Справа № 461/5812/24 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В. В.
Провадження № 22-ц/811/3588/24 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
16 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
В обгрунтування заявлених вимог покликалося на те, що 27 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 5348812.
Відповідно до п.1.1. Договору Визначення понять і термінів, які містяться у цьому договорі (п.2.10. Правил), тлумачаться відповідно до цього Договору та розділу 2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця: https://alexcredit.ua. Вказаний Договір було оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил. Відповідно до п.5.1. та п.5.2. Правил, Сторони домовились, що Договір укладається у електронній формі шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
На підставі укладеного Договору, відповідно до п.п. 1.3., 1.7., 3.1. кредитодавець 27 вересня 2021 року перерахував на картковий рахунок позичальниці кредитні кошти (кредит) у розмірі 18 950 грн 00 коп., а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 25 квітня 2022 року (включно).
Позивач належним чином у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачці кредит шляхом перерахування на її картковий рахунок коштів.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, у ОСОБА_1 станом на 28 червня 2024 року наявна заборгованість у розмірі 171 025 грн 31 коп. За наведених обставин, у зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просив стягнути таку у судовому порядку.
Просили позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором №5348812 від 27 вересня 2021 року у розмірі 171 025 грн 31 коп., яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 18 950 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 110 800 грн 65 коп. та заборгованість за компенсацією відповідно до п. 5.5. кредитного договору та ст. 625 ЦК України у сумі 41 274 грн 66 коп.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість у сумі 143 463 гривень 67 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2540 гривень 02 копійки.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що законодавцем визначені чіткі особливості, щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Вказує, що, Також, відповідно до змісту частин 5 та 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Стверджує, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб Позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для відповідача умовах, які ОСОБА_1 , не міг оцінити належно.
Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
10 січня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Алекскредит» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішенням законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Сторони в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Неявка належним чином повідомлених сторін, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 16 червня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 27 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №5348812.
Відповідно до умов даного договору, сума кредиту складає 18 950 гривень, який надається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п.1.3, 1.4 договору).
Пунктом 1.7 договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого: у випадку користування кредитом менше ніж 5 (п'ять) календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,45% від визначеної в п.1.3. цього договору суми кредиту. Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування складають: в базовий період протягом 30 календарних днів з 27 вересня 2021 до 27 жовтня 2021 (включно) - 1,49% за один день користування кредитом; з 28 жовтня 2021 до 25 квітня 2022 (включно) - 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил).
Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 27 426 гривень 05 копійок.
Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору (п.2.42. Правил) встановлюється з дати укладення договору 27 вересня 2021 року до кінцевої дати виконання договору 25 квітня 2022 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов'язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашень кредиту (п.2.8. Правил).
Згідно пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 27 вересня 2021 року щодо надання кредиту №5348812 Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», а саме відповідно до п.9.9 уклавши договір шляхом акцептування позичальником цієї оферти, позичальник підтверджує, що ознайомлений з умовами договору та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись своїх обов'язків та виконувати їх. Сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст.207,639 ЦК України, та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію»,Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником договору відбувається шляхом акцептування ним цієї оферти (пропозиції укласти електронний договір). Акцептування позичальником цієї оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13 правил). Таким чином, ОСОБА_1 підтвердила, що згідна з умовами оферти.
Підписуючи за допомогою одноразового ідентифікатора паспорт споживчого кредиту від 27 вересня 2021 року, ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.
Договір №5348812 від 27 вересня 2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 , є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Одержання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 18 950 гривень на платіжну картку НОМЕР_1 , держателем якої є остання, РНОКПП НОМЕР_2 (номер транзакції НОМЕР_3 ) підтверджується інформацією щодо зарахування з 27 вересня 2021 по 30 вересня 2021, наданою АТ «СЕНС БАНК».
Договором про надання кредиту №5348812 від 27 вересня 2021 року визначено, що ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,49% в день (акційна процентна ставка) та 3 % в день (спеціальна процентна ставка).
Відповідачкою умови договору не виконувалися, заборгованість та проценти за користування кредитом не сплачувалися.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд прийшов до висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином з відповідачки на користь позивача слід стягнути 18 950 гривень ? заборгованості за тілом кредиту та 110 800 гривень 65 копійок ? відсотків за його користування.
Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що пунктом 1.7.2 кредитного договору встановлено орієнтовну загальну вартість кредиту - 27 426 гривень 05 копійок, а відтак 50% вартості кредиту становить 13 713 гривень 02 коп. Отже, така сума підлягає до стягнення, як заборгованість за компенсацією, відповідно до п. 5.5. кредитного договору та ст. 625 ЦК України.
З таким висновком колегія суддів повністю погодитись не може, із наступних підстав.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що кредитний договір №5348812 від 27 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 , укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує проти укладеного оспорюваного правочину, не спростовує факт укладення нею вказаного договору, не було представленого жодного доказу та не спростовано факту укладення між нею та кредитором згаданого договору і отримання коштів на підставі такого договору.
Натомість, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та часткового його повернення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та інше)
Проте, не можна погодитися з такими доводами апеляційної скарги, оскільки такі спростовуються довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 07 червня 2024 року, з якої вбачається, що ТОВ ФК «Елаєнс» перерахувало кошти 27 вересня 2021 року у розмірі 18 950 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , за дорученням ТОВ «Алекскредит» відповідно до договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів, укладеного ТОВ ФК «Елаєнс» та ТОВ «Алекскредит».
Окрім цього, в матеріалах справи міститься лист АТ «СЕНС БАНК» №8710-БТ-32.2/2024 від 05 серпня 2024 року (а.с. - 64), згідно з яким, ОСОБА_1 , є клієнтом їхнього банку, на картку № НОМЕР_1 , держателем якої є остання, РНОКПП НОМЕР_2 (номер транзакції НОМЕР_3 ) з 27 вересня 2021 по 30 вересня 2021, відбулось зарахування грошових коштів у розмірі 18950 гривень.
Доказів того, що банківська картка № НОМЕР_1 відповідачці не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачкою і доказів того, що на її картку № НОМЕР_1 не було перераховано 27 вересня 2021 року суму у розмірі 18 950 грн.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і вона мала можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними кредитними договорами.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь кредитора матеріали справи не містять.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у строк, на який надавався кредит відповідачка ОСОБА_1 зобов'язана була повернути ТОВ «Алекскредит» грошові кошти у розмірі 18 950 гривень.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов'язання щодо повернення кредиту, то з неї на користь позивача ТОВ «Алекскредит» необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 18 950 гривень.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина першастатті 527 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Позивач, крім тіла кредиту, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами у сумі 110 800,65 грн.
Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору (п.2.42. Правил) встановлюється з дати укладення договору 27 вересня 2021 до кінцевої дати виконання договору 25 квітня 2022 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості. Якщо позичальник виконає зобов'язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашень кредиту (п.2.8. Правил).
Таким чином, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, про те, що договір було укладено на 30 днів та мала місце автопролонгація, оскільки це спростовується умовами кредитного договору, з якими відповідачка була ознайомлена укладаючи такий.
З наданого ТОВ «Алекскредит» детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 5348812 від 27 вересня 2021 року вбачається, станом на 25 квітня 2022 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 129 750,65 грн., яка складається із: 18 950 грн.- заборгованість за сумою кредиту; 110 800,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.7-14).
Відповідно до умов кредитного договору, визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого: у випадку користування кредитом менше ніж 5 (п'ять) календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,45% від визначеної в п.1.3. цього договору суми кредиту. Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування складають: в базовий період протягом 30 календарних днів з 27 вересня 2021 до 27 жовтня 2021 (включно) - 1,49% за один день користування кредитом; з 28 жовтня 2021 до 25 квітня 2022 (включно) - 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка (п. 2.35. Правил).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту, підпис на якому вчинено ОСОБА_1 із застосовуванням одноразового ідентифікатора, клієнту запропоновані умови: тип кредиту кредит; сума кредиту 18950 грн.; строк кредитування 210 днів; спосіб та строк надання кредиту перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника; з процентною ставкою за умовами кредитування до 25 квітня 2022 року 8882,71 % річних; фіксованою процентною ставкою для кожного періоду (до 27 жовтня 2021 року 1,49%; до 25 квітня 2022 року 3%).
Слід зазначити, проценти нараховувались виключно за період користування кредитом - як у базовий, так і в спеціальний періоди, визначені договором. Загальна сума процентів, яка підлягає стягненню, є результатом нарахування у межах строку дії кредитного зобов'язання та відповідає умовам, погодженим сторонами.
У пропозиції укласти кредитний договір зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://alexcredit.ua/umovi).
Отже, підписуючи заявку про укладення кредитного договору, позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про надання кредиту є укладеним.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
При цьому, позичальниця не була позбавлена можливості згідно з пунктом 2.2.3 договору протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору на умовах визначених у розділі 11 https:/alexcredit/ua/umovi/.
Також апеляційний суд звертає увагу, що договір та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Щодо покликань в апеляційній скарзі про несправедливий розмір відсотків у розумінні Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів зазначає, що нормами ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість зменшення або обмеження у нарахуванні лише неустойки, а не процентів за користування кредитом.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що проценти, які сторони погодили при укладанні кредитного договору є процентами, які передбачені статтею 1054 ЦК України та не є процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦПК України.
Також проценти за користування кредитом не є неустойкою (штрафами, пенею).
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за договором про надання кредиту №5348812 від 27 вересня 2021 року, яка утворилася станом на 25 квітня 2022 року і становить: 18 950 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 110 800,65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, яка утворилася станом на 25 квітня 2022 - дата закінчення строку дії договору, та заборгованість позичальником добровільно не сплачується.
Стосовно стягнення заборгованості за компенсацією колегія судді зазначає наступне.
Підпунктом 5.5. пункту 5 договору про надання кредиту передбачено, що якщо позичальник не виконав зобов'язання у кінцеву дату виконання договору, такі зобов'язання є простроченими і позичальник зобов'язаний за вимогою кредитодавця сплатити компенсацію у розумінні ст. 625 ЦК України у розмірі 100% річних від основної суми кредиту, але не більше 50% від вартості кредиту відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахування компенсації є правом кредитодавця, а не обов'язком.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Починаючи з 24 лютого 2022року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.
Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення нарахувань у відповідності до положень ст.625 ЦК України за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за компенсацією відсутні, тому у цій частині позову слід відмовити.
Відтак, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості за компенсацією, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні в цій частині.
В іншій частині заборгованість підлягає стягненню з відповідачки.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2271 грн.(3028 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 75%).
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 жовтня 2024 року в частині стягнення заборгованості за компенсацією скасувати та змінити рішення в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту № 5348812 від 27 вересня 2021 року у розмірі 129 750,65 грн., що складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі - 18 950 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом - 110 800,65 грн.
В стягненні заборгованості за компенсацією - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»судовий збір в суді першої інстанції у розмірі 2271 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.