ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
11 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2293/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чебан Л.І., особисто; Князь І.І., за ордером;
розглянувши в режимі відеоконференції заяву представника Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 про виправлення описки) за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни
на рішення Господарського суду Одеської області
від 17 грудня 2024 року (повний текст складено 27.12.2024)
у справі №916/2293/24
за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі»
до відповідача Фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни
про стягнення 375 342,01 грн., -
суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 11.06.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У травні 2024 року Акціонерне товариство (АТ) "ДТЕК Одеські електромережі" (далі також - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця (ФОП) Чебан Любові Іванівни (далі також - відповідач) про стягнення з останньої 375 342,01 грн, з яких: 356 384,80 грн - заборгованість за необліковану електричну енергію, 6 667,03 грн - 3% річних, 12 290,18 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/2293/24 (суддя Бездоля Д.О.) позовні вимоги Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» до Фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Чебан Любов Іванівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/2293/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 апеляційну скаргу апеляційну скаргу ФОП Чебан Любові Іванівни задоволено частково; рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/2293/24 скасовано частково; позов АТ “ДТЕК Одеські електромережі» задоволено частково; стягнено з ФОП Чебан Любові Іванівни на користь АТ “ДТЕК Одеські електромережі» 356 384,80 грн заборгованості за необліковану електричну енергію у період з 03.08.2021 по 03.08.2022. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Крім того, вказаною постановою стягнуто з ФОП Чебан Любові Іванівни на користь АТ “ДТЕК Одеські електромережі» 4 276,64 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.
В подальшому, додатковою постановою від 15.05.2025 стягнуто з АТ “ДТЕК Одеські електромережі» на користь ФОП Чебан Любові Іванівни витрати зі сплати судового збору в розмірі 341,19 грн за подання апеляційної скарги.
Разом з тим, під час апеляційного перегляду справи №916/2293/24 представником з АТ “ДТЕК Одеські електромережі» у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з апеляційним переглядом даної справи. Також позивач зазначив, що докази на підтвердження понесених судових витрат останнім будуть надані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
19.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» - адвоката Калініченка Сергія Миколайовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить ухвалити у справі №916/2293/24 додаткову постанову, якою стягнути на користь Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» з ФОП Чебан Любові Іванівни витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн.
До вказаної заяви долучені докази понесення відповідних витрат з боку позивача в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо розподілу витрат Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» на професійну правничу допомогу при винесенні постанови від 14.05.2025 у справі №916/2293/24, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №916/2293/24 продовжено на розумний строк розгляд заяви АТ “ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та призначено її розгляд на 11.06.2025 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon», оскільки раніше, при розгляді даної справи, представником відповідача заявлялось відповідне клопотання про участь останнього в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
22.05.2025 до суду апеляційної інстанції від ФОП Чебан Л.І. надішли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, якими відповідач просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.
В обґрунтування наданих суду заперечень, відповідач узагальнено зазначає наступне:
- на підтвердження повноважень адвоката в суді апеляційної інстанції позивачем надано довіреність від АТ “ДТЕК Одеські електромережі» на адвоката Калініченко Сергія Миколайовича за №64/2024 від 12.03.2024, яка виписана на підставі договору про надання правової допомоги від 22.01.2024 за №7074-ОЕМ, укладеного між АТ “ДТЕК Одеські електромережі» та Адвокатським об'єднанням «Перший радник». Однак, між довіреністю №64/2024 від 12.03.2024 та договором №7074-ОЕМ від 22.01.2024 немає ніякого правового зв'язку, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що адвокат Калініченко С.М. не входить до складу Адвокатського об'єднання «Перший радник». Водночас, матеріали справи також не містять укладеної між адвокатом та Адвокатським об'єднанням угоди про одноразове залучення адвоката до діяльності адвокатського об'єднання;
- заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності, відповідні витрати не є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг тощо Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що в межах апеляційного перегляду справи №916/2293/24 адвокатом позивача надано таку послугу як «складення відзиву на апеляційну скаргу», тому перелічені позивачем у Додатку №1 до Акту наданих послуг №29-ОЕМ від 14.05.2025: «вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів» та «розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази» (з урахуванням того, що предметом справи №916/2293/24 є стягнення заборгованості за необліковану електроенергію і дана категорія судових справ не є нетиповою чи складною), на які витрачено 3 години часу роботи адвоката із загальних 10 годин витраченого часу, не є окремим видом правової допомоги, оскільки є складовою обґрунтування позовної заяви АТ “ДТЕК Одеські електромережі». Водночас, відповідач вказує, що апеляційна скарга відповідача частково задоволена.
- позивачем не надано доказів фактичної плати послуг, наданих адвокатом.
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді-члена колегії Колоколова С.І., розпорядженням керівника апарату суду від 09.06.2025 №58 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2293/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 для розгляду справи №916/2293/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 справу №916/2293/24 прийнято до свого провадження вказаною судовою колегією.
У судове засідання 11.06.2025 з'явився відповідач особисто та його представник, який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. ФОП Чебан Л.І. та адвокат Князь І.І., наводячи власні аргументи, заперечували проти заявленої з боку АТ “ДТЕК Одеські електромережі» суми витрат на адвокатську допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники даної справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні 11.06.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши заяву АТ “ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додатного рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційні скарги Фізичної особи-підприжмця Чебан Любові Іванівни у справі №916/2293/24, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат надана представником АТ “ДТЕК Одеські електромережі» до винесення постанови - у відзиві на апеляційну скаргу, а докази понесення судових витрат - надіслані позивачем протягом 5 днів з моменту винесення постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про дотримання позивачем строків, встановлених ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (також див. постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №922/1948/19, від 12.08.2020 у справі №16/2598/19, від 30.07.2019 у справі №911/1394/18).
Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Підсумовуючи наведене апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18.
Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.
Разом з тим, ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин 5 та 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Як зазначалось вище, АТ “ДТЕК Одеські електромережі» у попередньому розрахунку зазначив, що в суді апеляційної інстанції він очікує понести витрати на послуги адвоката у розмірі 12 000,00 грн.
Вказана сума також зазначена позивачем у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги ФОП Чебан Любові Іванівни.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи було надано копії:
1) Договору про надання правової допомоги від 22.01.2024 №7074-ООЕ (далі - Договір), укладеного між АТ “ДТЕК Одеські електромережі» (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням (АО) «Перший радник» (Виконавець) (далі також - Адвокатське Об'єднання, АО).
Строк дії цього Договору - до 31.12.2024, але, у будь-якому разі - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1. Договору).
За умовами п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується надавати Клієнтові правову допомогу (далі - Послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.
Відповідно до п. 1.3. Договору, зміст, обсяг і вартість Послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображаються Сторонами в Акті наданих послуг.
Документом, що підтверджує наявність у Виконавця повноважень на представництво Клієнта в ході розгляду справи, є довіреність від імені Клієнта або ордер (п. 1.5. Договору).
Пунктом 2.4.1. Договору встановлений обов'язок Клієнта здійснювати оплату за надані Послуги у розмірі, порядку та строки, передбачені у цьому Договорі.
При цьому, відповідно до п. 1.2, 1.4. Договору, АО зобов'язується, у тому числі, надавати консультації і роз'яснення Клієнту з правових питань; здійснювати представництво в суді; складати процесуальні та інші документи правового характеру; надавати інші види правової допомоги, що не передбачені цим Договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів Клієнта.
Відповідно до п. 3.1. Договору, Приймання-передача Послуг за цим Договором здійснюється Сторонами за Актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим Договором.
Згідно з п. 3.2. Договору, Акт наданих послуг складається та підписується Виконавцем за результатом надання Послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється Виконавцем Клієнту.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг, Сторони відображають в Акті наданих послуг опис наданих Послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару).
