Справа638/7550/24
Провадження № 1-кп/638/963/25
16 червня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222750000025 від 15 травня 2023 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Водолага Нововодолазького р-ну, Харківської області, громадянина України, раніше не судимого, з середньою - технічною освітою, неодруженого, дітей на утриманні не має, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді старшого стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
встановив:
Старший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з вимогами ст.ст. 20,23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до наказу командира (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 №49 від 08 березня 2022 року прийнятий на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 , на посаду старшого стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
З 08 березня 2022 року ОСОБА_4 приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацію в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, термін дії якого продовжений безперервно до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст., 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язана доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обовязкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді старшого стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , без відповідного дозволу командування та поважних на те причин 16 лютого 2023 року після закінчення лікування у «Харківському обласному госпіталі ветеранів війни» не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , та у подальшому, під час незаконної відсутності у військовій частині НОМЕР_1 обов'язків військової служби не виконував, тим самим став на злочинний шлях, та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та за відсутності поважних причин тимчасово, незаконно не з'явився вчасно на військову служби після лікарняного, провівши час на власний розсуд.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_4 діючи у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, з прямим умислом, а саме - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, не одержавши дозволу відповідних командирів і начальників, за відсутності поважних причин, 16 лютого 2023 року після закінчення лікування у «Харківському обласному госпіталі ветеранів війни» не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , та у період часу з 16.02.2023 по 01.04.2024 знаходився за місцем свого мешкання.
У подальшому 01 квітня 2024 року ОСОБА_4 самостійно з'явився до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві.
Таким чином, у період часу з 16.02.2023 року по 01.04.2024 року ОСОБА_4 перебував поза місцем несення служби та тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , обов'язки з військової служби за посадою не виконував, поза місцем служби у медичні установи України не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого Самоврядування про свою належність до військової служби, а також про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, а вільний від службових обов'язків час проводив на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, пояснив, що з 16.02.2023 по 01.04.2024 перебував поза місцем несення служби та тимчасового місця дислокації військової частини, та підтвердив всі обставини, які викладені в обвинувальному акті.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм про позбавлення в подальшому права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд вважає, що своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, а саме самовільне залишення місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та його дії правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Пом'якшуючою обставиною, згідно ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 та активне сприяння розкриванню кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 неодружений, дітей на утриманні не має, з середньою технічною освітою, раніше не судимий, військовослужбовець, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до тяжких кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.
Крім того, судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 квітня 2024 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до 03 червня 2024 року з визначенням розміру застави у сумі 181680 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року зменшено розмір застави визначеною ухвалою Ленінським районним судом м. Харкова від 05 квітня 2024 року та встановлено її у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень.
Згідно листа начальника ТУ ДСА в Харківській області від 29 травня 2024 року кошти у сумі 60560 грн надійшли на депозитний рахунок територіального управління з призначенням платежу: сплата застави згідно КПК по справі № 6387/7550/24 за ОСОБА_4 . Платіж за власні кошти - ОСОБА_5 .
Прокурор та обвинувачений в судовому засіданні не заперечували проти повернення застави заставодавцю.
Згідно зі ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Відповідно до п.7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2011 року № 15 кошти, внесенні як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Згідно з п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» від 11.01.2012 року №15 застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, Вищого антикорупційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку; засвідчена судом копія ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
З огляду на викладене, враховуючи, що застава у розмірі 60560 грн., яка була внесена ОСОБА_5 за обвинуваченого ОСОБА_4 не звернута у дохід держави, суд вважає за необхідне повернути суму застави ОСОБА_4 .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді застави залишити без змін.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку суду.
Запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення за період з 05 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року.
Повернути ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_2 заставу, в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., яка була ним внесена (квитанція № 0.0.3673709497.1 від 29 травня 2024 року) за ОСОБА_4 відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова, при цьому відповідно ч.3 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя ОСОБА_1