Справа № 369/20710/23
Провадження № 2-а/369/54/25
Іменем України
16.06.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Осіпова В.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №1 Фастівського РУП в Київській області лейтенанта поліції Ярошенко Євгенія Сергійовича третя особа Головне управління національної поліції у Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У грудні 2023 року на адресу суду надійшла вищевказана адміністративна справа. Свої вимоги мотивував тим, що 21.11.2023 року інспектором ВП1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Ярошенком Є.С. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕАТ №8180941 відносно громадянина ОСОБА_1 за керування транспортним засобом Volkswagen Transporter НОМЕР_1 без номерних знаків, які знаходилася в салоні автомобіля, а також при перевірці було встановлено відсутність страхового полісу обов'язкового страхування транспортного засобу, чим порушив п. 2.9В ПДР. Вказав, що у своїх поясненнях працівникам поліції вказав, що не мав технічної можливості встановити номерні знаки, так як отримав їх лише 21.11.2023 року та мав закріпити їх в гаражному приміщенні за місцем свого проживання, так як кріплення для них перебувало не у справному стані з причин,які від нього не залежали.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, а складена постанова є такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2024 року відкрито провадження у даній справі, розгляду якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін
Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до суду подано не було, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом установлено, що 21.11.2023 року інспектором ВП №1 Фастівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Ярошенком Є.С. було складно постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії №ЕАТ №8180941, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Відповідно до вказаної постанови вбачається, що 21.11.2023 року о 11:11 год. в м. Боярка, вул. Білогородська, 23 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter НОМЕР_1 без формених знаків, які знаходились в салоні авто, а також при перевірці було встановлено, що у водія відсутній поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.2.9.в ПДР.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Нормами ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, правил користування засобами транспорту, в тому числі, за ч.1 ст.121-3, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Нормами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із змісту наведеної норми вбачається, що ч. 1 ст. 121-3 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака.
Відповідно до спірної постанови вбачається, що 21.11.2023 року о 11:11 год. в м. Боярка, вул. Білогородська, 23 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter НОМЕР_1 без формених знаків, які знаходились в салоні авто, а також при перевірці було встановлено, що у водія відсутній поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.2.9.в ПДР.
Підпунктом п. 2.9. «в» ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Отже, підставою для прийняття спірної постанови було порушення позивачем вимог п.п. «в» п.2.9 ПДР, а саме: керування транспортним засобом без номерного знака.
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що позивач керував транспортним засобом без номерних знаків, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, яка (постанова), як окремий документ, за відсутності доказів, передбачених ст.251 КУпАП не є доказом вчинення водієм правопорушення.
Суд наголошує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
При цьому, відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 140, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №1 Фастівського РУП в Київській області лейтенанта поліції Ярошенко Євгенія Сергійовича третя особа Головне управління національної поліції у Київській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ №8180941 від 21.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження по справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