Іменем України
11 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/328/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Вуд Трейд" (код ЄДРПОУ 43155636), вул. Корабельна, 6, м. Київ, 04080;
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Безручка Михайла Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
про стягнення 188 851,39 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Прусенок І.В., представник;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Івент Вуд Трейд" до Фізичної особи - підприємця Безручка Михайла Васильовича, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 188 851,39 грн збитків за пошкоджений внаслідок ДТП належний ТОВ "Інвест Вуд Трейд" вантаж.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви.
Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що 07.02.2024 під час перевезення вантажу у кількості 585 одиниць (листів фанери) за договором - заявкою від 01.02.2024 сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ТОВ «Інвест Вуд Трейд» вантаж, а саме розломлено листи фанери у кількості 153 шт., що і спричинило збитки позивачу.
Ухвалою від 14.04.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.05.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена сторонам за місцем їх реєстрації.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 0601135114000 відповідач отримав ухвалу суду 17.04.2025, що підтверджується відміткою на повідомленні.
Ухвала суду від 14.04.2025, направлена позивачу, повернута відділенням зв'язку на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.
У матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа, відповідно до якої вбачається, що ухвала суду від 14.04.2025 доставлена до електронного кабінету Українець О.Л., яка є представником позивача.
Отже, в розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
23.04.2025 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків із наданням доказів реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України.
25.04.2025 від позивача надійшла зава про усунення недоліків з доказами реєстрації ТОВ «Інвест Вуд Трейд» електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Ухвалою від 28.04.2025 суд продовжив розгляд справи.
29.04.2025 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.
Заперечення відповідача зводяться до того, що належним доказом відсутності вини водія ОСОБА_1 , а також відсутності відповідальності за доставку вантажу у розумінні ч. 2 ст. 924, ст. 1166 ЦК України, ст. 314 ГК України та ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 є постанова прокурора у кримінальному провадженні від 28.03.2024 про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що Перевізник не порушував правил дорожнього руху та не мав технічної можливості запобігти виникненню ДТП; водій - Перевізник Голубєв Е.М. не міг уникнути пошкодження вантажу, оскільки воно сталося через обставини, яким він не міг запобігти.
Відповідач також вказує, що оскільки пошкодження вантажу відбулося внаслідок ДТП, винуватцем якого не є Експедитор чи Перевізник, а Експедитор не брав на себе зобов'язання відповідати за дії сторонньої особи, винної у ДТП, вимоги позивача задоволенню не підлягають; щодо вантажу, який перебував у транспортному засобі та який зазнав пошкодження в результаті ДТП, повинні застосовуватись положення частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України. Відтак витрати Замовника у сумі 188851,39 грн, понесені начебто з вини Відповідача, вважає безпідставними та такими, до яких ФОП Безручко М.В. не має відношення.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.
Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.
У судовому засіданні 14.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 20.05.2025.
У судовому засіданні 20.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 11.06.2025.
11.06.2025 представником позивача подані письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що перевізником, якого було залучено відповідачем до здійснення перевезення на виконання договору №03/01/23 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні від 03.01.2023, дотримано належним чином, зокрема, додаткової умови, зазначеної у договорі-заявці на перевезення вантажу від 01.02.2024, щодо обов'язку водія при прийнятті вантажу закріпити його ременями в кількості 12 штук.
Крім того, представник позивача зазначає, що відшкодуванню підлягають: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає (п. 4 ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956).
За твердженням позивача факт спричинення позивачу збитків у вигляді часткового пошкодження вантажу під час його перевезення, організацію якого здійснював відповідач як експедитор згідно договору-заявки на перевезення вантажу від 01.02.2024, підтверджений наявним у матеріалах справи актом Страхової компанії «ТАС» огляду пошкодженого майна від 13.02.2024.
На доводи відповідача щодо прийняття вантажу і оплати вартості за його доставку позивачем без зауважень позивач зазначає, що останнім дійсно прийнято вантаж і сплачено відповідачу послуги з перевезення з причин недопущення в подальшому нарахування відповідачем штрафних санкцій за невиконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, а також на особисте прохання останнього здійснити такий розрахунок у повному обсязі задля оплати вартості послуг водія, котрого залучено до такого перевезення і котрий загинув у ДТП, у якій було пошкоджено належний позивачу вантаж (на користь дружини даного водія). Зазначене не заперечує факту спричинення позивачу збитків шляхом часткового пошкодження належного йому вантажу під час його перевезення, організацію якого здійснював відповідач згідно договору №03/01/23 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні від 03.01.2023 у розмірі згідно розрахунку, зазначеного в позовній заяві.
Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Зважаючи на принципи диспозитивності, змагальності господарського судочинства та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, останнім забезпечена можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
11.06.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення на підставі статей 233, 240 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
03.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Вуд Трейд» (далі - Клієнт) та Фізичною особою - підприємцем Безручко Михайлом Васильовичем (далі - експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 03/01/23 (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору:
п. 1.1. Чинний договір регулює взаємовідносини сторін по організації Експедитором клієнтові комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації перевезень вантажів Клієнта по території України та іншим країнам.
п. 1.2. Відповідно до умов даного Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.
п. 1.3. Виконуючи умови цього договору, Експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок Клієнта та заключає договори, пов'язані з перевезенням вантажів Клієнта.
п. 1.4. Експедитор надає Клієнтові транспортно-експедиторські послуги відповідно до ЗУ № 1955-IV від 01.07.2004 «Про транспортно-експедиторську діяльність», Цивільного і Господарського кодексів України.
п. 2.1. Експедитор не є перевізником і самостійно не надає транспортні послуги, а лише на підставі даних перевізника отримує транспортно-експедиторські послуги. На підставі даного договору Експедитор згідно заявок організовує перевезення вантажів автомобільними транспортом і проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу.
п. 2.2. Умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень узгоджується сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Допускається одержання заявки факсимільним зв'язком або по електронній пошті.
п. 2.4. Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
п. 2.5. При виконанні міжнародних перевезень за цим Договором використовуються норми про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 19.05.1956 зі змінами та доповненнями, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП/TIR) 14.11.1975, Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) 30.09.1957, Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (СУТР) 01.707.1970, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR). У питаннях, не врегульованих міжнародними актами, а також при виконанні внутрішніх перевезень, Сторони керуються законодавством України.
п. 3.1.2. Експедитор зобов'язується здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування згідно заявкою Клієнта.
п. 3.2.5. Клієнт зобов'язуються забезпечити завантаження/розвантаження в пункті завантаження (розвантаження) з дотримання правил техніки безпеки, вимог до кріплення вантажу на транспортному засобі.
п. 3.2.7. Клієнт зобов'язується забезпечити пакування вантажу, що виключає його ушкодження під час штатного (безаварійного) транспортування, розбірливе маркування вантажних місць (у випадку часткового завантаження), правильне розміщення і кріплення вантажу на вантажній платформі, щоб уникнути перевантаження, ушкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження/розвантаження і транспортування.
п. 4.4. Порядок і строк оплати погоджується сторонами в Заявці, що направляється Експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків, в котрих вказується найменування послуг та витрат (відшкодування вартості перевезення вантажів, транспортно-експедиторські послуги, винагорода Експедитора, штрафні та інші платежі, що передбачені умовами заявки) за виконання умов договору і заявки. Платою Експедитору є винагорода, яка розраховується як різниця між сумою, що перерахована Клієнтом за виконання умов цього договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам), залученим Експедиторам до виконання умов даного договору. Винагорода (плата) Експедитора окремо відображається в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), що складається відповідно до факту їх надання. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною даного договору.
п. 5.6. Експедитор несе майнову відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі ватажу вантажоодержувачеві.
п. 5.13. Усі питання, пов'язані з відповідальністю за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які не врегульовані у даному договорі, вирішуються відповідно до чинного законодавства України і міжнародних нормативно-правових актів при міжнародних перевезеннях.
п. 9.1. Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023.
п. 9.3. Якщо за місяць до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не виявить письмово бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, на тих самих умовах.
01.02.2024 між ТОВ «Інвест Вуд Трейд» та ФОП Безручко М.В. складено і підписано договір - заявку на перевезення вантажу.
За змістом договору - заявки:
Замовник: ТОВ «Інвест Вуд Трейд»
Перевізник (Експедитор): ФОП Безручко М.В.
Маршрут: м. Вейхерово (Польща) - Київ (Україна)
Назва вантажу: фанера
Вага вантажу (на один автомобіль): 21 т
Вартість вантажу: згідно інвойсу
Об'єм вантажу: 86
Спосіб навантаження: бокова (зі зняттям стійок)
Тип автомобіля: тент
Кількість автомобілів: 1
Дата та час подачі автомобіля під завантаження: 06.02.2024
Адреса навантаження: KORNIX Польща, м. Вейхерово, вул. Подмейська, 12
Контактна особа на завантаженні: НОМЕР_2 Олександр
Назва прикордонного переходу/митна оформлення: Ягодин-Дорохуск, 08130, с. Чайки, вул. Антонова, 1А
Дата та час розвантаження: 12.02.2024
Адреса розвантаження: м. Київ, вул. Чорноморська, 1А
Контактна особа на розвантаженні: 050313824 Олександр
Порядок та форма оплати: протягом 5 банківських днів після розвантаження
Вартість перевезення: 1650,00 Євро за курсом НБУ на день завантаження
Додаткові умови: 12 ременів. Водій приймає вантаж за кількістю місць, закріплює його ременями і несе матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу.
Автомобіль, що надається:
Марка: DAF
Держ номер: НОМЕР_3 / НОМЕР_4
Водій: Голубєв Едуард
02.05.2023 між Фізичною особою - підприємцем Безручко Михайлом Васильовичем (Експедитор) та Фізичною особою - підприємцем Голубєвим Едуардом Миколайовичем (Перевізник) укладено договір транспортно-експедиційних послуг № 02/05 (далі - Договір №02/05), відповідно до умов якого Експедитор замовляє, а Перевізник за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного Експедитором (п. 1.1. Договору № 02/05).
Відповідно до п. 2.2. Договору № 02/05 детальні умови кожного перевезення зазначаються Клієнтом у окремих Заявках на перевезення вантажу з обов'язковим посиланням на даний Договір.
У випадку, якщо при перевезенні будуть виявлені нестачі, ушкодження або втрата вантажів, Перевізник повинен відшкодувати Експедитору завдані збитки в повному обсязі. Сума збитків визначається на основі фактурної вартості товару, що перевозиться та додаткових витрат, які виникли внаслідок пошкодження або втрати вантажу (п. 5.5. Договору №02/05).
Відповідно до п. 8.2. Договору останній вступає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024.
01.02.2024 між Експедитором і Перевізником складено договір - заявка № 06/02-1 на транспортно-експедиторські послуги, відповідно до умов якої Виконавець зобов'язувався виконати перевезення в повному обсязі, згідно з даними, вказаними нижче.
Маршрут: м. Вейхерово (Польща) - Київ (Україна)
Найменування вантажу: фанера в пачках
Параменти вантажу: 86 куб, вага брутто 21 т. Необхідні документи: CMR, ремені 12 шт
Кількість і тип автотранспорта: одна єврофура (тягач з тентованим полуприцепом) бокове завантаження
Завантаження: дата 06.02.2024, 08:00
Адреса вантажовідправника: KORNIX Польща, м. Вейхерово, вул. Подмейська,12, +48664703051 Олександр
Митниця Gdynia, ul.Przemyslova 9 (do 15.00) US Basen IV
Отримання сертифікату 82-300 Elbag, Warszawska 129 (JAS FBG)
Митний перехід: Ягодин
Адреса митниці 08130, с. Чайки, вул. Антонова,1А
Адреса вивантаження: 12.02.2024, м. Київ, вул. Чорноморська,1А, ТОВ «Інвест Вуд Трейд», 050313824 Олександр
НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , Голубєв Едуард. 0673669023
Сума фрахта: 1600 євро по курсу НБУ на день завантаження. Протягом 5-7 банківських днів після отримання документів.
Додаткові умови: п. 1. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу.
Згідно з фактурою від 02.02.2024 вартість вантажу склала 12285,12 Євро.
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.02.2024 № 168 позивачем сплачено 5400,00 Євро, № 174 від 20.02.2024 - 6885,12 Євро.
Відповідно до CMR № 00000047 05.02.2024 Перевізник прийняв вантаж для транспортування.
07.02.2024 вантаж знаходився під митним контролем, що підтверджується відміткою на CMR № 00000047.
Відповідно до митної декларації вартість розмитнення склала 107081,17 грн.
Вартість по митному оформленню вантажу склала 3485,00 грн, що підтверджується рахунком № 754 від 12.02.2024, яка сплачена ТОВ «Інвест Вуд Трейд» 26.03.2024 відповідно до платіжної інструкції № 2387.
05.02.2024 відповідачем виставлено рахунок № 12 від 05.02.2024 на оплату вартості наданих послуг на суму 67451,51 грн.
13.02.2024 між ТОВ «Інвест Вуд Трейд» та ФОП Безручко М.В. складено та підписано акт надання послуг № 14, відповідно до якого відповідачем виконано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 67451,51 грн.
Акт підписано без зауважень та заперечень.
Платіжними інструкціями № 2193 від 15.02.2024 на суму 47000,00 грн, № 2198 від 16.02.2024 на суму 20451,51 грн позивач сплатив відповідачу вартість наданих експедиційних послуг на загальну суму 67451,51 грн.
За наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030000000043 від 08.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України 28.03.2024 прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Волинської обласної прокуратури Ліпко Олександром Петровичем, винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Під час розгляду матеріалів кримінального провадження встановлено:
07.02.2024 близько 22 години 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи спеціалізованим сідловим тягачем марки «DAF» моделі «XF 480 FT», реєстраційний номер НОМЕР_5 , із напівпричепом марки «SCHMITZ» моделі «SCB S3B», реєстраційний номер НОМЕР_6 , по автодорозі М-19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, зі сторони м. Луцьк Волинської області в напрямку до м. Ковель Волинської області, поблизу с. Воля Любитівська Ковельського району Волинської області, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості рух, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не справився з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся зі спеціалізованим сідловим тягачем марки «DAF» моделі «XF105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом марки «KOEGEL» моделі «SN24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в напрямку до м. Луцьк Волинської області.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди настала смерть водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 .
Сторона обвинувачення зазначила, що в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.3.б), п. 10.1., п. 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 (з наступними змінами та доповненнями).
Досудовим розслідуванням здобуто вагомі та беззаперечні докази причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що також підтверджується матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За результатами розгляду матеріалів кримінального провадження постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024030000000043 від 08.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з її смертю (у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , стосовно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру в зв'язку з його смертю).
У матеріалах справи наявний акт огляду пошкодженого майна від 13.02.2023, складений на замовлення страхової компанії «ТАС».
Відповідно до акту від 13.02.2024, встановлено, що внаслідок ДТП було пошкоджено вантаж, DAF «XF105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме пошкоджено листи фанери (2500*1250+21): виявлено розломи, розбухання, розшарування 153 плит фанери. Загальна кількість - 585 шт.
Крім того, у матеріалах справи наявний лист-повідомлення страхової компанії, відповідно до якого, остання повідомила, що відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з п. 10.2. ч. 2 Договору страхування предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної Страхувальником, життю, здоров'ю, працездатності, майну третіх осіб, включаючи власників вантажу та багажу (автобагажу) під час експлуатації наземного транспортного засобу та здійснення перевезень чи транспортного експедирування вантажу.
Водій Страхувальника, ОСОБА_1 не міг, уникнути пошкодження вантажу, оскільки воно сталося через обставини, яким він не міг запобігти.
Вина ж іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди встановлена в постанові Волинської обласної прокуратури від 28.03.2024.
На підставі вищенаведеного АТ «СГ «ТАС» (приватне) не знайшла підстав для визнаня вказаної події страховим випадком та відмовила у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі.
24.02.2024 позивач листом № 24/02 звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування збитків в сумі 179991,68 грн за пошкодження 153 листів фанери.
15.08.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату збитків в сумі 179991,68 грн.
Відповідач відповіді на претензії не надав.
Звертаючись до суду, позивач визначив розмір збитків в сумі 188851,39 грн, виходячи з такого.
Сума понесених витрат позивача з перевезення вантажу, який перевозився згідно СMR №00000047 від 05.02.2024, становить 726 351,50 грн, з яких:
- 3 486,00 грн (послуги з розмитнення вантажу) (рахунок №754 від 12.02.2024, платіжна інструкція №2387 від 26.03.2024);
- 47 000,00 грн (транспортні витрати) (рахунок на оплату №12 від 05.02.2024, платіжна інструкція №2193 від 15.02.2024);
- 20 451,51 грн (доплата за міжнародні транспортні послуги) (платіжна інструкція №2198 від 16.02.2024);
- 5 400,00 євро (платіжна інструкція №168 від 05.02.2024), що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 241 023,06 грн;
- 6 885,12 євро (платіжна інструкція №174 від 20.02.2024), що станом на день подання позову згідно офіційного курсу НБУ становить 307 309,76 грн;
- 107 081,17 грн (сума ПДВ при розмитненні) (митна декларація №24UA100380305210U6).
Враховуючи загальну кількість одиниць вантажу, який перевозився згідно з СMR №00000047 від 05.02.2024, - 585 (згідно інвойсу №2/02/24 від 05.02.2024) та кількість пошкоджених листів фанери - 153 (згідно акту Страхової компанії «ТАС» огляду пошкодженого майна від 13.02.2024), а саме - їх відсоткове співвідношення (26%), сума збитків, яка підлягає відшкодуванню становить 188851,39грн (726 351,50 грн х 26%).
З огляду на те, що відповідачем розмір збитків не відшкодовано, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміст взятих сторонами зобов'язань свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору перевезення вантажів, зокрема обов'язку перевізника забезпечити збереження вантажу під час його доставки, які регулюються главою 63 Цивільного кодексу України "Послуги. Загальні положення", главою 64 Цивільного кодексу України "Перевезення" та главою 65 Цивільного кодексу України "Транспортне експедирування".
За положеннями статей 901, 908, 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За змістом ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.
Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.
Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Матеріалами справи встановлено, що 03.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Вуд Трейд» (Клієнт) та Фізичною особо - підприємцем Безручко Михайлом Васильовичем (Експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні.
На виконання цього договору між Клієнтом та Експедитором 01.02.2024 складено та підписано договір - заявку на перевезення вантажу.
Поряд з цим, відповідачем укладено договір - заявку № 06/02-1 від 01.02.2024 (на підставі договору № 02/05 від 02.05.2023) з Фізичною особою - підприємцем Голубєвим Едуардом Миколайовичем на транспортно-експедиторські послуги - на перевезення вантажу на умовах складеної заявки.
У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Польща - Україна), тому до цих правовідносин також повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що також передбачено Договором укладеним між позивачем та відповідачем.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).
Згідно зі ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Як встановлено судом, на виконання умов договору №03/01/23 від 03.01.2023 сторонами 01.02.2014 року підписано заявку, відповідно до якої сторонами погоджено: маршрут: м. Вейхерово (Польща) - Київ (Україна), назва вантажу: фанера, вага вантажу (на один автомобіль): 21т, вартість вантажу: згідно інвойсу, об'єм вантажу: 86, спосіб навантаження: бокова (зі зняттям стійок), тип автомобіля: тент, кількість автомобілів: 1, дата та час подачі автомобіля під завантаження: 06.02.2024, адреса навантаження: KORNIX Польща, м. Вейхерово, вул. Подмейська, 12, назва прикордонного переходу/митна оформлення: Ягодин-Дорохуск, 08130, с. Чайки, вул. Антонова,1А, дата та час розвантаження: 12.02.2024, адреса розвантаження: м. Київ, вул. Чорноморська,1А, порядок та форма оплати: протягом 5 банківських днів після розвантаження, вартість перевезення: 1650,00 Євро за курсом НБУ на день завантаження, додаткові умови: 12 ременів. Водій приймає вантаж за кількістю місць, закріплює його ременями і несе матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу. Автомобіль, що надається: Марка: DAF, держ номер: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , водій ОСОБА_4 .
Для здійснення спірного перевезення відповідачем було залучено Фізичну особу-підприємця Голубєва Едуарда Миколайовича, відповідно до договору № 06/02-1 від 01.02.2024 на транспортно-експедиторські послуги та заявки на транспортно-експедиторські послуги № 06/02-1 від 01.02.2024.
Вантаж був прийнятий ФОП Голубєвим Е.М. 05.02.2024, що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною, копія якої міститься в матеріалах справи.
В процесі виконання перевезення, сталася часткова втрата вантажу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується актом огляду пошкодженого майна від 13.02.2024 (а.с. 92).
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі вартості пошкодженого під час перевезення вантажу.
Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для господарської відповідальності.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду господарське правопорушення складається з чотирьох елементів, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів такий вид господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, до учасників господарських відносин не застосовується.
Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, згідно умов договору від 03.01.2023 відповідач взяв на себе майнову відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачеві.
У зв'язку з цим, позивач стверджує, що майнова відповідальність відповідача за укладеним між сторонами договором не залежить від наявності в нього вини.
Проаналізувавши умови вказаного договору, суд дійшов до висновку, що в них визначено обсяг та межу відповідальності перевізника, однак жодних застережень щодо звільнення його відповідальності чи відповідальності за дії третіх осіб за відсутності вини такі положення не містять.
Натомість пунктом 5.13. Договору № 03/01/23 визначено, що усі питання, пов'язані з відповідальністю за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які не врегульовані в цьому договорі, вирішуються відповідно до чинного законодавства України і міжнародних нормативно-правових актів при міжнародних перевезеннях.
Предметом спору у справі, що розглядається, є відшкодування збитків позивачу як міра цивільно-правової відповідальності (господарсько-правової) відповідача, що виникла з договору перевезення вантажу.
Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з частиною 1 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України визначено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.
Отже, статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини і в межах вартості вантажу і багажу отриманого до перевезення. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Таким чином, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів також закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Частиною 1 статті 18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
В обґрунтування своєї позиції у справі щодо невинуватості перевізника/експедитора за пошкодження вантажу відповідач посилається на постанову про закриття кримінального провадження від 28.03.2024 року (КП № 12024030000000043), відкритого за фактом ДТП за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Господарський суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати питання про винуватість або невинуватість особи в скоєні дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, в межах даної господарської справи суд повинен дослідити та оцінити докази, надані відповідачем в обґрунтування відсутності підстав для притягнення його до цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, зокрема відсутності вини у пошкодженні вантажу, що був ввірений йому для перевезення.
Так, постановою про закриття кримінального провадження від 28.03.2024 (КП № 12024030000000043) встановлено, що за фактом ДТП, яка мала місце 07.02.2024 по автодорозі М-19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, винуватцем ДТП являється водій ОСОБА_2 .
З даної постанови вбачається, що 07.02.2024 близько 22 години 30 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи спеціалізованим сідловим тягачем марки «DAF» моделі «XF 480 FT», реєстраційний номер НОМЕР_5 , із напівпричепом марки «SCHMITZ» моделі «SCB S3B», реєстраційний номер НОМЕР_6 , по автодорозі М-19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, зі сторони м. Луцьк Волинської області в напрямку до м. Ковель Волинської області, поблизу с. Воля Любитівська Ковельського району Волинської області, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості рух, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не справився з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся зі спеціалізованим сідловим тягачем марки «DAF» моделі «XF105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом марки «KOEGEL» моделі «SN24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в напрямку до м. Луцьк Волинської області.
Також у постанові зазначено, що в прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 2.3.б), п. 10.1., п. 12.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 (з наступними змінами та доповненнями).
Досудовим розслідуванням здобуто вагомі та беззаперечні докази причетності ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що також підтверджується матеріалами кримінального провадження в сукупності.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди настала смерть водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 .
Таким чином, відсутність вини водія ФОП Голубєва Едуарда Миколайовича підтверджується результатами кримінального провадження по вказаній дорожньо-транспортній пригоді.
Доказів відкриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Частиною 3 статті 17 Конвенції передбачено, що перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Доказів того, що автомобіль марки «DAF» моделі «XF105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом марки «KOEGEL» моделі «SN24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 був у несправному технічному стані сторонами не надано.
В межах кримінального провадження № 12024030000000043 також не встановлено, що даний транспортний засіб під час перевезення вантажу знаходився в несправному технічному стані, а також те, що ОСОБА_1 перевозив вантаж з порушенням правил дорожнього руху.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено відсутність у нього та у залученого ним до перевезення Фізичної особи-підприємця Голубєва Е.М. вини у заподіянні шкоди у вигляді пошкодження спірного вантажу у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 07.02.2024 по автодорозі М-19 сполученням Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече, що виключає цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 03/01/23 від 03.01.2023.
Також судом у даній справі з урахуванням обставин наведених вище не встановлено, а позивачем належним чином не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідача та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов, враховуючи, що пошкодження вантажу сталося з вини третьої особи.
Згідно абзацу 2 частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Цивільний та Господарський кодекси України передбачають звільнення перевізника від відповідальності, у разі ДТП за умови вчинення ним дії з запобігання та усунення обставин, що можуть спричинити втрату чи пошкодження вантажу, а також наявність обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути внаслідок ДТП.
На переконання суду, з огляду на встановлені у сукупності обставини під час досудового розслідування, викладені в постанові прокурора Волинської обласної прокуратури про закриття кримінального провадження від 28.03.2024, відповідно до яких в момент ДТП «на вулиці була темна пора доби, проїзна частина дороги не освітлювалась вуличними ліхтарями, асфальтне покриття дороги було мокре та слизьке, ...автомобіль під керуванням ОСОБА_5 , який рухався зі швидкістю 70-80 км/год, різко змінив напрямок руху вліво на зустрічну смугу і зіткнувся з вантажним автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який рухався назустріч», ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти виникненню ДТП.
Суд критично відноситься до аргументів позивача щодо нібито невиконання обов'язку водія при прийнятті вантажу закріпити його ременями в кількості 12 штук, оскільки жодних доказів, які б вказували на доведеність вказаної обставини, позивачем не надано, і матеріали справи таких також не містять.
Також, суд звертає увагу, що приписами статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як убачається з постанови про закриття кримінального провадження від 28.03.2024 водій транспортного засобу сідлового тягача марки «DAF» моделі «XF 480 FT», реєстраційний номер НОМЕР_5 , із напівпричепом марки «SCHMITZ» моделі «SCB S3B», реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_6 , жителя м. Звягель Житомирської області.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
Отже, особа, яка понесла шкоду, має право на її відшкодування у порядку ст. 1172 ЦК України.
Водночас в контексті зроблених висновків суд враховує, що збитки позивач поніс внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю транспортних засобів, які в розумінні ст. 1187 ЦК України є джерелом підвищеної небезпеки.
За приписами ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
Верховний Суд у пункті 8.5. постанови від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20 сформував такі висновки щодо застосування статтей 1166, 1187 ЦК України:
- судам, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини;
- отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки;
- розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки обов'язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду;
Отже, на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого ЦК України (стаття 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв'язку між ними.
В контексті встановлених фактичних обставин у цій справі, судом не встановлено, а позивачем належним чином не доведено наявності протиправної поведінки відповідача/перевізника, яка призвела до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано збитків позивачу.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).
За висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 477/874/19, викладеним в постанові від 29.06.2022, припис частини другої статті 1188 ЦК України є застосовний за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоди не має значення, і вони зобов'язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини.
З огляду на наведене, суд вважає, що водій автомобіля марки «DAF» моделі «XF105.460», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із напівпричепом марки «KOEGEL» моделі «SN24», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , у якому знаходився вантаж позивача, хоч і став учасником ДТП 07.02.2024, але його поведінка не була протиправною. Про ймовірність грубого порушення водієм іншого транспортного засобу - учасником ДТП ОСОБА_3 вимог п. 2.3.б), п. 10.1., п. 12.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до того, що останній виїхав на зустрічну смугу руху і зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , тобто протиправність його поведінки, вказують встановлені досудовим розслідуванням обставини події ДТП, викладені в постанові прокурора Волинської обласної прокуратури про закриття кримінального провадження від 28.03.2024. Тому не можна вважати, що водій-перевізник ОСОБА_1 спільно зі водієм ОСОБА_2 завдав позивачу збитків і має нести відповідальність.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одними з основних засад судочинства є рівність та змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Поряд з цим судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені з вини відповідача чи залученого ним до виконання договору перевізника, протиправність їх поведінки як одного з обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 16.06.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко