16 червня 2025 рокуСправа №160/7534/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - МАРКЕТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
12.03.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - МАРКЕТ" - адвокат Гусак Юлія Вікторівна звернулася через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.11.2024 року № UA500500/2024/000587/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.11.2024 року № UA500500/2024/001175.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваного рішення та картки відмови. Позивач зазначає, що у рішенні № UA500500/2024/000587/2 відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення №UA500500/2024/000587/2. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. Отже, наведені у рішенні доводи відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України. За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 14.04.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
26.03.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Одеської митниці надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві, з огляду на наступне. У рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2024/000587/2 від 15.11.2024 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно- інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000587/2 від 15.11.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001175 від 15.11.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ- маркет». Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
27.03.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вона спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов та зазначає наступне. Відповідачем у рішенні №UA500500/2024/000587/2 не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, та не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості товарів. Таким чином, лише зазначення у рішенні №UA500500/2024/000587/2 про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на 30 днів.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що
1. З'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
3. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:
1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;
2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;
3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;
4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;
5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;
6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;
7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
4. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
5. Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
6. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
7. Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
8. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
9. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
10. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
11. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що
1. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
4. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Судом встановлено, що 15.11.2024 року позивачем до відділу митного оформлення Одеської митниці шляхом подання митної декларації (МД) 24UA500500038865U0 задекларовано товар, а саме: товар № 1 Тропічні плоди консервовані, в первинних упаковках масою нетто не більш як 1 кг, без додання спирту, з додаванням цукру: шматочки манго в легкому сиропі 425г - 1750 коробок. Торговельна марка: Своя Лінія. Виробник: V&K Pineapple Canning Co., Ltd. Країна виробництва: Тайланд. Код товару 2008996300.
Даний товар надійшов на адресу позивача на виконання зовнішньоекономічного контракту на поставку продукції № 3841-VK/TH, укладеного 12.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» (покупець) та V&K Pineapple Canning Co., Ltd. (Тайланд) (продавець).
Митна вартість товару заявлена декларантом позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи:
- декларація митної вартості Декларація митної вартості № 24UA500500038865U0 від 15.11.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3841-VK/TH від 12.05.2023 року;
- специфікація № 26 від 14.08.2024 року;
- рахунок-фактура (інвойс) № VK24/0670 від 15.08.2024 року;
- коносамент № 240800010301 від 25.08.2024 року;
- автотранспортна накладна № 6965 від 14.11.2024 року;
- рахунок № ТФ1 від 15.11.2024 року;
- рахунок № ТФ2 від 15.11.2024 року;
- договір транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 року;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню;
- заява про страхування на окреме перевезення вантажу № 20716 від 05.09.2024 року.
Додатково разом з митною декларацією надавалися наступні документи:
- пакувальний лист № VK24/0670 від 15.08.2024 року;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № CO2024-97Z-00885343 від 26.08.2024 року;
- сертифікат якості б/н від 15.08.2024 року;
- рахунок на оплату страхових витрат № ТФ3 від 15.11.2024 року;
- сертифікат про відсутність в продукції ГМО від 15.08.2024 року;
- копія договору про надання послуг митного брокера № 20916/33 від 21.04.2016 року;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню: копія імпортної ліцензії не надавалася - імпорт товару не підлягає ліцензуванню.
Відповідно до статті 53 МКУ митницею були додатково витребувані від позивача наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.
Позивачем листом від 15.11.2024 року № 1511-31 було надано митниці пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також:
- Swift від 02.09.2024 року;
- копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 82973/307467 від 25.08.2024 року;
- копію прайс - листа б/н від 01.05.2024 року;
- копію договору транспортного експедитування № UA00050608 від 01.01.2021 року;
- копію договору між ТОВ «Мерск Україна Лтд» та KAO DELIVERY LLC б/н;
- копію договору про перевезення вантажів у контейнерах вантажним автомобільним транспортом № 2024060115 від 01.06.2024 року.
15.11.2024 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000587/2, згідно з яким митна вартість по товару: № 1 Тропічні плоди консервовані, в первинних упаковках масою нетто не більш як 1 кг, без додання спирту, з додаванням цукру: - шматочки манго в легкому сиропі 425г - 1750 коробок. Торговельна марка: Своя Лінія. Виробник: V&K Pineapple Canning Co., Ltd. Країна виробництва: Тайланд. Код товару 2008996300. - скоригована за резервним 6-им методом і визначена на рівні 1,9501 дол. США за одиницю.
Відповідно до рішення відповідача від 15.11.2024 року позивачу направлено позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001175..
Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску товару надав відповідачу разом із заявою вих. №М-2025-0189 від 15.01.2025 року:
- копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 14.01.2025 року);
- копію swift від 02.09.2024 року, що підтверджує оплату товару;
- експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-16/7 від 09.01.2025 року;
- копію митної декларації країни відправлення № A0201670809409 від 25.08.2025 року;
- повторно прайс-лист виробника товару б/н від 01.05.2024 року;
- копію договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 року;
- копію Додаткової угоди №1 від 01.07.2020 року до договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 року;
- банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні інструкції № 57023, № 57029, № 57039 від 02.12.2024 року (оригінали);
- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТФ1, ТФ2, ТФ3 від 15.11.2024 року від ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" до Договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 року;
- копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 82973/307467 від 25.08.2024 року;
- копію платіжного доручення в іноземній валюті № 3696 від 30.08.2024 року, однак ці документи були проігноровані відповідачем.
За результатами розгляду заяви позивача та додатково наданих позивачем документів та пояснень, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача листом, вих. № 7.10-3/28-05-02/13/1292 від 24.01.2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.
Щодо посилання відповідача на те, що в наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних робіт та матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару» суд зазначає, що вищенаведені твердження відповідача є необґрунтованими, оскільки ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування у зв'язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки, або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару.
Також відповідач в рішенні зазначив, що: «СМR від 14.11.2024 року №6965 зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2024 року № ТФ1, ТФ2 видані ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ».
Суд зазначає, що разом з листом № 1511-31 від 15.11.2024 року та заявою від 15.01.2025 року за вих. № М-2025-0189 було надано пояснення та ланцюг договорів на перевезення вантажів між ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» та ТОВ «Мерск Україна Лтд», між ТОВ «Мерск Україна Лтд» та KAO DELIVERY LLC без номеру, а також між KAO DELIVERY LLC та ФОП ОСОБА_1 № 2024060115 від 01.06.2024 року, згідно яких ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» доручає експедитору ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» здійснити перевезення вантажу, а експедитор зобов'язаний здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори не перевезення вантажу (п. 2.1.1 Договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 року). Таким чином, експедитор ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ» здійснило підбір перевізника, згідно договору з ТОВ «Мерск Україна Лтд» № UA00050608 від 01.01.2021 року, а ТОВ «Мерск Україна Лтд», згідно угоди з KAO DELIVERY LLC, а KAO DELIVERY LLC здійснив підбір перевізника за договором з ФОП ОСОБА_1 . Тому, в міжнародній автотранспортній накладній зазначений перевізник ФОП ОСОБА_1 , а рахунки на оплату виставлені саме експедитором ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ».
Щодо посилання відповідача на те, що згідно з умовами п 4.2.6 зовнішньоекономічного контракту від ід 12.05.2023 року № 3841-VK/TH продавець зобов'язаний передати з товаром покупцю засвідчену ним копію митної декларації країни відправника, однак до митного оформлення вона не надавалася слід зазначити, що позивач надав відповідачу копію митної декларації країни відправлення №A0201670809409 від 25.08.2024 року разом із заявою за вих. № М-2025-0189 від 15.01.2025 року.
Також відповідачем в рішенні зазначено, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.3 статті 53 МКУ.
Суд вважає, що відповідач належним чином не обгрунтував підстави витребування у позивача додаткових документів. Не вказав на розбіжності або ознаки підробки у наданих декларантом документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому позивачем було надано всі документи відповідно до вимог ч.2 ст. 53 МК України, тому твердження відповідача про відсутність відомостей на підтвердження митної вартості, а також ненадання документів є необґрунтованим.
Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Отже, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, 08.02.2019 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «Альянс» було укладено договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно до п.1.1. договору, за цим договором об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 3.1. договору, за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Відповідно до п. 3.2. договору, гонорар сплачується клієнтом об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця, наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об'єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорару.
Відповідно до умов укладеного договору № 08/02-19/1 від 08.02.2019 року, сторонами була укладена додаткова угода № 03/03/25 від 03.03.2025 року до договору, згідно п.1 якої: «Клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги № 08/02-19/1 від «08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач) та Одеською митницею, код ЄДРПОУ: 44005631 (надалі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 15.11.2024 року № UA500500/2024/000587/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 15.11.2024 року № UA500500/2024/001175».
Згідно п. 2 даної додаткової угоди за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10 000 грн., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн.; відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат об'єднання, пов'язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції.
Згідно п. 4 даної додаткової угоди після надання об'єднанням послуг у судах кожної із судових інстанцій сторони підписують протокол про виконання робіт (надання послуг) в якому зазначають номер справи та вартість послуг. У випадку підписання протоколу про виконання робіт (надання послуг), сторони визнають, що послуги надані об'єднанням у повному обсязі, сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих об'єднанням послуг.
Керуючись наведеними умовами договору та додаткової угоди, 05.05.2025 року сторони уклали протокол № 05/05/25, яким підтвердили повне надання послуг у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі № 160/7534/25 на суму 10 000 грн. Вказана сума є витратами ТОВ «АТБ - МАРКЕТ», пов'язаними із розглядом справи №160/7534/25.
Відповідно до п. 3 протоколу № 05/05/25 від 05.05.2025 року зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання - приймання послуг у відповідних періодах. Отже, сума 10 000 грн. входить в суму послуг за березень 2025 року.
Між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та АО «АЛЬЯНС» складений відповідний акт здавання-приймання наданих послуг б/н від 31.03.2025 року на суму 1 242 000,00 грн.
Доказом оплати послуг за березень 2025 року є платіжна інструкція № 331526 від 07.04.2025 року на суму 742 000,00 грн. та № 331525 від 07.04.2025 року на суму 200 000,00 грн.
Відповідачем 13.05.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу з підстав їх неспівмірності та необгрунтованості.
Суд також враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19.
Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд також врахував складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, а також значення цієї справи для позивача та його репутації.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позовної заяви, за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого ним судового збору у розмірі 5073,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., що складає 15073,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмово провадження є дана складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.11.2024 року № UA500500/2024/000587/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.11.2024 року № UA500500/2024/001175.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21-а, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 40, код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5073,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., що складає 15073,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна