СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/1482/25
пр. № 1-кп/759/860/25
16 червня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2024 за № 12024100080003201, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Макарів Київської обл., українця, громадянина України, який здобув середню освіту, не працює, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
потерпілі - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 10.10.2024 приблизно о 18 год. 40 хв., керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 та посвідчення водія серії НОМЕР_2 , технічно справним автобусом марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_3 , перетнув горизонтальну дорожню розмітку п. 34.1.1 ПДР України, рухався за межами проїжджої частини по «асфальтованому узбіччю», порушуючи вимоги пункту 1.10 ПДР України термін «Узбіччя», яке виділено відповідною дорожньою розміткою, Берестейського шосе, зі сторони пр. Берестейського в напрямку с. Стоянка Київської обл., зі швидкістю приблизно 40 км/год, в салоні якого знаходилась пасажири ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
У цей же час, по Берестейському шосе в м. Києві, зі сторони с. Стоянка Київської обл. в напрямку пр. Берестейського, у крайній лівій смузі, зі швидкістю приблизно 20 км/год., рухався вантажний автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом «MKFMETALLBAUCS40GV», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_9 , та у останнього виникла необхідність виконати маневр розвороту в напрямку м. Житомир.
Коли водій ОСОБА_9 , керуючи вантажним автомобілем «MAN», д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом «MKFMETALLBAUCS40GV», д.н.з. НОМЕР_5 , розпочав здійснювати маневр-розворот в напрямку м. Житомир, зі швидкістю близько 20 км/год, то він переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув дві з наявних смуг руху. У свою чергу, ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_3 , порушуючи вимоги пункту 1.10 ПДР України «Узбіччя», яке виділено відповідною дорожньою розміткою, рухаючись по Берестейському шосе, зі сторони пр. Берестейського в напрямку с. Стоянка Київської обл., зі швидкістю приблизно 40 км/год, здійснюючи проїзд місця розвороту в напрямку м. Житомир, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявив неуважність, відповідно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не впевнився, що надав дорогу транспортним засобом, які виконують маневр-розворот, а саме вантажному автомобілю «MAN», д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом «MKFMETALLBAUCS40GV», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_9 , що призвело до зіткнення, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме не виконав вимоги Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001(надалі - Правила):
- п. 1.3, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги правил дорожнього руху;
- п. 1.5. згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 (б), який зобов'язує водія транспортного засобу, для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розташування та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі;
- п. 1.10. термін «узбіччя». - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобусу, а саме:
- ОСОБА_7 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 042-1977-2024 від 12.12.2024 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита травма правого передпліччя: уламкові переломи дистальних епіметафізів обох кісток правого передпліччя (зі зміщенням уламків), що відносяться до середнього ступеню тяжкості;
- ОСОБА_6 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 042-1979-2024 від 03.01.2025 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита травма лівого плеча: компресійний перелом лівої плечової кістки по лінії хірургічної шийки. Закрита травма правої гомілки: перелом нижньої третини правої малогомілкової кістки. Закрита травма правого передпліччя внутрішньосуглобовий перелом виростка правої ліктьової кістки та шиловидного виростка правої ліктьової кістки (зі зміщенням уламків та вивихом зап'ястка), що відносяться до середнього ступеню тяжкості;
- ОСОБА_8 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 042-1978-2024 від 03.01.2025 були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: рана у лівій скроневій ділянці; перелом лівої виличної, скроневої, лобної, основної кісток, латеральної стінки лівої гайморової пазухи (з наявністю рідини в лівій гайморовій, клиноподібній пазухах та явищами пневмоцефалії); епідуральна гематома лівої скроневої ділянки.
Порушення водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху та спричинення ОСОБА_7 , ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, вказавши на час, місце, спосіб його вчинення та показав, що він 10.10.2024 приблизно о 18 год. 40 хв. керував автобусом марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_3 , та рухався по Берестейському шосе, зі сторони пр. Берестейського в напрямку с. Стоянка Київської обл., зі швидкістю приблизно 40 км/год. На пр. Берестейському він здійснив висадку - посадку пасажирів та рушив далі по маршруту. Він рухався по узбіччю, оскільки інші транспортні засоби не пропускали його у крайню праву смугу руху. Ліворуч було два вантажних автомобілі, один з яких здійснив маневр розвороту, на КПП. Відбулося зіткнення, пасажири кричали, йому затиснуло ногу і він не міг вийти з автобуса, його мобільний телефон вилетів з автобуса і він не міг викликати ШМД. Шкоду потерпілим він не відшкодував. Під час судових дебатів попросив вибачення у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Також просив призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки має матір похилого віку, яка є особою з інвалідністю 2 групи та яку потрібно возити до лікарні.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що вона 10.10.2024 у вечірній час сіла до автобуса на ст.м. «Житомирська», який їхав до с. Копилівка Київської обл. Вона сиділа на другому сидінні і дивилася у ліву сторону. Автобус їхав по узбіччю. Потім відчула сильний удар. У неї були зламані ліве плече, права нога та права рука. Обвинувачений не цікавився її станом здоров'я, не відшкодував завдану шкоду.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що вона 10.10.2024 у вечірній час сіла до автобуса на зупинці «Дачна». Оскільки вільних місць не було, то вона сіла біля водія, на мотор, сиділа спиною до напрямку руху. Водій автобуса їхав швидко та рухався по узбіччю. Окрім них по узбіччю ніхто не їхав. Коли відбувся удар, то обвинувачений ОСОБА_3 не гальмував. Вона впала спиною назад. У неї були зламані ліве плече, права нога та права рука. Водій відчинив двері і військові, які були на КПП, допомагали вийти пасажирам з автобуса та надавали домедичну допомогу. ШМД їхала довго, бо була пробка. Обвинувачений не цікавився її станом здоров'я, не відшкодував завдану шкоду.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_8 не прибув, на електронну адресу суду 13.05.2025 та 16.06.2025 надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку з відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 10.10.2024 приблизно о 18 год. 40 хв., керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 та посвідчення водія серії НОМЕР_2 , технічно справним автобусом марки «Isuzu», д.н.з. НОМЕР_3 , по Берестейському шосе, зі сторони пр. Берестейського в напрямку с. Стоянка Київської обл., порушив правила безпеки дорожнього руху (дорожню розмітку п. 34.1.1, п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3 (б), що спричинило потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження та потерпілому ОСОБА_8 тяжке тілесне ушкодження, а тому кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про обрання покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
У судовому засіданні прокурор як обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , зазначив щире каяття.
Разом з тим, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19, провадження № 51-3198км21).
Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, вибачився перед потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однак, щирий жаль з приводу вчиненого, а саме намагання відшкодувати потерпілим завдані кримінальним правопорушенням збитки, відсутній. Обвинувачений лише під час судового розгляду вибачився перед потерпілими, в ході досудового розслідування жодних дій не вчиняв.
Відтак, відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він розлучений, має матір похилого віку, яка є особою з інвалідністю 2 групи, з якою він не проживає, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, також не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, що свідчить про його осудність, раніше не судимий.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у виді позбавлення волі
Крім того, суд, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який розлучений, утриманців не має, вважає за необхідне призначати обвинуваченому ОСОБА_10 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, його особу, зокрема, те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Також суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз, що підтверджуються розрахунками їх вартості.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124, ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробовуванням, з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 та п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Речові докази:
- автомобіль «MAN д.н.з. НОМЕР_4 , з напівпричепом «MKFMETALLBAUCS40GV», д.н.з. НОМЕР_5 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_9 , - залишити у власника (законного володільця);
- автобус марки «Isuzu» (Богдан), д.н.з. НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_11 , - залишити у власника (законного володільця).
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат за проведення експертиз, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, 9550 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн 80 к.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1