16 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10906/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Власова Ю. Л. та Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Політичної партії "Європейська Солідарність" (далі - Партія)
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"
до Партії
про виселення,
Партія 03.06.2025 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у цій справі з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 76-78 ГПК України, статті 785 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, про які скаржник зазначає у касаційній скарзі;
в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій, зокрема частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах;
в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд враховуючи, що остання подана в межах строків, встановлених частиною першою статті 288 ГПК України та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі.
Водночас у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, яке мотивоване тим, що стягнення з Партії, яка є неприбутковою організацією, в примусовому порядку грошових коштів спричинить фактичну фінансову кризу, що унеможливить здійснення її діяльності.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Однак саме лише посилання скаржника на потенційну можливість настання для нього негативних наслідків без подання відповідних доказів, які підтверджували б необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, не є тією безумовною підставою для зупинення виконання (дії) судового рішення, а право скаржника на касаційне оскарження судового рішення саме по собі також не може бути причиною зупинення виконання (дії) рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Крім того, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Разом з тим скаржником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись статтями 234, 294 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Політичної партії "Європейська Солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 зі справи № 910/10906/23.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 17 липня 2025 року об 11:30 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 03 липня 2025 року.
4. У задоволенні клопотання Політичної партії "Європейська Солідарність" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 зі справи № 910/10906/23 відмовити.
5. Витребувати матеріали справи №910/10906/23 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" до Політичної партії "Європейська Солідарність" про виселення.
6. Копію ухвали надіслати Господарському суду міста Києва та Північному апеляційному господарському суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос