Справа № 161/2493/25 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.
Провадження № 22-ц/802/407/25 Доповідач: Осіпук В. В.
27 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Здрилюк О. І., Матвійчук Л. В.,
з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,
державного виконавця Петріщевої О. С.,
стягувача ОСОБА_1 ,
боржника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петріщевої Оксани Станіславівни про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2025 року,
У лютому 2025 року старший державний виконавець ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петріщева О.С. звернулася в суд із зазначеним поданням.
Вказувала на те, що у неї на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 76298936 за виконавчими листами виданими 09 червня 2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за цивільним позовом у кримінальній справі, у якій позов було задоволено, стягнуто з боржника ОСОБА_2 на користь неповнолітньої ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_1 300000 грн, за завдану моральну шкоду та на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 150000 грн кожному за завдану моральну шкоду.
Крім того суб'єкт звернення зазначала, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, на її вимогу не надав декларацію про доходи, добровільно грошові кошти стягувачам не сплатив, а вжиті нею заходи щодо виконання рішення виявилися безрезультатними. Зокрема згідно відповідей на її запити у відповідні державні установи, у боржника ОСОБА_2 відсутнє будь-яке зареєстроване на нього рухоме і нерухоме майно. Однак боржник, не погашаючи заборгованість перед стягувачами, неодноразово перетинав державний кордон України.
Враховуючи наведені обставини та вважаючи дії боржника ОСОБА_2 , ухиленням від виконання рішення суду, державний виконавець просила суд тимчасово обмежити останнього у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов'язань за вищевказаним рішенням суду.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області 07 лютого 2025 року подання задоволено, тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов'язань, покладених на нього згідно з трьома виконавчими листами №161/22209/21, виданими 09 червня 2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, а саме: про стягнення з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої ОСОБА_3 в особі її законного представника (батька) ОСОБА_1 300000 грн моральної шкоди; про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 150 000 грн моральної шкоди; про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 150000 грн моральної шкоди.
В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_2 , просив її скасувати як незаконну, прийняту судом без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням вимог процесуального права та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його ухилення від виконання судового рішення про відшкодування моральної шкоди стягувачам.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою, просив апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_2 , якому відомо про рішення суду про стягнення з нього відшкодування за завдану моральну шкоду, добровільно це рішення не виконує і жодних дій на його виконання не вчиняє,на вимогу державного виконавця декларацію про доходи та майно не подав, майна на яке можливо накласти стягнення та відкритих рахунків немає, що свідчить про його ухилення від виконання судового рішення.
Такий висновок суду є правильним.
Встановлено, що 04 липня 2022 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено міру покарання. Цивільний позов у кримінальній справі задоволено частково. Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої неповнолітньої ОСОБА_3 в особі її законного представника (батька) ОСОБА_1 - 300000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_1 - 150000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_4 - 150000 грн моральної шкоди (а.с. 28-30).
На виконання вироку суду 09 червня 2023 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано три виконавчі листи про стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 600000 грн відшкодування за завдану останнім моральну шкоду та 4462 грн 12 коп. в дохід держави судових витрат за проведення інженерно-транспортних експертиз, а всього на суму 604462 грн 10 коп. (а.с. 22-24).
За зазначеними виконавчими листами державним виконавцем 30 серпня 2023 року були відкритті виконавчі провадження: ВП №72645374, ВП №72645316, ВП №72598729, які 10 жовтня 2024 року постановою державного виконавця були об'єднані у зведене виконавче провадження №76298936 (а.с. 14, 19-21).
З інформаційної довідки №344703059 від 30 серпня 2023 року, сформованої державним виконавцем, встановлено, що рухоме і нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 9).
Постановами про арешт коштів боржника від 30 серпня 2023 року та від 14 вересня 2023 року державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 , а постановою від 16 квітня 2024 року звернуто стягнення на доходи останнього ( а.с. 15 -18).
Також встановлено, що державним виконавцем 20 та 30 вересня 2024 року здійснювалися виклики боржника ОСОБА_2 з приводу невиконання ним рішення суду по виконавчих документах, що знаходяться на примусовому виконанні та зобов'язано останнього подати декларацію про доходи та майно (а.с. 12-13).
Із даних подання державного виконавця слідує, що боржник з'являвся на ці виклики, однак добровільно рішення суду не виконує, декларації про свої доходи та майно не надав (а.с. 4).
З відповіді наданої ДПС України від 10 грудня 2024 року вбачається, що боржнику ОСОБА_2 за період 3-го кварталу 2024 року був нарахований дохід в розмірі 2923 грн 20 коп. (Державна установа «Городоцький виправний центр (№131)) та 9409 грн 09 коп. (ТзОВ «Трак-Сміт») (а.с. 11).
Згідно відповіді УДМС України у Волинській області №0701.2.1.-8824/0701.1.3-24 від 20 грудня 2024 року за боржником ОСОБА_2 було зареєстровано декілька паспортів громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 23 лютого 1999 року, серії НОМЕР_2 , виданий 20 травня 2019 року та серії НОМЕР_3 , виданий 11 квітня 2023 року (а.с. 6).
Крім того, з відповіді Держаної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону від 03 грудня 2024 року вбачається, що боржник ОСОБА_2 за період часу з 23 серпня 2023 року по 03 грудня 2024 року чотири рази перетинав державний кордон України 19 серпня, 29 серпня, 09 та 13 вересня 2024 року (а.с. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України».
Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є певним заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується при наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, і має намір та реальну можливість вибути за межі України.
Отже, врахувавши зазначені норми закону та встановивши ті обставини, що боржник ОСОБА_2 тривалий час не виконує рішення суду, достовірних відомостей про свої доходи та майно, як це передбачено у постанові про відкриття виконавчого провадження, державному виконавцю не надав і будь - яких дій на погашення заподіяної злочином шкоди не вчинив, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного і обґрунтованого висновку, що боржник ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди за рішенням суду і не обмеження його у виїзді за межі України може утруднити та зробити неможливим виконання судового рішення про примусове стягнення з нього грошових коштів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то понесені боржником судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 374 , ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді