16 червня 2025 рокуСправа №160/8172/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
19.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Відділення поліції №7 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, щодо ненадання ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду заяви від 26.02.2025 про надання інформації;
- зобов'язати Дніпровське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації;
- визнати протиправною бездіяльність Відділення поліції №7 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області, щодо ненадання ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації;
- зобов'язати Відділення поліції №7 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області, надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного 27.03.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
01.04.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якого додано уточнену позовну заяву, у якій визначено відповідачами - Дніпровське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області, та позовні вимоги викладені в наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації;
- зобов'язати Дніпровське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації;
- визнати протиправною бездіяльність Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації;
- зобов'язати Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся до відповідачів, кожного окремо, із заявами про надання інформації, проте відповіді на такі заяви не отримані. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, що обумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №160/8172/25 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 11.04.2025 відповідачам надано строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали від 11.04.2025 отримані 22.04.2025 відповідачами засобами поштового зв'язку, що підтверджується долученими до матеріалів повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень.
Суд вважає відповідачів належним чином повідомленими про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачами, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду відзиву на адміністративний позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Як передбачено п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
27.02.2025 ОСОБА_1 направив на електронну адресу Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (01@dp.police.gov.ua) підписану електронним цифровим підписом заяву від 26.02.2025 про надання інформації, у якій просив повідомити чи направлялись 20.02.2025 співробітники поліції приблизно об 10:30 - 11:00 годині ранку, до адміністративної будівлі за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 29А, м. Дніпро, для перевірки всередині будівлі (на виході із будівлі), документів у осіб, які перебували у середині вказаної будівлі та заборони покидати будівлю, поки документи не будуть пред'явлені? Якщо направлялись, то хто саме, на підставі чого та з якою саме метою це робилось?, відповідь просив направити на e-mail: gplu.dp@gmail.ua.
27.02.2025 ОСОБА_1 направив на електронну адресу Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області (03@dp.police.gov.ua) підписану електронним цифровим підписом заяву від 26.02.2025 про надання інформації, у якій просив повідомити чи направлялись 20.02.2025 співробітники поліції приблизно об 10:30 - 11:00 годині ранку, до адміністративної будівлі за адресою: вул. Січеславська Набережна, буд. 29А, м. Дніпро, для перевірки всередині будівлі (на виході із будівлі), документів у осіб, які перебували у середині вказаної будівлі та заборони покидати будівлю, поки документи не будуть пред'явлені? Якщо направлялись, то хто саме, на підставі чого та з якою саме метою це робилось?, відповідь просив направити на e-mail: gplu.dp@gmail.ua.
Відповіді на вказані заяви позивачем не отримані, протилежного матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Зі змісту позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 у цій справі, видно, що позивач не погоджується з бездіяльністю відповідачів, що виразилася у нерозгляді в порядку норм Закону №2939-VI поданих ним до управління та відділу поліції запитів про інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено, головним чином, Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Метою цього Закону є надання запитувачам доступу до відкритої, конкретної інформації, інтерес до якої з боку запитувача є легітимним, зважаючи на мету запитувача, природу запитуваної інформації, роль запитувача та перевагу його інтересу в отриманні цієї інформації над інтересом в обмеженні доступу до неї. Така інформація може стосуватись особистих прав/обов'язків запитувача, а також інших осіб/подій, якщо інтерес до такої інформації пов'язаний з професійною, журналістською, громадською діяльністю запитувача тощо.
Згідно із ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI).
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI).
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 направлено на електронну поштову адресу відповідача-1 01@dp.police.gov.ua та на електронну поштову адресу відповідача-2 03@dp.police.gov.ua листи із заявами про надання інформації.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що не отримав ані відповіді по суті поданих в його розумінні запитів, ані відмови у наданні такої відповіді.
Аналізуючи обґрунтованість вказаних доводів, суд зазначає наступне.
Порядок складення та подання запитів на інформацію в Міністерстві внутрішніх справ України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.05.2021 №339 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2021 за №821/36443 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 Порядку доступ до публічної інформації в органах, підрозділах МВС забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (далі - запит) та її оприлюднення.
Запитувачами інформації відповідно до Закону є фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень (пункт 4 Порядку).
Запитувач має право звернутися до органів, підрозділів МВС із запитом незалежно від того стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (пункт 6 Порядку).
Запит подається до органів, підрозділів МВС в усній чи письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, телефаксом, електронною поштою або по телефону на вибір запитувача (пункт 8 Порядку).
Згідно пункту 11 Порядку запит повинен містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Запит може бути подано запитувачем особисто до спеціального структурного підрозділу (відповідальної особи), який/яка організовує в установленому порядку доступ до отримання публічної інформації, в органах, підрозділах МВС (пункт 15 Порядку).
При надходженні запиту до органу, підрозділу МВС працівник спеціального структурного підрозділу (відповідальна особа), який (яка) організовує в установленому порядку доступ до публічної інформації, невідкладно реєструє запит та надсилає в установленому порядку для подальшого розгляду його керівництвом (пункт 18 Порядку).
Відповідь на запит надається у спосіб, обраний запитувачем, протягом п'яти робочих днів з дня його отримання безпосередньо виконавцями розгляду запиту (пункт 20 Порядку).
Відповідно до пункту 25 Порядку у задоволенні запиту відмовляється в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) запитувач не оплатив фактичні витрати, передбачені статтею 21 Закону, що пов'язані з копіюванням або друком документів;
4) не дотримано вимог до запиту, передбачених частиною п'ятою статті 19 Закону.
Відмова в задоволенні запиту надається в письмовій формі (пункт 26 Порядку).
Розділом ІV Закону №2939-VI врегульовано, зокрема, варіанти поведінки розпорядника інформації при надходженні запиту на інформацію.
Так, за ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону (частина перша статті 22 Закону №2939-VI).
Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону №2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону №2939-VI.
Отже, вказані положення закону вимагають від розпорядника публічної інформації надати повну та достовірну інформацію на запит, який йому адресований. При цьому, відмова в задоволенні запиту можлива лише з виключних підстав, передбачених частиною першою статті 22 Закону №2939-VІ.
Частина 2 ст. 22 Закону №2939-VI визначає, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Таким чином, положеннями вказаного Закону передбачено лише дві можливі дії (рішення) суб'єкта-розпорядника інформації, якому надійшов відповідний запит:
- прийняття запиту на інформацію, його розгляд і надання відповіді;
- відмова у задоволенні такого запиту із викладом відповідних мотивів.
Встановлені у цій справі обставини свідчать про нерозгляд відповідачем-1 та відповідачем-2 у установленому Законом №2939-VI порядку запитів позивача, і, як наслідок, протиправну бездіяльність відповідачів щодо розгляду надісланих ОСОБА_1 запитів.
Положеннями ст. 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені, зокрема, до суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
З урахуванням встановлених у цій справі обставин, які доводять фактичне ненадання відповідачами відповіді на запити позивача по суті поставлених ним питань, що свідчить про неналежний розгляд поданих ОСОБА_1 запитів на інформацію, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду його заяв від 26.02.2025 про надання інформації.
Крім того, суд наголошує, що об'єктом судового захисту у цій справі є право позивача на отримання публічної інформації у визначений ним спосіб.
Відтак, оскільки під час судового розгляду встановлено, що подані позивачем запити на інформацію не розглянуті відповідачами, суд вважає за необхідне визначити, що належним та ефективний способом судового захисту позивача при вирішенні цієї справи є зобов'язання відповідачів надати ОСОБА_1 письмові відповіді за наслідком розгляду його заяв від 26.02.2025 про надання інформації.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про задоволення позову.
З урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (площа Троїцька, 2А, м. Дніпро, 49000) Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області (проспект Пилипа Орлика, буд. 1, м. Дніпро, 49069) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації.
Зобов'язати Дніпровське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації.
Визнати протиправною бездіяльність Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області щодо ненадання ОСОБА_1 письмової відповіді за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації.
Зобов'язати Відділення поліції №4 Дніпровського районного управління поліції в Дніпропетровській області надати ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідком розгляду його заяви від 26.02.2025 про надання інформації.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський