Справа № 296/3187/24
2/296/812/25
"17" березня 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ “Універсал Банк» у квітні 2024р. звернулось до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг “Monobank» від 26.07.2018р. у розмірі 14974,70 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 26.07.2018р. між сторонами укладено договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви на приєднання до Договору про надання банківських послуг. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка зі встановленим кредитним лімітом в розмірі до 25000,00 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надав можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Посилаючись на те, що відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 14974,70 грн.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, судові повістки, направлені на його адресу, повернені відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення виходячи з наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 26.07.2018р. підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг ПАТ "Універсал банк", що підтверджується копією анкети-заяви, копією паспорту на ім'я відповідача (а.с. 10).
Положеннями анкети - заяви визначено, що анкета - заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банком долучено Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ “Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а.с. 10, 11-23).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 05.02.2024р. заборгованість ОСОБА_1 за договором від 26.07.2018р. становить 14974,70 грн. та складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ( а.с. 6-9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ “Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/1801/17 зазначено, що надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування.
Згідно доданої до позовної заяви анкети - заяви від 26.07.2018р. до договору про надання банківських послуг підписаної ОСОБА_1 зазначено, що останній погодився з тим, що дана заява разом з умовами і правилами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Разом з тим, вказані вище документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин. Анкета - заява від 26.07.2018р. містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність, натомість не містить жодних даних про умови кредитування та обрання конкретної банківської послуги. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо рішення прийнятого банком за результатами розгляду анкети - заяви відповідача від 26.07.2018р. з приводу видачі кредитних коштів.
Суд звертає увагу на те, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 26.07.2018р., у відповідача по справі наявна заборгованість за тілом кредиту в розмірі 14974,70 грн., при цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження видачі відповідачу банківської картки, відкриття рахунку, а також відсутня виписка з такого рахунку, з якого можна було б встановити факт користування відповідачем банківською карткою та наявність у нього заборгованості за кредитом.
Таким чином, складений позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
За приписами ч.1 ст.1046, ч.2 ст.1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, але й факт передачі грошей.
Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.11.2015 в справі №6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі №464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 в справі №194/1126/18.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про отримання відповідачем по справі кредитних коштів та їх розмір, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В. П. Маслак