Ціна цього Договору становить 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч грн.) без ПДВ. (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п.п. 4.2.-4.4. Договору, розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю Сторін.
Вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.
Вартість наданих послуг може визначатись окремо у кожній справі та кожній судовій інстанції (в якій розглядалась справа), про що складається відповідний Акт наданих послуг.
Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги Сторонами визначено, що вид, обсяг та вартість наданих послуг Адвоката зазначається у відповідних Актах наданих послуг.
Зміни до Договору вносяться шляхом підписання додаткових угод за взаємною згодою Сторін, окрім випадків, передбачених Договором і чинним законодавством (п. 8.11 Договору).
Вказаний Договір підписаний Сторонами шляхом накладення кваліфікованого та удосконаленого цифрового підпису (ЕЦП).
2) Додаткової угоди від 01.10.2024 №7074-ООЕ/1 до Договору про надання правової допомоги від 22.01.2024 №7074-ООЕ.
Даною Додатковою угодою, окрім іншого, змінено орієнтовну суму Договору до 2 000 000,00 грн. без ПДВ та п. 5.1. Договору, який викладено у наступній редакції: «Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.»
3) Акту надання послуг від 14.05.2025 №29-ОЕМ до Договору про надання правової допомоги від 22.01.2024 №7074-ООЕ, відповідно до п. 1 якого, на виконання Договору та на замовлення Клієнта Виконавцем у період з 13.01.2025 по 14.01.2025 надано професійну правничу допомогу в рамках судової справи №916/2293/24, яка розглядається Південно-західним апеляційним господарським судом, загальною вартістю 12 000,00 грн. (разом з ПДВ).
4) Додатку №1 до Акту надання послуг від 14.05.2025 №29-ОЕМ, в якому зазначено, що Виконавцем у період з 13.01.2025 по 14.05.2025 в рамках судової справи №916/2293/24 в суді апеляційної інстанції було надано наступну правничу допомогу:
- вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів, учасник адвокат Калініченко С.М., тривалість 1 година;
- розробка загальної стратеги дій щодо захисту інтересів Клієнта, підготовка та систематизація доказової бази, учасник адвокат Калініченко С.М., тривалість 2 години;
- підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (відзив на апеляційну скаргу, інші заяви, клопотання), загальний моніторинг справи на сайтах, в реєстрі, в підсистемі "Електронний Суд», учасник адвокат Калініченко С.М., тривалість 7 годин.
5) Витягу із Наказу Адвокатського об'єднання «Перший радник» від 20.01.2021 №4-к про прийняття на роботу Калініченка Сергія Миколайовича на посаду адвоката з 21.01.2021 за сумісництвом на 0,1 норми робочого часу, з оплатою пропорційно фактично відпрацьованому часу, з окладом згідно штатного розпису.
6) Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серія ОД №004230 від 15.07.2020, відповідно до якого Калініченко Сергій Миколайович має право на зайняття адвокатською діяльністю.
7) Довіреності №64/2024 від 12.03.2024, якою Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» уповноважило адвоката Калініченко Сергія Миколайовича, зокрема, представляти інтереси Товариства в усіх органах судової системи незалежно від їх юрисдикції.
Строк дії даної довіреності - з 01.04.2024 по 01.04.2026.
Судом апеляційної інстанції враховується те, що в Додатку №1 до Акту надання послуг від 14.05.2025 №29-ОЕМ Сторонами узгоджено адвоката, що надає послуги АТ «ДТЕК Одеські електромережі» у даній справі - Калініченка Сергія Миколайовича.
Матеріали справи свідчать, що адвокатом Калініченком С.М. підписано та подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, також вказаний адвокат приймав участь у судовому засіданні в апеляційному суді.
Таким чином, позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому АО послуг в суді апеляційної інстанції на суму 12 000,00 грн., яка є фіксованим розміром адвокатської винагороди та узгодженою сторонами, що є підставою для її розподілу за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з цим, апеляційний суд наголошує на тому, фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених Договором умов платежу - конкретний склад дій Адвоката, що були вчинені на виконання цього Договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
У разі погодження між Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та Клієнтом фіксованого розміру гонорару, такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого Адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги Клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між Клієнтом та АО в Акті наданих послуг від 14.05.2025 №29-ОЕМ до Договору про надання правової допомоги, означає те, що у разі настання визначених таким Договором умов платежу - конкретний склад дій АО, що були вчинені на виконання умов Договору та призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його Адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом Калініченком С.М. час на надання послуг правничої допомоги.
З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та АО у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого Адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.
Позивачем не надано до суду доказів фактичної оплати послуг АО, але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі - 12 000,00 грн.
При цьому, судова колегія враховує, що іншій стороні нормами чинного законодавства надано право заперечувати проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та на сторону, яка заявляє про неспівмірність вказаних витрат та просить зменшити останні, покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Як зазначалось вище, ФОП Чебан Л.І. заперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись, у тому числі на те, що заявлена сума адвокатських витрат є надміру завищеною. Наводячи обґрунтування своєї позиції, викладених у відповідних запереченнях, відповідач просив суд відмовити у стягненні судових витрат, заявлених позивачем у якості відшкодування на послуги АО, виходячи також із відсутності правового зв'язку між укладеним Договором про надання правової допомоги між АО «Перший радник» та позивачем, та виданої від імені позивача довіреності на ім'я адвоката Калініченка С.М., навіть враховуючи витяг з наказу АО «Перший радник» №4-к від 20.01.2021 про прийняття вказаного адвоката на роботу за сумісництвом на 0,1 норми робочого часу, оскільки зазначений наказ не може бути підставою представництва юридичної особи АТ «ДТЕК Одеські електромережі» з огляду на те, що даний документ не посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги в рамках конкретної справи.
Однак, судова колегія критично ставиться до цих аргументів відповідача, враховуючи те, що Додатком №1 до Акту надання послуг від 14.05.2025 №29-ОЕМ, який складений на виконання саме Договору про надання правової допомоги від 22.01.2024 №7074-ООЕ, чітко визначено, що в рамках судової справи №916/2293/24 у Південно-західному апеляційному господарському суді з боку АО «Перший радник» було надано професійну правничу допомогу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» саме адвокатом Калініченком С.М. Така пряма вказівка на предмет правової допомоги, її обсяг, період надання - з 13.01.2025 по 14.01.2025 та зазначення конкретної судової справи, у якій така допомога надавалась, є належним та достатнім підтвердженням факту надання відповідних послуг саме АО «Перший радник» в особі адвоката Калініченка С.М. (який є працівником АО за сумісництвом, згідно із відповідним наказом АО «Перший радник» №4-к від 20.01.2021), ураховуючи те, що Додаток №1 до Акту надання послуг від 14.05.2025 №29-ОЕМ скріплений ЕЦП АО «Перший Радник» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» без зауважень, а пунктом 1.5. Договору про надання правової допомоги визначено, що документом, що підтверджує наявність у Виконавця повноважень на представництво Клієнта в ході розгляду справи, є, зокрема, довіреність від імені Клієнта, яка і була надана працівнику АО «Перший Радник» - адвокату Калініченку С.М. з боку АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
Доводи апелянта щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження фактичної оплати послуг адвоката не враховуються судовою колегією, оскільки, як зазначалось вище, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2024 у справах №227/2301/21, №206/4841/20, Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
Разом з тим, апеляційна колегія звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Уданому випадку відповідач наполягає на тому, що справа №916/2293/24 не відноситься до категорії складних, а є типовою; обсяг підготовлених та поданих процесуальних документів не потребував значного кількості часу на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024; правова позиція позивача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду позивачем не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи (з урахуванням апеляційного перегляду справи).
Однак, судова колегія вказує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, у справі №910/2697/24 від 29.04.2025,
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, або є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
Крім того, апеляційна колегія звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ((див. рішення ЄСПЛ: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95))
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
З урахуванням викладеного апеляційна колегія наголошує, що надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, у даному випадку, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи №916/2293/24 зі складністю останньої, судова колегія зазначає, що дана справа не є складною, не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Категорія спору у даній справі - спір у сфері постачання електричної енергії, зокрема: порушення ПРРЕЕ, є типовою. Відтак, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацювання великого обсягу документів.
Колегія суддів зауважує, що Адвокатом підготовлено один документ на стадії апеляційного розгляду - відзив на апеляційну скаргу, доводи якого є аналогічними доводам, наведеним позивачем у процесуальних документах, наданих останнім в суді першої інстанції, що не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики, оскільки правова позиція позивача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду представником позивача адвокатом Калініченком С.М. не надано та з матеріалів справи не вбачається.
При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин також не змінювалось, а адвокат Калініченко С.М. надавав правову допомогу позивачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, був цілком обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.
Тому судова колегія наголошує, що визначені позивачем послуги з вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів поглинаються послугою зі складання позовної заяви у даної справі та, відповідно, відзиву на апеляційну скаргу.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, від 14.12.2023 у справі №916/1629/22 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Окремо у цьому контексті судова колегія звертає увагу на те, що з інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що АО «Перший радник» представляє інтереси різних частин групи ДТЕК (зокрема, АТ «ДТЕК Одеські електромережі», ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", АТ «ДТЕК Західенерго», АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") у господарських судах України в однотипних спорах, в яких відбувається стягнення заборгованості за постачання електроенергії або за порушення споживачами ПРРЕЕ. Тобто, позивач фактично при кожному розгляді відповідної справи не змінює ні обставини, ні матеріально-правове обґрунтування своєї позиції, ні обсяг наданих його адвокатами послуг (наприклад, справа №916/2287/24, №911/1562/24, №911/1705/24, №916/1803/24, №911/3456/23, №904/134/24, №905/273/21 та ін). За кожним спором, в подальшому, заявляється клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка, як вже зазначалось вище, є шаблонною та відпрацьованою протягом декількох років, що додатково спростовує необхідність врахування у даному випадку наведених адвокатом таких послуг як: «вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин», «аналіз судової практики з подібних спорів», «розробка загальної стратеги дій щодо захисту інтересів Клієнта» тощо.
Апеляційний суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, у додатковій постанові від 29.04.2025 у справі №910/2697/24).
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
Апеляційний суд вважає за необхідне додатково зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги виконаний у даній справі Адвокатом обсяг робіт у розрізі дійсної їх необхідності та наданих суду документів; враховуючи, що справа не є складною, відзив на апеляційну скаргу був поданий позивачем до суду в системі “Електронний суд»; з боку відповідача при апеляційному перегляді справи не надходило жодного заперечення на відзив позивача або будь-якого документу, які потребували б додаткових дій Адвоката, з огляду на нявність заперечення відповідача, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 12 000 грн не відповідає критеріям розумності їх розміру та обґрунтованості, виходячи зі змісту наданих адвокатом послуг (за складення 1 відзиву на апеляційну скаргу, основні аргументи якого є тотожними, з тими, що були викладені у позовній заяві). З урахуванням викладеного та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи результати апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 1 000,00 (одної тисячі) грн.
Така сума, на переконання апеляційної колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), а відтак, підлягає відшкодуванню на користь АТ “ДТЕК Одеські електромережі» за рахунок ФОП Чебан Любові Іванівни.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про часткове задоволення заяви представника АТ “ДТЕК Одеські електромережі» щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни на рішення Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 у справі №916/2293/24 шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни на користь АТ “ДТЕК Одеські електромережі» 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №916/2293/24 - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Чебан Любові Іванівни на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Матеріали справи №916/2293/24 повернути до Господарського суду Одеської області.
Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 16.06.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Принцевська Н.М.