21 квітня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/199/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; e-mail: dp.mmtp@gmail.com; код ЄДРПОУ 01125608) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, "літ. В"; e-mail: nikmorservices.office@gmail.com; код ЄДРПОУ 32655926) про стягнення заборгованості в сумі 117880,23 грн.,-
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" про стягнення заборгованості за договором оренди державного нерухомого майна від 01.03.2006 р. № РОФ-502 в сумі 117880,23 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" 01.03.2006 укладено договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-502, яке знаходиться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", згідно у умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 130,6 кв.м згідно з планом розміщення орендованих приміщень. Вказане майно передано в оренду за актом приймання-передавання від 03.05.2006 року. Позивач зазначає, що згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору орендна плата нараховується та сплачується до дня повернення орендарем об'єкту оренди. Орендар, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, перераховує оренду плату безпосередньо до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% відповідно до пропорцій розподілу. Також позивач вказує, що з метою врегулювання правовідносин оренди державного та комунального майна під час дії в Україні воєнного стану Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", відповідно до пункту 4 якої ухвалено рішення про надання орендних знижок за договорами оренди певного майна, а саме орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця (пункт 5 Постанови КМУ №634). Відтак, нарахування орендної плати за спірним договором за період з жовтня 2022 по грудень 2024 року здійснюється з урахуванням положень Постанови КМУ №634. Як стверджує позивач, відповідачем порушуються вимоги спірного договору в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року в сумі 117880,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 р. вказану позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/199/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.03.2025 р. об 11:30.
Так, у судовому засіданні господарського суду 13 березня 2025 року по справі №915/199/25 за участю представника позивача було протокольно оголошено перерву до 24 березня 2025 року о 10 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України.
21.03.2025 р. від представника позивача - Мокан О.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 4413/25), в яких позивач наводить обґрунтування щодо оподаткування операцій з оплати орендної плати та підстав нарахування відповідачу суми податку на додану вартість. Так, позивач, із посиланням на роз'яснення в листі ДФСУ від 03.02.2016 № 2216/6/99-99-19-03-02-15 вказує, що платежі за оренду державного чи комунального майна підлягають розподілу між бюджетом та балансоутримувачем такого майна. Проте, послуги з надання орендодавцем державного та комунального майна в оренду є об'єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати між бюджетом та балансоутримувачем, чи перераховує її в бюджет або на рахунок балансоутримувача в повному обсязі, а тому ПДВ нараховується на повну суму незалежно від того, як саме врегульовано питання розподілу орендної плати у договорі. Податкову накладну на повну суму завжди виписуватиме балансоутримувач. Як зазначає позивач, перерахування орендних платежів здійснюється наступним чином: орендар перераховує балансоутримувачу частку орендного платежу + ПДВ на цю частку; до бюджету орендар перераховує частку орендного платежу без урахування ПДВ; ПДВ, що припадає на такий «бюджетний» платіж, орендар окремим платежем перераховує балансоутримувачу.
За ствердженням позивача, відповідно до п. 3.1 договору №РОФ-502 від 01.03.2006 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Згідно з п.3.4 договору орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету та балансоутримувачу. Відтак, як стверджує позивач, щомісячний розмір орендної плати балансоутримувача за договором №РОФ-502 від 01.03.2006 включає в себе: щомісячна орендна плата балансоутримувача = 30% від суми + орендної плати за договором; 20% ПДВ на суму + 30% від орендної плати за договором; 20% ПДВ на суму бюджетного платежу (70% від орендної плати орендарю за договором). Як вказує позивач, даний порядок нарахування розміру щомісячної орендної плати узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові суду апеляційної інстанції по справі №915/148/21 від 02.08.2021. Також позивачем надано для долучення звернення ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" щодо звільнення від орендної плати, в тому числі за договором №РОФ 502 від 01.03.2006.
Так, у судовому засіданні господарського суду 24 березня 2025 року по справі №915/199/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 14 квітня 2025 року об 11 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 24.03.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
27.03.2025 р. від представника позивача - Мокан О.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 4767/25), згідно з яким позивачем надано для долучення до матеріалів справи та врахування під час розгляду справи копію листа Державної фіскальної служби України від 03.02.2016 № 2216/6/99-99-19-03-02-15.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2025 розгляд справи №915/199/25 відкладено на 21.04.2025 об 15 год. 30 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неможливістю з'ясування заперечень відповідача на позов огляду на відсутність відзиву на позов.
18.04.2025 р. від представника позивача - Мокан О.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (вх. № 5952/25), в якому позивач просив долучити до матеріалів справи докази сплати ДП ММТП податку на додану вартість в межах договору РОФ № 502 від 01.03.2006 за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року та роз'яснення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.10.2021 року.
21.04.2025 року представником позивача було подано до суду заяву, в якій останній просив розглянути справу, призначену на 21.04.2025, без його участі у зв'язку з сімейними обставинами, наразі представник зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
В засідання суду, призначена на 21.04.2025 об 15 год. 30 хв., представники сторін не з'явились.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 17.02.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/199/25 була вручена відповідачу 19.02.2025 о 10:44 год., ухвала суду від 24.03.2025 про відкладення розгляду справи була вручена відповідачу 26.03.2025 о 14:32 год., а ухвала суду від 14.04.2025 про відкладення розгляду справи була вручена відповідачу 16.04.2025 о 10:39.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Крім того, відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01.03.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (орендар), укладено договір №РОФ-502 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1, м. Миколаїв, яке знаходиться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець за участю балансоутримувача - ДП "Миколаївський морський торговельний порт" передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 127,8 кв.м, згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), розташовані за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", згідно з незалежною оцінкою станом на 28.02.2006 р.
Майно передається в оренду під розміщення офісу.
Згідно п. 1.2 договору об'єкт оренди має використовуватися тільки за його призначенням.
Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі.
Відповідно до п. 2.2 договору передача майна в оренду здійснюється на підставі цього договору та акту приймання-передачі майна в строкове платне користування від орендодавця орендарю за погодженням з балансоутримувачем.
Відповідно до п. 2.3 договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно.
Власником майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно з п. 2.4 договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною згідно з незалежною оцінкою.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, із змінами та доповненнями і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (лютий) 961,18 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (лютий) на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди (включно).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пункт 3.3 договору передбачає, що орендна плата нараховується та сплачується до дня повернення орендарем об'єкту оренди за актом приймання-передачі орендованого майна орендодавцю після припинення, розірвання договору оренди.
Відповідно до п. 3.4 договору орендна плат визначається щомісячно згідно з розрахунком розміру плати за оренду майна і перераховується орендарем не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції безпосередньо до державного бюджету на відповідний розрахунковий рахунок УДК в Миколаївській області - у розмірі 70% орендної плати, балансоутримувачу - у розмірі 30% орендної плати (додаток 1).
Орендар щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний надати орендодавцю та балансоутримувачу платіжні доручення, які підтверджують внесення до державного бюджету орендної плати на відповідний розділ держбюджету (п. 3.5 договору).
Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плати згідно з умовами, передбаченими р. 3. цього договору (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 11.1 договору цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01.03.2006 до 31.01.2007 включно.
Додатки до цього договору є його невід'ємною та складовою частиною. До нього договору додаються: додаток 1 - план розміщення орендованих приміщень; додаток 2 - розрахунок орендної плати; додаток 3 - акт приймання-передачі орендованого майна.
Відповідно до акту приймання-передачі (додаток 3 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 127,8 кв.м, згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору), розташовані за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вартість яких дорівнює 115342 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 28.02.2006 р.
Надалі між сторонами укладалися договори про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2006р. № РОФ-502, відповідно до яких в договір вносилися зміни щодо розміру орендної плати, яка щомісячно сплачується орендарем за оренду нерухомого майна, та договори про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.03.2006, якими продовжувалися строки дії договору оренди, а саме:
- договір про внесення змін №1 від 01.01.2007 р., відповідно до якого внесено зміни до договору оренди від 01.03.2006, в частині розміру орендної плати, яка щомісячно сплачується орендарем за оренду нерухомого майна;
- договір №2 від 21.03.2008 р. про продовження строку дії договору оренди від 01.03.2006 р., в редакції змін внесених договором № 1 від 01.01.2007 р., відповідно до якого строк дії договору оренди від 01.03.2006 продовжено до 30.11.2008 р. включно;
- договір № 3 від 31.12.2008 р. про продовження строку дії договору оренди від 01.03.2006 р., в редакції змін внесених договором № 1 від 01.01.2007 р., та договором № 2 від 21.03.2008 р., відповідно до якого строк дії договору оренди від 01.03.2006 продовжено до 31.10.2009 р. включно;
- договір № 4 від 20.10.2009 р. про продовження строку дії договору оренди від 01.03.2006 р., в редакції змін внесених договором № 1 від 01.01.2007 р., договором №2 від 21.03.2008 р. та договором № 3 від 31.12.2008 р., відповідно до якого строк дії договору оренди від 01.03.2006 продовжено до 31.10.2010 р. включно;
- договір № 5 від 25.08.2010 р. про внесення змін до договору оренди від 01.03.2006 в редакції змін, внесених договором № 1 від 01.01.2007 р., договором №2 від 21.03.2008 р., договором № 3 від 31.12.2008 р. та договором № 4 від 20.10.2009 р., відповідно до якого внесено зміни до договору оренди від 01.03.2006, викладено п. 10.1 в наступній редакції: п. 10.1 цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 01.11.2010 до 31.10.2012 рр. включно;
- договір № 6 від 20.09.2011 р. про внесення змін до договору оренди від 01.03.2006 в редакції змін, внесених договором № 1 від 01.01.2007 р., договором №2 від 21.03.2008 р., договором № 3 від 31.12.2008 р. та договором № 4 від 20.10.2009 р., договором № 5 від 25.08.2010 р., відповідно до якого внесено зміни до договору оренди від 01.03.2006, в частині розміру орендної плати, яка щомісячно сплачується орендарем за оренду нерухомого майна.
05.11.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (орендар) було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди державного нерухомого майна від 01.03.2006, відповідно до якого договір оренди нерухомого майна від 01.03.2006 р. було викладено в новій редакції.
Зокрема, відповідно до п. 1.1 договору в новій редакції орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 130,6 кв.м, згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), розташовані за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вартість яких дорівнює 265306 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2012 р.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, в редакції змін та доповнень, затвердженими постановою КМУ від 14.09.2021 № 961, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень) 3971,62 грн.
Згідно з п. 3.3., п. 3.4. договору орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
В п. 3.6 договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 31.10.2012 до 30.10.2014 включно. Додатки до цього договору є його невід'ємною та складовою частиною. До нього договору додаються: додаток 1 - план розміщення орендованих приміщень; додаток 2 - розрахунок орендної плати; додаток 3 - акт приймання-передачі орендованого майна.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Відповідно до акту приймання-передачі (додаток 3 до договору про внесення змін) від 05.11.2012р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 130,6 кв.м., розташовані за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, що обліковується на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вартість яких дорівнює 265306 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2012 р.
Надалі між сторонами укладалися договори про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2006р. № РОФ-502 ( в новій редакції від 05.11.2012 р.), відповідно до яких в договір вносилися зміни щодо розміру орендної плати, яка щомісячно сплачується орендарем за оренду нерухомого майна, та договори про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.03.2006р. (в новій редакції від 05.11.2012 р.), якими продовжувалися строки дії договору оренди, а саме:
- договір про внесення змін №1 від 08.10.2014 р. до договору оренди, відповідно до якого внесено зміни до договору оренди від 01.03.2006 (в новій редакції від 05.11.2012 р.), відповідно до якого договір укладено терміном на 2 роки, що діє з 30.10.2014 р. до 29.10.2016 р. включно;
- договір №2 від 16.12.2016 р. про внесення змін до договору від 01.03.2006 ( в новій редакції від 05.11.2012 р.) в редакції змін, внесених договором № 1 від 08.10.2014, відповідно до якого орендна плата становить без ПДВ за перший місяць оренди (жовтень 2016 року) 7500,45 грн.; договір укладено терміном на 2 роки, що діє з 29.10.2016р. до 28.10.2018 р. включно;
- договір № 3 від 12.12.2018 р. про внесення змін до договору від 01.03.2006 р. ( в новій редакції від 05.11.2012 р.) в редакції змін, внесених договором № 1 від 08.10.2014 р., договором № 2 від 16.12.2016 р., відповідно до якого договір укладено терміном на 2 роки, що діє з 28.10.2018 р. до 27.10.2020 р. включно.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (орендар) було укладено додаткову угоду № 4 про продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна від 01.03.2006 № РОФ-502 за результатами проведення аукціону (в новій редакції), підписану сторонами 19.02.2021.
Відповідно до п. 9.1 додаткової угоди (змінювані умови договору) місячна орендна плата, без ПДВ, становить 12000 грн.
Розмір авансованого внеску орендної плати - дві місячні орендні плати, сума - 24000 грн. без ПДВ (п.10 п. п.10.1 додаткової угоди (змінювані умови договору)).
Згідно з п. 12 додаткової угоди (змінювані умови договору) строк дії договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором.
У пункті 16 додаткової угоди (змінювані умови договору) визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору - балансоутримувачу (ДП Миколаївський морський торговельний порт) - 30% суми орендної плати, державному бюджету - 70% суми орендної плати.
Пунктом 3.1 додаткової угоди (незмінювані умови договору) визначено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов, нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Пунктами 3.2, 3.3 додаткової угоди ( незмінювані умови договору) визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місять. Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у відношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.
Відповідно до п. 3.4 додаткової угоди (незмінювані умови договору) орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати, Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше між за п?ять робочих днів до дати платежу. Протягом п?яти робочих днів після закінчення поточної місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.
Відповідно до 3.5 додаткової угоди (незмінювані умови договору) в день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну за кількість місяців, зазначену у пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього договору).
Відповідно до п.3.7 додаткової угоди (незмінювані умови договору) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору.
Матеріали справи містять рахунки та акти наданих послуг (виконаних робіт), які позивач виставив та направив відповідачу, на загальну суму 117880,23 грн, а саме:
- № 14290043 від 31.10.2022 на суму 4067,70 грн.;
- № 16200043 від 30.11.2022 на суму 4096,18 грн.;
- № 18890043 від 31.12.2022 на суму 4124,85 грн.;
- № 01600043 від 31.01.2023 на суму 4157,85 грн.;
- № 02970043 від 28.02.2023 на суму 4186,95 грн.;
- № 05020043 від 31.03.2023 на суму 4249,77 грн.;
- № 06550043 від 30.04.2023 на суму 4258,25 грн.;
- № 08520043 від 31.05.2023 на суму 4279,55 грн.;
- № 10050043 від 30.06.2023 на суму 4313,79 грн.;
- № 11790043 від 31.07.2023 на суму 4287,91 грн;
- № 13520043 від 31.08.2023 на суму 4227,88 грн;
- № 15190043 від 30.09.2023 на суму 4249,02 грн;
- № 16920043 від 31.10.2023 на суму 4283,01 грн;
- № 18570043 від 30.11.2023 на суму 4304,42 грн;
- № 20740043 від 31.12.2023 на суму 4334,55 грн;
- № 01420043 від 31.01.2024 на суму 4351,89 грн;
- № 03070043 від 29.02.2024 на суму 4364,95 грн;
- № 04620043 від 31.03.2024 на суму 4386,77 грн;
- № 06420043 від 30.04.2024 на суму 4395,55 грн;
- № 08060043 від 31.05.2024 на суму 4421,92 грн;
- № 09810043 від 30.06.2024 на суму 4519,20 грн;
- № 11270043 від 31.07.2024 на суму 4519,20 грн;
- № 13190043 від 31.08.2024 на суму 4546,32 грн;
- № 14810043 від 30.09.2024 на суму 4614,51 грн;
- № 16410043 від 31.10.2024 на суму 4697,57 грн;
- № 18070043 від 30.11.2024 на суму 4786,83 грн;
- № 20010043 від 31.12.2024 на суму 4853,84 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені рахунки та акти направлялись відповідачу на електроні адреси: nikmorservice.office@gmail.com, ostrovaya@nikmorservices.com.ua, а також засобами поштового зв'язку листами від 19.06.2023 № 03/551, від 13.03.2024 № 03/403, від 24.04.2023 №03/320, від 28.08.2024 № 03/1047, від 14.02.2024 №02/296, від 15.04.2024 №03/547, від 05.05.2024 № 03/628, від 12.05.2023 №03/418, від 13.06.2024 №03/793, від 14.06.2023 №03/543, від 16.07.2024 №03/892, від 14.07.2023 № 03/661, від 16.08.2023 №03/793, від 13.09.2024 № 03/1126, від 12.09.2023 №03/889, від 15.10.2024 №03/1262, від 13.10.2023 №03/1005, від 14.11.2024 №03/1395, від 14.11.2023 № 03/1129, від 18.12.2024 №03/1556, від 14.12.2023 №03/1287.
Також на підтвердження факту направлення актів та рахунків відповідачу засобами поштового зв'язку позивачем надано рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, описи вкладення у цінний лист, фіскальні чеки та списки згрупованих відправлень.
Як з'ясовано судом, несплата відповідачем заборгованості з орендної плати по договору оренди державного нерухомого майна №РОФ-502 від 01.03.2006 за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року включно у сумі 117880,23 грн. зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір оренди державного нерухомого майна є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.3 ст.285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За приписами ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено вище, відповідно до п. 1.1 договору ( в редакції договору про внесення змін та доповнень від 05.11.2012), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 130,6 кв.м, згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), розташовані за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", вартість яких дорівнює 265306 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2012 р.
Судом встановлено, що вказане майно передано в оренду відповідачу за актом приймання-передавання від 05.11.2012.
Як зазначено вище, пунктами 3.2, 3.3 додаткової угоди (незмінювані умови договору) визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у відношенні, визначеному у пункті 16 Умов (балансоутримувачу - ДП Миколаївський морський торговельний порт - 30% суми орендної плати, державному бюджету - 70% суми орендної плати) щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.
За умовами п. 3.4 додаткової угоди (незмінювані умови договору) орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати, Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше між за п?ять робочих днів до дати платежу. Протягом п?яти робочих днів після закінчення поточної місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № РОФ-502 від 01.03.2006 позивачем було оформлено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" для підписання акти наданих послуг з рахунками на загальну суму 117880,23 грн, а саме: № 14290043 від 31.10.2022 на суму 4067,70 грн.; № 16200043 від 30.11.2022 на суму 4096,18 грн.; № 18890043 від 31.12.2022 на суму 4124,85 грн.; № 01600043 від 31.01.2023 на суму 4157,85 грн.; № 02970043 від 28.02.2023 на суму 4186,95 грн.; № 05020043 від 31.03.2023 на суму 4249,77 грн.; № 06550043 від 30.04.2023 на суму 4258,25 грн.; № 08520043 від 31.05.2023 на суму 4279,55 грн.; № 10050043 від 30.06.2023 на суму 4313,79 грн.; № 11790043 від 31.07.2023 на суму 4287,91 грн; № 13520043 від 31.08.2023 на суму 4227,88 грн; № 15190043 від 30.09.2023 на суму 4249,02 грн; № 16920043 від 31.10.2023 на суму 4283,01 грн; № 18570043 від 30.11.2023 на суму 4304,42 грн; № 20740043 від 31.12.2023 на суму 4334,55 грн; № 01420043 від 31.01.2024 на суму 4351,89 грн; № 03070043 від 29.02.2024 на суму 4364,95 грн; № 04620043 від 31.03.2024 на суму 4386,77 грн; № 06420043 від 30.04.2024 на суму 4395,55 грн; № 08060043 від 31.05.2024 на суму 4421,92 грн; № 09810043 від 30.06.2024 на суму 4519,20 грн; № 11270043 від 31.07.2024 на суму 4519,20 грн; № 13190043 від 31.08.2024 на суму 4546,32 грн; № 14810043 від 30.09.2024 на суму 4614,51 грн; № 16410043 від 31.10.2024 на суму 4697,57 грн; № 18070043 від 30.11.2024 на суму 4786,83 грн; № 20010043 від 31.12.2024 на суму 4853,84 грн.
Разом з тим, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" зазначені акти підписано не було.
За умовами п. 5.2 договору орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плати згідно з умовами, передбаченими р. 3. цього договору.
