16 червня 2025 року
м. Київ
cправа №910/6208/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Вронської Г.О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва (Васильченко Т.В.)
від 26.11.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Євсіков О.О., Алданова С.О., Корсак В.А.)
від 05.05.2025 (повний текст складений 15.05.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 2 489 079,86 грн,
1. У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - Відповідач, Скаржник) 2 489 079,86 грн заборгованості, з них: 2 065 063,45 грн - основний борг, 116 202,83 грн - три проценти річних за період з 01 липня 2022 року по 15 травня 2024 року, 307 813,58 грн - інфляційні втрати за період з липня 2022 року по квітень 2024 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що станом на 01 липня 2022 року він був власником 51 204 шт. простих іменних акцій Відповідача. Загальні збори акціонерів не приймали рішення про розподіл прибутку та нарахування дивідендів за 2021 рік до 01 травня 2022 року, отже Відповідач зобов'язаний був сплатити до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій у статутному капіталі частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90%, до 01 липня 2022 року.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №910/6208/24, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача частину чистого прибутку за 2021 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, у розмірі 2 065 063,45 грн, три проценти річних у розмірі 116 033,10 грн, інфляційні втрати у розмірі 307 813,58 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
4. 23 травня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій просить скасувати їх та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на Позивача.
5. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
6. У тексті касаційної скарги Скаржник визначив підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - суди попередніх інстанцій неправильно застосували абзац 2 статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" без урахування висновків, викладених у:
- пунктах 60-65 постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/13331/23:
"Статтею 32 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені пунктами 11 (затвердження річного звіту товариства), 12 (розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом) і 24 (прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) частини другої статті 33 цього Закону.
Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
Аналіз наведених норм свідчить, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління товариством - загальними зборами товариства. Прийняття такого рішення належить до виключної компетенції загальних зборів.
Отже, підставою для виплати дивідендів є відповідне рішення загальних зборів, яким визначається сума прибутку, яку вирішено спрямувати на виплату дивідендів, порядок та строки такої виплати.
Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати, у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Відтак задоволення позовних вимог про стягнення дивідендів є можливим виключно за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати. В іншому разі дії суду призведуть до втручання у господарсько-управлінську діяльність суб'єкта господарювання.
Аналогічні висновки неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.10.2021 у справі №910/12317/18, від 02.02.2023 у справі №910/10164/21, від 11.04.2024 у справі №910/11136/23 та інших";
- пунктах 87, 88 постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №910/13331/23:
"Тобто саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" в межах наданих їм повноважень приймають рішення про розподіл прибутку за підсумками відповідного року (у даному випадку 2021 року) та, зокрема, мають право визначити спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Звідси Верховний Суд зазначає, що, враховуючи аналіз наведених вище норм чинного законодавства, порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку (у даному випадку за 2021 рік) встановлюється статтею 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у сукупності з рішенням загальних зборів".
7. До касаційної скарги Скаржник долучив платіжну інструкцію від 20.05.2025 №44401УГ25, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 47 788,67 грн.
8. Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI).
9. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
10. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, пункти 52, 54-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19).
12. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
13. Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 489 079,86 грн. Водночас оскаржуваними судовими рішеннями позовні вимоги задоволено частково. Загалом присуджено до стягнення зі Скаржника на користь Позивача 2 488 910,13 грн.
14. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
15. Частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
16. З огляду на зазначене, враховуючи вказаний коефіцієнт, розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 59 733,84 грн (2 488 910,13 грн х 1,5% х 200% х 0,8).
17. Разом із тим Скаржник сплатив судовий збір у розмірі 47 788,67 грн, тобто на 11 945,17 грн менше від необхідної суми (59 733,84 грн - 47 788,67 грн).
18. Верховний Суд звертає увагу, що потреба сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, що визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
19. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) наголошується, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" (пункт 57).
20. Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Kreuz v. Poland" (заява №28249/95) зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
21. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
22. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
23. Для усунення недоліків касаційної скарги Скаржник повинен подати до Верховного Суду докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 11 945,17 грн.
24. Судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007
- Код банку отримувача (МФО): 899998
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"
- Символ звітності банку: 207
- Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
25. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги також розміщені на офіційному вебсайті Верховного Суду.
26. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга подана без додержання вимог процесуального законодавства, отже підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України у зв'язку з несплатою судового збору у встановленому законом розмірі.
27. Текст цієї ухвали складено в межах розумного строку, зокрема, з огляду на перешкоди, викликані технічним збоєм із 12:45 год. 06 червня 2025 року, який потягнув призупинення роботи електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1824765/).
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 у справі №910/6208/24 залишити без руху.
2. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" усунути недоліки, встановлені в ухвалі, у такий спосіб - подати до Верховного Суду докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 11 945,17 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі №910/6208/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська