СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/26648/24
пр. № 2-а/759/62/25
06 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Хвостенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-
10.12.2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови № 1939 від 26.09.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позову зазначив, що, 22.08.2024 року з метою оновлення військово-облікових даних, прийшов реєстрацію у електронній черзі ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого не було зареєстрована за номером 623 на 20.09.2024 року об 17 год. 30 хв. Надалі, 20.09.2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому було проведено медечний огляд військово-лікарської комісії, в результаті якого було визнано придатним до військової служби на підставі ст. 30 «в» графи ІІ розладу хвороб, а саме на основі діагнозу- міопатія середнього ступеню обох очей. Після проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією, позивачу було видано повістку №104/09/1 для повторного візиту до відповідача з метою уточнення військово-облікових даних на 26.09.2024 року о 09 год. 00 хв. Водночас, з 25.09.2024 року позивач проходив амбулаторне лікування з діагнозом- гострий іридоцикліт правого ока, в результаті чого проходив лікування до 07.10.2024 року. У зв'язку з чим позивачу було видано листок нпрацездатності. Оскільки, 26.09.2024 року позивач мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 , 25.09.2024 року позивачем була направлено пояснювальну записку, котрою було повідомлено, що останній перебуває на лікарняному. Вважає, вказану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки будь-яких повісток на 20.09.2024 року для явки до збірного пункту він не отримумав. Натомість 20.09.2024 року позивачу було видано повістку для прибудття на 26.09.2024 року з метою уточнення військово-облікових даних.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач до суду відзив не направив.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 1939 від 26.9.2024 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з'явився у зазначений термін по повістці на 20.09.2024 року о 19 год. 00 хв. для призову в Збройні Сили України, але відмовляється їхати до військової частини. Військовозобов'язаний оповіщений 20.09.2024 року належним чионм. Своїми діями ОСОБА_2 порушив обов'язок встановлений ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з'явитись до військових частин або на збірні пункти територіального центру комлпектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядження, по повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Таким чином встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_2 , порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З урахуванням наведеного постановив накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 25 500,00 гривень.
Згідно довідки військово-лікарської комісії №25/21896 ОСОБА_1 , 1997 р.н., проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 20.09.2024 року та на підставі ст. 30в графи ІІ розладу хвороб - придатний до військової служби.
Відповідно до повістки №104/09/1 ОСОБА_2 належить з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 26.09.2024 року о 09 год. 00 хв. з метою уточнення військово-облікових даних.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого №381, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.09.2024 року по 07.10.2024 року.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини 1 статті 5 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення встановленого порядку управління.
Суб'єктами вказаного адміністративного правопорушення є призовники, військовозобов'язані, резервісти, а також посадові особи.
Об'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Додатковою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є час його вчинення, а саме особливий період.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Системне тлумачення наведених норм свідчить, що законодавець установив для військовозобов'язаних обов'язок з'явитися для проходження військової служби у відповідне місце і строк у разі оголошення мобілізації.
Так, якщо військовозобов'язаний не приписаний до військової частини (іншого військового формування) для проходження служби у воєнний час, не проходить службу у військовому резерві, у Службі безпеки України, у розвідувальних органах України, не перебуває у резерві служби цивільного захисту, він, у разі отримання повістки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний з'явитися у місце та строк, що зазначені в повістці.
Відтак порушення законодавства про мобілізацію може мати місце лише тоді, коли громадянин не з'явився у місце та строк, що зазначені у повістці про виклик без поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, суд при вирішенні цієї справи має перевірити правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.
ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення полягає у тому, що він з'явився по повістці 20.09.2024 о 19 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але їхати в частину відмовився.
Отже, факт явки ОСОБА_2 по повістці 20.09.2024 о 19 годині 00 хвилин відповідач визнає.
Водночас при прийнятті оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 не врахував, що частина третя статті 22 Закону № 3543-XII встановлює обов'язок для військовозобов'язаних з'явитися у місце та строк, що зазначені в повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Обов'язок з'явитися на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникає лише у разі, якщо військовозобов'язані чи резервісти приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Доказів наявності зазначеного статусу у ОСОБА_2 відповідач не надав.
Обов'язок військовозобов'язаного їхати в частину приписами ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII не передбачений.
Наведене свідчить, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відсутність об'єктивної сторони дозволяє дійти безальтернативного висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки відповідач не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанови № 1939 від 26.09.2024 року, належить скасувати, а провадження у справах про адміністративне правопорушення - закрити.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судовий збір у сумі 605, 60 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 3, 5, 7, 9, 77, 79, 90, 132, 134, 139, 241-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_4 №1939 від 26.09.2024 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605, 60 гривень.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда