Дата документу 03.06.2025 Справа № 336/1501/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/688/25 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/1501/24Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 червня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ганно-Требинівка Устинівського району Кіровоградської області, проживає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 03.07.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 без права внесення застави.
В апеляційній скарзі захисник просила ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави. Свої вимоги мотивувала тим, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим. Апелянт вказує, що обставини обґрунтованості підозри судом не досліджено, а продовження існування передбачених ст.177 КПК ризиків відносно ОСОБА_7 не доведено. Захисник посилається на тривале тримання ОСОБА_7 під вартою, погіршення стану здоров'я останнього, а також не погоджується із твердженням суду першої інстанції про неможливість визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Сторони кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі не надходило, а тому апеляційний розгляд з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК здійснено без їх участі.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.286-1 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 цього Кодексу ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ґрунтується на зазначених вимогах кримінального процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 .
Так, на підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що спричинило загибель двох осіб, і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 7 до 10 років.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
З матеріалів провадження вбачається, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 наразі триває і не завершено.
Відтак, з огляду на обставини вчинення злочину, який поставлено у провину обвинуваченому, існують достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, анкетні дані та адреси місць мешкання відомі.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем.
Вказані відомості, з урахуванням особливого характеру та порядку проходження даного виду державної служби, на переконання апеляційного суду, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, опинившись на волі, потенційно може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом використання пов'язаних з його професійною діяльністю можливостей.
Отже, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі за відсутності підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, гарантувати запобігання вищезазначеним ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 не вбачається можливим.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо тривалого тримання під вартою ОСОБА_7 , колегія суддів зауважує, що сама по собі тривалість тримання особи під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу за відсутності інших достатніх та вагомих правових підстав для прийняття такого рішення.
Судова колегія не приймає до уваги аргументи апеляційної скарги захисника щодо недослідження районним судом обґрунтованості підозри під час продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки апеляційний суд під час перевірки ухвали про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, аналізує лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків та необхідність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Щодо вимог апеляційної скарги захисника про необхідність визначення обвинуваченому розміру застави, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Положеннями п.2 ч.4 ст.183 КПК регламентовано, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та передбачені ст.ст.177, 178 КПК обставини має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Колегія суддів погоджується із твердженнями районного суду, який під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 реалізував закріплене п.2 ч.4 ст.183 КПК право. При цьому районний суд обґрунтовано врахував фактичні обставини справи, наслідки у виді загибелі двох осіб та правомірно не визначив обвинуваченому вказаний альтернативний запобіжний захід.
Перевіряючи доводи захисника щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду першої інстанції уповноваженим особам Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області доручено організувати здійснення обстеження обвинуваченого та за потреби забезпечити належне лікування.
Проте станом на момент розгляду районним судом клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення достовірних відомостей про неможливість перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я надано не було.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі захисника мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4