можливість виконання відповідачем своїх податкових зобов'язань після 17.08.2022, що свідчить про втрату чинності таким рішенням.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 16.04.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/3801/24. Розгляд справи призначено на 11.06.2025 об 11:00 год.
15.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що користування земельною ділянкою обмежувалось строком дії договору - 5 років з 22.08.2011 до 23.08.2016. Після завершення строку відповідач двічі (у 2016 та 2021 роках) звертався з ініціативою укласти новий договір оренди, однак відповіді не отримав. Позивач не довів продовження дії договору чи укладення додаткової угоди, тож договір вважається припиненим, а вимоги про його розірвання - безпідставними.
Позивач помилково ототожнює припинення договору з припиненням обов'язку щодо сплати орендної плати. Згідно з ЦК та ГК України, зобов'язання припиняються лише належним виконанням, а не автоматично після завершення строку. Нові зобов'язання (зокрема щодо орендної плати) після припинення договору не виникають.
Згідно зі ст. 34 Закону «Про оренду землі», після припинення договору орендар зобов'язаний повернути ділянку, однак не має права утримувати її для власних вимог. Договір передбачав повернення ділянки за актом прийому-передачі. Водночас, позивач не довів підстав для вимоги повернення землі, адже це - похідна вимога від розірвання договору, який уже припинено.
Ділянка, що є предметом спору, зайнята нерухомим майном відповідача, що стало підставою для укладення договору. Відповідно до принципу єдності правового режиму землі й нерухомості (ст. 120 ЗКУ, ст. 377 ЦКУ), наявність права власності на будівлю передбачає право користування земельною ділянкою під нею. Верховний Суд також підтвердив, що передача цієї землі в оренду іншим особам неможлива.
Відповідач вказує, що факт сплати орендної плати після завершення строку договору не може вважатися підставою для його автоматичного поновлення чи ознакою суперечливої поведінки. Закон прямо визначає алгоритм дій для поновлення договору (ст. 33 Закону «Про оренду землі»): орендар має завчасно подати повідомлення та проєкт додаткової угоди. За відсутності відповіді орендодавця протягом місяця - договір вважається поновленим на той самий строк і умовах, але лише за дотримання формальних процедур.
Сплата орендної плати без надісланого листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди не є підставою для поновлення договору. Верховний Суд неодноразово наголошував, що лише належне виконання процедури передбачає автоматичне поновлення договору згідно з ч. 6 ст. 33 Закону.
Крім того, відповідач зауважує, що згідно з рішенням ДПС в Одеській області від 24.09.2024 №73/15-32-04, підтверджено неможливість своєчасного виконання податкових обов'язків ТОВ "Парус Юг" у зв'язку з воєнним станом. Це рішення чинне з 17.08.2022 до завершення або скасування воєнного стану або до відновлення можливості виконання податкових обов'язків. Воно не звільняє від сплати податку, але дає відтермінування.
Позивач помилково вважає, що сплата 4500 грн 30.09.2022 скасовує дію вказаного рішення, ухваленого у 2024 році. Однак дія рішення має ретроспективний ефект, що дозволяє визнати період неможливості сплати і попереднім числом.
Фактично відповідач не мав змоги використовувати об'єкт - базу відпочинку «Парус» - та земельну ділянку через військові обмеження: накази та розпорядження органів влади (ОДА, ОТУ «Одеса», Кароліно-Бугазької сільради) заборонили перебування на пляжних зонах у межах прибережної смуги Чорного моря. Такі заборони діють з травня 2022 й надалі, що унеможливлює цільове користування землею.
Таким чином, податкові обов'язки відповідача не можуть вважатися поновленими, а неможливість їх виконання триває в умовах правового режиму воєнного стану.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Парус Юг" - адвоката Бут Іллі Олександровича про надання йому можливості взяти участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд справи №916/3801/24 в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.06.2025 задоволено аналогічну заяву представника Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - адвоката Дзюбенко Сергія Михайловича.
05.06.2025 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.
06.06.2025 додаткові пояснення по справі надійшли до суду від ТОВ "Парус Юг".
В судовому засіданні 11.06.2025 представники сторін наполягали на своїх правових позиціях. Представник Кароліно-Бугазької сільської ради підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її вимоги. Представник ТОВ "Парус Юг" заперечував проти доводів апеляційної скарги та зазначаючи, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.
У судовому засіданні 11.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
22.08.2011 між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парус Юг» укладено договір оренди земельної ділянки.
Відповідно п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, на підставі рішення XXXXLV-ої сесії V скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 13 жовтня 2010 року за № 1613, рішення ХІІ-ої сесії VІ скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради від 22 липня 2011 року № 426 в оренду терміном на п'ять років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку “Парус» за адресою: смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, Сонячний район, вул. Лазурна, 61 (шістдесят один), категорія зазначеної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0088.
Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3684 га, в тому числі під капітальну одноповерхову забудову - 0,1292, під проїздами, проходами та площадками- 0,2392 га.
Згідно з п. 3 договору на земельній ділянці розташовані будівлі та споруди бази відпочинку “Парус».
Відповідно до п. 4 договору вищезазначена земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування фактично побудованої бази відпочинку “Парус».
Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 522317,52 гривень.
Відповідно п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі та у розмірах 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 68 копійок на підставі розрахунку орендної плати розробленого згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 серпня 2011 року, з урахуванням коефіцієнта функціонального використання змеленої ділянки, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради № 89 від 21 січня 2011 року, та коефіцієнта індексації за 2010 рік, на р/р 33217812700012, МФО 828011, код 23215016 Банк УДК в Одеській області, одержувач Відділ державного казначейства в Білгород-Дністровському районі.
За положеннями п. 10 договору обчислення орендної плати на земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України, за затвердженими індексації Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Відповідно до п.п. 11,12,13 договору, орендна плата вноситься щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім днем звітного періоду місяця, розмір орендної плати переглядається щорічно зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством України, у разі невнесення орендної плати У строки, визначені цим договором, справляються штраф та пеня у встановленому законодавством України порядку.
Згідно до п. 23 Договору, орендатор має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов'язань передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні витрати, яких орендарі зазнали у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем а також витрат, які орендатор здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати у разі належного виконання орендодавцем умов договору.
Відповідно до п. 30 договору визначені обов'язки орендаря: сплачувати вартість орендної плати земельної ділянки в розмірах та в термін що обумовлені цим договором.
За положеннями п. 35 договору його дія припиняється шляхом його розірвання за: рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених цим договором.
Згідно з п. 39 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
В подальшому сторонами неодноразово узгоджувалась сума орендної плати за місяць.
На думку позивача, додані до позовної заяви докази підтверджують факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору щодо сплати орендної плати та наявності заборгованості у розмірі 116242,53 грн.
Також позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 6100,37 грн. та інфляційних втрат - 16130,94 грн. на суму основного боргу.
Щодо вимог про розірвання договору та повернення майна, позивачем було зазначено, що відповідно пункту 36 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 22.03.2023 було затверджено Акт №16 комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відповідно до якого, будівлі та споруди бази відпочинку “Парус» за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна 61 - є частково пошкодженими. Загальна площа зруйнованого (пошкодженого) нежитлового приміщення складає 2894,3 кв.м.
Комісія була створена на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 05.08.2022 р. №83 “Про створення комісії з обстеження пошкодженого та знищеного майна на території Кароліно-Бугазької сільської ради», до складу якої ввійшли начальник відділу земельних відносин, охорони навколишнього середовища, містобудування та архітектури Кароліно-Бугазької сільської ради, начальник відділу “ЦНАП» Кароліно-Бугазької сільської ради, т.в.о. заступника сільського голови з питань діяльності виконавчого органу Кароліно-Бугазької сільської ради, головний спеціаліст, юрисконсульт відділу організаційно-кадрової роботи та діловодства Кароліно-Бугазької сільської ради та інші посадові особи.
Як зауважує відповідач, позивачу було відомо про те, що Згідно із Витягом з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України від 12.08.2024 р., будівлі та споруди бази відпочинку “Парус» за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна 61 зафіксовано наявні незначні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, але без порушення вимог щодо механічного опору та стійкості за граничним станом першої та другої групи, пошкодження до 20%
03.09.2024 ТОВ "Парус Юг" звернулося до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою про неможливість виконання платником податків своїх обов'язків, та 24.09.2024, за наслідком розгляду вказаної заяви, ДПС України в Одеській області прийняла рішення №73/15-35-04 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
24.10.2024 відповідач звернувся до Головного управління ДПС України в Одеській області із заявою про надання інформації про наявність або відсутність заборгованості відносно податків станом на 24.10.2024.
Відтак, як стверджує відпоідач, у позивача відсутні правові підстави для стягнення із ТОВ “Парус Юг» заборгованості із орендної плати за договором оренди.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Як свідчать матеріали справи, 22.08.2011 між Територіальною громадою смт Затока в особі Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, правонаступником якої в подальшому стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парус Юг» укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років.
Стаття 33 Закону України “Про оренду землі» у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону про оренду землі).
Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."
За частинами першою-п'ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували волевиявлення сторін на продовження строку дії договору оренди від 22.08.2011. Додаткові угоди щодо поновлення строку дії договору не укладались, що дозволяє зробити висновок про його припинення у зв'язку із закінченням строку дії, та погодитись із доводами відповідача в цій частині.
У ході розгляду справи встановлено, що 08.12.2016 відповідач подав позивачу заяву №13 з пропозицією укласти новий договір оренди строком на 5 років, а 01.09.2021 - клопотання №3 про укладення нового договору строком на 25 років. Однак у матеріалах справи відсутні докази реагування на ці звернення - відповідач не отримав жодної відповіді, що також не було спростовано позивачем.
25.09.2024 позивач повідомив відповідача листом №01-35/297 про наявність заборгованості зі сплати орендної плати станом на 01.09.2024 у сумі 116943,41 грн. У цьому ж листі зазначено, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-IX та змін до Податкового кодексу, тимчасово, на період з 01.03.2022 до 31 грудня року, наступного за роком скасування чи завершення воєнного/надзвичайного стану, не нараховується і не сплачується плата за землю (у т.ч. орендна) щодо ділянок, які:
розташовані на територіях, де ведуться або велися бойові дії;
перебувають під тимчасовою окупацією;
визначені військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами або містять фортифікаційні споруди (п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
За таких обстави, приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії договору оренди від 22.08.2011, укладеного між територіальною громадою смт Затока (в особі Затоківської селищної ради, правонаступником якої стала Кароліно-Бугазька сільська рада) та ТОВ «Парус Юг», у зв'язку із завершенням строку, на який він був укладений.
Відповідно до ч.ч. 1 і 4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За положеннями ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зауважує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що розірвання можливе лише щодо чинного договору, строк дії якого не закінчився. Відтак вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.08.2011 між територіальною громадою смт Затока (в особі Затоківської селищної ради, правонаступником якої стала Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області) та ТОВ «Парус Юг», не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Відповідно до пп. в) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України, плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пунктів 288.1, 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а підставою для її нарахування - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 269.1 ст 269, підпункту 270.1.1 пункту 270.1 ст 270 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Отже, використання землі є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV “Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Таким чином, лише чинний (діючий) договір оренди може слугувати правовою підставою для нарахування та сплати орендної плати. У зв'язку з припиненням дії договору оренди земельної ділянки від 22.08.2011 через закінчення строку, на який його було укладено, у позивача припинився обов'язок із нарахування орендної плати. Це зумовлено втратою ним статусу орендаря, а відповідно - і підстав для оподаткування земельної ділянки у формі орендної плати.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 116 242,53 грн, а також 3% річних у розмірі 6100,37 грн та інфляційних втрат у сумі 16 130,94 грн як похідних вимог, не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до абзацу перший підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
03.09.2024 відповідач звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою про неможливість виконання платником податкових обов'язків.
24.09.2024 ДПС України в Одеській області прийняла рішення №73/15-35-04 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку.
Як вбачається з довідки Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України від 06.02.2025 за вих. №2412/5/15-32-51-18, рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2024 №73/15-32-04 є чинним на період з 17.08.2022 до припинення або скасування воєнного стану на території України, або до відновлення можливості виконання податкових обов'язків у ТОВ “Парус-Юг».
Станом на 03.02.2025 у ТОВ “Парус-Ют» відсутня заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб (КБК 18010600), у зв'язку із здійсненням коригування податкових зобов'язань відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Кодексу. Також станом на 03.02.2025 відсутній податковий борг по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500, Кароліно-Бугазька ТГ).
Колегія суддів зазначає, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення Господарським судом Одеської області у даній справі позивачем не було надано доказів оскарження рішення від 24.09.2024 №73/15-32-04 у порядку, передбаченому законом та не наведено доводів, яким чином дії, вчинені у 2022 році до прийняття рішення від 24.09.2024 року, скасовують його дію.
Повідомлення позивача про те, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 було відкрито провадження у справі №420/12934/25 за позовом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.09.2024 № 73/15-32-04, яким встановлено неможливість виконання відповідачем податкових зобов'язань, апеляційною колегією відхиляються з огляду на те, що по-перше, станом на даний час будь-якого прийнятого рішення у вказаній справі не існує, а по-друге, у відповідності до положень ст.ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, яких не існувало під час прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, не можуть враховуватись судом апеляційної інстанції під час перегляду такого рішення.
З огляду на що безпідставним є твердження скаржника, що сплата у вересні 2022 року платежу скасовує чинність рішення податкового органу, прийнятого у вересні 2024 року.
З урахуванням викладеного, а також того, що судом першої інстанції встановлено, а колегіє суддів підтверджено відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати та податкових зобов'язань зі сплати земельного податку, чинним залишається рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 24.09.2024 №73/15-32-04 про неможливість своєчасного виконання податкового обов'язку, у відповідача наявна нерухомість, розташована на спірній земельній ділянці, а факт завершення строку дії договору не є підставою для обмеження прав власника нерухомості на користування нею, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повернути Кароліно-Бугазькій сільській раді земельну ділянку площею 0,3684 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Лазурна, 61.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
В той же час, висновки Господарського суду Миколаївської області, викладені у рішенні від 17.03.2025 у справі №916/3801/24 є правомірними та такими, що зміни або скасування не потребують.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/3801/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - без задоволення.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/3801/24 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складенйи та підписаний 16.06.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Принцевська Н.М.