вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/180/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
про: стягнення 125 213 886,30 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
від позивача: С.Піун
від відповідача: В.Бабій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125 563 886,30 грн.
Ухвалою від 10 червня 2025 року суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 350 000,00 грн.
Таким чином, станом на час розгляду справи по суті предмет спору складають вимоги про стягнення 125 213 886,30 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" 7 вересня 2023 року уклали договір № 6068-ТКЕ(23)-28 про постачання природного газу.
На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період жовтень 2023 - квітень 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 322 460 907,13 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 196 897 020,83 грн (що підтверджується виписками по рахунку), чим порушив умови господарського зобов'язання. Станом на момент пред'явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 125 563 886,30 грн (без врахування вимог, за якими суд закрив провадження у справі).
Відповідач у своєму відзиві вказав, що позивач та відповідач уклали згаданий договір постачання природного газу від 07.09.2023 року № 6068-ТКЕ(23)-28, та підтвердив обставини щодо прийняття за цим договором від позивача природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі газу за жовтень 2023 - квітень 2024 року.
На виконання умов договору відповідач перерахував кошти у порядку та розмірі, що встановлені законодавством та умовами договором для виконання грошових зобов'язань. Оплату за переданий газ ТОВ "Рівнетеплоенерго" провело на суму 196 897 020,83 грн.
Разом з тим, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання з оплати суми заборгованості заявленої до стягнення не наступив з огляду на те, що сума заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату зазнала адміністративного регулювання та підлягає виконанню в іншому, спеціально встановленому законодавством порядку за рахунок коштів державного бюджету.
Зобов'язання з оплати грошових коштів на суму вимог позивача до відповідача, що є предметом позову у справі (стягнення) регулюється нормами спеціального законодавства, а порядок та строк виконання такого зобов'язання змінено в результаті державного регулювання. Порушення встановленого законодавством порядку розрахунку за таким зобов'язанням відсутні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 11 березня 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 8 квітня 2025 року. Встановив відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов, підготовче засідання призначив на 8 квітня 2025 року. Вказану ухвалу суду сторони отримали 12 березня 2025 року через власні електронні кабінети у системі "Електронний Суд".
26 березня 2025 року (сформовано в системі "Електронний Суд" 26.03.2025 року) відповідач подав відзив на позов.
1 квітня 2025 року позивач подав відповідь на відзив.
7 квітня 2025 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 8 квітня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав на 29 квітня 2025 року.
17 квітня 2025 року відповідач подав зустрічну позовну заяву.
Ухвалою від 22 квітня 2025 року суд повернув вказану зустрічну позовну заяву та додатні до неї документи заявнику.
28 квітня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору у адміністративній справі №320/19887/25.
29 квітня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, закрив підготовче засідання, розгляд справи по суті призначив на 10 червня 2025 року.
9 червня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/6743/25.
9 червня 2025 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду ухвали Господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2025 року у даній справі.
В обґрунтування підстав для зупинення відповідач вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 року відкрито провадження у справі №910/6743/25 за позовом ТОВ "Рівнетеплоенерго" до ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про визнання недійсним
договору постачання природного газу № 6068-ТКЕ(23)-28 від 07.09.2023 року.
Тобто, в межах справи №910/6743/25 оспорюється дійсність правочину, з якого виникли зобов'язання, порушення яких з боку ТОВ "Рівнетеплоенерго" покладено в основу позову ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у справі №918/180/25.
Також вказує на необхідність зупинення провадження у справі у зв'язку з направленням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
Щодо вищевказаних обставин суд відзначає наступне.
Згідно з правилами пункту 17.10 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17, 19, 21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.
Тобто нормами процесуального закону встановлено, що до суду апеляційної інстанції направляються, у випадку оскарження ухвал суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення, матеріали справи, крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, в такому випадку до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів.
Суд, на виконання вказаних вимог процесуального закону згідно із супровідним листом від 1 травня 2025 року №918/180/25/535/25, скерував до Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали оскарження ухвали від 22 квітня 2025 року у справі №918/180/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125 563 886,30 грн.
9 червня 2025 року апеляційним судом прийнята постанова якою апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.04.2025 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №918/180/25 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Таким чином, підстави для зупинення провадження у справі для направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції відсутні.
