СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21964/24
пр. № 2-а/759/40/25
26 лютого 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
21.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції України.
В позові посилається на те, що 15.10.2024 року о 11 год. 01 хв. рухаючись по Кільцевій дорозі 19 водій ОСОБА_3 керував транспортним засбом з не переробленими покажчиками поворотів, що не відповідає ДСТУ пункт. 31.4 ПДР. Вказує, що з потсаонвою не згоден, оскільки належний йому транспортний засіб ВMW, д.н.з. НОМЕР_1 під час державної реєстрації пройшов контроль щодо відповідності конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху та отримав відповідний сертифікат, де зазначено, що даний транспортний засіб допущено до участі у дорожньому русі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.10.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від представника відповідача Олійник І.З. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1, 2 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_4 обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 245 КпАП України встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280КпАП України закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Як було встановлено судом, постановою серії ЕНА №3267858 від 15.10.2024 року ОСОБА_1 було притягнуто до адіністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови, 15.10.2024 року о 10 год. 56 хв. в м. Київ по Кільцевій дорозі, ОСОБА_1, керував BMW 5351», д.н.з. НОМЕР_1 з не переобладнаними покажчиками поворотів червоного кольору, що не відповідає ДСТУ, чим порушив п. 31.4 ПДР - керування водієм транспортного засобу, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, ПДР і технічної експлуатації.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлено Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Як встановлено судом, причиною зупинки автомобіля позивача працівниками поліції було те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у якого покажчики повороту не відповідають вимогам ДСТУ, а саме червоного кольору.
Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст. 121 КпАП України передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Пунктом 31.4.3 Правил дорожнього руху України визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам щодо зовнішніх світлових приладів: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; порушення регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Відповідно до п.п.9.1.а ПДР покажчики поворотів є попереджувальними сигналами. При цьому, згідно з частиною 2 ст. 122 КУПАП за використання попереджувальних сигналів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів передбачено штраф.
Як вбачається сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, керівник органу сертифікації-директор ТОВ «Акредо Консалт» підтверджує, що транспортний засіб «BMW 535і» відповідний вимогам щодо індивідуального затвердження.
Відповідно до вказаного сертифікату даний колісний транспортний засіб може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі без виконання подальших процедур затвердження.
Отже транспортний засіб, обладнаний червоними покажчиками повороту, пройшов сертифікацію транспортного засобу, яка свідчить про відповідність даного транспортного засобу діючим нормам та стандартам.
Дане порушення вчинене ОСОБА_1 , як керування транспортним засобом з червоними показниками поворотів, що не відповідають вимогам ДСТУ, не може бути кваліфіковане за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Окрім того, з матеріалів справи, а саме копії постанови серії ЕНА №3267858 від 15.10.2024 року, вбачається, що будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП не надано.
Згідно ст. 251КпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно доч.1, ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інші обставини,що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Обов'язок щодо збирання доказів по справі про адміністративне правопорушення покладається на орган (посадову особу), який притягнув позивача до відповідальності (див. також постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17).
Як на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17, у разі відсутності належних доказів, які би підтверджували факт правопорушення, притягнення особи до адміністративної відповідальності є неправомірним.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Конституційний Суд України у Рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у пунктах 4, 4.1, 4.2 мотивувальної частини Рішення вказав на розповсюдження ряду презумпцій та правових гарантій на усі види юридичної відповідальності, у тому числі й на адміністративну відповідальність. Зокрема прямо вказав у цьому переліку (у п.4 мотивувальної частини Рішення): «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) [Конституції України ]».
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КпАП України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 132,134,139, 229, 241-246, 250, 255,286, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №3267858 від 15.10.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда