Справа № 534/1563/22 Номер провадження 11-кп/814/864/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
10 червня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120221175520000407 за апеляційною скаргою прокурора Горішніплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Горішньоплавнівського (Комсомольського) міського суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Козельщина Полтавської області, громадянина України, працюючого водієм ПГЗК, не одруженого, маючого на утриманні доньку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та виправдано у зв'язку тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як вбачається з вироку суду ОСОБА_8 було пред'явлено обвинувачення у тому, що 14 жовтня 2022 року приблизно о 14 годин1 10 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу ділянки № 1, алеї № 2, садового товариства «Ромашка» в м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, побачив ОСОБА_10 , та під час розмови із останньою між ними виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_8 виник протиправний умисел на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, підійшов до ОСОБА_10 , та наніс їй один удар правою рукою, стиснутою в кулак у ліве плече, та долонею правої руки, наніс один удар в обличчя останній. Після цього, ОСОБА_8 слідом за ОСОБА_10 зайшов на територію ділянки АДРЕСА_2 , де схопивши її лівою рукою за волосся голови, правою рукою почав наносити удари по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_10 впала на землю. В той час, коли остання лежала на землі, ОСОБА_8 наніс їй щонайменше 8 ударів ногою по тулубу, чим спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, струсу головного мозку, синців лівої руки та молочної залози, травматичного розриву барабанної перетинки, які відповідно до висновку експерта № 954 від 20.10.2022 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, сторона обвинувачення дійшла висновку, що дії ОСОБА_8 , слід кваліфікувати як умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченому частиною 2 статті 125 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що вина ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення не доведена наданими доказами.
Зазначає, що свідок ОСОБА_12 бачив лише один поштовх обвинуваченого правою рукою у ліве плече потерпілої, чим вибив сокиру з її руки.
Свідок ОСОБА_13 прямо не бачила, чи наносив обвинувачений удари потерпілій, а свідок ОСОБА_14 не вказує на обвинуваченого, як на того, хто наносив удари потерпілій. Сам обвинувачений визнає лише 3 удари, а не вісім, які йому інкримінуються.
Не відповідають фактичні дані, отримані за результатами слідчого експерименту з потерпілою та дані, отримані під час допиту потерпілої щодо кількості ударів та способу нанесення.
Вказує, що у відеофайлах, які записані на оптичний диск були відсутні необхідні реквізити електронного доказу, такі як дата та час зйомки, місце події.
Тілесні ушкодження, встановлені висновком експерта № 654, суперечать фактичним даним, наведеним судом у рішенні. Постанову органу досудового розслідування від 20.10.2022 до матеріалів провадження не долучено, тому судом неможливо встановити об'єктивні відомості обставин кримінального провадження, які зазначалися в цій постанові.
Фактичні дані, зазначені у висновку експерта № 1067 від 18.11.2022, щодо механізму, локалізації, кількості нанесених їй тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім'я; виявлені у потерпілої ОСОБА_10 тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вона указує під час слідчого експерименту, суд визнав недостовірними доказами, оскільки всупереч ч. 1 ст. 101 КПК України у ньому відсутній докладний опис проведених експертом досліджень та всупереч п. 6 ч. 1 ст. 102 КПК України докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати. Цей висновок фактично містить посилання на висновок експерта № 954 від 20.10.2022, протокол проведення слідчого експерименту від 18.11.2022, і неповне цитування обставин справи з постанови органу досудового розслідування без долучення до матеріалів кримінального провадження цієї постанови.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим та засудити за ч.2 ст. 125 КК України на 1 рік 6 місяців пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не надав належну оцінку наявним у справі доказам та дійшов неправильного висновку щодо ухвалення виправдувального вироку.
Вважає, що судом неправильно зазначено у вироку показання свідка ОСОБА_13 , зокрема в абзаці 7 та 8 ст. 4 вироку вказані показання свідка, які не відповідають дійсним показання, наданим в судовому засіданні.
Стверджує, що вирок викладений у формі запитання-відповідь, що не відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
При цьому у вироку не наведено, чому кожен із наданих доказів та їх сукупності не доводять вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд не взяв до уваги та не надав оцінки протоколу слідчого експерименту з метою уточнення показань ОСОБА_10 щодо відтворення обстановки та обставин події, яка в деталях відтворила механізм спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_15 . Не надав комплексної оцінки результатам проведеного слідчого експерименту та висновкам судово-медичних експертиз № 954 та № 1067. При цьому вказує, що можливість утворення цих тілесних ушкоджень під час падіння судово-медичним експертом виключена.
Неповно враховані показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які бачили конфліктну ситуацію між потерпілою та обвинуваченим, а також показанням свідка ОСОБА_12 .
До того ж зазначає, що сам обвинувачений не заперечує, що він завдав потерпілій удари по обличчю та в плече.
Не оцінив суд і показання потерпілої ОСОБА_10 , яка зазначала, що ОСОБА_8 почав її звинувачувати в тому, що вона подряпала машину та почав наносити їй удари, у зв'язку з чим вона зайшла у двір, а він зайшов слідом за нею і продовжив наносити їй удари. Тому вона взяла в руки сокиру з метою самозахисту, але обвинувачений вихопив сокиру та вдарив нею по нозі.
Стверджує, що суд неналежно оцінив письмові докази та дійшов неправильного висновку щодо відсутності доказів вини ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції, розглядаючи провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, не дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства з огляду на таке.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. При цьому право на справедливий суд мають як обвинувачений так і потерпілий.
Неповнота судового розгляду згідно зі ст. 409 КПК є підставою для зміни або скасування судового рішення суду першої інстанції.
Неповнота судового розгляду полягає у нез'ясуванні або неналежному з'ясуванні всіх істотних обставин справи, а також у недостатності доказів або їх поверховому дослідженні. Такими, що мають істотне значення, обставини визнаються, у разі якщо їх встановлення безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності, вид і міру покарання, розмір відшкодування чи виправдання особи, тощо.
Неповним вважається судовий розгляд, у процесі якого не досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання
Суд апеляційної інстанції також може визнати судовий розгляд неповним, якщо, зокрема, докази покладені в основу вироку судом досліджені вибірково, без аналізу всіх наданих стороною обвинувачення в їх сукупності та взаємозв'язку, або не надання судом учаснику кримінального провадження можливості надати окремі докази, які можуть мати доказове значення для розгляду справи.
Зокрема, судом першої інстанції вказано, що тілесні ушкодження у потерпілої встановлені висновком експерта № 654, проведеного на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 20.10.2022, у якій зазначені обставини повідомлені потерпілою щодо утворення тілесних ушкоджень. Проте органом досудового розслідування до матеріалів справи вказану постанову не додано, тому місцевий суд дійшов висновку, що неможливо встановити об'єктивні відомості обставин кримінального провадження, які зазначено в цій постанові.
З даним висновком місцевого суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Будь-яких сумнівів щодо правильності висновків експерта № 954 учасниками під час судового розгляду не зазначалися, висновки експерта не оспорювалися. Не зазначали учасники провадження і про недопустимість вказаного висновку як доказу. Сама по собі відсутність в матеріалах провадження постанови органу досудового розслідування не ставить під сумнів висновок експерта. Більш того, з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що вказана постанова органом досудового розслідування виносилася, постанова експерту направлялася. За наявності сумніву щодо підстав проведення експертизи, суд зобов'язаний перевірити вказані обставини. Проте місцевим судом впродовж судового розгляду не вжито заходів для об'єктивної перевірки обставин кримінального правопорушення, та не забезпечено реалізації прав учасників провадження відстоювати свою позицію у суді.
Відповідно і висновок місцевого суду про визнання недостовірним доказом висновку експерта № 1067 від 18.11.2022, оскільки він містить посилання на висновок експерта № 954 від 20.10.2022, є неправильним. Не зазначає суд і в чому полягає порушення вимог КПК України під час проведення експертизи № 1067 від 18.112022, оскільки докладний опис проведених досліджень було здійснено у висновку експерта № 954 від 20.10.2022, а висновок експерта № 1067 від 18.11.2022 фактично є додатковим висновком до висновку експерта № 954 від 20.10.2022 з урахуванням даних слідчого експерименту за участю потерпілої від 18.11.2022.
Не надано належну оцінку і слідчому експерименту за участю потерпілої, з урахуванням висновку експерта № 1067 від 18.11.2022, у якому зазначено, що показання потерпілої ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації, кількості нанесених їй тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи щодо неї. Виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вона вказує під час слідчого експерименту.
Також, зазначаючи у вироку показання свідків, зокрема і очевидців події, суд фактично процитував їх показання, але не надав їм належної оцінки, не перевірив їх у сукупності між собою з урахуванням показань потерпілої, показань обвинуваченого, який частково визнав свою вину, та письмовими доказами, наявними у матеріалах провадження.
Не надав належну оцінку показанням обвинуваченого, який зазначив про спричинення потерпілій трьох ударів, зокрема в голову: два в обличчя та в область вуха, тобто частково визнав завдання тілесних ушкоджень потерпілій, про що зазначає і сам суд у вироку.
Отже, вказане призвело до неповноти судового розгляду.
У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» визначено, що суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України, виправдовуючи особу, суд має навести підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З огляду на вказане, суд у своєму рішенні надав неналежну оцінку наявним у справі доказам, допустив неповноту судового розгляду та невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до істотного порушення кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Наведені вище обставини свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та неповноту судового розгляду, що згідно з положеннями п.1, п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України є підставами для скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду.
Враховуючи викладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити обставини, що мають значення для встановлення невинуватості чи доведення вини обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Горішніплавнівського відділу Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Горішньоплавнівського (Комсомольського) міського суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
В порядку ст. 404 КПК України скасувати ухвалу Горішньоплавнівського (Комсомольського) міського суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року про виправлення описки у вироку Горішньоплавнівського (Комсомольського) міського суду Полтавської області від 07 жовтня 2024 року.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4