Справа № 161/7512/25
Провадження № 2/161/3355/25
16 червня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» - адвоката Бухарова Михайла Володимировича про забезпеченя позову у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до ОСОБА_1 , ПП «Юаінвеставтогруп» про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
ТзОВ «Спецкомунтех» через свого представника звернулось до суду із заявою про забезпечення позову. Заяву мотивує тим, що ТОВ «Спецкомунтех» придбав у ТОВ «ВІДІ ЕЛІТ» на підставі договору №ЕЛюА-0002/018 у власність транспортний засіб марки Lexus UX250h, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 . Використання автомобіля з моменту придбання здійснювалося ОСОБА_1 . Доцільність передачі в користування автомобіля відповідачу-1 обумовлена тим, що користування автомобілем мало здійснюватися переважно в інтересах товариства. Як стало відомо позивачу, транспортний засіб було відчужено поза волею позивача на підставі договорів, які уповноваженою особою позивача не підписувалися, грошові кошти за відчуження транспортного засобу не сплачувалися. Разом з тим, вказує, що крім автомобіля марки Lexus UX250h, позивач є власником іншого транспортного засобу - автомобіля марки AUDI Q8, д.н.з. НОМЕР_2 . Використання вказаного автомобіля здійснювалося членами сім'ї Веніславських, в тому числі відповідачем-1. Враховуючи те, що цілі використання автомобіля перестали відповідати інтересам товариства, позивач звернувся з вимогою повернути автомобіль товариству, а в подальшому звернувся також з відповідним позовом до суду, пред'явивши вимоги саме до членів сім'ї Веніславських. Аналогічно, товариство звернулося із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Постановою Волинського апеляційного суду від 20 травня 2025 у справі №161/5129/25 апеляційну скаргу ТОВ «Спецкомунтех» задоволено частково; ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2025, в частині відмови у забезпеченні позову до подання позовної заяви шляхом заборони використовувати транспортний засіб, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення; заяву товариства про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної задовольнити частково; заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 використовувати транспортний засіб, а саме автомобіль марки AUDI Q8, д.н.з. НОМЕР_2 . В частині накладення арешту на автомобіль відмовлено з мотивів, що майно є власністю самого заявника. Не зважаючи на вказані зобов'язання судового рішення, які визначені також для відповідача-1, на другий день стороння особа здійснила переміщення автомобіля марки AUDI Q8, д.н.з. НОМЕР_2 за межі країни. Тобто, належний товариству автомобіль, щодо якого судом визначено заборону, було переміщено шляхом залучення сторонньої особи за межі України. З огляду на вказане, зокрема очевидні порушення прав товариства як власника майна, ігнорування судової заборони щодо іншого транспортного засобу позивача зі сторони відповідача-1 та членів її сім'ї, наявні ризики, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, якщо за результатами розгляду справи суд прийде до висновку про підставність заявленого позову. На підставі викладеного, просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Lexus UX250h, 2020 року випуску, VIN НОМЕР_1 та заборони ОСОБА_1 здійснювати відчуження зазначеного майна.
Відповідно до ч. 13 ст.7, ч. 1 ст.153 ЦПК України розгляд заяви здійснювався в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову, по своїй суті, застосовується з метою надання гарантії виконання в майбутньому прийнятого судового рішення та виключно в разі такої необхідності, при цьому, такі заходи мають бути співмірними заявленим позивачем вимогам.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об?єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом відповідно до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року у справі №640/17361/20, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Всупереч вищенаведеному представник позивача не надав суду доказів того, що існує небезпека відчуження майна відповідачем.
У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду в разі задоволення позову.
Вимоги заяви про забезпечення позову безпосередньо стосуються власника майна ОСОБА_1 і передбачають втручання у її право власності.
Заявником не обгрунтовано на підставі належних та допустимих доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (наприклад ініціювання чи вчинення дій щодо відчуження майна, його приховування).
Відтак, суд вважає, що за таких обставин не може бути забезпечена співмірність між правом позивача забезпечити його позов та втручанням у право власності відповідача ОСОБА_1 .
Заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, не можуть вважатись співмірними із заявленими вимогами, що є підставою для відмови судом у їх забезпеченні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 153, 260 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» - адвоката Бухарова Михайла Володимировича про забезпеченя позову у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до ОСОБА_1 , ПП «Юаінвеставтогруп» про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала у повному обсязі складена 16 червня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області І.Б. Плахтій