Справа №750/6028/25
Провадження №1-кп/750/552/25
16 червня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025270340001207 від 20.04.2025 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з повною вищою освітою, військовослужбовця, оператора 5 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України
19.04.2025 близько 23 год. 45 хв., поліцейський офіцер громади сектору поліцейських офіцерів громади відділу взаємодії з громадою Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_5 спільно із дізнавачем відділу дізнання Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_6 , виконуючи свої службові обов'язки, передбачені Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до розстановки нарядів від 19.04.2025, на території Храму Усіх Святих Чернігівських, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Всіхсвятська, буд. 1, здійснювали охорону громадського порядку.
Перебуваючи поблизу Храму Усіх Святих Чернігівських, до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернувся начальник охорони храму - ОСОБА_7 з метою допомоги у припиненні порушення громадського порядку з боку ОСОБА_4 .
У свою чергу, ОСОБА_5 , перебуваючи у службовому поліцейському однострої, представився ОСОБА_4 , назвав свою посаду, звання, прізвище, ім'я, по-батькові та закликав особу не порушувати громадський порядок.
В подальшому, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , 19.04.2025 близько 23 год. 50 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу Храму Усіх Святих Чернігівських, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Всіхсвятська, буд. 1, підійшов до поліцейського офіцера громади сектору поліцейських офіцерів громади відділу взаємодії з громадою Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_5 , достовірно знаючи та усвідомлюючи те, що ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу, так як останній перебував у поліцейському однострої, з жетоном на форменому одязі, та виконує службові обов'язки, визначені п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з мотивів перешкоджання законній діяльності працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, демонструючи зухвалість, діючи умисно та з метою заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, кулаком правої руки наніс один удар в область голови ОСОБА_5 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин та синця обличчя, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №232 від 28.04ю2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 345 КК України визнав повністю та у повному обсязі підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, стосовно потерпілого, погодившись з датою, місцем, способом, мотивом, метою, наслідками та всіма іншими обставинами щодо вчинення ним вказаного вище кримінального правопорушення, котрі були встановлені та вказані правильно і всі ці обставини він визнає повністю. Пояснив, що виник конфлікт, він вдарив потерпілого, розуміючи, що це поліцейський, який виконує свої службові обов'язки. Перебував у стані алкогольного сп'яніння. У скоєному щиро розкаявся, жалкував з приводу ним вчиненого, критично ставиться до вчиненого і просив суворо не карати, запевнивши про недопущення правопорушень у подальшому.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, свідчення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, а також те, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 , кваліфікація дій обвинуваченого, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ніким не оспорюються, суд знаходить, що обвинувачення знайшло своє підтвердження в повному обсязі.
Умисні дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, фактичні обставини провадження, відсутність вимог потерпілого щодо призначення суворого покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, а саме критична оцінка обвинуваченим своєї поведінки, особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, незадовільний стан здоров'я, що підтверджується наданими медичними документами, що у лікаря нарколога та психіатра на обліках не перебуває, наявність постійного місця проживання, дані щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що він є військовослужбовцем та отримав мінно-вибухову травму 03.03.2025, пов'язану з виконанням службових обов'язків та йому було проведено хірургічне втручання і останній неодноразово перебував на лікуванні, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, у зв'язку з чим доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення. При цьому, зважаючи на те, що обвинувачений в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку і в подальшому пообіцяв не порушувати закон, завіривши суд щодо недопустимості будь-яких антисоціальних проявів у майбутньому, враховуючи і відсутність вимог потерпілого щодо призначення суворого покарання, та жодних претензій матеріального характеру до обвинуваченого, відсутність тяжких наслідків, що він є військовослужбовцем та отримав тяжку травму під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 17.03.2025 та виписками з медичних карт стаціонарного хворого, тому, на переконання суду, в даному конкретному випадку є можливість його виправлення без відбування покарання, і тому по відношенню до ОСОБА_4 суд застосовує ст. 75 КК України, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, і викладене на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також буде відповідати загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та буде відповідним скоєному. Доводів, які б могли свідчити про те, що виправлення обвинуваченого і його перевиховання неможливе без реального відбування покарання, суду надано не було, а значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю.
Підстав для застосування ст. 69 КПК України та обрання більш м'якого покарання суд не знаходить.
В межах вказаного кримінального провадження до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2025 продовжено до 10 серпня 2025 року включно, який необхідно залишити до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати, речові докази та цивільний позов у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання - 2 (два) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту, до набрання вироком законної сили, залишити без змін, а після набрання вироком законної сили - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Копія вироку надсилається потерпілому, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1