Стосовно зупинення провадження з огляду на подання відповідачем позову про визнання недійсним договору постачання природного газу № 6068-ТКЕ(23)-28 від 07.09.2023 року, суд зазначає, що згідно з правилами статті 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Cуд враховує обмеження, які містяться у вказаній статті, а саме щодо заборони посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом розгляду даного спору є стягнення вартості поставленого товару згідно з умовами договору. Наданих сторонами доказів достатньо для встановлення та оцінки обставин, які є предметом судового розгляду, а саме обсягів, вартості та строків оплати, виконання сторонами договірних зобов'язань тощо. А тому суд не встановив безумовних підстав для зупинення провадження у цій справі.
9 червня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та призначення експертизи у справі, на вирішення експерту поставити питання:
"Який розмір становить заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (передбачена абз. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України від 03.11.2016 року № 1730-VIII в редакції Закону України від 29.07.2022 № 2479-IX), для чого використовувався природний газ, поставлений на підставі Договору постачання природного газу № 6068-ТКЕ(23)-28 від 07.09.2023?".
Згідно з правилами статті 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Cуд констатує, що в даному випадку для з'ясування обставин наявності/відсутності заборгованості та настання обов'язку оплати поставленого товару відсутня необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право.
Отже суд не встановив наявність підстав для призначення у справі судової експертизи, а тому і необхідність повернення на стадію підготовчого провадження відсутня.
Суд звертає увагу відповідача, що представники сторін, зокрема і відповідача, мали достатньо часу у межах підготовчого провадження для реалізації своїх процесуальних прав. Водночас 29 квітня 2025 року у підготовчому засіданні суд з'ясовував у присутніх представників сторін наявність інших заяв та клопотань, які потребують вирішення на стадії підготовчого провадження. Усі заявлені сторонами клопотання суд вирішив. За таких умов суд встановив виконання завдань підготовчого провадження та призначив розгляд справи по суті.
9 червня 2025 року представник відповідача подав додаткові пояснення по справі.
В цьому випадку суд зауважує, що не визнавав необхідним подання додаткових пояснень.
Відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Суд підкреслює, що сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, чим сторони скористалися, а також надати усні пояснення у судовому засіданні.
А тому суд, відповідно до правил частини другої статті 118 ГПК України залишив додаткові пояснення відповідача без розгляду. Подібна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 3 квітня 2024 р. у справі № 906/1330/21.
Також 9 червня 2025 року відповідач подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та клопотання про визнання поважними причин неподання доказів у встановлений законом строк.
У заяві про приєднання доказів відповідач вказує, що з метою надання доказів настання зазначених відкладальних обставин по договору постачання природного газу №6068-ТКЕ(23)-28 від 07.09.2023, ТОВ "Рівнетеплоенерго" вважає за необхідне звернутися з цим клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи №918/180/25, до якого долучити копії: повідомлення Управління Державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області про відкриття рахунків від 01.09.2023; договору про договірне перерахування коштів № 1 від 27.09.2023.
Стосовно причин неможливості подання цих доказів разом з відзивом на позовну заяву зазначає, що у вказаному відзиві, в якості заперечень проти задоволення позову, не наводилися обставини наявності відкладальної обставини в умовах договору постачання природного газу № 6068-ТКЕ(23)-28 від 07.09.2023
Щодо вказаних обставин суд ураховує, що згідно з правилами статті 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
За правилами частини 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Разом з тим суд звертає увагу відповідача, що згідно з вимогами статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відзив повинен містити зокрема: обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Водночас частиною 4 статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Суд зауважує, що відзив на позов не містить заперечень проти задоволення позову з підстав наведених представником відповідача у клопотанні. Відповідач не довів, що такі заперечення не могли бути наведені ним у відзиві з об'єктивних причин, а також не навів обставин щодо поважності причин пропуску строків для подання доказів. Суд не встановив підстав для визнання поважними причин неподання доказів у строки визначені процесуальним законом.
Суд звертає увагу відповідача, що згідно з положеннями статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідач скористався своїми процесуальними правами щодо повного висвітлення своєї позиції у відзиві з наданням відповідних доказів, як того вимагає процесуальний закон, що надало позивачу можливість зреагувати на вказані заперечення проти позову. З урахуванням наведеного, суд відмовив у задоволені клопотання про долучення додаткових пояснень.
Підсумовуючи вищенаведені обставини суд вважає за необхідне відзначити, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах, зокрема відповідач у своєму відзиві вказує на обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується. Також разом з відзивом відповідач надає всі наявні у нього доказі, або повідомляє які докази не можуть бути надані, або будуть надані пізніше. Процесуальним законом встановлений строк подання зустрічного позову, заяв по суті, доказів, тощо, з метою дотримання принципу змагальності сторін, тобто, з метою надання сторонам рівних можливостей щодо висвітлення своєї позиції та спростування позиції опонента.
А проте, учасник справи, напередодні судового засідання призначеного для розгляду спору по суті, виявив намір подати до суду ряд клопотань, які слід було заявляти на стадії підготовчого провадження у справі, що надало б можливості іншому учаснику справи зреагувати на корекції позиції сторони, надати письмові пояснення/заперечання по суті поданих клопотань. Однак з невідомих для суду причин відповідач на стадії підготовчого провадження вказані права не реалізував, подавши вказані клопотання у переддень судового засідання.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року суд розглянув подані 9 червня 2025 року клопотання.
Упродовж судового засідання 10 червня 2025 року суд оголошував перерву до 13:15 години цього ж дня (10.06.2025).
Ухвалою від 10 червня 2025 року суд закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 350 000,00 грн.
Окрім цього, у судовому засіданні 10 червня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також ухвалою суду від 10 червня 2025 року суд визнав заявлений відвід від розгляду справи необґрунтованим та відмовив у його задоволенні. Заявлений відвід суд вирішив невідкладно, про що було завчасно повідомлено присутніх представників сторін.
Суд зауважує, що після вирішення судом заяви про відвід та повернення суду до судового засідання, представник відповідача, який до того брав участь у засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, не продовжив свою участь у конференції, вийшов з профілю користувача та повторно не авторизувався для участі у відеоконференцзв'язку. Натомість інший учасник справи - представник позивача, зміг безперешкодно продовжити участь у судовому засіданні в режимі відеоконференці.
Щодо таких обставин суд зазначає, що відповідно до приписів частини 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Технічної неможливості забезпечити проведення відеоконференції суд не встановив, однак натомість суд встановив відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Суд підкреслює, що за правилами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
7 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", як постачальник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", як споживач уклали договір постачання природного газу №6068-ТКЕ(23)-28 (далі по тексту договір), за предметом якого постачальник зобов'язався поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.)1 пункту 4 Положення (мається на увазі положення затверджене постановою КМУ від 19.07.2022 №812), природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі.
На виконання умов зазначеного договору, позивач, у період жовтень 2023 - квітень 2024 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 322 460 907,13 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р., обсяг переданого газу: 1,44805 тис.куб.м, вартістю: 23 970,85 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р., обсяг переданого газу: 213,40323 тис.куб.м, вартістю: 4 238 550,77 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2023 р., обсяг переданого газу: 5 847,90411 тис.куб.м, вартістю: 44 349 845,12 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023 р., обсяг переданого газу: 0,07886 тис.куб.м, вартістю: 1 305,44 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023 р., обсяг переданого газу: 21,57069 тис.куб.м, вартістю: 438 465,97 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2023 р., обсяг переданого газу: 843,10809 тис.куб.м, вартістю: 6 394 036,66 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2023 р., обсяг переданого газу: 3,48053 тис.куб.м, вартістю: 57 616,31 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2023 р., обсяг переданого газу: 376,23981 тис.куб.м, вартістю: 6 856 630,12 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2023 р., обсяг переданого газу: 8 897,91306 тис.куб.м, вартістю: 64480768,96 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2024 р., обсяг переданого газу: 10 344,36048 тис.куб.м, вартістю: 78 450 463,04 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2024 р., обсяг переданого газу: 406,58039 тис.куб.м, вартістю: 7 080 371,10 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2024 р., обсяг переданого газу: 3,53245 тис.куб.м, вартістю: 58 475,78 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2024 р., обсяг переданого газу: 2,99496 тис.куб.м, вартістю: 49 578,23 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2024 р., обсяг переданого газу: 263,46378 тис.куб.м, вартістю: 4 387 887,88 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2024 р., обсяг переданого газу: 6 672,48275 тис.куб.м, вартістю: 50 603 356,51 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2024 р., обсяг переданого газу: 3,31712 тис.куб.м, вартістю: 54 911,23 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2024 р., обсяг переданого газу: 229,10230 тис.куб.м, вартістю: 3 644 636,18 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2024 р., обсяг переданого газу: 6 367,45037 тис.куб.м, вартістю: 48 290 025,36 грн;
- акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2024 р., обсяг переданого газу: 0,00165 тис.куб.м, вартістю: 12,52 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Суд установив, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 196 897 020,83 грн (що підтверджується виписками по рахунку), у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 125 563 886,30 грн.
Вказані обставини щодо укладення договору, обсягів та вартості поставленого товару не заперечуються відповідачем, зокрема у відзиві відповідач вказав, що оплату за переданий газ ТОВ "Рівнетеплоенерго" провело на суму 196 897 020,83 грн, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 125 563 886,30 грн боргу.
Разом з тим суд установив, що після подання позивачем позову заборгованість відповідача зменшилася на суму 350 000,00 грн, що слугувало підставою для закриття провадження у справі в цій частині.
Неврегульованим між сторонами залишився спір стосовно суми в розмірі 125 213 886,30 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на договорі, та стосуються прав та обов'язків щодо постачання природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вважає свої права порушеними з причин не оплати відповідачем вартості поставленого товару .
В свою чергу відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання з оплати суми заборгованості заявленої до стягнення не наступив з огляду на те, що сума заборгованості за природний газ підлягає виконанню в іншому, спеціально встановленому законодавством порядку за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з нормами цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'зання у строк, встановлений договором.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Згідно з нормами статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.
Згідно із приписами статті 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору та надані сторонами докази, які підтверджують передання для споживача природного газу, докази його часткової оплати, суд встановив, що відповідач в порушення вимог ЦК України взяті на себе зобов'язання не виконав, за природний газ своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 125 213 886,30 грн мають бути задоволені.
Щодо доводів відповідача, які викладені у відзиві на позов.
У відзиві на позов відповідач вказує, що строк виконання зобов'язання з оплати суми заборгованості заявленої до стягнення не наступив з огляду на те, що сума заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату зазнала адміністративного регулювання та підлягає виконанню в іншому, спеціально встановленому законодавством порядку за рахунок коштів державного бюджету.
Зобов'язання з оплати грошових коштів на суму вимог позивача до відповідача, що є предметом позову у справі (стягнення) регулюється нормами спеціального законодавства, а порядок та строк виконання такого зобов'язання змінено в результаті державного регулювання. Порушення встановленого законодавством порядку розрахунку за таким зобов'язанням відсутні.
30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII що передбачав врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ використаний для виробництва теплової енергії та підігріву води за рахунок різниці в тарифах, що залишилась не погашеною на момент укладення договору про організацію взаєморозрахунків.
Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.08.2023 №7778/25/14-23 підтверджено включення ТОВ "Рівнетеплоенерго" до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону №1730.
Відповідач вказує, що у 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (Закон № 2479) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" щодо фінансового забезпечення заходів, спрямованих на врегулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (Закон № 2481), які набрали чинності 19.08.2022 року.
Положеннями Закону України №2479 запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Також встановлено, що суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/ або транспортування та/або постачання теплової енергії, надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсується різниця в тарифах.
Положеннями статті 3 Закону № 2479 визначено, що фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік"
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2479 внесені зміни до статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", та встановлено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року, а в подальшому:
протягом дії воєнного стану - щокварталу, станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом;
після припинення або скасування воєнного стану - станом на перше число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, подані суб'єктами господарювання до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, розміщуються на офіційному веб-сайті відповідної обласної, Київської міської державної адміністрації (або обласної, Київської військової/цивільної адміністрації - у разі їх створення), а також передаються для оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пізніш як за три робочих дні до їх розгляду.
Для проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цією статтею, може використовуватися заборгованість з різниці в тарифах, право вимоги на відшкодування якої набуто кредитором відповідно до законодавства.
Згідно з нормами статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення:
кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу, а також кредиторської заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення;
кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.
Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року, а в подальшому:
протягом дії воєнного стану - щокварталу, станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом;
після припинення або скасування воєнного стану - станом на перше число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
Розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, подані суб'єктами господарювання до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, розміщуються на офіційному веб-сайті відповідної обласної, Київської міської державної адміністрації (або обласної, Київської військової/цивільної адміністрації - у разі їх створення), а також передаються для оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пізніш як за три робочих дні до їх розгляду.
Згідно з наявним у справі протоколом №49/23-ТЕНІ від 14 серпня 2023 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 з різниці в тарифах в обсязі 31 733 010,00 грн.
Відповідно до протоколу №44/23-ТЕНІ від 14 серпня 2023 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 з різниці в тарифах в обсязі 73 288 236,00 грн.
Згідно з протоколом №59/23-ТЕНІ від 13 листопада 2023 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.07.2023 по 30.09.2023 з різниці в тарифах в обсязі 76 148 216,00 грн.
Відповідно до протоколу №81/23-ТЕН від 18 березня 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 з різниці в тарифах в обсязі 49 898 469,00 грн.
Відповідно до протоколу №08/24-ТЕН від 16 травня 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 з різниці в тарифах в обсязі 22 495 838,00 грн.
Відповідно до протоколу №32/24-ТЕН від 20 листопада 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 з різниці в тарифах в обсязі 67 538 372,00 грн.
Згідно з протоколом №33/24-ТЕН від 20 листопада 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 з різниці в тарифах в обсязі 20 960 078,00 грн.
Згідно з протоколом №41/24-ТЕН від 17 березня 2025 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 з різниці в тарифах в обсязі 13 811 028,00 грн.
Відповідач вказує, що всього за 2024 рік обсяг різниці в тарифах склав 124 805 316,00 грн, а тому розмір фінансових зобов'язань учасників спеціального регулювання господарських відносин з розрахунків за газ, охоплює розмір вимог позивача у справі.
Суд ураховує, що за змістом статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Згідно з Постановою КМУ №1403 перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості з різниці в тарифах, не погашеної на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах, обсяг якої розраховано теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, що здійснюють виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (або послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води), підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення споживачам відповідно до Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 977 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 76, ст. 4794), та підтверджено рішенням територіальної комісії, (пункт 4 Постанови КМУ № 1403).
Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі учасники розрахунків) (пункт 5 Постанови КМУ № 1403).
Слід врахувати, що постановою КМУ №1430 було врегульовані правовідносини надання саме у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".
Разом з тим, у постанові від 23 квітня 2024 року у cправі №925/636/23 Верховний Суд аналізуючи подібні правовідносини надав наступний висновок:
"39. Згідно із розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX абзац перший статті 4 Закону № 1730-VIII після слова "Взаєморозрахунки" доповнено словами "або перерахування субвенції", а також доповнено абзацом третім такого змісту:
"кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб'єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу".
40. Отже, законодавець визначив, що проведення взаєморозрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції. До переліку заборгованості, як підлягає врегулюванню, додав також заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року.
41. Водночас визначив, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків".
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази які вказували б на те, що між позивачем та відповідачем укладався договір про організацію взаєморозрахунків, не здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості та реструктуризації заборгованості, тощо.
Наявність законодавчої можливості врегулювання заборгованості без фактичного вчинення дій учасників ринку шляхом проведення розрахунків та реструктуризації, не може бути підставою для відмови в стягненні заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі.
Тобто, таке врегулювання заборгованості для учасників процедури врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно з договорами проведення взаєморозрахунків та договорами реструктуризації заборгованості.
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 125 213 886 грн 30 коп заборгованості.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за даним позовом складав 847 840,00 грн.
У зв'язку з закриттям провадження у справі в частині вимог про стягнення 350 000,00 грн, судовий збір в розмірі 2 363 грн 30 коп судового збору слід повернути особі, яка його сплатила у порядку статті 74 Закону України "Про судовий збір".
Решта судового збору, що складає 845 476 грн 70 коп покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, ідентифікаційний код 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116. м. Київ, вул. Шолуденка 1, ідентифікаційний код 42399676) 125 213 886 (сто двадцять п'ять мільйонів двісті тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 30 коп заборгованості та 845 476 (вісімсот сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн 70 коп судового збору.
3. Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116. м. Київ, вул. Шолуденка 1, ідентифікаційний код 42399676) з державного бюджету України 2 363 (дві тисячі триста шістдесят три) грн 30 коп судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116. м. Київ, вул. Шолуденка 1, ідентифікаційний код 42399676).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького 27, ідентифікаційний код 36598008).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя Андрій КАЧУР