про забезпечення позову
16 червня 2025 року Справа № 915/924/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши заяву Керівника Вознесенської окружної прокуратури № 53/5-5024вих.-25 від 09.06.2025 (вх. № 8864/25 від 12.06.2025) про забезпечення позову
особи, що можуть отримати статус учасника справи:
позивач: Південний офіс Держаудитслужби, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40477150
електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua
в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41168670
електронна пошта: 151400@dasu.gov.ua
відповідач-1: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661
електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua
в особі Філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55001, код ЄДРПОУ 20915546
електронна пошта: office@sunpp.atom.gov.ua
відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт», Промзона, база УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, вул. Мечникова, 32, , м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 20992104
електронна пошта: od@amcu.gov.ua
без повідомлення (виклику) учасників справи,
Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 53/5-5023вих.-25 від 09.06.2025, сформованою в системі «Електронний суд» (вх. № 8847/25 від 12.06.2025) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», за участю Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача. У вказаній позовній заяві прокурор просить суд:
1. Залучити до участі у справі Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (Україна, 65029, Одеська область, м. Одеса, вул. Мечникова 32, код ЄДРПОУ 20992104) як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
2. Визнати недійсним договір УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018), укладений між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт».
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (Україна, 55000, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, ПРОМЗОНА, база УМР, код ЄДРПОУ 37630654) на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» (Україна, 55001, Миколаївська обл., місто Південноукраїнськ, код ЄДРПОУ: 20915546) 10 090 960,11 грн, а з філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» (Україна, 55001, Миколаївська обл., місто Південноукраїнськ, код ЄДРПОУ: 20915546) одержані ним за рішенням суду 10 090 960,11 грн стягнути в дохід держави.
4. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
5. Про дату, час і місце розгляду справи проінформувати Вознесенську окружну прокуратуру Миколаївської області та Миколаївську обласну прокуратуру, якою буде забезпечуватись участь у справі.
В обґрунтування позову прокурор зазначає, зокрема, про те, що за результатами проведених торгів між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі генерального директора ВП «Южно-Українська АЕС» та ТОВ «Управління механізованих робіт» укладено договір на закупівлю робіт № УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018)
У подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2024 № 65/95-р/к у справі № 2-26.206/3-2019 встановлено, що ТОВ «Управління механізованих робіт» та ТОВ «Альянс» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі робіт на тему «ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 (ДК 021:2015 - 45454000-4 Реконструкція. ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 Енергоблок № 2. Роботи по заміні електродвигунів 6 кВ СВБ, 3СБ», проведених ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за допомогою електронних закупівель «Prozorro» (оголошення UA-2018-01-10-000544-c).
Прокурор зазначає, що порушення ТОВ «Управління механізованих робіт» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.
За такого, прокурор виснує, що спірний правочин укладено з порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України (правочин не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства), у зв'язку з чим, наявні підстави для визнання його недійсним із застосуванням ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Разом з позовною заявою Керівник Вознесенської окружної прокуратури надав заяву № 53/5-5024вих.-25 від 09.06.2025 (вх. № 8864/25 від 12.06.2025) про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно - нежитлову будівлю - автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8708,44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5617.2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 650833448108) та грошові кошти, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (Промзона, база УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654), що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову 10 090 960,11 гривень.
В обґрунтування заяви зазначає, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Управління механізованих робіт» станом на 05.06.2025 в процесі припинення не перебуває.
Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач ТОВ «Управління механізованих робіт» має зареєстрований статутний капітал на рівні 1 000 грн.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за відповідачем зареєстроване право власності на нежитлову будівлю - автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8708,44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м.Південноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об'єкту 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5617.2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 ( реєстраційний номер об'єкту 650833448108). Водночас, дані про вартість вказаного майна у зазначеному реєстрі відсутні, що ускладнює встановлення можливості виконання судового рішення про задоволення позову, у разі його постановлення.
Окрім того, за даними Уповноваженого органу з питань публічних закупівель «Прозорро», лише у 2024 році товариство виконало робіт для ВП «ЮжноУкраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» на суму понад 34 млн грн та, за інформацією з сайту Опендатабот отримало 34,8 млн доходу від здійснення підприємницької діяльності у сфері публічних закупівель.
Відповідно, прокурор зазначає, що товариство здійснює активну господарську діяльність, маючи можливість витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем.
При цьому, прокурор наголошує, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів чи майно вказаної вартості, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
За такого, на переконання прокурора, накладення арешту на майно та кошти відповідача у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими активами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Також судом враховано, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Суд, крім того, зауважує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Як було наведено судом вище, Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області звернувся із позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» про:
- визнання недійсним договору УМР/2018-01/02 від 01.02.2018 (№ 58-123-01-18-04119 від 19.02.2018), укладеного між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» 10 090 960,11 грн, а з філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» одержаних нею за рішенням суду 10 090 960,11 грн - стягнення в дохід держави.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорюваний правочин, укладений за підсумками процедури закупівлі, результати якої спотворено антиконкурентними узгодженими діями двох його учасників, а тому підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт», а кошти отримані товариством на виконання такого правочину мають бути повернуті.
Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є, зокрема, й майнова вимога прокурора в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» про стягнення грошових коштів.
За такого, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 10 090 960,11 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» необхідну суму грошових коштів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, оскільки в силу положень ст. 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24
Судом також враховано, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Так, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Арешт майна, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
В такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні Відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Судом також враховано, що за умови неможливості встановити обставину достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу та знаходяться/обліковуються на всіх його рахунках в усіх банківських установах, з метою забезпечення позову про стягнення суми позову, яка є значною, існує доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту як на грошові кошти відповідача, так і на його майно в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто в межах різниці між сумами позову та арештованих грошових коштів.
Так, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.11.2024 у справі № 915/538/24, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Слід зазначити про відсутність підстав, які можуть свідчити, що вжиття заходів забезпечення позову може перешкоджати господарській діяльності відповідача.
З урахуванням викладених обставин, господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, та майно які належать відповідачу на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, заява Керівника Вознесенської окружної прокуратури № 53/5-5024вих.-25 від 09.06.2025 (вх. № 8864/25 від 12.06.2025) про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Заяву Керівника Вознесенської окружної прокуратури № 53/5-5024вих.-25 від 09.06.2025 (вх. № 8864/25 від 12.06.2025) про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 10 090 960,11 гривень на майно - нежитлову будівлю, автомобільну стоянку з контрольно-пропускним пунктом, у вигляді замощення з гравію площею 8708,44 кв/м, металевого огородження довжиною 60 п/м, воріт з калиткою, металевого канату довжиною 17 п/м та бар'єру з з/б плит у кількості 15 одиниць за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вулиця Європейська, будинок 23б (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 1706463848000), а також будівлю адміністративно-виробничої бази, загальною площею 5617.2 кв.м, за адресою Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Промисловий майданчик, будинок 4 (реєстраційний номер об'єкту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 650833448108) та грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (Промзона, база УМР, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., Україна 55000, код ЄДРПОУ 37630654), що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах.
3. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.
Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) місяці.
4. Стягувач за даною ухвалою: Керівник Вознесенської окружної прокуратури (56501, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пров. Костенка, 2; код ЄДРПОУ 02910048).
Боржник за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління механізованих робіт» (55000, Миколаївська обл., місто Южноукраїнськ, Промзона, база УМР; код ЄДРПОУ 37630654).
Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили 16.06.2025.
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.О. Семенчук