22 травня 2025 року Справа № 915/1730/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця Янкелевича Михайла Даниловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) представник заявника - адвокат Гавловська Юлія Вікторівна ( АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 26565573, kancel@mkrada.gov.ua)
про визнання незаконним і скасування рішення відповідача та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди в редакції позивача
Фізична особа-підприємець Янкелевич Михайло Данилович (далі - ФОП Янкелевич М.Д.) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2021 №4/471 "Про відмову ФОП Янкелевич Михайлу Даниловичу у наданні в оренду (продовженні строку оренди) земельної ділянки площею 77 м.кв. (кадастровий номер 4810136300:12:014:0003) для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої у м.Миколаєві", визнати додаткову угоду до договору оренди укладеною в редакції позивача та стягнути з Миколаївської міської ради (через виконавчий комітет Миколаївської міської ради) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено договір оренди землі; відповідач прийнявши спірне рішення порушив вимоги частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо строків розгляду заяви позивача (орендаря) та прийняття вчасного рішення за відповідною заявою позивача про поновлення договору оренди землі для подальшого обслуговування зупинкового комплексу, оскільки відмова відповідача (орендодавця) відбулася через 4 роки після звернення позивача до відповідача про продовження договору оренди землі, що порушує право позивача на користування земельною ділянкою, яку він орендує вже протягом 21 року.
Позивач зазначає, що в спірному рішенні відповідача підставою для відмови у продовженні договору оренди землі зазначено: відсутність повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у межах передбачених вимогами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору оренди (п.п. 3.2, 9.4, 12.4), порушення п. 5.4.12 ДБН В.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів", а також ДБН В.2.3-218-550:2010 "Зупинки маршрутного транспорту" у зв'язку з проведенням робіт з ремонту та влаштування нового зупиночного комплексу за єдиним архетипом, про що свідчить висновок департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 13.04.2021 №13916/12.01-24/21-2.
Також спірним рішенням зобов'язано ФОП Янкелевича М.Д. звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.
Позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору оренди він продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1730/21 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву №б/н від 26.11.2021 (вх. №17942/21) про забезпечення позову, якою позивач просив суд:
"Вжити заходів до забезпечення позову, а саме заборонити Миколаївській міській раді (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), виконавчому комітету Миколаївської міської ради, їх структурним підрозділам, відділам, службовим, посадовим особам та іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо демонтажу, в тому числі знесення, розбирання, пошкодження малої архітектурної форми: вбудованого торгівельного павільйону та критого майданчика для очікування громадського транспорту по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої, у напрямку руху до кінотеатру "Іскра" в м. Миколаєві площею 77 кв. м, що розташований на земельній ділянці КН:4810136300:12:014:0003".
Ухвалою суду від 01.12.2021, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Янкелевича Михайла Даниловича, м. Миколаїв від 26.11.2021 (вх. №17942/21) про забезпечення позову у справі №915/1730/21 відмовлено.
Ухвалою від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2022 о 14:30; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Однак розгляд справи у підготовчому засіданні не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №12/0/9-22.
В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.
16.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 16.12.2021 (вх. №18969/21), в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки:
- договір оренди землі від 10.12.2013 №9855 (зі змінами та доповненнями) припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 08.12.2017;
- відсутність між сторонами у справі будь-яких правовідносин щодо спірної земельної ділянки, у тому числі орендних, виключає можливість будь-якого їх продовження чи поновлення, зокрема, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі";
- рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2021 №4/471 "Про відмову ФОП Янкелевичу М.Д. у продовженні строку користування земельною ділянкою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої під тимчасовою спорудою по Заводському району м. Миколаєва" прийнято міською радою правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, оскільки вважає, що позивач мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого переважного права на поновлення договору оренди землі до 08.10.2020, так як строк дії договору оренди землі від 10.12.2013 №9855 (зі змінами та доповненнями) закінчився 08.12.2017.
29.12.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 25.12.2021 (вх. №19552/21), в якій ФОП Янкелевич М.Д. просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вважає відзив відповідача складеним на підставі припущень, недостовірних даних та невірного тлумачення норм права та зазначає, що:
- відповідач помилково зазначає, що позивач звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про продовження строку дії договору оренди землі з порушенням строку, оскільки норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачають можливість звернення до орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;
- протягом 2017-2021 років відповідач не надав жодного заперечення, відмови на заяву позивача щодо продовження договору оренди землі, навпаки неодноразово листами від 05.12.2017, 21.02.2018, 26.06.2018, 06.02.2019, 02.09.2019, 16.01.2020 повідомляв, що питання відносно продовження позивачу спірного договору оренди землі погоджено на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 27.11.2017, протокол №67 та запропоновано для винесення на розгляд пленарного засідання міської ради;
- позивачем виконані та продовжують виконуватися всі умови відповідача, а саме: виконане будівництво торгівельного павільйону та приведено у відповідність прилеглу територію відповідно до погодженого проекту, використовується земельна ділянка відповідно до її цільового призначення, своєчасно здійснюється оплата за користування земельною ділянкою;
- відповідачем не прийнято рішення за відповідною заявою позивача протягом місяця після закінчення строку дії спірного договору оренди землі і позивач дотепер продовжує користуватися земельною ділянкою;
- строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки вважає, що перебіг строку позовної давності в даному випадку вираховується з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, а саме з 09.08.2021 - з дня отримання листа-повідомлення відповідача від 02.07.2021.
05.01.2022 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №12/22), в яких Миколаївська міська рада просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14.01.2022 від позивача до суду надійшли пояснення по суті щодо предмету позову б/н від 13.01.2022 (вх. №585/22), в яких ФОП Янкелевич М.Д. просить прийняти його доводи до уваги та винести законне та обґрунтоване рішення.
Ухвалою суду від 14.03.2025 постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України; призначено підготовче засідання на 20.03.2025 об 11:30.
Ухвалою суду від 20.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 24.04.2025 о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 21.03.2025.
20.03.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання, сформоване в системі Електронний суд б/н від 20.03.2025 (вх. №4297/25), в якому Миколаївська міська рада підтримує поданий до суду відзив на позовну заяву та просить розглянути справу за відсутності її представника.
Ухвалою суду від 24.04.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2025 об 11:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 25.04.2025.
22.05.2025 від позивача до суду надійшла заява №б/н від 22.05.2025 (вх. №7784/25), в якій позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить провести судове засідання за відсутності його представника.
У судове засідання 22.05.2025 учасники справи своїх представників не направили, про час і місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, приймаючи до уваги подану позивачем заяву №б/н від 22.05.2025 (вх. №7784/25), суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 22.05.2025 за результатами розгляду даної справи, судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
На підставі рішення Миколаївської міської ради №33/32 від 20.05.2005 Фізичній особі-підприємцю Янкелевичу Михайлу Даниловичу передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 77 кв.м, у тому числі 30 кв.м для обслуговування вбудованого торгівельного павільйону, 15 кв.м під проходами, залишивши її в землях комерційного використання, 32 кв.м для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту, залишивши її в землях громадського призначення, по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої, у напрямку руху до кінотеатру "Іскра".
Рішенням Миколаївської міської ради №48/62 від 06.09.2010 ФОП Янкелевичу М.Д. було продовжено на 3 роки термін оренди вищевказаної земельної ділянки та рішенням Миколаївської міської ради №30/39 від 28.08.2013 ФОП Янкелевичу М.Д. продовжено ще на 3 роки термін оренди вищевказаної земельної ділянки.
Рішенням Миколаївської міської ради №11/17 від 08.12.2016 продовжено ФОП Янкелевичу М.Д. на 1 рік строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:12:014:0003) з дати прийняття рішення до затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва та архетипів, загальною площею 77 кв.м, яка була надана рішенням міської ради від 28.08.2013 №30/39, у тому числі 30 кв.м для обслуговування вбудованого торгівельного павільйону, 15 кв.м під проходами, проїздами та площадками (залишивши земельні ділянки за функціональним призначенням - в землях комерційного використання), 32 кв.м для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту (залишивши її в землях громадського призначення), для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої, без оформлення права власності на нерухоме майно відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 22.08.2016 №17-3357.
Між Миколаївською міською радою (орендодавцем) та ФОП Янкелевичем М.Д. (орендарем) укладено договір оренди землі від 10.12.2013 №9855 (далі - договір оренди), що зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10.12.2013 за №9855 (т. 1, а.с. 31, 32).
Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 28.08.13 №30/39 продовжує ФОП Янкелевичу Михайлу Даниловичу оренду земельної ділянки для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої /Заводський район/, без права оформлення свідоцтва на право власності на нерухоме майно. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 77 кв.м, у тому числі 30 кв.м для обслуговування вбудованого торгівельного павільйону, 15 кв.м під проїздами, проходами (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), 32 кв.м для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту (за функціональним призначенням - землі громадського призначення), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136300:12:014:0003). На земельній ділянці знаходиться зупинковий комплекс ФОП Янкелевича М.Д. Об'єктом оренди є тільки земельна ділянка. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.12 №335-03 становить 69945,84 грн (п. 1.1-2.4 договору оренди).
Сторонами погоджено, що договір діє до 25.07.2016. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1 договору оренди).
Відповідно до п.п. "г" п. 9.3 договору при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, орендар має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору) за тим самим цільовим використанням земельної ділянки, за яким вона надавалася.
Відповідно до п.п. "ж" п. 9.4 договору оренди орендар зобов'язаний, у разі наміру скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору, або повідомити про інший намір її подальшого використання, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки (до повернення її за актом приймання-передачі), якщо орендар не буде мати намір поновляти договір або до укладення нового договору. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості по орендній платі у повному обсязі, у т.ч. з урахуванням плати за період після спливу строку договору до дати повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 12.6 договору оренди орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.
Відповідно до п. 14.1 договору оренди цей договір набирає чинності з моменту його укладення.
На виконання умов договору оренди, сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 10.12.2013 (т. 1, а.с. 33).
У подальшому ФОП Янкелевичем М.Д. укладено з Миколаївською міської радою договір про зміни №46-17 від 20.02.2017 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів про зміни до договорів оренди землі вчинено запис від 20.02.2017 за №46-17 (далі - договір про зміни №46-17) (т. 1, а.с. 34).
У відповідності до умов договору про зміни №46-17 Миколаївська міська рада на підставі свого рішення від 08.12.2016 за №11/17 продовжила ФОП Янкелевичу М.Д. оренду земельної ділянки площею 77 кв.м (кадастровий №4810136300:12:014:0003, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 263359948101) для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої /Заводський район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим в договір внесено зміни, зокрема:
- п. 3.1 договору оренди доповнено: "Дію договору продовжено до 08.12.2017;
- ч. 1 п. 7.1 договору оренди викладено в такій редакції: "7.1. У разі закінчення строку оренди, припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання-передачі без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна, з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для подальшого використання";
- у п. 9.3. договору оренди виключити підпункт "в", а підпункти "г" і "д" вважати підпунктами "в" і "г".
У відповідності до наданого позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4803999312017 від 23.10.2017 Миколаївська міська рада передала в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,0077 га (кадастровий №4810136300:12:014:0003).
Відповідно до інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №250770076 від 31.03.2021, №255675113 від 07.05.2021 міститься інформація про право оренди відповідача на спірну земельну ділянку.
19.07.2017 ФОП Янкелевич М.Д. через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернувся до відповідача із заявою (реєстраційний №000170) про поновлення спірного договору оренди земельної ділянки на новий строк. До заяви додані документи: 1. Копія статуту/паспорту. 2. Копія раніше укладеного договору оренди земельної ділянки. 3. Копія витягу з рішення міської ради. 4. Копія технічного паспорту. 5. Копія право власності. 6. Проект (паспорт опорядження фасаду, фото 10*15, топоплан М 1*500). 7. Висновок (+ довідка) проектної організації щодо необхідних термінів завершення будівництва з нормативним обґрунтуванням і зазначенням відсотка вже виконаних будівельних робіт. 8. Витяг з державного земельного кадастру.
22.11.2017 в доповнення до вказаної заяви, позивач подав відповідачу проект додаткової угоди, яку останній отримав 22.11.2017. В проекті додаткової угоди запропоновано поновити договір оренди землі на один рік (до 07.12.2018).
Позивач зазначає, що вказане звернення Миколаївською міською радою залишено без реагування, а поданий ФОП Янкелевичем М.Д. проект додаткової угоди не підписано.
У подальшому після закінчення строку дії договору оренди позивач повторно звернувся до Миколаївської міської ради з листом (вх. №15791/19 від 23.12.2019) про продовження дії договору оренди землі з позивачем.
Позивачем також до позовної заяви додано копію договору купівлі-продажу торгівельного павільйону з критим майданчиком для очікування громадського транспорту від 03.01.2005, за умовами якого приватний підприємець Гущін В.І. передав у власність приватному підприємцю Янкелевичу М.Д. споруду торгівельного павільйону з критим майданчиком для очікування громадського транспорту, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул. Карпенка ріг вул. Білої.
Позивач зазначає, що протягом 2017-2020 років відповідач не надав жодного заперечення або відмови на його заяву щодо продовження договору оренди землі, навпаки неодноразово листами від 05.12.2017, 21.02.2018, 26.06.2018, 06.02.2019, 02.09.2019, 16.01.2020 Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради повідомляло позивача, що питання відносно продовження ФОП Янкелевичу М.Д. договору оренди землі площею 77 кв.м для подальшого обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої погоджено на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 27.11.2017 протокол №67 та запропоновано для винесення на розгляд пленарного засідання міської ради.
Листом від 18.02.2021 №1095/02.02.01-40/14/21 Миколаївська міська рада надала позивачу відповідь, що у зв'язку з внесенням змін до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у міського голови відсутні повноваження підписувати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, тому питання укладення договору оренди землі на новий строк може бути вирішено шляхом прийняття рішення Миколаївською міською радою.
В подальшому, позивач 09.08.2021 отримав від відповідача лист-повідомлення від 02.07.2021 №4651/02.02.01-22/11/14/21, в якому зазначено, що рішенням Миколаївської міської ради від 21.05.2021 №4/471 "Про відмову ФОП Янкелевичу М.Д. у продовженні строку користування земельною ділянкою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої під тимчасовою спорудою по Заводському району м. Миколаєва", ФОП Янкелевичу М.Д. відмовлено у продовженні строку оренди вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим, відповідачем зазначено, що необхідно звільнити земельну ділянку від будівель та споруд, та повернути її за актом приймання-передачі орендодавцеві.
В оскаржуваному рішенні вказано, що розглянувши звернення суб'єкта господарювання від 19.07.2017 №000170, рекомендації постійної комісії міської ради з питань екології, природокористування, просторового розвитку, містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин, керуючись Земельним кодексом України, Законами України "Про оренду землі", "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада вирішила:
1. Відмовити ФОП Янкелевичу М.Д. у продовженні строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:12:014:0003) загальною площею 77 кв.м, з цільовим призначенням відповідно до УВЦПЗ: В.03.10, яка була надана рішенням міської ради від 08.12.2016 №11/17 для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої.
1.1. Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 10.12.2013 №9855, визнати припиненим.
Підстава: відсутнє повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у межах передбачених вимогами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору оренди землі (п.п. 3.2,9.4, 12.4), також порушено п. 5.4.12 ДБН В.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів", а також ДБН В.2.3-218-550:2010 "Зупинки маршрутного транспорту", у зв'язку з проведенням робіт з ремонту та влаштування нового зупиночного комплексу за єдиним архетипом, відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 13.04.2021 №13916/12.01-24/21-2.
1.2. Зобов'язати ФОП Янкелевича М.Д. звільнити земельну ділянку від споруди та повернути земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки та у стані, придатному для подальшого використання.
Позивач зважаючи на видання оскаржуваного рішення відповідача звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку права, з позовом про визнання незаконним та скасування прийнятого рішення та визнання укладеною додаткової угоди до Договору.
Дослідивши матеріали справи, аналізуючи спірні правовідносини на предмет застосування норм діючого матеріального законодавства України суд констатує наступне.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
В силу дії статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
У відповідності до статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно частин першої та другої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.
Суд зауважує, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Зазначений висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункти 8.25. - 8.27.), яка звертала увагу, що за змістом частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі", умови, на яких договір може бути поновлений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися в право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Водночас предмет регулювання статті 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк (поновлюється), є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №915/1003/20, у якій враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справах №594/376/17-ц та №313/350/16-ц, також акцентовано увагу на необхідності дотримання строку звернення орендаря з наміром поновити відповідний договір.
Так, для поновлення договору оренди відповідно до положень частини 6 статті Закону України "Про оренду землі" і задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, орендарю слід у відповідний строк звернутись до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.
Частиною 2 статті 33 вказаного вище закону встановлено, що орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Тобто в цій статті передбачено, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.
Така конструкція вказаної статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем існували орендні правовідносини з 2005 року.
Первісно умовами договору оренди землі від 10.12.2013 №9855 строк оренди був визначений сторонами у три роки.
В подальшому, договором про зміни №46-17 від 20.02.2017 згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 08.12.2016 №11/17, термін дії договору оренди був продовжений на один рік - до 08.12.2017.
Таким чином, останнім строком дії договору оренди, узгодженим сторонами був строк у один рік.
При цьому, умовами пункту 3.1 договору узгоджено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1).
Частиною 1 статті 651 наведеного кодексу визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щодо визначення строку повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, вказує, що сторонами у договорі має бути встановлений строк для повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.
Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі обов'язки будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Враховуючи умови п. 3.1 договору, зважаючи на те, що строк дії договору визначений сторонами до 08.12.2017, орендар мав звернутись до орендодавця з відповідною заявою до 08.06.2017.
Натомість, матеріали справи свідчать, що фактично звернення до орендодавця відбулось 19.07.2017.
При цьому, як вбачається з доданої до позову копії опису документів, поданих позивачем до ЦНАП Миколаївської міської ради, при зверненні 19.07.2017 проекту додаткової угоди щодо продовження строку дії договору не додано, відповідну додаткову угоду було додано супровідним листом від 22.11.2017.
Таким чином, позивач пропустив строк, вказаний у договорі, для відповідного звернення, що унеможливлює, з урахуванням наведених вище правових висновків та умов договору, задоволення позову про поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендарем було порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.11.2023 у справі №906/1314/21 за загальним правилом дії законів у часі до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря застосуванню підлягає ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п'ята статті 33 Закону Закону України "Про оренду землі").
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частини п'ята та шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:
За загальним правилом, викладеним у частині п'ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.
Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону України "Про оренду землі", розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.
Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов'язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18).
За такого, суд вбачає, що позивач, як орендар, звернувся до відповідача, як орендодавця, з заявою про намір поновити договір оренди землі з пропуском строку встановленого п.3.1 Договору оренди землі строку та до того ж до такої заяви не додав проекту додаткової угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з предмету та підстав даного позову, необхідним є встановлення і доведення обставин, які передусім, свідчать про звернення позивача до відповідача у встановлений договором строк до закінчення строку договору оренди землі з листом про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах. Більш того, доведення таких обставин належними і допустимими доказами покладається саме на позивача у справі.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача за шість місяців до закінчення строку Договору оренди землі з заявою про намір поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах разом з проектом відповідної додаткової угоди.
За такого, суд вважає, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку дотримання процедури реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк.
Більше того у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.
Однак, орендар, звернувшись до орендодавця у 2017 році (з пропуском строку) просив поновити строк дії договору на один рік - до 07.12.2018, тоді як у проекті додаткової угоди просить поновити строк дії договору на три роки - до 08.12.2023.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Решта доводів позивача є необґрунтованими з огляду на законодавство та усталену судову практику, тому відхиляються судом.
Підсумовуючи викладене, з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами дотримання процедури реалізації переважного права на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог як щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди в редакції позивача так і визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2021 №4/471 "Про відмову ФОП Янкелевич Михайлу Даниловичу у наданні в оренду (продовженні строку оренди) земельної ділянки площею 77 м.кв. (кадастровий номер 4810136300:12:014:0003) для обслуговування зупинкового комплексу по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої у м. Миколаєві".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
З огляду на відмову у позову по суті, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності судом не розглядається.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення суду підписано 13.06.2025.
Суддя В.С. Адаховська