16 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3288/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1) про визнання протиправними дій щодо переведення на пенсію по віку із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки; зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021-2023 роки) з 28.09.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). У зв'язку з досягненням пенсійного віку на підставі поданої заяви позивачу з 28.05.2024 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. При цьому для визначення розміру пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, а також до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984, оскільки за записами трудової книжки наказ про звільнення містить виправлення.
Позивач вважає, що своїми діями відповідач порушує її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV є первинним призначенням такого виду пенсії в солідарній системі страхування. Тому при фактичному первинному призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV (у цьому разі за 2021-2023 роки). Також позивач зазначає, що за правильність заповнення трудової книжки вона, як працівник, не несе відповідальності, відповідач своїми діями протиправно позбавив її права на врахування періоду роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984 до страхового стажу.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років з 26.09.2013, а 28.05.2024 вона звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, яка відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) із прийняттям рішення від 05.06.2024 №907550167211 про перерахунок пенсії та розмір пенсії обчислено відповідно до норм Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки відповідно до пункту 4-3 розділу XV цього Закону. При цьому зазначив, що положення статті 40 Закону №1058-IV застосовуються саме при призначенні пенсії вперше. Оскільки пенсія позивачу вже була первинно призначена 26.09.2013, тому підстави для застосування показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки відсутні. Також вважає, що відсутні підстави для зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984 за даними трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 18.05.1983, оскільки у записі №2 наказ на звільнення містить виправлення, а тому для підтвердження спірного періоду роботи позивачу необхідно подати уточнюючий документи, визначений Порядком № 637.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 залучено до участі у справі як другого відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області (далі - відповідач-2).
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 позовні вимоги теж не визнав та у їх задоволенні просив відмовити з тих же підстав, зазначених відповідачем-1 у відзиві.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
Позивачу ОСОБА_1 з 26.09.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, що підтверджується розрахунком стажу (форма РС-право) (а.с. 12), листом ГУ ПФУ у Волинській області від 14.03.2025 №3427-2171/Б-02/8-0300/25 (а.с. 6-7) та не є спірним у даній справі.
28.05.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком (а.с. 9).
Заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області з прийняттям рішення від 05.06.2024 №907550167211 про перерахунок пенсії (а.с. 11). Як слідує із вказаного рішення, ОСОБА_1 з 28.05.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та її пенсія обчислена з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки (проіндексований), що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії (а.с.13-18).
17.02.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, в якій просила роз'яснити, який показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, був взятий при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а також причини неврахування до страхового стажу періоду роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984 (а.с. 8).
Листом від 14.03.2025 №3427-2171/Б-02/8-0300/25 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що при переведенні з пенсії за вислугу років на на пенсію за віком для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеного частиною другої статті 40 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за 2021-2023 роки, немає підстав. Крім того, повідомило, що при обчисленні страхового стажу не враховано період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984, оскільки за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 наказ про звільнення містить виправлення (а.с. 6-7).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина перша статті 10 Закону №1058-ІV).
Умови призначення пенсії за віком визначені у статті 26 Закону №1058-ІV. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу, вказаного у цій статті.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV з 28.05.2024.
Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За приписами частини першої, другої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вказані норми Закону свідчать на користь висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, тобто мова йде про пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника. У такому разі показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №577/2457/17, від 10.04.2019 у справі №211/1898/17, від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17.
Спірні правовідносини виникли з приводу застосування ГУ ПФУ в Запорізькій області при обчисленні розміру пенсії середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки під час переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV. При цьому за позицією відповідачів застосовувати середню заробітну плату за 2021-2023 роки немає підстав, оскільки має місце саме переведення з пенсії одного виду на інший, а не призначення пенсії.
Однак суд зауважує, що вперше ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно з положеннями Закону №1788-XII з 26.09.2013.
Статтею 51 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Варто зазначити, що Закон №1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Отже, призначена позивачу пенсія відповідно до зазначеного закону є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах та у зв'язку із досягненням пенсійного віку (на день звернення було 60 років), позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та пенсія їй відповідно до Закону №1058-ІV призначена вперше 28.05.2024.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 сформулювала висновок, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати орган Пенсійного фонду України має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.
Зазначений висновок суду знайшов послідовне відображення у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 19.01.2022 у справі №528/639/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 27.11.2024 у справі №560/11681/23, від 16.01.2025 у справі № 580/4901/22, від 27.02.2025 у справі №380/21644/23 та ін.
Таким чином, при зверненні із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набула право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV. Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати має застосуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.
При вирішенні даного спору суд також враховує наступне.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 18.05.1983 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно із пунктами 2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162).
Зазначена Інструкція в Україні не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58). Поряд тим, Інструкція №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника.
З листа ГУ ПФУ у Волинській області від 14.03.2025 №3427-2171/Б-02/8-0300/25 (а.с. 6-7) та розрахунку стажу (форма РС-право) (а.с. 12) слідує, що позивачу при обчисленні страхового стажу не враховано період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984 з тих підстав, що за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 наказ про звільнення містить виправлення.
Так, записами №№1-2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.05.1983 підтверджується період роботи позивача з 15.03.1983 по 18.04.1984.
Суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посаду на якій працювала позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємств при звільненні з роботи.
В той же час дійсно номер наказу про звільнення містить виправлення, однак, на думку суду, вказаний недолік у заповненні (оформленні) трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів про роботу, не може бути підставою для незарахування вказаного періоду її роботи до страхового стажу.
Суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі №300/816/17, відповідно до якої за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984 повинен бути зарахований до страхового стажу позивача, позаяк у суду відсутні підстави ставити під сумнів належність документа позивачу, записи у трудовій книжці узгоджуються між собою, а вказаний вище недолік у записах трудової книжки (а саме: номер наказу про звільнення містить виправлення) не може бути підставою для неврахування відповідного стажу, та позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки.
Суд при вирішенні спору також враховує, що відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, зі змінами), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Так у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 05.06.2024 №907550167211.
Необхідно зазначити, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у цій справі є саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 05.06.2024 №907550167211 про перерахунок пенсії з обчисленням її розміру показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
Натомість ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку відповідати за цим позовом. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області буде здійснювати позивачу виплату пенсії після її перерахунку.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені передчасно.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, беручи до уваги повноваження суду, визначені у статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо переведення позивача на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки та зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити позивачу з 28.09.2024 (як просить позивач) перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що суд задовольнив немайнову (основну) вимогу і позивач при поданні позову сплатив судовий збір за одну немайнову вимогу, тобто 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 28.03.2025 (а.с.4), то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідно стягнути 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 з 28.09.2024 перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, 2021-2023 роки, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.03.1983 по 18.04.1984.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012)
Суддя О. О. Андрусенко