Справа № 159/3294/21
Провадження № 1-кс/159/847/25
13 червня 2025 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника заявника ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
скаргу ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , на рішення старшого слідчого СВ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019140000000161 від 28.02.2019 про відмову у визнанні потерпілим та бездіяльність прокурорів Ковельської окружної прокуратури,
скаргу ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , на рішення старшого слідчого СВ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_7 від 24.04.2025 про закриття кримінального провадження №62019140000000161 від 28.02.2019,
Зміст і обґрунтування скарг.
І. 23.04.2025 ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 від 17.04.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_9 потерпілим у кримінальному провадженні №62019140000000161 від 28.02.2019.
Також просив зобов'язати заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 розглянути відповідно до вимог ст.220 КПК України клопотання від 14.04.2025.
Скаргу мотивував тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019140000000161 від 28.02.2019 розпочате за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.02.2019 на вулиці Ковельська в селищі Турійськ Волинської області, поблизу АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за участю транспортного засобу «Ауді-А6», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , та вантажного автомобіля марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 . В результаті ДТП водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, крім того зазнав майнової і моральної шкоди, що у сукупності є достатнім для набуття статусу потерпілого у кримінальному провадженні.
На виконання ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.11.2020 (справа №161/18444/20) прокурор ІНФОРМАЦІЯ_5 - старший прокурор групи прокурорів ОСОБА_12 виніс постанову від 30.12.2020 про залучення ОСОБА_9 як потерпілого у кримінальному провадженні.
Заступник керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 постановою від 21.02.2025 скасував постанову від 30.12.2020 про визнання ОСОБА_9 потерпілим.
Не маючи процесуальної можливості оскаржити це рішення, ОСОБА_9 10.03.2025 повторно звернувся до прокурора і до слідчого із заявами про залучення його до кримінального провадження як потерпілого.
Листом від 17.03.2025 старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 повідомив про відсутність підстав для надання ОСОБА_9 заявленого статусу потерпілого.
В порядку судового контролю слідчий суддя ІНФОРМАЦІЯ_6 ухвалою від 20.03.2025 зобов'язав слідчого ОСОБА_7 розглянути заяву ОСОБА_9 від 10.03.2025 і навести мотиви прийнятого рішення у постанові, як того вимагає ст.110 КПК України.
Через відсутність упродовж тривалого часу відомостей про прийняте слідчим рішення щодо процесуального статусу потерпілого, ОСОБА_9 14.04.2025 звернувся до старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні №62019140000000161 - заступника прокурора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 з клопотанням, де просив вжити заходів для дотримання слідчим розумних строків вирішення заяви ОСОБА_9 від 10.03.2025 про визнання потерпілим.
На думку заявника прокурор не виконав вимоги ст.220 КПК України, не розглянув клопотання своєчасно, не забезпечив дотримання слідчим розумних строків прийняття рішення, тобто проявив бездіяльність, яка в порядку ст.303 КПК України може бути оскаржена до слідчого судді.
Постановою слідчого ОСОБА_7 від 17.04.2025 ОСОБА_9 відмовлено у наданні статусу потерпілого з мотивів порушення останнім Правил дорожнього руху, які призвели до наслідків дорожньо-транспортної пригоди, в якій сам же ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження.
Заявник вважає висновки органу досудового розслідування протиправними і необґрунтованими, у зв'язку з чим просив скаргу задовольнити.
Провадження за скаргою відкрите ухвалою слідчого судді від 24.04.2025. Під час розгляду скарги встановлено, що постановою слідчого ОСОБА_7 від 24.04.2025 кримінальне провадження №62019140000000161 закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення. За клопотанням представника заявника адвоката ОСОБА_4 судом наданий час для ознайомлення з матеріалами провадження.
ІІ. 07.05.2025 ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову старшого слідчого СВ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_7 від 24.04.2025 про закриття кримінального провадження №62019140000000161.
У скарзі просив скасувати оскаржувану постанову у зв'язку із однобічністю, неповнотою досудового розслідування, грубим порушенням процесуального закону під час збирання доказів і помилковістю висновків слідчого.
Суть доводів скарги зводиться до того, що орган досудового розслідування закрив кримінальне провадження без проведення допиту ОСОБА_9 і відповідно без призначення судових експертиз за повідомленими ОСОБА_9 вихідними даними, натомість слідчі використали сумнівні показання і вихідні дані іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 , який надав показання лише через 6 років після події.
Висновки судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/103-25/1921-ІТ від 19.02.2025 є умовно достовірними, при проведенні експертизи використані вихідні дані, які не відповідають іншим матеріалам кримінального провадження, зокрема слідчий серед вихідних даних необґрунтовано вказав:
-що водій автомобіля Audi A6 ОСОБА_9 перебував у стані алкогольного сп'яніння, в той час як постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.03.2020 провадження закрите за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
-що автомобіль Audi A6 під керуванням ОСОБА_9 раптово виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля DAF, тоді як згідно з висновками експертних досліджень №158 від 27.11.2019 та №166 від 23.12.2019, отриманих на замовлення ОСОБА_9 , зіткнення відбулося на смузі руху автомобіля Audi A6,
-що ідстань між транспортними засобами в момент зміни автомобілем Audi A6 напрямку руху визначена слідчим ствердно 40 м, хоча свідок ОСОБА_11 вживав словосполучення «приблизно 40 метрів».
При прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слідчий обмежився викладом висновків інших судових експертиз, не надав їм належної правової оцінки.
Також слідчим в поза процесуальний спосіб для обґрунтування стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_9 використані матеріали кримінального провадження №42020030000000101 від 31.07.2020, тоді як слідчий суддя ухвалою від 05.03.2025 надав тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №62020000000000678 від 27.08.2020.
На переконання заявника хронологія досудового розслідування демонструє упередженість прокурорів і слідчих у цьому кримінальному провадженні та очевидну незаконність оскаржуваного процесуального рішення за результатами досудового розслідування.
Рух справи в суді.
Слідчий суддя, з урахуванням клопотань адвоката ОСОБА_4 , думки прокурора ОСОБА_5 , розглянув обидві скарги ОСОБА_9 в одному провадженні.
Кримінальним процесуальним законодавством не врегульоване питання об'єднання клопотань, поданих слідчому судді, однак у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-519/11 зазначено про можливість застосування аналогії права, що в певних випадках дає можливість ухвалити справедливе рішення.
Згідно з ч.1 ст.334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватись в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 КПК (у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали судових справ щодо одного і того ж кримінального провадження, якщо учасниками судового розгляду є одні і ті ж особи, предметом дослідження є одні і ті ж обставини).
Розгляд скарг ОСОБА_9 в одному провадженні є доцільним з огляду на послідовність їх подання і порушені в них питання. В іншому випадку слідчий суддя був би позбавлений повноважень на окремий розгляд першої скарги щодо статусу потерпілого після ухвалення слідчим рішення про закриття кримінального провадження.
Пояснення учасників в судовому засіданні.
Представник заявника адвокат ОСОБА_4 просив подані скарги задовольнити, акцентував увагу слідчого судді на суперечливості висновків отриманих під час досудового розслідування судових експертиз та відсутність в матеріалах кримінального провадження об'єктивних доказів винуватості ОСОБА_9 у порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до зіткнення транспортних засобів, що у сукупності вимагає продовження досудового розслідування з дотриманням прав ОСОБА_9 як потерпілого.
Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення скарг заперечила. Рішення слідчого про закриття кримінального провадження вважає законним, достатньо мотивованим і правильним. З приводу скарги на постанову слідчого про відмову в залученні ОСОБА_9 як потерпілого пояснила, що ОСОБА_9 втратив відповідний статус після встановлення органом досудового розслідування в його діях ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України. Саме збіг в одній особі винного і потерпілого зумовив закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення. Також прокурор навела причини несвоєчасного надання адвокату ОСОБА_4 відповіді на клопотання від 14.04.2025, серед яких порушення секретаріатом правил реєстрації електронних документів.
Слідчі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали детальні відповіді на поставлені адвокатом ОСОБА_4 і слідчим суддею запитання щодо встановлених під час досудового розслідування обставин та мотивів рішення про закриття кримінального провадження.
Узагальнено позиція слідства полягає в тому, що розташування зафіксованих в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.02.2019, на фото і схемі ДТП слідів ковзання, поздовжніх слідів шкрябання по асфальту, осипу скла ( №2,3,4 на схемі а.с. 12 т.1) наближено до осьової лінії дороги (50 см для слідів №4, №3), в поєднані із технічними, габаритними характеристиками обох транспортних засобів, та встановленим експертним шляхом кута зіткнення, свідчать про те, що зіткнення відбулося поблизу горизонтальної лінії розмітки 1.1, в момент зіткнення обидва транспортних засоби перебували на зустрічній смузі руху, контактували правими передніми частинами. У заданій ситуації для визначення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням ПДР і наслідками необхідно було встановити момент виникнення небезпеки для кожного з водіїв. У зв'язку із відмовою водіїв від давання показань, тривалий час не вдавалося вирішити питання про технічну можливість уникнути зіткнення, допоки свідок ОСОБА_11 у січні 2025 року не надав показання, які об'єктивно відповідають слідовій інформації з місця ДТП, узгоджуються з механічними пошкодженнями транспортних засобів та згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 19.02.2025 є спроможними.
Слідчі зауважили на позиції ОСОБА_9 , який незважаючи на відмову від давання показань, у грудні 2019 року (а.с.79 т.3) замовив проведення експертного дослідження, де у вихідних даних вказав на виникнення для нього небезпеки під час різкої зміни руху автомобілем DAF на відстані близько 17 м від його авто, фактично підтвердив правильність висновків слідства. Оскільки при зустрічному рухові транспортних засобів з швидкістю, дозволеною в населеному пункті, для подолання відстані 17 метрів достатньо менше секунди, отже на момент виявлення небезпеки автомобіль Ауді А6 шириною 1,80 м вже перетнув осьову лінію 1.1. і частково був на зустрічній смузі руху.
Висновки і мотиви суду.
Зміст і характер судового контролю, який в межах кримінального процесу реалізує слідчий суддя, пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення додержання законності та дотримання прав і свобод людини на стадії досудового розслідування.
Однією з форм такого контролю є розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора у порядку ст.303 КПК України.
Повноваження слідчого судді обмежені стадією досудового розслідування, тому після закриття кримінального провадження слідчий суддя вправі ревізувати лише законність і обґрунтованість рішення про закриття провадження.
Проте у цій справі рішення про закриття кримінального провадження прийняте органом досудового розслідування до вирішення слідчим суддею попередньої скарги заявника від 23.04.2025. Тому суд, уникаючи формального підходу, вважає необхідним оцінити доводи ОСОБА_9 та їх вплив на остаточно прийняте у справі рішення.
З приводу статусу потерпілого.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження №62019140000000161 досудове розслідування розпочате 28.02.2019 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.02.2019 о 20:19 год на вулиці Ковельська в селищі Турійськ Волинської області, поблизу АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за участю транспортного засобу «Ауді-А6», д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , та вантажного автомобіля марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 .
В результаті ДТП водій ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
30.12.2020 на виконання ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.11.2020 ОСОБА_9 визнаний потерпілим.
21.02.2025 керівник групи прокурорів скасував постанову від 30.12.2020 про визнання ОСОБА_9 потерпілим, мотивуючи тим, що незважаючи на отримання ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.02.2019 тілесних ушкоджень, він не може бути потерпілим у кримінальному провадженні №62019140000000161 від 28.02.2019,в розумінні ст.286 КК України, оскільки з урахуванням висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 19.02.2025, саме в діях останнього вбачається невиконання вимог Правил дорожнього руху, що перебуває у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
10.03.2025 ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_13 , повторно звернувся до старшого слідчого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та групи прокурорів із заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого.
Листом від 17.03.2025 слідчий ОСОБА_7 відмовив ОСОБА_9 у задоволенні заяви, пославшись на висновки судової інженерно-транспортної експертизи від 19.02.2025.
Ухвалою слідчого судді від 20.03.2025 зобов'язано слідчого ОСОБА_7 вирішити клопотання ОСОБА_9 у спосіб передбачений законодавством.
Постановою від 17.04.2025 слідчий ОСОБА_7 відмовив у задоволені заяви ОСОБА_9 з мотивів аналогічним тим, які наведені прокурором у постанові від 21.02.2025 про скасування рішення про визнання ОСОБА_9 потерпілим.
Відповідаючи на питання з якого моменту особа набуває процесуального статусу потерпілого і до якого моменту його зберігає, слідчий суддя виходить із системного розуміння положень Кримінального процесуального кодексу, Кримінального кодексу України, правових висновків ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Поняття потерпілий у матеріальному кримінальному праві і у кримінальному процесі не є тотожними ( постанова ВП ВС від 16.01.2019 справа №439/397/17).
Потерпілим у матеріальному праві є особа, яка потерпіла від кримінального правопорушення вчиненого іншою особою.
Встановленню усіх елементів складу кримінального правопорушення (суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони, винного і потерпілого, тощо) передує досудове розслідування, де кожен учасник має свій процесуальний статус, обумовлений метою участі в провадженні, з певним обсягом прав і обов'язків.
Згідно з європейськими стандартами у галузі кримінального судочинства особа, яка зазнала шкоди, набуває статусу потерпілого на стадії розслідування «автоматично», не очікуючи рішення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний принцип закріплений у ст.55 КПК України, де зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Процесуальний статус потерпілого за результатами досудового розслідування може бути збережений або зокрема змінений на підозрюваного/ обвинуваченого. Також особа може втратити такий статус, якщо здобуто достатньо доказів отримання шкоди від власних дій.
У кримінальних провадженнях пов'язаних із розслідуванням дорожньо-транспортних пригоди збіг в одній особі винного і потерпілого слугує підставою для закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Тому, за логікою побудови кримінального процесу і повноважень, наданих слідчому і прокурору, ОСОБА_9 залишався потерпілим до винесення 24.04.2025 постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
З цих міркувань постанова слідчого від 17.04.2025 про відмову у визнанні ОСОБА_9 потерпілим створює враження процесуальної невизначеності, не відповідає вимогам законності і підлягає скасуванню.
Проте, скасування постанови слідчого від 17.04.2025 не призводить до автоматичного задоволення решти скарг ОСОБА_9 . Останній упродовж досудового розслідування з 2019-2025 років реалізував перелічені у ст.56 КПК України права в повному обсязі, скористався правом мовчати, подавати докази, оскаржувати прийняті рішення, у тому числі постанову про закриття кримінального провадження.
З приводу оскарження бездіяльності прокурора.
Заявник оскаржує бездіяльність прокурора, яка на його думку полягає у залишенні без реагування клопотання адвоката ОСОБА_4 від 14.04.2025 з проханням дотриматися розумних строків вирішення заяви ОСОБА_9 від 10.03.2025 про визнання потерпілим.
Листом від 24.04.2025 керівник ІНФОРМАЦІЯ_2 , пославшись на недотримання порядку подання скарг щодо порушення розумних строків під час досудового розслідування, у задоволенні клопотання відмовив.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 просив розглянути його скаргу в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України (нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий/прокурор зобов'язані вчинити у визначений кодексом строк). На його думку, прокурор зобов'язаний був розглянути клопотання відповідно до вимог ст.220 КПК України в строк не більше трьох днів і дати слідчому вказівку невідкладно винести постанову за заявою ОСОБА_9 про визнання потерпілим, однак безпідставно відніс клопотання до скарг на недотримання розумних строків.
Слідчий суддя не погоджується з доводами заявника і відхиляє подану скаргу з таких мотивів.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно із ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлений статтями 303-308 КПК.
Наведені норми дозволяють звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яке рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, наведений пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК і кореспондується із визначеними у ст.307 КПК України повноваженнями слідчого судді за результатами розгляду скарг.
Бездіяльність, як одна із перелічених у п.1 ч.1 ст.303 КПК України підстава для оскарження, полягає у нездійсненні інших процесуальних дій і передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор зобов'язані вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Слідчий суддя визнає неспроможними посилання скаржника на норми ч.1 ст. 220 КПК України, за змістом якої слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити за наявності відповідних підстав клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій …, оскільки в клопотанні від 14.04.2025 не порушувалося питання про вчинення процесуальної дії, а заявлялася вимога відреагувати на порушення слідчим розумних строків прийняття рішення.
Для розгляду таких клопотань у ст.308 КПК України визначений спеціальний порядок. Рішення чи бездіяльність з питань дотримання розумних строків є окремою підставою п.9-1 ч.1 ст.303 КПК України для подання скарги слідчому судді.
Висновки слідчого судді в частині скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Кожен факт протиправної поведінки підлягає належній перевірці.
Під час досудового розслідування дізнавач/слідчий зобов'язаний встановити та перевірити обставин, які мають значення для кримінального провадження, і надати їм належну правову оцінку.
Згідно з положеннями ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ст.93 КПК України).
У відповідності з положеннями ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 283 КПК України визначені форми закінчення досудового розслідування: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи з обвинувальним актом, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Під час перевірки законності постанови про закриття кримінального провадження з підстав відсутності складу кримінального правопорушення, слідчий суддя зобов'язаний оцінити доводи потерпілого, за яких він вважає, що відносно нього вчинене кримінальне правопорушення, і аргументи слідчого на їх спростування.
У постанові від 24.04.2025 про закриття кримінального провадження №62019140000000161 від 28.02.2019 слідчий зазначає, що 27.02.2019 надійшло повідомлення на черговий телефон ТУ ДБР у м. Львові від ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що суддя ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_9 , 1982 р.н., керуючи автомобілем «Audi A6», р.н. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Ковельська в селищі Турійськ Волинської області, поблизу АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_10 », о 20.19 год допустив зіткнення з вантажним транспортним засобом марки «DAF 95 FX», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , 1976 року народження, який рухався в зустрічному напрямку.
Відомості про вищевказане кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_14 28.02.2019 за № 62019140000000161, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
28.02.2019 з 00.30 до 03.15 до внесення відомостей до ЄРДР слідчим Другого СВ СУ ТУ ДБР у місті Львові проведений огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, складена схема і фототаблиця ДТП.
ОСОБА_9 доставлений у лікувальний заклад, 27.02.2019 о 22.40 у нього відібрані зразки крові для дослідження на наявність алкоголю, які слідчим ДБР 28.02.20219 вилучені.
За результатами медичного огляду у водія ОСОБА_11 ознак сп'яніння не виявлено, тілесні ушкодження відсутні.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 62 від 04.11.2019 у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
12.04.2019 транспортні засоби оглянуті судовим експертом. Відповідно до висновків комісійної судової автотехнічної експертизи №1143, №1144 від 24.04.2019 обидва транспортних засоби на момент ДТП були справними.
Оцінивши первинні дані огляду місця події, висновки проведених судових транспортно-трасологічних, транспортно-інженерних експертиз, допитавши водія ОСОБА_11 , слідчий дійшов висновку, що дана дорожньо-транспортна пригода перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням ОСОБА_9 , який рухався за кермом автомобіля марки «Audi А6», р.н. НОМЕР_1 , технічних вимог дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, згідно яких останньому заборонялося перетинати вузьку суцільну лінію та допускати виїзд свого транспортного засобу на зустрічну смугу руху.
Також, покликаючись на висновки судової токсикологічної експертизи ІНФОРМАЦІЯ_11 № 930/2019-т від 11.03.2019, показання медсестри ОСОБА_15 , показання експерта ОСОБА_16 , фельдшера лаборанта ОСОБА_17 , постанову від 30.12.2021 про закриття кримінального провадження за відсутністю в діях слідчого ДБР ознак кримінального правопорушення щодо фальсифікації зразків крові ОСОБА_9 , слідчий визначає супутню обставину, яка сприяла порушенню водієм ОСОБА_9 правил дорожнього руху - це керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
На час події стан алкогольного сп'яніння не визначався Кримінальним кодексом як кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, тому оцінювався для діянь за ст.286 КК України лише як обставина, що обтяжує покарання. У своїй практиці Верховний суд неодноразово зазначав про допустимість доведення цієї обставини різною сукупністю доказів, а не лише висновками експертних досліджень.
З огляду на обов'язкові елементи складу кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, слідчий суддя вважає необхідним в першу чергу перевірити правильність висновків слідчого щодо порушення ПДР, які перебували у безпосередньому зв'язку з наслідками ДТП.
Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи №1145 від 19.04.2019, проведеної експертами ІНФОРМАЦІЯ_12 , мало місце зустрічне зіткнення правими передніми частинами автомобілів Ауді А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , при якому їхні повздовжні осі розміщувались під кутом біля 180° так як це зображено на схемі №1, що додається до цього висновку. Для встановлення місця зіткнення проводилося вивчення слідової інформації, яка зафіксована в протоколі огляду місця пригоди та схемі. Із протоколу та схеми випливає, що дорога в місці ДТП пряма, рівна, горизонтального профілю із сухим асфальтобетонним покриттям проїзної частини, призначена для руху в протилежному напрямку і має по одній смузі руху в кожному напрямку. Смуги розділені лінією горизонтальної розмітки 1.1. Ширина проїзної частини дороги 7 м, ширина правої смуги, виходячи з напрямку в сторону м.Ковель, дорівнює 4 м, лівої смуги - 3 м. У висновку детально наведені параметри слідової інформації та вказано, що згідно методики проведення транспортно-трасологічних експертиз найбільшу інформацію про місце зіткнення транспортних засобів та їх положення в цей момент відносно елементів дороги несуть сліди коліс цих засобів. У випадку відсутності слідів коліс інформацію про місце зіткнення несуть район осипу скла, пластмаси, ґрунту, виливу паливно-мастильних речовин, відділених частин транспортних засобів, слідів від них на проїзній частині, а також кінцеве розміщення самих автомобілів. Експерт аналізує кожен залишений слід і виснує, що місце зіткнення автомобілів Ауді А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , як проекції контактуючих частин транспортних засобів на проїзну частину дороги, знаходиться на правій смузі руху, виходячи із напрямку в сторону м. Ковель, поблизу лінії горизонтальної розмітки 1.1 на віддалі біля 3,5 м від правого краю проїзної частини дороги при ширині 4 м ( тобто за 50 см від лінії 1.1. на смузі руху автомобіля ДАФ) - а.с.165-177 т.1.
29.11.2021 судовим експертом ІНФОРМАЦІЯ_13 проведена судова інженерно-транспортна експертиза, висновок №СЕ-19/10321/8468-ІТ (т.2 а.с174 -183): в момент первинного контакту взаємодіяли передня права частина автомобіля DAF FX 95 р.н. знак НОМЕР_3 та передня частина автомобіля Audi A6 р.н. знак НОМЕР_1 . В момент первинного контакту повздовжня вісь Audi A6 р.н. знак НОМЕР_1 розміщувалася під кутом приблизно 150±5 градусів (за напрямком руху годинникової стрілки) відносно повздовжньої вісі автомобіля DAF FX 95 р.н. знак НОМЕР_3 . Зіткнення транспортних засобів, а саме автомобіля DAF FX 95 р.н. знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 та автомобіля Audi A6 р.н. знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 , відбулось на лівій смузі руху вул Ковельська в селищі Турійськ в напрямку селища Турійськ (тобто на смузі руху ДАФ) в місці, що передує утворення повздовжніх слідів шкрябання по асфальту позначених під № 4 та розташуванню слідів ковзання по асфальту позначених під № 3 ( зі схеми ДТП).
Згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 27.10.2023 №СЕ-19/103-23/11684-ІТ: найбільш інформативними ознаками, які вказують на місце зіткнення є розташування слідів ковзання по асфальту позначені під №3 та розташування повздовжніх слідів шкрябання по асфальту позначених під №4. Їх розмір та розташування автомобілів після зіткнення вказує на те, що в момент первинного контакту кожен з транспортних засобів, а саме автомобіль DAF FX 95 р.н. знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 та автомобіль Audi A6 р. н. знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_9 розташовувався частково на зустрічній смузі руху по відношенню до осьової лінії дорожньої розмітки (т.2 а.с.209-212).
Як пояснив в судовому засіданні слідчий, сукупність даних огляду місця події, технічні характеристики транспортних засобів, їх розмір, вага, динаміка руху, слідова інформація, розташування ТЗ після ДТП з урахуванням наведених висновків судових експертиз, є достатньою для визначення місця зіткнення як смуга руху автомобіля ДАФ і не може бути спростована немотивованими висновками експертного дослідження №158 від 27.11.2019, виконаного на замовлення ОСОБА_9 (а.с.38 т.3).
Слідчий суддя вважає такі доводи слідчого обґрунтованими. Так, у висновку №158 від 27.11.2019, який представлений потерпілим ОСОБА_9 як доказ невинуватості, при тих же вихідних даних як і для попередніх експертиз, без жодних мотивів зроблений висновок про зіткнення на смузі руху автомобіль Ауді А6, при цьому кут зіткнення автомобілів визначений як і у висновку №СЕ-19/10321/8468-ІТ від 29.11.2021 - 150±5.
Для правильної кваліфікації дій водіїв, окрім визначення місця зіткнення, необхідно встановити момент виникнення для кожного з них небезпеки.
За відсутності очевидців події, фото- відео - фіксації, такі дані можна отримати з показань або інших слідчих дій за участю водіїв.
Обидва водії відмовилися від давання показань на підставі ст.63 Конституції України.
У висновку експерта ІНФОРМАЦІЯ_14 №9934 від 28.12.2019 за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди зазначено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля Ауді-А6, державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 2.3 (підпункту «д»), 10.1, 11,3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля ДАФ державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 2.3 (підпункту «д»), 10.1, 11,3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху. В зв'язку з відсутністю даних про момент виникнення небезпеки для руху, параметрів руху транспортних засобів та інших вихідних даних, вирішити питання про технічну можливість для водія автомобіля Ауді-А6, АС6111В1, ОСОБА_18 та водія автомобіля ДАФ, НОМЕР_3 , ОСОБА_11 уникнути зіткнення не представляється можливим. В зв'язку з неможливістю вирішити питання про технічну можливість уникнути зіткнення для водіїв транспортних засобів, встановити відповідність дій даних водіїв вимогам чинних ПДР України не представляється можливим. Оскільки через відсутність необхідного комплексу вихідних даних неможливо дати відповіді на питання 3-6, даній експертизі не видається можливим вирішити питання про причину даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору (т.1 а.с.256-260).
Мовчання водіїв зумовило винесення 21.01.2020 слідчим ДБР постанови про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яка скасована 04.05.2020 постановою першого заступника прокурора Волинської області.
Водій ОСОБА_11 дав показання у січні 2025 року. Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 повідомив, що в 2019 році він працював на ПП « ОСОБА_19 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебував на посаді водія і відповідно керував вантажним автомобілем марки «DAF», р.н. НОМЕР_3 , з причепом марки «SCHMITZ» р.н. НОМЕР_5 . 27.02.2019 на території Волинської області завантажився гранулами для твердопаливних котлів та вказаним вище вантажним автомобілем з напівпричепом вирушив в напрямку м. Володимир по автодорозі Р 15. Маса вантажу була приблизно 18 тонн. На той момент автомобіль та причіп перебували повністю в технічно справному стані, під час руху розміщувався посередині своєї смуги для руху. Близько 20.15 години, керуючи вантажним автомобілем марки «DAF» р.н. НОМЕР_3 з причепом марки «SCHMITZ» р.н. НОМЕР_5 , рухався по вулиці Ковельська в селищі Турійськ у напрямку руху від м. Ковель. На той момент була темна пора доби, будь-які опади були відсутні, на автомобілі були ввімкнені фари ближнього світла. Проїхавши АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_15 », що в елищі Турійськ, рухався зі швидкістю приблизно 50-40 км/год. та в якийсь момент побачив, як по зустрічній смузі рухається легковий автомобіль, з якою саме швидкістю точно сказати не може, оскільки було темно. В подальшому, водій зустрічного автомобіля в якийсь момент раптово виїхав на його смугу руху. Помітивши це, в останній момент він різко повернув кермо ліворуч для того, щоб уникнути зіткнення, однак зіткнення все одно відбулось на його смузі руху ближче до осьової лінії розмітки. Під час зіткнення контактували передня права частина автомобіля марки «DAF» та передня частина вказаного вище легкового автомобіля. Водій зустрічного автомобіля різко та безпричинно виїхав на його смугу руху. В момент виїзду вказаного легкового автомобіля на його смугу руху відстань між ними була невеликою та становила близько 40 метрів. Після зіткнення зупинився на лівому узбіччі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди будь-яких тілесних ушкоджень він не отримав. Претензій з приводу даної дорожньо-транспортної пригоди до водія ОСОБА_9 він не має, оскільки останній з метою відшкодування збитків придбав пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вантажний автомобіль марки «DAF» та повністю розрахувався за завдані збитки.
Показання свідка ОСОБА_11 покладені в основу вихідних даних щодо моменту небезпеки.
Відповідаючи на запитання слідчого, експерт в судовій інженерно-транспортній експертизі від 19.02.2025 №СЕ-19/103-23/1921-ІТ зазначає, що на підставі проведення експертного аналізу комплексу вихідних даних прийнято, що ОСОБА_9 рухався в населеному пункті з дозволеною швидкістю, загальна видимість необмежена через наявність вуличного освітлення, тобто водій автомобіля Ауді А6 мав можливість безперешкодно стежити за дорожньою обстановкою, і відповідно, мав би технічну можливість запобігти зіткненню при умові виконання вимог дорожньої розмітки 1.1. Водій автопоїзда у складі сідлового тягача DAF (номерний знак НОМЕР_6 ) та напівпричепа SCHMITZ (номерний знак НОМЕР_5 ) ОСОБА_11 повинен був діяти згідно з технічними вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху (зменшити швидкість і зупинитися). З експертної практики відомо, що у випадку, коли зустрічний транспорт Ауді до моменту зіткнення не був загальмований, то питання про наявність у водія ДАФ можливості запобігти ДТП шляхом гальмування не має технічного змісту, тому що зниження швидкості і навіть зупинка не виключає зіткнення. У діях водія автомобіля Audi (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_9 вбачаються невідповідності технічним вимогам дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. (т.3 а.с.98-103).
Експерт називає висновок умовно достовірним з урахуванням суб'єктивності показань свідка ОСОБА_11 і адвокат ОСОБА_4 вважає цього достатнім для існування сумнівів у правильності висновку.
Слідчий суддя не погоджується з доводами захисника.
Відповідно до ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Ступінь достовірності висновку може бути визначена слідчим/судом на підставі оцінки достовірності фактичних даних, використаних в процесі дослідження.
Свідок ОСОБА_11 дав показання,будучи попередженим про кримінальну відповідальність, повідомлені ним обставини узгоджуються з висновками про динаміку руху і місце зіткнення, а інформація про відшкодування шкоди відповідає даним про перереєстрацію 07.03.2019 транспортного засобу DAF 95 XF 430 XLRTЕ47XS0Е594992, 2002 року випуску, з ПП Фірма « ІНФОРМАЦІЯ_16 » за договором купівлі-продажу від 28.02.2019 за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_17 » (т.1 а.с.137-141).
Крім того, у заяві про замовлення експертного інженерно-транспортного дослідження №166 від 23.12.2019 (а.с.81 т.3) ОСОБА_9 момент виникнення небезпеки визначив як початок різкого маневру автомобіля ДАФ вліво без увімкненого показника повороту, на відстані 17 м від автомобіля Ауді А6.
Якщо зважити на зустрічну швидкість руху, то з моменту виникнення для ОСОБА_9 небезпеки до зіткнення пройшло не більше 1 секунди, що додатково підтверджує правильність висновків слідчого про місце зіткнення і порушення водієм ОСОБА_20 заборони перетинати лінію розмітки 1.1.
Ураховуючи наведене, висновки слідчого про поєднання в одній особі потерпілого і винуватого не викликають обґрунтованих сумнівів.
Оскаржувана постанова слідчого відповідає в цілому вимогам ст.110 КПК України, є мотивованою, містить відповіді на основні правові питання, які виникли під час досудового розслідування, зміст відповідає фактичним обставинам справи.
Підстав для її скасування слідчим суддею не встановлено.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_7 від 17.04.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62019140000000161 від 28.02.2019 за ч.1 ст.286 КК України.
У задоволенні скарги ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурорів Ковельської окружної прокуратури - відмовити.
У задоволенні скарги ОСОБА_9 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , на постанову старшого слідчого СВ Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_7 від 24.04.2025 про закриття кримінального провадження №62019140000000161 від 28.02.2019 - відмовити.
Ухвала в частині відмови у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складений 16.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1