16 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3579/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - Виконавчий комітет Луцької МР, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у безоплатному проїзді всіма видами міського транспорту та зобов'язання надати пільгу передбачену п. 11 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на пільги встановлені Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Відповідачем надано право на безоплатний проїзд лише тролейбусом, відмовивши у безоплатному проїзді всіма видами міського пасажирського транспорту, як ветерану податкової міліції, що не відповідає чинному законодавству.
З наведених підстав просив суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
У відповіді на відзив від 23.04.2025 відповідач вважає позовну заяву безпідставною, та такою, що не підлягає до задоволення, оскільки надання пільг окремим категоріям громадян забезпечуються державою за рахунок коштів державного бюджету, а не органами місцевого самоврядування. Позивач не зазначає, в чому саме є протиправними дії відповідача. Щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким зобов'язати надати пільгу, то такі пільги надано позивачу державою, а її реалізація це обов'язок держави, а не органу місцевого самоврядування.
Позивач у відповіді на відзив просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Інших заяв чи пояснень по суті справи до суду від сторін не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Так, частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та ветераном податкової служби.
23.09.2024 позивач звернувся з листом на Урядову «гарячу лінію» про надання роз'яснення, щодо пільгового проїзду в громадському транспорті, як ветерану податкової міліції.
Листом від 28.09.2024 №6.7-6/2763/2024 Виконавчий комітет Луцької міської ради повідомив позивача про те, що рішенням виконавчого комітету №759-1 від 18.12.2023 затверджено переліки категорій громадян, що зареєстровані в м. Луцьку та інших населених пунктах, що належать до Луцької міської територіальної громади і яким буде надаватися безоплатний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом у тролейбусі та автобусі Луцької міської територіальної громади у 2024 році, в якому передбачено безоплатний проїзд пільгової категорії «ветерани податкової міліції» тільки у тролейбусі. На інший вид транспорту ця пільга не передбачена.
Не погоджуючись з діями Виконавчого комітету Луцької міської ради, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Основні засади державної політики стосовно ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України регулюються Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР).
Відповідно до частини 3 Закону №203/98-ВР держава гарантує кожному ветерану військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України рівні з іншими громадянами України можливості в економічній, соціальній, політичній сферах щодо задоволення різноманітних життєвих потреб, а також надає різні види допомоги шляхом: надання пільг, компенсацій та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності та заслуженого відпочинку.
Згідно пункту 11 статті 6 Закону №203/98-ВР ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.
Отже, позивач, як «ветеран податкової міліції» має право на пільги встановлені Законом №203/98-ВР.
Пільгові перевезення пасажирів врегульовані положеннями Законів України "Про автомобільний транспорт", Про міський електричний транспорт".
Відповідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Статтею 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Абзацом першим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України "Про міський електричний транспорт" перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами.
Замовник транспортних послуг зобов'язаний представляти і захищати інтереси споживачів таких послуг (абзац перший частини першої статті 12 Закону України "Про міський електричний транспорт".
Отже, встановивши право пенсіонера на пільговий (безоплатний) проїзд, зокрема, автобусами приміських і міжміських маршрутів, обов'язок автомобільного перевізника надати такий проїзд пенсіонеру. Відмова перевізника у здійсненні пільгового перевезення пенсіонеру, який має відповідне право, яке встановлене законом, є неправомірною, чим допускається порушення прав останнього.
Водночас, позивач не надав суду жодних доказів про відмову йому в пільговому проїзді громадським транспортом, в тому числі автобусом.
Вирішуючи спір, суд враховує, що у розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.
Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №759-1 від 18.12.2023 затверджено переліки категорій громадян, що зареєстровані в м. Луцьку та інших населених пунктах, що належать до Луцької міської територіальної громади і яким буде надаватися безоплатний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом у тролейбусі та автобусі Луцької міської територіальної громади у 2024 році.
Додатком №1 до вказаного рішення затверджено перелік категорії громадян, яким буде надаватись безплатний проїзд при здійсненні перевезень громадським транспортом (тролейбус) у 2024 році. В пункті 20 якого зазначено «ветерани податкової міліції». На інший вид транспорту ця пільга не передбачена.
Отже, вказане рішення є нормативно-правовим актом, яке встановлює загальні правила для всіх категорій пільговиків, та не є актом індивідуальної дії, який стосується лише позивача, яке позивачем не оскаржується.
Суд звертає увагу на те, шо Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №759-1 від 18.12.2023 на момент виникнення спірних правовідносин було чинним та ніким не скасовано.
Крім того, вказане рішення є рішенням органу місцевого самоврядування, дія якого обмежена в часі.
Так, вищевказане рішення припинило свою дію по закінченню 2024 року.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський