10 квітня 2025 року Справа № 915/1459/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Вадима Благовісного, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави
до відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Рамазанов Мубариз Абдурахман огли, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
представник третьої особи: Бартошук В.О.
про визнання рішення незаконним та його скасування
за участю представників учасників справи:
від прокуратури (позивача): Бескровна І.І.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Бартошук В.О.
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 “Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва».
Стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. № 15313/24 від 04.12.2024) та додані до неї документи повернуто заявнику Окружній прокуратурі міста Миколаєва.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 15736/24 від 12.12.2024) про забезпечення позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі № 915/1459/24 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.11.2024 позовну заяву (вх. № 14649/24 від 22.11.2024) Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави до відповідача Миколаївської міської ради про визнання рішення незаконним та його скасування залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Призначено підготовче засідання на 21.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2025 задоволено заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бартошук В.О. про участь представника третьої особи в підготовчому засіданні, що призначено на 26.02.2025 о 12:30 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В підготовчому засіданні 26.02.2025 судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 10.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2025 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні на 10.04.2025.
Відповідач явку повноважних представників в судове засідання 10.04.2025 не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ст. 120 ГПК України шляхом надіслання ухвали суду від 22.02.2025 до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
19.12.2024 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив (вх. № 16090/24 від 20.12.2024), в якому відповідач, зокрема, просить суд розглядати справу без участі представника Миколаївської міської ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін та третьої особи.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 10.04.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція прокуратури.
Підставою позову прокуратурою зазначено обставини порушення вимог законодавства під час розпорядження земельною ділянкою комунальної власності на території міста Миколаєва.
Рішенням Миколаївської міської ради від 24.02.2006 № 43/30 приватному підприємцю Рамазанову Мубаризу Абдурахман-огли (далі - ФОП Рамазанов М.А. огли) затверджено технічну документацію із землеустрою для укладання договору оренди, що посвідчує право на земельну ділянку загальною площею 1700 кв. м для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької.
На підставі вказаного рішення між Миколаївською міською радою і ФОП Рамазановим М.А. огли укладено договір оренди землі № 4117 від 03.04.2006, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 загальною площею 1700 кв.м. строком на 10 років, тобто до 28.02.2016.
Прокуратура зазначає, що ФОП Рамазанов М.А. огли не використав переважене право на поновлення вказаного договору та за відсутності рішення про продовження (поновлення) терміну оренди, додаткової угоди до договору оренди продовжував використовувати земельну ділянку.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, по справі № 915/457/21 позов прокурора задоволено та зобов'язано ФОП Рамазанова М.А. огли повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1700 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 по вул. Водопійній (Комінтерна) ріг вул. Новобузької.
Судове рішення по справі № 915/457/21 не виконано.
Разом з тим, Миколаївська міська рада, будучи стороною у справі № 915/457/21, достовірно знаючи про наявність судового рішення від 05.08.2021, тобто в період між ухваленням рішення першої інстанції та за 6 днів до прийняття рішення судом апеляційної інстанції, 14.12.2021 прийняла рішення № 12/149 про продовження ФОП Рамазанову М.А. огли на 10 років, з дати прийняття рішення, оренду земельної ділянки площею 1700 кв. м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014, відведеної рішенням ради від 24.02.2006 № 43/30, по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва.
Посилаючись на ст. 124, 134 ЗК України, прокуратура зазначає, що земельні торги щодо продажу права на оренду вказаної земельної ділянки в порядку ст.ст. 135-139 ЗК України не проводились. Отже, попри вимоги законодавства та наявність судового рішення у справі № 915/457/21, оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 підприємцю надано в оренду у поза конкурентному порядку вільну від забудови земельну ділянку площею 1700 кв.м.
Отже, рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує встановлений порядок набуття права оренди земельної ділянки комунальної власності, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», ст. 83, 96, 122, 124, 134, 152, 155 ЗК України, ст. 15-17, 21, 393 ЦК України та судовою практикою.
2.2. Правова позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №16090/24 від 20.12.2024) просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
30.03.2016 ФОП Рамазанов М.А. огли звернувся до Миколаївської міської ради із заявою від 30.03.2016 за № 000227, якою просив видати рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 1700 кв. м. для обслуговування автостоянки, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької.
Рішенням Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 продовжено ФОП Рамазанову Мубаризу Абдурахман-огли на 10 років з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки площею 1700 кв.м (кадастровий номер 4810136900:06:029:0014, код КВЦПЗ: В.03.07), відведеної рішенням міської ради від 24.02.2006 № 43/30 по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 22.11.2021 № 50276/12.01-47/21-2 (незабудована земельна ділянка).
За такого, Миколаївська міська рада в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства прийняла оскаржуване рішення.
Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято Миколаївською міською радою 14.12.2021, натомість рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21, набрало законної сили лише 20.12.2021 (з прийняттям постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021).
При цьому, як вбачається зі змісту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 915/457/21 представник Миколаївської міської ради участі у відповідному судовому засіданні не брав, повний текст постанови складено 22.12.2021, а отримана міською радою вона лише 28.12.2021, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції міськвиконкому (копія додається). За такого, Миколаївська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення від 14.12.2021 № 12/149, поза розумним сумнівом не була обізнана зі змістом постанови суду апеляційної інстанції у справі № 915/457/21.
Крім того, відповідач зазначає, що факти, установлені в прийнятих судових рішеннях, мають преюдиційний характер, договір про зміни щодо продовження строку оренди земельної ділянки площею 1700 кв. м. по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької на підставі рішення Миколаївської міської ради від 14.12.2021 № 12/149 з ФОП Рамазановим Мубаризом Абдурахман-огли не укладався.
Отже, для користування спірною земельною ділянкою на законних правових підставах Рамазанов Мубариз Абдурахман-огли мав реалізувати оскаржуване рішення Миколаївської міської ради шляхом укладання відповідного договору та державної реєстрації права користування у Державному реєстрі прав.
Зважаючи на неукладення між сторонами вказаного договору, відсутні будь-які обставини, які б підтверджували факт припинення обов'язку Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариза Абдурахман-огли виконати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 13, 14, 19, 129-1 Конституції України, ст. 3, 169, 172, 327 ЦК України, ст. 46, 83, 116, 122, 125, 126 ЗК України, ст. 10, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», регламентом Миколаївської міської ради VІІІ скликання від 24.12.2020 № 2/35 та умовами договору.
2.3. Правова позиція третьої особи.
В письмових поясненнях (вх. № 207/25 від 07.01.2025) третя особа зазначає, що порушення відповідачем законодавства не мало місця, у зв'язку з чим просить суд в позові відмовити, зазначивши наступне.
Між ФОП Рамазановим М.А. огли та Миколаївською міською радою укладено договір оренди землі № 4117 від 03.04.2006, зі строком дії до 28.02.2016. Маючи намір продовжити дію договору оренди, ФОП Рамазанов М.А. огли звернувся до відповідача з заявою від 30.03.2016 № 000227, якою просив видати рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 1700 кв.м. для обслуговування автостоянки, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької. Розгляд звернення тривав з 2016 року.
В 2017 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради листом від 18.05.2017 № 17-1662 на запит виконавчого комітету Миколаївської міської ради зазначило про можливість поновлення терміну дії договору оренди. Отже, Миколаївською міською радою, як орендодавцем за договором оренди, більше ніж через рік після отримання поданого ФОП Рамазановим М.А. огли звернення щодо продовження дії договору оренди все ще розглядався наданий пакет документів і остаточне рішення у порядку п. 12.1 договору прийнятим не було.
Третя особа зазначає, що Миколаївською міською радою вчинялись дії, які свідчили про намір продовження орендних відносин щодо земельної ділянки площею 1700 кв.м., зокрема, в 2019 погоджувалось розміщення тимчасових споруд. Крім того, в 2021 ФОП Рамазанов М. А. повторно звертався до Миколаївської міської ради із пакетом документів, надавши проект додаткової угоди, з метою продовження строку дії договору оренди.
Протягом судового розгляду по справі № 915/457/21 відповідач Миколаївська міська рада продовжувавла розгляд заяви щодо продовження строку оренди земельної ділянки.
Третя особа також зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин судова практика щодо продовження дії договорів оренди землі в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", кардинально відрізнялась від практики, яка є усталеною на даний час.
Виходячи з існуючого на момент виникнення спірних правовідносин трактування законодавства, в якості усталеної практики органами виконавчої влади у випадку неподання заперечень щодо пролонгації договорів, надавалася мовчазна згода на пролонгацію орендних правовідносин на тих самих умовах і на той самий строк. Відповідні обставини, які не трактувалися як порушення земельного законодавства, мали місце і в даному випадку.
На момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваного рішення судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21 не набрало законної сили, у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку, а тому обставини втрати ФОП Рамазановим М.А. огли права на продовження (поновлення) договору оренди не могли вважатися встановленими в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, третя особа зазначила, що:
1) Миколаївською міською радою з 2016 року розглядалося звернення ФОП Рамазанова М.А. огли щодо продовження строку оренди земельної ділянки і, згідно листа Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.05.2017 № 17-1662, відповідач ще з 2017 року не мав заперечень щодо продовження орендних правовідносин; при цьому відповідач вчиняв і інші дії, які свідчили про його намір продовження орендних відносин, шляхом надання дозволів на розміщення тимчасових споруд на орендованій ділянці та узгодження паспортів їх прив'язки;
2) ФОП Рамазанов М.А. огли, як суб'єкт господарювання, не мав можливості жодним чином прискорити процедуру узгодження продовження строку оренди, оскільки зі свого боку вчинив для цього всі дії ще у 2016 році;
3) обставини щодо закінчення строку дії договору оренди, встановлені судовими рішеннями у справі № 915/457/21, не можуть бути визнаними преюдиційними в даному випадку, у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки на момент встановлення цих обставин суду не було та не могло бути відомим про надання Миколаївською міською радою згоди на продовження оренди спірної земельної ділянки;
4) в даному випадку сторонами узгоджено єдину істотну умову додаткової угоди до договору оренди, а саме, умову щодо продовження строку його дії, шляхом її викладення безпосередньо в рішенні орендодавця від 14.12.2021 № 12/149, і саме такий порядок узгодження є належним, виходячи з положень п. 12.1 договору оренди;
5) що прийняття орендодавцем рішення про поновлення договору оренди після закінчення строку його дії не суперечить положенням чинного земельного законодавства, оскільки частиною 2 статті 126-1 ЗК України передбачено, що “Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.
Пояснення обґрунтовано приписами ст. 124, 126-1, 134 ЗК України, ст. 33 Закону України “Про оренду землі» судовою практикою та умовами договору.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Пунктами 40, 41 рішення Миколаївської міської ради № 43/30 від 24.02.2006 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовженням строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Ленінському району м. Миколаєва» затверджено технічну документацію із землеустрою для укладання договору оренди земельної ділянки загальною площею 1 700 кв.м. під проходами, проїздами (землі комерційного використання), за рахунок земельної ділянки, проект якої затверджено рішенням міської ради від 28.02.03 № 10/25, для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької.
Приватному підприємцю Рамазанову Мубаризу Абдурахман-Огли продовжено з 28.02.06 на 10 років термін оренди земельної ділянки загальною площею 1700 кв.м. під проходами, проїздами, залишивши її в землях комерційного використання, для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької.
03.04.2006 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем Рамазановим Мубаризом Абдурахман-огли (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано в книзі записів договорів оренди за № 4117 від 25.04.2006.
Договір підписано сторонами та посвідчено Лашиною О.П., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 1415 від 03.04.2006. Договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040600100257 від 25.04.2006.
До договору оренди укладено договір про зміни від 13.05.2008, який посвідчено Лашиною О.П., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за № 1302. Договір про зміни зареєстровано в книзі записів договорів оренди землі № 1437-08 від 29.09.2008 та у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2008.
Договором про зміни вносились зміни до умов договору в частині розміру та порядку сплати орендної плати.
Відповідно до п. 14.6 договору невід'ємними його частинами є: план земельної ділянки; акт встановлення в натурі меж земельної ділянки; акт приймання-передачі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 24.02.06 за № 43/30 передає, а ПП Рамазанов Мубариз Абдурахман-огли приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування автостоянки по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької / Лінінський район/.
Відповідно до п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходиться автостоянка, що належить ПП Рамазанову М. А.-огли.
Відповідно до п. 2.3 договору земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.
Відповідно до п. 3.1 договору договір діє протягом 10 /десяти/ років з 28.02.06. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
В п. 3.1 містяться виправлення наступного змісту: закреслено "з дати його державної реєстрації" та зазначено "з 28.02.06). Після умови договору, викладеної в п. 14.6 договору, зазначено: "Виправленому на "з 28.02.06" вірити".
Відповідно до п. 12.1 договору всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткового правочину, що буде невід'ємною частиною цього договору та нотаріально посвідченого. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 12.3 договору дія договору припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 12.7 договору поновлення договору:
- після закінчення строку, на який було укладено цей договір, рендар, за умови належного виконання своїх обов'язків має за рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;
- у разі поновлення строку на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
Відповідно до п. 12.8. договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.
25.04.2006 орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду земельну ділянку по вул. Комінтерна ріг вул. Новобузької, для обслуговування автостоянки, про що сторонами складено Акт приймання-передачі земельної ділянки від 25.04.2006.
Відповідно до Технічного паспорта на громадський будинок (автостоянка) по вул. Комінтерна ріг Новобузької, м. Миколаїв, виготовленого Миколаївським МБТІ станом на 14.12.2005 на земельній ділянці розміщено караульне приміщення (тимчасова споруда) площею 5, 6 кв. м.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 394720991 від 12.09.2024) за параметром пошуку кадастровий номер земельної ділянки 4810136900:06:029:0014 у зазначених реєстрах відсутні відомості за вказаним параметром пошуку.
30.03.2016 ФОП Рамазанов М.А. огли звернувся до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою № 00227 від 30.03.2016 про поновлення договору оренди землі для обслуговування автостоянки, земельна ділянка орієнтовною площею 1700 кв.м. за адресою вул. Комінтерна ріг вул. Новобузька.
18.05.2017 листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради № 17-1662 від 18.05.2017 зазначило, що вважає за можливе поновлення Рамазанову М.А. огли терміну дії договору оренди на земельну ділянку, без права забудови, розміщення будівель та споруд і без права оформлення правових документів, які посвідчують право власності на майно.
18.11.2021 Рамазанов Мубариз Абдурахман-огли звернувся до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою (заява зареєстрована в книзі реєстрації за № 23064-000541146-007-03 від 18.11.2021) про поновлення договору оренди землі (земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014).
Відповідно до проекту додаткової угоди, який подано Рамазановим М.А. огли до заяви про поновлення договору, п. 3.1 договору запропоновано викласти в такій редакції: «Договір поновлено на 10 років (до 18.11.2031). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу цього Договору».
Відповідно до витягу з протоколу № 35 від 14.12.2021 засідання постійної комісії міської ради з питань екології, природокористування, просторового розвитку, містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин, комісією було розглянуто проект рішення «Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли оренди земельної ділянки по вул. Новобузькій в Інгульському районі м. Миколаєва», погоджено його та рекомендовано міському голові винести проект рішення на розгляд сесії Миколаївської міської ради VІІІ скликання.
Рішенням Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 «Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли оренди земельної ділянки по вул. Новобузькій в Інгульському районі м. Миколаєва» продовжено ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман огли на 10 років з дати прийняття рішення оренду земельної ділянки площею 1700 кв.м (кадастровий номер 4810136900:06:029:0014, код КВЦПЗ: В.03.07), відведеної рішенням міської ради від 24.02.2006 № 43/30 по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 22.11.2021 № 50276/12.01-47/21-2 (незабудована земельна ділянка).
Замовнику:
- укласти договір про зміни до договору оренди землі в управлінні земельних ресурсів Миколаївської міської ради;
- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки;
- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21 за позовом Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до відповідача ФОП Рамазанова Мубариза Абдурахман-Огли позовні вимоги про повернення земельної ділянки задоволено в повному обсязі.
Фізичній особі - підприємцю Рамазанову Мубаризу Абдурахман-Огли ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Миколаївській міській раді (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20, код ЄДРПОУ 26565573) земельну ділянку площею 1700 кв.м з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 по вул. Водопійній (Комінтерна) ріг вул. Новобузької у місті Миколаєві у придатному для використання стані шляхом демонтажу автостоянки та паркану.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Рамазанова Мубариза Абдурахман-Огли на користь Миколаївської обласної прокуратури 2 270, 00 грн. судового збору.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у справі № 915/457/21 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рамазанова Мубариза Абдурахман-огли залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2021 у справі № 915/457/21 залишено без змін.
Судове рішення по справі № 915/457/21 не виконано, що підтверджується матеріалами виконавчого та кримінального провадження, які наявні в матеріалах справи (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.08.2023 (постанова старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 71422653 від 30.03.2023 про відкриття виконавчого провадження; інформацією органу ДВС № 130708 від 09.09.2024 щодо виконавчого провадження та вчинених виконавцем дій в рамках виконавчого провадження ВП № 71422653; номер кримінального провадження 12023152040001117; протокол огляду місця події від 20.03.2024; повідомлення про підозру від 19.09.2024; дозвіл на розголошення даних досудового розслідування від 20.11.2024).
Відповідно до інформацій виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 13401/02.02.01-40/11/3/24 від 12.08.2024, №18015/02.02.01-40/12/3/24 від 09.10.2024:
- звернення ФОН Рамазанов М.А. щодо продовження оренди зазначеної ділянки надійшло до міської ради 18.11.2021 реєстраційний номер ЦНАП 23064-000541146-007-03;
- строк попереднього договору оренди земельної ділянки закінчився 28.02.2016 року;
- ФОП Рамазанов М.А. продовжує користуватися земельною ділянкою;
- міській раді за актом приймання - передачі земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:06:029:0014 не поверталась;
- за інформацією ДПС ФОП Рамазанов М.А. станом на 01.05.2024 борг по договорам оренди № 3869 та № 4117 складає 395 534, 45 грн. На даний час договір оренди на підставі рішення ММР від 14.12.2021 № 12/149 укладатись не буде, у зв'язку з тим, що відповідно до пункту "д" ст. 141 ЗК України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою;
- ФОП Рамазанов М.А. огли не дотримався процедури поновлення договору оренди землі на новий строк, яка передбачена вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до абз. 1, 4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 169, ст. 172 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 134 ЗК України Земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі:
розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
будівництва, обслуговування об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;
передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;
надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення;
надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями;
передачі в оренду земельної ділянки акціонерному товариству, товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебувала така земельна ділянка;
передачі в оренду земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення колишньому суборендарю земельної ділянки у випадках, визначених частиною шостою статті 16 Закону України "Про оренду землі".
Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
4.2. Правове регулювання договору оренди землі.
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
4.3. Правове регулювання продовження / поновлення договору оренди землі.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 20.12.2015) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відповідно до ч. 6-9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного ч. 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).
Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до ч. 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за ч. 6 цієї норми.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року по справі № 594/376/17-ц надала висновок, який є обов'язковим до застосування судом в порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України, в якому роз'яснила, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору (постанова ВП ВС від 10.04.2018 року по справі № 594/376/17-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року по справі № 530/121/17 зазначила, що стаття 33 Закону № 161-XIV "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: 1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов'язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди; 2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою.
В постанові від 22.09.2020 по справі № 159/5756/18 Великою Палатою Верховного Суду висловлено наступну правову позицію:
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі, використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі).
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12/136гс19), предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі у запропонованій редакції на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п'ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 22.09.2020 по справі № 159/5756/18 відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов'язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Аналогічного змісту правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.09.2020 по справі № 313/350/16-ц.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.
За змістом ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Враховуючи вищевикладене, оскільки орендодавцем не доведено факту повідомлення орендаря про заперечення у поновленні договору оренди після закінчення строку договору оренди, органу місцевого самоврядування не потрібно приймати рішення про поновлення договору оренди землі у разі такого поновлення на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (вказана правова позиція викладена в постанові колегії суддів КГС ВС по справі № 912/876/17 від 29.11.2018 року).
У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною (постанова ВС у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17).
4.4. Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
В рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (п. 4 Рішення № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року).
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.
У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Отже, індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. У зв'язку з цим при вирішенні справи суду належить з'ясувати, які конкретно права та охоронювані законом інтереси позивача порушені оспорюваним актом (постанова ВП ВС від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).
У випадку прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта одноразової дії, який припиняє свою юридичну силу після реалізації, суд має оцінювати законність обраного позивачем способу захисту з урахуванням повноти реалізації такого рішення (постанова КГС ВС від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23).
Рішення органу місцевого самоврядування може вважатися повністю виконаним лише за умови, що всі його положення реалізовані в повному обсязі. Це включає не тільки укладення договору оренди, а й реалізацію правового режиму земельної ділянки, цільового призначення, передбаченого рішенням, та виконання інших його умов.
Отже, для підтвердження повної реалізації оспорюваного рішення суди попередніх інстанцій мали з'ясувати не тільки факт укладення договору, а й дослідити реалізацію інших умов, пов'язаних із його виконанням. Зокрема, підлягало з'ясуванню, чи призвело оспорюване рішення Ради до зміни категорії земель за цільовим призначенням, і, таким чином, чи вичерпало таке рішення свою дію шляхом виконання (укладенням відповідного договору тощо), а також чи залишається воно чинним і таким, що породжує правові наслідки (постанова КГС ВС від 30.10.2024 у справі № 904/6776/23).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).
Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Між ФОП Рамазановим М.А. огли та Миколаївською міською радою укладено договір оренди землі № 4117 від 03.04.2006 зі строком дії до 28.02.2016. Як вбачається з матеріалів справи договір оренди земельної ділянки ані в порядку ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ані в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" продовжено (поновлено) не було. Матеріали справи не містять доказів укладення додаткової угоди до договору (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"), а також оскарження ФОП Рамазановим М. А. огли в судовому порядку зволікання в укладенні додаткової угоди до договору в порядку ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин). Суду також не подано доказів наявності судових рішень про продовження (поновлення) строку дії договору оренди землі. Отже, в силу ст. 631 ЦК України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», п. 12.3 договору договір оренди землі припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 28.02.2016. Факт припинення дії договору, а також виникнення обов'язку в орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку також встановлено судовим рішення по справі № 915/457/21, яке набрало законної сили.
Проте, всупереч вимогам ст. 116, 122, 123, 134 ЗК України, ст. 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Миколаївською міською радою через 5 років після закінчення строку дії договору за результатами розгляду звернення ФОП Рамазанова А. М. огли від 18.11.2021 продовжено останньому строк дії договору оренди земельної ділянки на 10 років з дати прийняття рішення, тобто з 14.12.2021 по 14.12.2031, чим порушено приписи ст. 32-2, 33 Закону України "Про оренду землі" та ст. 134 ЗК України.
Наявність чинного та нескасованого рішення міської ради надає право ФОП Рамазанову М.А. огли оформити правовідносини щодо оренди земельної ділянки шляхом укладення договору сторонами або у судовому порядку захистити своє право на користування земельною ділянкою, визнавши укладеним договір про зміни до договору оренди або додаткову угоду до нього, тобто оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії та не є таким, що вичерпало свою дію фактом його виконання, тобто залишається чинним і породжує правові наслідки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки недотримання вимог законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення порушує вимоги законодавства у правовідносинах щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 2 422, 40 грн. слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.
Складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів (ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України). Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).
За таких обставин, фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Отже, у місцевих рад не має фінансових ресурсів. Таким чином, стягнення за наказом повинно здійснюватись з відповідного виконавчого органу - в спірному випадку виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Миколаївської міської ради № 12/149 від 14.12.2021 “Про продовження ФОП Рамазанову Мубариз Абдурахман-огли оренди земельної ділянки по вул. Водопійній ріг вул. Новобузької в Інгульському районі м. Миколаєва».
3. Стягнути з відповідача Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573) через виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 04056612) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02910048) на р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172:
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Наказ видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 16.06.2025
Суддя Е.М. Олейняш