Справа № 671/1090/25
про арешт майна
16 червня 2025 року м. Волочиськ
Слідчий суддя Волочиського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу поліції № 2 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025243200000252 від 11 червня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
встановив:
Слідчий ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Волочиського районного суду Хмельницької області з вищевказаним клопотанням, погодженим з начальником Теофіпольського відділу Волочиської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що 11.06.2025 о 16 год. 13 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що по вул. Яблонської Теофілії в селищі Теофіполь Теофіпольської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, працівниками з РПП СПД № 1 ВП №2 ХРУП було зупинено автомобіль марки «Ford» моделі «Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 , сірого кольору під керуванням громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 25.09.2024, позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік, однак, продовжує керувати транспортним засобом.
Правова кваліфікація вказаного кримінального правопорушення (злочину), передбачена ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
11.06.2025 в ході проведення огляду місця події було оглянуто та вилучено: автомобіль марки «Ford» моделі «Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , жительці селища Теофіполь Теофіпольської ТГ Хмельницької області.
Вилучені автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчий зазначив, що з метою збереження речових доказів, недопущення подальшого їх приховування, пошкодження, використання, перероблення та відчуження, що може негативно вплинути на подальший хід розслідування кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подала заяву про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримав.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих матеріалів, вилучене майно, на яке просить накласти арешт слідчий, визнано речовими доказами.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою забезпечення збереження речового доказу, запобігання можливого його пошкодження чи приховування, слід накласти арешт на вилучений автомобіль.
Разом з тим відповідно до положень ст.ст. 317, 321 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що арешт автомобіля «Ford Kuga» д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 із забороною користування, може призвести до порушення основних конституційних прав власниці зазначеного майна.
З огляду на вкладене, слідчий суддя вважає за доцільне надати можливість власниці зазначеного автомобіля користуватись вилученим майном із забороною його відчуження та розпорядження, у зв'язку з чим клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-173 175, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «Ford» моделі «Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , у вигляді заборони розпоряджатися та відчужувати вказане майно, без заборони користування автомобілем.
У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного серії НОМЕР_2 , видане ТСЦ 6844 11.12.2024 на ім'я ОСОБА_6 - відмовити.
Передати автомобіль «Ford Kuga», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 .
Попередити ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 388 КК України.
Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.
Відповідно до ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1