Номер провадження: 22-ц/813/445/25
Справа № 522/1929/20
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Назарова М. В.
10.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань клопотання представника заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 про вжиття заходів процесуального примусу
у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2022 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, за участю заінтересованих осіб: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання неповнолітнього ОСОБА_3 недієздатним відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2022 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатним - залишено без розгляду.
На вказане рішення ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2023 року призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи в приміщенні Одеського апеляційного суду на 08 серпня 2023 року о 14.30 год.
Останній раз розгляд справи був призначений на 10 червня 2025 року о 14-10 год.
10 червня 2025 року від представника заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 надійшло клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Склярової Л.Ю.
Клопотання мотивоване тим, що судом неоднократне повідомлялись про засідання та викликались до суду учасники справи, в тому числі- ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_5 . Заявник виклики до суду ігнорує, адвокат Склярова Л.Ю. в судове засідання не з'являється 18.03.2025, 05.11.2024, 06.08.2024. За відсутності вказаних осіб суд вважає розгляд справи неможливим.
Неявка в судове засідання не заважає заявнику подавати клопотання особисто через канцелярію суду в день проведення засідання (05.11.2024, 18.03.2025), що свідчить про можливість його прибуття до суду саме в день засідання. Тому, вважає, що вказані дії заявника та його представника-адвоката Склярової Л.Ю. мають характер зловживання процесуальними правами.
В судовому засіданні представники заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтримали вказане клопотання, просили задовольнити клопотання.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, зокрема заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 у відповідності до вимог п. 3 ч. 7 ст. 128 ЦПК України шляхом проставлення в поштовому повідомленні відмітки Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 109-112, т. 5), заінтересовані особи Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації повідомлені належним чином і в установленому законом порядку, повістку отримали 03.05.2025 4:49:34 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 108,108 зв, т. 5), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки їх представники повістку отримали 03.05.2025 4:49:34 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 107, 107зв, т.5),
Вислухавши учасників справи, вивчивши клопотання представника заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 про вжиття заходів процесуального примусу, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами та не допускати зловживання ними передбачений й положеннями ст. 44 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Частиною першої статті 144 ЦПК України визначено види заходів процесуального примусу, одним із яких є штраф.
Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового розгляду; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.
Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісного виконання процесуальних обов'язків учасником судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
Так, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (п. 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).
Під час розгляду даної справи окремого провадження явка заявника ОСОБА_1 за викликом суду не визнавалась обов'язковою, а подання ним заяв в день судових засідань з одночасним нез'явленням цього ж дня у судове засідання не свідчить про зловживання правом, крім того, таке не містить ознак перешкоджання здійсненню правосуддя, оскільки не унеможливлювало вирішення клопотань та заяв ОСОБА_1 за його відсутність.
Резюмуючи викладене суд не вбачає порушень або зловживань своїми обов'язками з боку заявника, явка за викликом якого обов'язковою не визнавалась, та якому законодавством надано право вибору брати участь у судовому процесі як особисто та (або) через представника.
ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
Так, у ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
За таких обставин суд не вбачає підстав, передбачених ст. 148 ЦПК України, для застосування процесуального примусу у вигляді штрафу до заявника ОСОБА_1 та адвоката Склярової Л.Ю., а тому у задоволенні відповідного клопотання представника заінтересованих осіб Братим Л.М. та Дереня А.С. ОСОБА_4 слід відмовити за його безпідставністю.
Що стосується клопотання в частині в подальшому здійснювати виклик заявника та його представника до суду за допомогою засобів електронного зв'язку шляхом надіслання повісток на вказану представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 електронну адресу адвоката Склярової Л.Ю., що міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України, то таке не ґрунтується на вимогах закону. З 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), який був розроблений для запровадження обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, оскільки особи, які за законом зобов'язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС, зволікають з виконанням свого обов'язку.
В обов'язковому порядку електронні кабінети ЄСІТС повинні мати, зокрема і адвокати. Перевірка наявності електронного кабінету в ЄСІТС відбувається шляхом введення або ідентифікаційного коду з ЄДРПОУ (для юридичних осіб), або ідентифікаційного номера з РНОКПП (для фізичних осіб).
Адвокат Склярова Л.Ю. не подала до суду жодної заяви в період дії Закону № 3200-IX, що унеможливило повідомлення нею свого РНОКПП та відповідну можливість суду спілкуватися з нею за допомогою Електронного Суду.
Керуючись ст. 143, 381 ЦПК України, апеляційний суд
У клопотанні представника заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 про вжиття заходів процесуального примусу до заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Склярової Л.Ю. відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали - 13 червня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А.Коновалова
В.В. Кострицький