СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27007/24
пр. № 2/759/1814/25
04 червня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Журибеда О.М. за участю секретаря судового засідання Шило М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (Служба у справах дітей та сім'ї», Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім'ї про призначення піклувальника та визначення місця проживання дитини, -
Позивач 16.12.2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача, третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім'ї про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача - ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що 16.09.2006 року позивач з відповідачем зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.06.2022 року рішенням суду шлюб між сторонами розірвано. Так як, відповідач потребує постійної медичної допомоги та перебуває н аобліку з приводу нервового психічного розладу, для безпечного та спокійного виховання спільної дочик, позивач переїхав у лютому 2015 року з дочкою до своє матері. Зазначає, що належним чином забезпечує належний рівень життя для дочки, самостійно виховує та утримує її, а відповідач не може дати дочці ні належного виховання, ні матеріального забезпечення. Позивач не перешкоджає відповідачу спілкуватися з дочкою, вважає, що це необхідно для їх спільної дитини, але турбується щоб це спілкування було тільки під ремісії відповідача, щоб спільна дитина не бачила приступів та спалахів гніву відповідача, у зв'язку з цим просить суд офіційно призначити його піклувальником.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2024 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_4 пода заяву до суду про розгляд справи за відстуності сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, 12.02.2025 року подала до суду заяву, якою позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила справу розглядати за її відсутності.
В судове засідання представники третіх осіб не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.09.2006 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актівцивільного стану Голосіївського районного управління міністерства юстиції у м. Києві, актовий запис за №8222.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва ввд 20.06.2022 року у справі №759/5307/22 даний шлюб розірвано.
Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.09.2009 року.
Позивачем зазначено, що відповідач самоусунулась від виховання доньки починаючи з 2015 року у зв'язку із станом здоров'я.
В підтвердження чого позивачем надано довідку від 04.10.2018 року №3694, згідно з якою ОСОБА_2 , за даними наявної документації на обліку у лікаря психіатра перебуває з приводу нервового психологічного розладу.
Згідно даних з реєстру територіальної громади позивач та спільна дочка сторін зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є приватним підприємцем, має самостійни дохід та орендує для них з дочкою квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно листа Дніпровської районной в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім'ї від 29.05.2024 року №103008-1877, опитана неповнолітня ОСОБА_5 пояснила, що самостійно визначилп місце проживання з батьком. Під час обстеження умов проживання було підтверджено, що дитина проживає та утримується батьком, так як мати ОСОБА_2 , проживає окремо за адресою: АДРЕСА_3 , хворіє та приймати участь у вихованні дитини не може.
Відповідно до акта обстеження умов проживання від 27.05.2024 року за адресю: АДРЕСА_2 , останнім підтверджено, що для дитини створені належні умови для проживання та гармонійного розвитку.
Згідно заяви відповідача ОСОБА_2 , яка завірена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кухтенко Т.А., ОСОБА_2 зазначає, що їх спільна дочка проживає разом із батьком через хворобу останньої та вважає, що ОСОБА_3 креще проживати з батьком.
За даних обставин, задля забезпечення батьком законних прав та свобод дитини, позивач вважає за необхідне щоб суд визначив місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини (протокол засідання Комісії від 14.05.2025 року №9), враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адіністрації, орган опіки та піклування не має правових підстав для надання висновку щодо призначення піклувальника та визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
В силу положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини з огляду на вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла 15-річного віку станом на дату розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі №351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.
Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства дитина у віці 14-ти років може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)».
Дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов'язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.
Встановивши, що законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, з одним із батьків, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині позовнив виомг про визначення місця проживання дитини з позивачем.
Щодо позовних вимог про призначення піклувальника спільній дитині позивача - ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
В Цивільному кодексі України законодавець визначив коло суб'єктів, над якими може бути встановлено опіку/піклування і для яких може бути призначено відповідно опікуна/піклувальника.
Статтею 60 ЦК України передбачені випадки, коли опіка та піклування встановлюється судом:
1. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
2. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
3. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
4. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до положення ч.1 ст.61 ЦК України, передбачено, що орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.
Частиною першою статтею 63 ЦК України визначено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом.
Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду (ч.2 ст. 79 ЦК України).
Таким чином, встановлення піклування над неповнолітньою особою в судовому порядку допускається лише у тому випадку, якщо під час розгляду судом будь-якої пов'язаної з дитиною справи стане відомо, що дитина позбавлена батьківського піклування. У всіх інших випадках встановлення опіки або піклування над особою, яка має статус дитини, відбувається за рішенням органу опіки та піклування.
Крім того, ст.60 ЦК України передбачає можливість встановлення піклування над неповнолітньою особою тільки за поданням органу опіки та піклування.
Згідно з положенням пункту 1 статі 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Донька позивача не є дитиною, позбавленою батьківського піклування. Підстави для встановлення над нею піклування відсутні.
За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині вимог про призначення піклувальника слід відмовити.
Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю за їх необгрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 141, 160, 161, 171 СК України, ст.ст. 2, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (Служба у справах дітей та сім'ї», Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім'ї про призначення піклувальника та визначення місця проживання дитини- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда