Справа № 607/9026/23Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я.
Провадження № 22-ц/817/404/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
09 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
секретар - Панькевич Т.І.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства “Сенс Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 грудня 2024 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. у цивільній справі №607/9026/23 за позовом акціонерного товариства “Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, розрахованої відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та умов кредитного договору, у зв'язку з невиконанням нею грошового зобов'язання за кредитним договором № 770/11-507 від 17 вересня 2008 року. Сума заборгованості становить 322 816,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог Банк зазначає, що 17 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклала з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» кредитний договір № 770/11-507 (далі - Договір). Позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, надавши відповідачці кредит. Однак ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед кредитором.
24 січня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва було постановлено ухвалу про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, яким було вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 449 946,17 грн, а також третейський збір у розмірі 4 899,46 грн.
9 березня 2010 року Загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування банку на Публічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК». З 10 серпня 2018 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»).
Відповідно до рішення № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, юридичну особу припинено шляхом приєднання до акціонерного товариства «Альфа-Банк». Згідно з пунктом 1.2 цього рішення, правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») з 15 жовтня 2019 року.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було ухвалено рішення про зміну найменування на акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»).
Банк вважає, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 допустила прострочення виконання грошового зобов'язання, а отже зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням інфляційного індексу та трьох відсотків річних.
Згідно наданого банком розрахунку виникла заборгованість, розрахована відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за період з 12.03.2017 року по 23.02. 2022 року, яка становить 322 816,22 грн, з них:
- 3% річних - 66 900,22 грн;
- сума інфляційних втрат - 255 916,00 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ “Сенс Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд не врахував положень ст. 625 ЦК України щодо порушення щодо відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань. Наявність боргу у розмірі 449 946,17 грн підтверджується наданими доказами, зокрема ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року та виданими на її підставі виконавчими листами. Відсутність рішення Постійно діючого рішення третейського суду від 5 червня 2013 року у справі №419/13 у зв'язку із знищенням через закінчення 10-річного терміну зберігання не може свідчити про відсутність боргу. Прощення боргу відбулось у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням, тобто у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України “Про іпотеку» позичальнику буде прощено (анульовано) борг. Однак, рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ “Укрсоцбанк» на предмет іпотеки було скасовано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 1 листопада 2018 року у справі №6074/11516/18, що призвело відновлення запису про право власності за іпотекодавцем. Отже, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ “Укрсоцбанк» повернуло сторін кредитного договору у попередній стан, який передбачає відновлення на рахунках заборгованості та втрату чинності довідки про прощення боргу, що виключає припинення зобов'язань за договором.
У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Парубій І.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказує, що АТ “Сенс Банк» не надано доказів, які підтверджують відновлення кредитної заборгованості після її списання, а також не повідомив органи ДПС про таке відновлення. Безпідставним є посилання у апеляційній скарзі на Лист №500-46/2025 від 6 січня 2025 року про повідомлення ГУ ДПС в Тернопільській області про відновлення заборгованості за кредитним договором позичальника, оскільки вказаний доказ до суду першої інстанції не було надано. Посилання у апеляційній скарзі на на п. 37.3.1 ПКУ (припинення податкового обов'язку через ліквідацію юрособи) не стосується кредитних правовідносин із фізичною особою. АТ “Сенс Банк» вказує на те, що воно є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», однак заперечує можливість скасувати прощення боргу через ліквідацію останнього.
Заслухавши пояснення представника АТ “Сенс Банк» - адвоката Панченка Д.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Парубія І.М., який проти задоволення апеляційної скарги заперечив та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором був припинений шляхом прощення, підтвердженого офіційною довідкою банку, податковими документами та внутрішніми рішеннями банку.
На думку суду першої інстанції, скасування судом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права власності на предмет іпотеки та повернення його у власність іпотекодателя ОСОБА_2 не є відмовою від одностороннього правочину (прощення банком боргу ОСОБА_1 ). Позивач не вчинив відповідних дій щодо коригування сум доходу, нарахованого ОСОБА_1 у зв»язку із прощенням боргу. Нарахування ОСОБА_1 додаткового блага у сумі 1 043 375, 32 грн у вигляді прощення боргу має місце і на час розгляду справи судом, що підтверджено висновком експертів №476/477/24-22.
Крім цього, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено дійсний розмір боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №770/11-507 від 17 вересня 2008 року, його існування в сумі 449 946, 17 грн на дату звернення з цим позовом до суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Обставини справи.
1. Щодо виникнення кредитних зобов»язань ОСОБА_1 , стягнення кредитної заборгованості, її розміру.
17 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/11-507 (далі - Договір). За змістом цього Договору ОСОБА_1 отримала у кредит грошові кошти в розмірі 40 000,00 доларів США зі сплатою 15,00 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному в Додатку № 1 до цього Договору.
17 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №770/12-451, згідно якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/11-507 від 17 вересня 2008 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Цей договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі № 4084.
17 липня 2009 року між Кредитором та Позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони погодили внести зміни, зокрема і в частині максимального ліміту заборгованості, який визначено сумою 41 331,33 грн доларів США.
10 серпня 2010 року між Кредитором та Позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони погодили внести зміни, зокрема і в частині підтвердження сторонами, що залишок заборгованості за Кредитом на дату укладення цієї Додаткової угоди складає 39 985,33 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами - 5 570,000 доларів США. Сторони встановили нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 15,82 %, встановили новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості - до 15 вересня 2028 року (включно) (а.с. 20-22, т. 1).
10 серпня 2010 року між Кредитором та Позичальником було укладено додаткову угоду № 3 до Договору, якою сторони погодили внести зміни, зокрема і в частині підтвердження сторонами, що залишок заборгованості за Кредитом на дату укладення цієї Додаткової угоди складає 39 985,33 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами - 5 570,000 доларів США. Сторони встановили нову процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 15,67%, встановили новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості - до 15 вересня 2028 року (включно).
У 2010 році АКБСР “Укрсоцбанк» змінив назву на ПАТ “Укрсоцбанк», в 2018 році - АТ “Укрсоцбанк», у 2019 році АТ “Укрсоцбанк» було припинено шляхом приєднання до АТ “АльфаБанк», яке стало правонаступником АТ “Укрсоцбанк», та в подальшому 30.11.2022 року змінило назву на АТ “Сенс Банк».
Як вбачається із змісту ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у справі №755/27857/13-ц (яка наявна у загальному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень), суд, розглянувши заяву ПАТ “Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. від 05.06.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 449 946, 17 грн, дослідивши у судовому засіданні справу, по якій Третейським судом винесено рішення про стягнення заборгованості, ухвалив видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Третейського суду.
31 січня 2014 року Дніпровським районним судом м.Києва у справі №755/27857/13-ц було видано виконавчий лист №755/27857/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в розмірі 449 946, 17 грн та витрат, пов»язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 4899, 46 грн.
29 вересня 2017 року на виконання вказаного виконавчого листа Тернопільським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №54777239.
03 листопада 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» адресувало ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлення № К/Б/03.11/У про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням.
Із змісту цього листа вбачається, що банк вимагає сплатити борг за кредитним договором №770/11-507 від 17 вересня 2008 року, розмір боргу станом на 4 жовтня 2017 року складає 90 269, 88 доларів США, з яких строкова заборгованість 30 785, 33 дол.США, прострочена заборгованість 9200 дол.США, строкова заборгованість по процентах - 4542, 67 дол.США, прострочена заборгованість по процентах 45741, 88 дол.США. В разі невиконання цієї вимоги протягом 30-денного строку ПАТ “Укрсоцбанк» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України “Про іпотеку».
Цим же листом повідомлено, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України “Про іпотеку» буде прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитом, у зв»язку з чим виникне обов»язок сплатити 18% податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором.
Згідно рішення державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В.Я. від 15.03.2018 року право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за ПАТ “Укрсоцбанк» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1507510361101, номер запису 25261166, дата реєстрації 15.03.2018 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2018 року у справі №607/11516/18, залишеним без змін постановами Тернопільського апеляційного суду від 19 березня 2019 року та Верховного Суду від 31 липня 2020 року, скасовано рішення державного реєстратора Жовнівської сільської ради Бережанського району Тернопільської області Шелюжака В. П. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 40137010 від 15 березня 2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1507510361101, номер запису права власності 25261166, дата та час реєстрації 15.03.2018 року 17:52:00 за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , відновивши запис про право власності на квартиру ОСОБА_2 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у справі № 755/27857/13-ц замінено сторону виконавчого провадження- кредитора Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» - на акціонерне товариство «Альфа-Банк» у справі №755/27857/13-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Станом на 25.07.2023 року виконавчий лист №755/27857/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 449 946, 17 грн заборгованості по договору кредиту, виданий 31.01.2014 року Дніпровським районним судом м.Києва, перебуває на примусовому виконанні (виконавче провадження №54777239), що підтверджується інформацією за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП (дата та час пошуку 25.07.2023 12:08) та інформацією з Єдиного реєстру боржників (дата та час пошуку 25.07.2023 року 12:06).
Виходячи із розміру невиконаного грошового зобов»язання у сумі 449 946, 17 грн (стягнутої рішенням третейського суду заборгованості за кредитним договором №770/11-507 від 17.09.2008 року, на виконання якого Дніпровським районним судом м.Києва видано виконавчий лист), позивач нарахував на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року у загальному розмірі 322 816, 22 грн, з яких 66 900, 22 грн. - 3% річних, 255 916 грн - інфляційні втрати.
19 липня 2024 року складено висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №476/477/24-22, у висновках якого зазначено про те, що в результаті дослідження представлених документів, визначити, яка сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» (АТ «Укрсоцбанк») за кредитним договором № 770/11-507 від 17 вересня 2008 року трьох процентів річних та сума за інфляційними витратами на кредитну заборгованість на момент подання позову до суду (28 квітня 2023 року) в загальній сумі та за строками оплати, не вдається за можливе.
В описовій частині цього висновку зазначено про те, що суму річного доходу ОСОБА_1 за 2018 рік, яка визначена банком за розрахунком прощення залишку заборгованості за договором кредиту № 770/11-507 від 17 вересня 2008 року в розмірі 48 897,33 дол. США, підтвердити немає можливості. В матеріалах справи наявний розрахунок вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором кредиту №770/11-507 від 17 вересня 2008 року за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, в якому визначена сума заборгованості станом 12 березня 2017 року у розмірі 449 946,17 грн, однак дана заборгованість не підтверджена будь-якими документами.
2. Щодо прощення позивачем боргу ОСОБА_1 .
Як вбачається із змісту довідки ПАТ «Укрсоцбанк» № 1561-08 від 29 березня 2018 року про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, яка адресована ОСОБА_1 , у зв'язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість відповідачці прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором кредиту № 770/11-507 від 17 вересня 2008 року в розмірі 48 897,33 дол. США та пені 61 651,33 дол. США. У відповідності до вимог Податкового кодексу України, до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 39 985,33 дол. США. Отриманий ОСОБА_1 дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, які відповідачка, відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно повинна сплатити до Державного бюджету України (а.с. 35, т. 2).
З протоколу №319/ОРК від 20 квітня 2021 року в рамках делегованих КУНАРБ АТ «Альфа-Банк» повноважень вбачається прийняття таких рішень: 1.1 списати з балансу АТ «Альфа-Банк» нерухомість, згідно Додатку № 1 до цього рішення; 1.2 визнати безнадійною заборгованість за Договорами кредиту, згідно Додатку № 1 до цього рішення; 1.3 списати за рахунок резервів заборгованість за Договорами кредиту, згідно Додатку № 1 до цього рішення; 1.4 відновити в позабалансовому обліку в повному обсязі заборгованість за Договорами кредиту, згідно Додатку № 1 до цього рішення; 1.5 відновити в обліку Предмети іпотеки, як забезпечення виконання зобов'язань за Договорами кредиту, згідно Додатку № 1 до цього рішення; 1.6 провести коригування Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) шляхом подання уточнюючого розрахунку.
У Додатку № 1 до Протоколу № 319/ОРК від 20 квітня 2021 року під №9 вказано номер кредитного договору: 770/11-507 від 17 вересня 2008 року, позичальник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , предмет іпотеки: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с. 37, т. 2).
За змістом інформації ГУ ДПС у Тернопільській області № 6912/6/19-00-24-03-04 від 08 березня 2024 року, адресованої адвокату Парубію І. М., платник податків ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід в сумі 1 043 375,32 грн, як додаткове благо, а саме ознака доходу від АТ «Укрсоцбанк». У 2019 році платник податків ОСОБА_1 та станом на 06 вересня 2022 року, декларації про майновий стан і доходи не подавала, належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із сум додаткового блага не сплачувала. Відтак, Тернопільським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок Управління оподаткування фізичних осіб вказаному платнику надіслано повідомлення 10165/6/19-00-24-07/15071 від 06 вересня 2022 року про запрошення до податкового органу з питання подання податкової декларації про майновий стан і доходи.
На виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 09 квітня 2024 року Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомило листом №7625/6/19-00-24-03-04-4 від 25 квітня 2024 року, що відповідно до наявної податкової інформації, а саме Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку розрахунків (форма № 1ДФ) за перший квартал 2018 року від 27 квітня 2018 року, поданого ПАТ «Укрсоцбанк», встановлено, що зазначеною банківською установою здійснено нарахування та виплату на користь гр. ОСОБА_1 доходу в розмірі 1 043 375,32 грн, як додаткове благо. Станом на 06 вересня 2022 року боржником самостійно не сплачено податок з таких доходів, податкової декларації про майновий стан і доходи до контролюючого органу за звітний 2018 рік не подано. Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області гр. ОСОБА_1 було надіслано повідомлення від 06 вересня 2022 року № 10165/6/19-00-24-07/15071 про запрошення з питання подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Станом на 24 квітня 2024 року гр. ОСОБА_1 декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до ГУ ДПС у Тернопільській області не подала, належних платежів до бюджетів не сплатила. В обґрунтування цієї відповіді податковий орган також надав Форму 1ДФ податковий розрахунок РПАТ «Укрсоцбанк» від 27 квітня 2018 року на суму 1 043 375,32 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних правовідносин, але й з інших підстав.
У пункті 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Враховуючи, що відповідачка має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 449 946,17 грн, тому в позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
Саме така сума заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №770/11-507 від 17 вересня 2008 року у розмірі 449 946,17 грн підтверджена ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2014 року у справі №755/27857/13-ц, а також постановами державного виконавця у виконавчому провадженні №54777239.
Матеріали справи не містять пояснень відповідачки чи її представника про виконання (часткове виконання) ОСОБА_1 рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. від 05.06.2013 року по справі № 419/13, про сплату нею будь-яких коштів на повернення кредитної заборгованості, а також відсутні докази такого виконання (чи часткового виконання).
З врахуванням наведеного висновок суду про те, що позивачем не доведено дійсний розмір боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №770/11-507 від 17 вересня 2008 року, його існування в сумі 449 946, 17 грн на дату звернення з цим позовом до суду, не відповідає обставинам справи.
При цьому висновок комісійної судово-економічної експертизи №476/477/24-22 слід оцінити критично, так як він суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам щодо наявності та розміру кредитної заборгованості ОСОБА_1 у сумі 449 946, 17 грн.
Розмір кредитної заборгованості встановлюється саме судом на підставі умов договору, вимог закону, доказів сплати кредиту, а не на підставі висновку експертизи, який може бути лише додатковим мотивом до висновку суду.
Щодо прощення боргу.
Довідка про прощення залишку заборгованості за кредитним договором була видана ОСОБА_1 у зв»язку з реєстрацією за кредитором права власності на предмет іпотеки. Однак, оскільки в подальшому рішенням суду реєстрація права власності на іпотечну квартиру за кредитором була скасована, право власності АТ “Укрсоцбанк» на квартиру припинено, тому відсутні підстави вважати, що зобов»язання з решти боргу припинено, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось, а відповідно, не відбулось погашення боргу за рахунок іпотечного майна.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 29 травня 2024 року (справа №755/10942/17), яку суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України не врахував та прийшов до помилкового висновку про те, що скасування судом рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права власності на предмет іпотеки та повернення його у власність іпотекодателя ОСОБА_2 не є відмовою від одностороннього правочину (прощення банком боргу ОСОБА_1 ).
Щодо доводів представника відповідачки, з якими погодився суд першої інстанції щодо нарахування ОСОБА_1 додаткового блага у сумі 1 043 375, 32 грн у вигляді прощення боргу, яке має місце і на час розгляду справи судом, невчинення банком відповідних дій щодо коригування сум доходу, нарахованого ОСОБА_1 у зв»язку із прощенням боргу, та інших обставин щодо наявності податкових зобов'язань ОСОБА_1 у зв»язку з прощенням боргу, колегія суддів зазначає, що в зв'язку зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за кредитором права власності на предмет іпотеки заборгованість за кредитним договором відновлюється, відповідно втрачає чинність довідка про прощення (анулювання) боргу, оскільки анулювання боргу могло бути лише у випадку, якщо предмет іпотеки залишився б у власності банку.
Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки і прощення боргу - це наслідки реалізації забезпечення, які мають силу лише за умови, що правочин (перехід права власності) набрав чинності та не був оскаржений. Якщо ж право власності банку на предмет іпотеки було скасоване судовим рішенням, то умова, яка породила підставу для прощення боргу, не реалізувалася, а отже, прощення боргу не може вважатися завершеним правочином. Скасування реєстрації повернуло сторони у правове положення, в якому кредитне зобов'язання залишається дійсним. Це означає, що довідка про прощення боргу втратила юридичну силу як така, що була видана на підставі скасованого юридичного факту - набуття банком права власності на предмет іпотеки.
Крім цього, у зв»язку з реєстрацією за банком права власності на предмет іпотеки ОСОБА_1 був прощений не весь борг, а лише залишок заборгованості, який перевищує вартість предмета іпотеки, на що не звернув уваги суд першої інстанції.
Вчинення чи невчинення банком певних дій щодо повідомлення органів державної податкової служби про анулювання (втрату юридичної сили) прощення ОСОБА_1 залишку заборгованості, та інші обставини щодо наявності чи відсутності податкових зобов'язань ОСОБА_1 у зв»язку з прощенням боргу, не є предметом спору у даній справі та не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність грошового зобов»язання ОСОБА_1 перед позивачем, та відповідно, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні цього позову.
ОСОБА_1 вправі у встановленому законом порядку вирішувати спірні питання щодо її податкових зобов»язань у зв»язку з прощенням боргу, яке втратило юридичну силу.
Враховуючи вищенаведене, АТ “Сенс Банк» має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрати, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України на суму невиконаного грошового зобов»язання в розмірі 449 449 946,17 грн.
Щодо розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Як вбачається із матеріалів справи, подаючи позов АТ “Сенс Банк» просив стягнути заборгованість на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Парубій І.М. просив застосувати строк позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Зважаючи на те, що АТ “Сенс Банк» пред'явило позов 19 травня 2023 року, колегія суддів вважає, що АТ “Сенс Банк» має право на стягнення з ОСОБА_1 3% річних та інфляційних втрат за період з 19 травня 2020 року (дата за 3 роки до дати звернення із позовом) по 23 лютого 2022 року (дата, якою позивач обмежив свою вимогу в межах розгляду даної справи).
Перевіривши розрахунки АТ “Сенс Банк» у межах вказаного періоду, колегія суддів встановила, що за період з 19 травня 2020 року по 23 лютого 2022 року на кредитну заборгованість у розмірі 449 946,17 грн три відсотки річних становлять 23 830,97 грн, інфляційні втрати становлять 75 453,30 грн.
З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким позов АТ “Сенс Банк» задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 в користь АТ “Сенс Банк» три відсотки річних в сумі 23 830,37 грн та 75453,30 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за період з 19 травня 2020 року по 23 лютого 2022 року.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Розмір задоволених позовних вимог “Сенс Банк» та вимог апеляційної скарги у відсотковому відношенні становить 30,75% (99,28,67*100/322816,22).
За подання позовної заяви АТ “Сенс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 4842,24 грн, а за подання апеляційної скарги 7263,36 грн, тому з ОСОБА_1 на користь АТ “Сенс Банк» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3722,47 грн ((7263,36+4842,24)*30,75/100).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства “Сенс Банк» - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 4 грудня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов акціонерного товариства “Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства “Сенс Банк» (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ; ЄРДПОУ 23494714) три відсотки річних в сумі 23 830,37 грн (двадцять три тисячі вісімсот тридцять гривень тридцять сім копійок) та 75 453, 30 грн (сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три гривні тридцять копійок) інфляційних втрат, нарахованих за період з з 19 травня 2020 року по 23 лютого 2022 року на заборгованість за Кредитним договором № 770/11-507 від 17 вересня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства “Сенс Банк» 3722, 47 грн (три тисячі сімсот двадцять дві гривні та сорок сім копійок) судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 9 червня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.