Провадження № 11-кп/821/57/25 Справа № 694/925/21 Категорія: ч. 3 ст. 191 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 червня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021250360000259 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 травня 2023 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено:
-за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з касово-розрахунковими операціями та матеріальною відповідальністю строком на 2 роки;
-за ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з касово-розрахунковими операціями та матеріальною відповідальністю строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з касово-розрахунковими операціями та матеріальною відповідальністю строком на 3 роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_6 , визнано винуватою в тому, що вона, працюючи касиром-операціоністом відділення № 1«Нова Пошта» м. Звенигородка Черкаської області ФОП ОСОБА_9 , будучи матеріально відповідальною особою, маючи згідно з посадовою інструкцією завдання та обов'язки щодо прийому та видачі посилок, розрахунку клієнтів, видачі та прийому грошових коштів, 03.02.2021 о 19.19 год., перебуваючи в приміщенні відділення № 1 «Нова пошта» за адресою вул.Благовісна, 92 А м. Звенигородка Черкаської області, після отримання грошових коштів в сумі 33065 грн., на ім'я ОСОБА_10 , видала реєстр підсумків про отримання останнім вказаних коштів, а грошові кошти в розмірі 33065 грн. привласнила, чим завдала ФОП ОСОБА_9 збитків на вказану суму.
Вона ж, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні відділення № 1 «Нова пошта» за адресою вул.Благовісна, 92 А м. Звенигородка Черкаської області, виконуючи згідно з посадовою інструкцією обов'язки щодо прийому та видачі посилок, розрахунку клієнтів, видачі та прийому грошових коштів, 05.02.2021 о 12.11 год., повторно, після отримання грошових коштів в сумі 43537 грн., від ОСОБА_11 за отримання товару, видала експрес-накладну про отримання останнім товару, а грошові кошти в сумі 43537 грн. привласнила, чим завдала ФОП ОСОБА_9 збитків на вказану суму.
Вимоги апеляційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них.
В апеляційній захисник просить скасувати вищевказаний вирок та постановити виправдувальний вирок.
Підставами для скасування вироку захисник зазначив невідповідність висновків суду викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджує, що суд, мотивуючи свій висновок про наявність в діях обвинуваченої ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, дав неправильну оцінку доказам сторони обвинувачення, не мотивував підстав відхилення доказів наданих стороною захисту та не звернув увагу на відсутність належних відомостей щодо спричинення обвинуваченою матеріальної шкоди потерпілому. Окрім того, суд поклав в основу обвинувального вироку виключно показання потерпілого та свідків, хоча такі суперечать фактичним обставинам.
В обґрунтування апеляційних вимог приводить певний аналіз доказів, на підставі яких суд ухвалив обвинувальний вирок.
З приводу протоколу прийняття заяви ОСОБА_9 про привласнення грошових коштів від 11.03.2021 вказує на різні сумі, що вказані в цій заяві - 76612грн, та акті інвентаризації ФОП ОСОБА_9 від 08.02.2021 - 76602грн.
Відзначає зміст листа від 04.05.2023 за №04-05/2023/18/16 ТОВ «НоваПей», відповідно до якого, на думку апелянта, ОСОБА_9 не має відношення до грошових коштів ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» (правонаступник ТОВ «НоваПей»), зауваживши, що той надає лише послуги з надання персоналу у відповідності до договору №075-0518 від 01.05.2018.
Відзначає, що відповідно до даних ПЗ «NоvаРау» в лютому 2021 року в пунктах надання фінансових послуг Товариства, в яких касові операції виконували касові працівники ФОП ОСОБА_9 , нестачі в касі/другорядній касі зафіксовано не було. У зв'язку з відсутністю завданої ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» (правонаступник ТОВ «НоваПей») шкоди в лютому 2021 року Товариство не направляло ФОП ОСОБА_9 будь-яких вимог.
Вбачає, що ОСОБА_6 ставиться у провину привласнення грошових коштів ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» (правонаступник ТОВ «НоваПей») 03.02.2021 у розмірі 33065грн. та 05.02.2021 у розмірі 43537грн., і як наслідок спричинення відповідної шкоди ФОП ОСОБА_9 .
На думку апелянта, відсутність шкоди підтверджується копіями звітів касирів по відділенню «Нової пошти» №1 в м. Звенигородка Черкаської області за період з 03 по 17 лютого 2021 року, де вказано про відсутність нестачі, надлишку, цебто шкоди.
Щодо реєстру підсумків від 03.02.2021 відзначає, що в цьому реєстрі наведені фактичні операції проведені ОСОБА_6 за робочий день - 03.02.2021, починаючи з 08:15:25 год. по 19:15:18 год. Заразом час - 19:19 год., це час формування реєстру підсумків робочого дня. Переконаний, що даний реєстр підсумків не підтверджує: привласнення ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 33 065 грн.; видачу 03.02.2021 о 19:19 год. ОСОБА_10 чи будь-кому грошових коштів у сумі 33065 грн.; дані будь-якої особи, в тому числі ОСОБА_10 .
Щодо змісту експрес-накладної №59000641444492 від 03.02.2021, то захисник заперечує, що вона підтверджує факт нестачі грошових коштів у розмірі 43 537 грн. Сторона захисту наголошує, що ця експрес-накладна свідчить про підтвердження операції з перевезення ТМЦ, але аж ніяк не підтверджує факт привласнення ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 43 537 грн.
Щодо відео № 1 під № 0000-035Е-20210203180427-20210203193041, то сторона захисту акцентує увага, що на ньому відображено, як о 19:17:31 год. ОСОБА_6 бере невідомий і невстановлений слідством предмет в кількості двох одиниць, зі свого робочого столу і кладе його до кишені. А гроші, які вона рахувала о 19:20:31 год. помістила до сейфу робочого місця №1.
Не погоджується з позицією суду першої інстанції, що наведені предмети, що взяті ОСОБА_6 зі свого робочого місця о 19:17:31 год є грошовими коштами у розмірі 33 065,00 грн. Водночас, оцінюючи цей доказ суд першої інстанції встановив, що на ньому відтворено, як ОСОБА_6 проводить певні маніпуляції з грошовими коштами на її робочому місці.
Так само з приводу відео № 2 під № 0000-0494-2021020513018 відзначає, що ОСОБА_6 в період часу з 12:18:39 по 12:18:57 перераховує отримані грошові кошти від ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) і поміщує їх до каси, цебто не привласнює їх.
З приводу долучення потерпілим ОСОБА_9 за його заявою копій документів на шести аркушах та відео на диску з камери відеозапису, відзначає, що ця заява в порушення вимог наказу №747 від 23.08.2012 «Про затвердження Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України» не містить дати та номеру, за яким вона зареєстрована у Звенигородському РВП.
Щодо акту про результати інвентаризації наявних коштів від 08.02.2021, сторона захисту звертає увагу суду, що зазначений документ не містить відомостей стосовно матеріально відповідальної особи, підстав проведення інвентаризації, часу, пояснень та рішення по факту інвентаризації (відсутні відповідні записи у п.2, п.3, п.4, п.9, п. 10, п. 11, п. 12); в акті зафіксовано, що у відповідності до облікових даних під час проведення інвентаризації коштів, встановлена сума - 158 303,20 грн., фактична наявність коштів - 158 303, 20 грн., отже з урахуванням облікових та фактичних даних відсутні як надлишок, так і нестача. Зазначення в п.7 акту про результати інвентаризації наявних коштів від 08.02.2021 суми нестачі у розмірі 76 602грн., нічим не підтверджується.
Щодо копії договору про надання послуг з персоналу №075-0518 від 01.05.2018 укладеного між ТОВ «Пост Фінанс» та ФОП ОСОБА_9 , зауважує, що він стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи супровідним листом ТОВ «НоваПей» від 24.03.2023 №24-03/2023/18/30, наданий на запит Звенигородської окружної прокуратури №545 від 20.03.2023, який не долучено до матеріалів судової справи. Захисник зауважує, що у відповідності до цього Договору ФОП ОСОБА_9 зобов'язався надати в розпорядження ТОВ «Пост Фінанс» власний персонал - касирів для виконання касових операцій в пунктах надання фінансових послуг ТОВ «Пост Фінанс». У відповідності до п. 3.8 Договору, ТОВ «Пост Фінанс» самостійно здійснює контроль за правильним виконанням персоналом касових операцій. У разі наявності претензій ТОВ «Пост Фінанс» письмово сповіщає про це ФОП ОСОБА_9 . Цебто, контроль за правильним виконанням персоналом касових операцій здійснює тільки ТОВ «Пост Фінанс» (правонаступник ТОВ «НоваПей»), аж ніяк не ФОП ОСОБА_13 . Крім того, відповідно до п. 3.11 Договору, ТОВ «Пост Фінанс» має право вимагати від ФОП ОСОБА_9 повного відшкодування шкоди завданої з вини його персоналу (касирів), за умови наявності претензій ТОВ «Пост Фінанс» (правонаступник ТОВ «НоваПей»).
Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу захисника, в яких приводить доводи щодо її необґрунтованості та просив залишити її без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_6 без змін.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- обвинувачена та її захисник, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- прокурор та потерпілий, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої та її захисника, прокурора і потерпілого, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не дотримано цих вимог закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Стаття 411 КПК розкриває, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
У той же час наведена норма визначає, що вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
У цьому кримінальному проваджені апеляційним судом встановлено, що невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченої.
Згідно з ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК, оскільки він ухвалений судом не на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, в ньому не наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КПК встановлено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, та яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Захисник в апеляційній скарзі вказував, що суд першої інстанції неправильно і неповно встановив обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 191 КК, тобто прийшов до неправильних висновків щодо події правопорушення.
Ставлячи вимогу про скасування вироку та виправдання обвинуваченої, тобто згідно з повноваженнями апеляційного суду - закриття кримінального провадження, захисник фактично просив суд апеляційної інстанції дати іншу оцінку доказам, ніж суд першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 23, 91, 405 КПК прийняв рішення про безпосереднє, повторне дослідження доказів, на які суд послався при ухвалені обвинувального вироку, з метою їхньої перевірити (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами), здійснити їхню оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об'єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
Відповідно до обвинувачення, яке суд першої інстанції вважав доведеним, - ОСОБА_6 , працюючи касиром-операціоністом відділення № 1«Нова Пошта» м. Звенигородка Черкаської області ФОП ОСОБА_9 , будучи матеріально відповідальною особою, 03.02.2021 о 19.19 год., перебуваючи в приміщенні відділення № 1 «Нова пошта» за адресою вул.Благовісна, 92 А м. Звенигородка Черкаської області, після отримання грошових коштів в сумі 33065 грн. на ім'я ОСОБА_10 , видала реєстр підсумків про отримання останнім вказаних коштів, а грошові кошти в розмірі 33065 грн. привласнила, чим завдала ФОП ОСОБА_9 збитків на вказану суму.
Вона ж, перебуваючи на своєму вказаному робочому місці 05.02.2021 о 12.11 год., повторно, після отримання грошових коштів в сумі 43537 грн. від ОСОБА_11 за отримання товару, видала експрес-накладну про отримання останнім товару, а грошові кошти в сумі 43537 грн. привласнила, чим завдала ФОП ОСОБА_9 збитків на вказану суму.
За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, висновок суду про доведеність наявності у діях ОСОБА_6 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, колегія суддів вважає неправильним.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 послався на фактичні дані таких доказів.
Дані протоколу прийняття заяви від ОСОБА_9 про привласнення грошових коштів за адресою АДРЕСА_2 від 11.03.2021, в якій він вказав на ОСОБА_6 , як на особу, яку підозрює у вчиненні кримінального правопорушення (т. 1 а.к.п. 95).
Наказ про прийняття на роботу ОСОБА_6 , її заяву про прийняття на роботу, трудовий договір №7 від 01.02.2020, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.02.2020, що підтверджує факт трудових відносин з ОСОБА_6 (т. 1 а.к.п. 100-103).
Наказ №01 від 04.02.2020 про створення інвентаризаційної комісії, наказ №02 від 05.02.2020 про проведення інвентаризації у Звенигородському відділенні №1, Акт про результати інвентаризації наявних коштів від 08.02.2020 (т. 1 а.к.п. 97, 98, 99).
Водночас, перелічені докази не вказують на наявність в діях обвинуваченої складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Оцінюючи акт про результати інвентаризації наявних коштів від 08.02.2020, апеляцій суд зауважує, що зі змісту цього акту випливає, що підсумок фактичної наявності коштів складає 158303,20 грн, такий же обсяг коштів - 158303,20 грн вказано, як за обліковими даними. Разом з тим інвентаризаційною комісією, не дивлячись на відсутність різниці між наявними коштами та за обліковими даними, встановлена нестача - 76602,00 грн.
Апеляційним судом встановлено, що порядок проведення інвентаризації коштів ФОП ОСОБА_14 , що зберігаються 08.02.2021 в касі (сейфі) ПНФП № 25046 не відповідає Положенню про інвентаризацію активів та зобов'язань, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення), оскільки інвентаризація проведена не у присутності матеріально відповідальної особи - ОСОБА_6 (абз. 5 п. 1 розд. ІІ Положення). Також в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_6 про створення такої комісії та про початок проведення інвентаризації.
Інвентаризаційна комісія складалась з ОСОБА_15 (голова комісії), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , котрі працювали у ФОП ОСОБА_14 касирами-операціоністами, цебто будучи матеріально відповідальними особами, як й обвинувачена ОСОБА_6 . Разом з тим, згідно з абз. 2 пп. 2.4 п. 2 розд. ІІ Положення матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні.
У порушення п. 18 розд. ІІ Положення акт інвентаризації не підписаний матеріально відповідальною особою - ОСОБА_6 , яка не надала розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в її присутності, у зв'язку з чим претензій до членів комісії вона не має.
Наведені порушення під час проведення інвентаризації мають істотне значення для висновків суду, адже ОСОБА_6 заперечувала привласнення нею вказаних коштів, в суді оспорювала висновки акту інвентаризації.
Окрім того, зміст цього акту суперечить звіту касира, що наданий ТОВ «НоваПей» за 08.02.2021 - (день проведення інвентаризації), фактичні дані якого сторона кримінального провадження не оспорювався, з якого вбачається, що залишок на кінець дня склав 234905,20 грн. Вказана сума складається з залишку, що встановлена інвентаризаційною комісією та коштів, котрі, як встановив суд першої інстанції, привласнила ОСОБА_6 (158303,20 грн+76602,00 (33065,00+43537,00) (т. а.к.п. 160).
Окремо слід зважити, що на звітах касира за період з 08 по 16 лютого 2021 року підписи касира та бухгалтера виконані від імені ОСОБА_6 (Т. 1 а.к.п. 152-167).
У той же час з показань обвинуваченої та потерпілого виходить, що обвинувачена у цей період вже не працювала, обов'язки касира не виконувала.
З копії документу на видачу готівки (квитанція № 2247725391), датою операції якої є 03.02.2021 о 10:52:33 випливає здійснення п'ятнадцяти операції на загальну суму 33065,00 грн, отримувачем яких був ОСОБА_10 . Підпис від представника ТОВ «НоваПей» в графі «підпис ПНФП» виконаний від імені ОСОБА_6 (т. 2 а.к.п. 162). Оригінал цього документу був витребуваний та досліджений апеляційним судом (Т. 2 а.к.п. 188-189).
За версією обвинуваченої, вказаний документ вона не підписувала, під її особистим логіном квитанцію сформувала інша особа. ОСОБА_10 03.02.2021 кошти не видавала.
Вказана версія обвинуваченням не спростована, напроти підтверджується висновком почеркознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/15107-ПЧ від 29.10.2024, згідно з якою підпис у правому нижньому куті (в графі «підпис ПНФП») квитанція № 2247725391 від 03.02.2021 про видачу коштів ОСОБА_10 в сумі 33065,00 грн виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою з наслідуванням її підпису (т.2 а.к.п. 232-239).
Згідно з договором про надання послуг з надання персоналу №075-0518 від 01.05.2018, укладеного між ТОВ «Пост Фінанс» та ФОП ОСОБА_9 , котрий зобов'язувався надати в розпорядження ТОВ «Пост Фінанс» власний персонал - касирів/старших касирів для виконання касових операцій в пунктах надання фінансових послуг, разом з додатками і додатковими угодами (т. 2 а.к.п. 4-27; 42-46).
З цього Договору виявляється, що у разі нанесення персоналом (касиром) ФОП ОСОБА_9 шкоди ТОВ «Пост Фінанс» (правонаступник ТОВ «НоваПей») або його майну, Товариство має право звернутися до ФОП ОСОБА_9 з вимогою про відшкодування завданої шкоди, котрий зобов'язаний цю шкоду відшкодувати (п. 5.3 Договору). Пункт 3.8 цього Договору визначає, що ТОВ «Пост Фінанс» самостійно здійснює контроль за правилами виконання персоналом касових операцій. У разі, якщо у Товариства є претензії до персоналу ФОП ОСОБА_9 (порушення трудової дисципліни, низька кваліфікація, порушення касової дисципліни тощо), він письмо сповіщає про це останнього.
Разом з тим відповідно до листа ТОВ «НоваПей» у лютому 2021 року, цебто у період вчинення кримінальних правопорушень, у пунктах надання фінансових послу Товариства, в яких касові операції виконували касові працівники ФОП ОСОБА_9 нестачі в касі/другорядній касі зафіксовано не було. У зв'язку з відсутністю завданої Товариству шкоди в лютому 2021 року Товариство не направляло ФОП ОСОБА_9 будь-яких вимог.
Зміст цього листа також не узгоджується з висновками вищезгаданого акту про результати інвентаризації наявних коштів від 08.02.2020.
З копії Реєстру підсумків ПНФП №25046 від 03.02.2020 за підписом ОСОБА_6 випливає, що у період сесії 03.02.2021 з 08:15:25 по 19:15:18 було видано 33065,00 грн за однією заявою (т. 1 а.к.п. 104).
Попри позицію сторони обвинувачення, фактичні дані цього реєстру беззаперечно не підтверджують винуватість обвинуваченої у привласнені цих коштів, адже в матеріалах кримінального провадженні відсутні відомості про не здійснення видачі ОСОБА_6 33065,00 грн.
Фактичні дані скріншотів сайту діяльності ТОВ «Нова пошта» щодо здійснення операцій ОСОБА_10 по відправленню ним товарів через «Нову пошту», що долучені потерпілим під час апеляційного перегляду вироку, не містять відомостей про привласнення ОСОБА_6 коштів, належних ФОП ОСОБА_14 (т. 2 а.к.п. 164-178).З цих скріншотів можливо прийти до висновку про видачу ОСОБА_10 03.02.2021 о 10.52.33 грошових коштів, що йому були переказані від різних осіб на загальну суму 33065 грн.
У той же час об'єктивних даних про привласнення ОСОБА_6 цих коштів матеріали кримінального провадження не містять.
З фактичних даних копії експрес-накладної №59000641444492 вбачається проведення операції, за якою ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_18 товар (палети) заплативши за це 41382 грн та вартість доставки 1307 грн (т. а.к.п. 105).
Апеляційний суд не пристає до оцінки цієї експрес-накладної та копії Реєстру підсумків, як такі, що підтверджують факт нестачі грошових коштів, про що вказав суд першої інстанції.
Відповідно до протоколу огляду предметів від 25.03.2021 старшим слідчим СВ Звенигородського ВП ГУНП в Черкаські області зафіксовано, що на першому відеофайлі №0000-035Е-20210203180427-20210203193041 від 03.02.2021 ОСОБА_6 рахуючи кошти о 19.17 год згорнула їх в руці та помістила до кишені куртки праворуч, о 19.20 год помістила грошові кошти до сейфу робочого стала. На другому відеофайлі №0000-0494-2021020513018 від 05.02.2021 ОСОБА_6 12:14:32 видала двом чоловікам ( ОСОБА_11 ) квитанцію про оплату та 12:15:58 отримала грошові кошти від останніх.
Апеляційний суд звертає увагу на різну оцінку, що надана слідчим та судом відеозаписам камери спостереження з приміщення відділення Нової Пошти №1.
Суд першої інстанції, надаючи оцінки цим відеозаписам, не пристав до вищевказаної оцінки, та лише встановив, що ОСОБА_6 проводила певні маніпуляції з грошовими коштами на її робочому місці.
Апеляційний суд безпосередньо дослідивши відеофайли, встановив, що 03.02.2021 ОСОБА_6 дійсно о 19.17, не визначені предмети помістила до кишені куртки праворуч. Утім якість зображення відеофайлу не здає змоги прийти до однозначного висновку, що вказані предмети є грошові кошти, тим більше - у розмірі 33065,00 грн, що було встановлено стороною обвинувачення та визнано доведеним судом першої інстанції.
Водночас слід врахувати показання обвинуваченої, котрі не були спростовані, яка заперечувала поміщення нею грошових коштів у свою кишеню, вказавши, що не пам'ятає, що це були за предмети, вказавши, що можливо складені аркуші паперу.
На другому відеофайлі за 05.02.2021. апеляційним судом, безпосередньо дослідивши його, було встановлено, що ОСОБА_6 отримавши грошові кошти від ОСОБА_11 , поклала їх до каси о 12:15:58. Утім їй інкримінується, що вона ці кошти привласнила 05.02.2021 після 12.11 год, перебуваючи в приміщені відділення «Нова пошта» м. Звенигородка.
Інші відеозаписи з камер з спостереження, що встановлені за робочим місцем обвинуваченої, обвинуваченням не здобуті та до матеріалів кримінального провадження не долучено. Отже обвинуваченням достовірно не встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, якщо таке було вчинено, щодо часу, місця його вчинення.
Суд першої інстанції відкинув показання обвинуваченої ОСОБА_6 , яка свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень не визнала. Суду пояснила, що коштів не привласнювала. ОСОБА_9 з іншою особою, котру вона знає як ОСОБА_19 , погрожували фізичною розправою їй та її близьким, через що вона передала потерпілому 17 000 грн. Персональний пароль до каси знала лише вона.
В апеляційному суді обвинувачена підтвердила, що працювала касиром ТОВ «НоваПей», трудовий договір укладала з ФОП ОСОБА_9 . Відпрацював 03.02.2021 вона перерахувала кошти та поклала їх всі до сейфу. 05.02.2021, отримавши кошти від ОСОБА_11 , поклала їх до каси та собі не привласнювала. Засвідчила підписання нею реєстру підсумків про видачу 33065,00 грн. Цю суму вона могла видати не одній особі. Видачу коштів можливо перевірити, оскільки всі чеки, платіжні доручення зберігають у ТОВ «НоваПей». ОСОБА_10 03.02.2021 кошти не видавала. Показання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснити не може, проте вважає їх недостовірними. Чому ці кошти не отримав відправник посилки пояснити не може. Чек ОСОБА_11 можливо не передала. Паспорт ОСОБА_11 не сканувала. Ймовірно ОСОБА_11 пройшов верифікацію у ТОВ «НоваПей» раніше, внаслідок чого не було необхідно робити це повторно.
Ці показання обвинуваченої фактичними даними інших доказів обвинуваченням не були спростовані.
Щодо оцінки показань потерпілого та свідків.
Показання потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_20 беззаперечно не підтверджують винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_9 в судах першої та апеляційної інстанції пояснив, що ОСОБА_6 працювала у нього як у фізичної особи-підприємця на посаді керівника відділення і до її посадових обов'язків входило видача готівки. У лютому 2021 року, коли він приїхав на роботу до нього звернувся ОСОБА_10 з заявою, що йому не було повернуто кошти за відправлений ним Новою Поштою товар. Переглянувши відео і відповідні бухгалтерські відомості з'ясували, що кошти за документами були отримані, проте ОСОБА_10 не видані. ОСОБА_6 пояснила, що коштів вона не отримувала. Потім зателефонував ще один клієнт і також повідомив, що йому не було зараховано кошти. За документами вказані кошти до каси не надійшли. Тоді він звернувся з відповідною заявою до поліції. Сума не отримана ОСОБА_10 складала 33000,00 грн. Сума не отримана іншим клієнтом складала 43000,00грн. З вказаних сум ОСОБА_6 повернула лише 17000,00 грн. Решту заборгованості він погасив власними коштами, поклавши їх до каси ТОВ «НоваПей» без складання документів. Встановив, що кошти привласнила ОСОБА_6 , проглянувши відео з камер спостереження, що встановлені в залі ТОВ «НоваПей». Загалом в залі працює три касира, обвинувачена була їхнім керівником. Про проведення інвентаризації ОСОБА_6 повідомлялась листом і за допомогою телефонного зв'язку. ОСОБА_6 обіцяла повернути кошти, тому інвентаризація була проведена 08.02.2021 та була встановлена нестача.
Наведені показання потерпілого свідчать, що вони базуються на показаннях з чужих слів, цебто на висловлюваннях щодо певних фактах, яке ґрунтується на поясненнях інших осіб: ОСОБА_10 , котрий повістив ОСОБА_9 про не отримання ним коштів за відправлену посилку, а також інший клієнт, з копії експрес-накладної № 59000641444492 від 05.02.2021 випливає, що цим клієнтом є ОСОБА_18 (т. 1 а.к.п. 105), котра також повідомила, що гроші за посилку не отримала.
Водночас ОСОБА_18 в суді, за відсутності відповідного клопотання, не допитувалась. Апеляційний суд відмовив прокурору у задоволенні клопотання про допит цього свідки, з огляду на положення ч. 3 ст. 404 КПК, через те що учасники судового провадження не заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції про допит свідка, відомості про яку були відомі до ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Водночас ч. 6 ст. 97 КПК визначає, що показання з чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
У судових засіданнях судах першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 , пояснив, що він постійно відправляє товари через Нову Пошту, займається збутом запчастини. Неодноразово помічав, що йому перестали видавати чеки. Через особистий кабінет побачив, що належні йому кошти повинен був отримати, проте фактично їх не отримував, оскільки в ці дні не заходив у відділення. У подальшому прийшов за коштами без попередження і звернув увагу на те, що кошти весь час видавала одна і та сама особа - ОСОБА_6 . У той день йому віддали лише частину коштів, а за решту почали з'ясовувати, оскільки на чеках був зазначений час видачі і в цей час його у відділенні не було, що було встановлено внаслідок перегляду відео з відділення. У чеках про отримання коштів завжди підписувався, проте коли кошти видавала ОСОБА_6 у чеках його підписів не було.
В апеляційному суді додатково пояснив, що події 03.02.2021 не пам'ятає. Цебто підтвердити чи спростувати отримання ним 33065 грн не зміг. Нестачу коштів, суму якої не може пригадати, виявив, звіривши реєстри. Викрив, що дати на чеках про видачу готівки не збігалися з датами фактичної видачі коштів. Кошти на ТОВ «НоваПей» забирає один-два рази на тиждень. Збитки в сумі 33065,00 грн накопичилась за певний період, котрі йому відшкодував ОСОБА_9 . Документи про повернення йому коштів не складались.
Оцінюючи ці показання свідка ОСОБА_10 апеляційний суд звертає увагу, що вони не вказують на вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 . Свідок вказав про неповну видачу ТОВ «НоваПей» належних йому коштів, утім конкретно не зміг вказав за який період утворилась заборгованість, за які відправлені ним посилки він не отримав коштів, хоча обвинуваченій інкримінується, що вона одномоментно отримала 33065,00 грн на ім'я ОСОБА_10 та привласнила їх. В матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують видачу належних ОСОБА_10 коштів іншій особі, хоча про це вказував останній, та що до цієї видачі причетна обвинувачена.
У судах першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 пояснив, що він на ТОВ «НоваПей» забирав посилку, за котру заплатив орієнтовну суму 40000,00-60000,00 грн.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_11 пояснив, що чек йому не видали, оскільки ОСОБА_6 пояснила, що внаслідок закінчення операційного часу провести дану суму через касу вона не може. В апеляційному суді пояснив, що не пам'ятає чи видавали йому чек. Паспорт ОСОБА_6 у нього не просила. Наступного дня йому зателефонували з ТОВ «НоваПей» і повідомили, що кошти, за отриману ним посилку не надійшли. У відділенні переглянули відео, з якого вбачалося, що кошти він передав.
В апеляційному суді за станом здоров'я свідка ОСОБА_20 допитати не виявилось можливим. Утім його показання не мають істотного значення для висновків суду, через те що його показання збігаються з показаннями свідка ОСОБА_11 , котрому він приходиться тестем, та разом з тим 05.02.2021 забирали посилку з ТОВ «НоваПей».
Оцінюючи показання свідка ОСОБА_11 слід зауважити, що хоча вони й стосуються формулювання обвинувачення, втім вони не підтверджують подію кримінального правопорушення чи винуватість обвинуваченої в його вчиненні.
Свідок ОСОБА_21 в апеляційному суді за погодженням зі всіма сторонами кримінального не допитувався, адже показання свідка, що наведені у вироку, прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Дослідивши наведені фактичні дані здобутих сторонами кримінального провадження доказів, апеляційний суд прийшов до висновку, що позиція суду першої інстанції при ухвалені обвинувального вироку про дотримання стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом є хибною.
Зокрема, оцінюючи зібрані докази в даному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень не доведена.
Заразом апеляційний суд враховує, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч.ч. 2 та 4 ст. 17 КПК, які передбачають, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним в його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Заразом пояснення сторони захисту щодо не привласнення ОСОБА_6 коштів, що були їй ввірені, беззаперечно не була спростована
Попри аргументи обвинувачення, апеляційний суд визнає можливість існування такої версії подій.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_6 поза розумним сумнівом не доведено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованими.
Отже доводи апеляційної скарги захисника щодо підстав для скасування вироку є слушними.
У цьому кримінальному проваджені не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати, що відповідно до ст. 417 КПК є підставою для скасування обвинувального вироку і закриття кримінального провадження в силу п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга обвинуваченого, в якій він просив скасувати вирок і ухвалити виправдувальний вирок підлягає задоволенню частково.
Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК. Судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи слід покласти на державу.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 407, ст. 411, 418, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Речові докази: копію реєстру підсумків ПНФП №25046 від 03.02.2020 та копію експрес-накладної №59000641444492, диск з відеозаписом - залишити в матеріалах справи.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3