Проте, як встановлено судом, відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не вносив орендну плату за умовами договору в період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року.
Наразі, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" зверталося до ДП "Миколаївський морський торговельний порт" з листами стосовно звільнення від орендної плати за загальний період з 01.08.2022 по 31.12.2024, в яких повідомляло про невикористання орендованого майна в діяльності Товариства у відповідні періоди, зокрема за договором №РОФ-502 від 01.03.2006, та просило надати відповідні довідки за договорами оренди згідно переліку та звільнити його від орендної плати.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивачем направлялась відповідачу претензія №06/452 від 28.03.2024 з вимогою про погашення наявної заборгованості на суму 63421,68 грн.
Відповідач у відповіді №35 від 09.05.2024 на претензію зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими з огляду на те, що орендоване майно він не використовує, так як з 24.02.2022 року морські порти закриті, м. Миколаїв та Миколаївська область є територією, на якій ведуться бойові дії, а також те, що орендарем не отримано від орендодавця та балансоутримувача можливість безпечного, вільного та безперешкодного користування майном. Також відповідач посилається на лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. як на доказ настання форс-мажорних обставин. Окрім того, Товариство зазначає, що 01.10.2022 офіційно повністю законсервувало своє виробництво та тимчасово призупинило свою діяльність на час воєнного стану, посилаючись на Наказ № 31 від 30.09.2022 про тимчасове призупинення діяльності на час воєнного стану - простій підприємства. Також з посиланням на положення Постанови КМУ №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» відповідач зазначає, що за період з 24.02.2022 до повного відновлення судноплавства або до встановлення рівня охорони не нижче 3, орендарі звільняються від орендної плати.
Разом з тим наведені відповідачем у відповіді на претензію обставини не звільняють його від обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки за приписами ч. 4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Щодо доводів відповідача, викладених у відповіді на претензію позивача, про неможливість виконання зобов'язань по договору № РОФ-502 від 01.03.2006 р. через вказані ним форс-мажорні обставини, зокрема військову агресію РФ проти України, слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
При цьому, наявність форс-мажорних обставин повинна бути засвідчена Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката, який для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
За змістом ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
При цьому, суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Крім того, у ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовились, однак, це не пов'язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами, щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Відтак, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Разом з тим, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат про наявність форс-мажорних обставин, виданого саме відповідачу, щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв".
У цьому контексті судом враховується те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.
Так, ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Однак, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.
Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Враховуючи вказане, суд констатує, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між сторонами у даній справі.
При цьому, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.
Більш того, суд наголошує на тому, що положення ст. 617 ЦК України, які кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, передбачають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а не від виконання цих зобов'язань в цілому.
Таким чином, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань (як і не змінює строків такого виконання); цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 у справі № 913/308/23.
З огляду на вказане, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень про форс-мажорні обставини у даному випадку, які б звільняли відповідача від виконання зобов'язань з оплати орендної плати за спірним договором.
Щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від сплати оренди на підставі пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 1 постанови передбачено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, зокрема на території Миколаївської області.
Починаючи з 01.10.2022, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) і до припинення чи скасування воєнного стану та протягом трьох місяців після цього.
Згідно з п. 41 Постанови за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24.02.2022 і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів.
Положення зазначеного абзацом вище не застосовуються з 01.08.2022 до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 1 серпня по 30 вересня 2022 року - не пізніше 10 листопада 2022 року.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" на протязі періоду з березня 2023 року по грудень 2024 року звертався до позивача як балансоутримувача з питання щодо звільнення від орендної плати, в тому числі за спірним договором №РОФ 502 від 01.03.2006, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії таких звернень.
Між тим, виходячи з вимог визначеного пункту Постанови, звільнення орендарів від орендної плати, зокрема в порту Миколаїв, не є автоматичним та для отримання рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати необхідно звернення орендаря із долученням відповідних документів, що підтверджують виконання вимог та надають право на звільнення від орендної плати (довідка балансоутримувача). Наразі в матеріалах справи такі довідки балансоутримувача відсутні.
Разом з тим, відповідно до актів огляду нерухомого майна щодо його використання портовим оператором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" від 24.01.2023, 21.02.2023, 28.03.2023, 24.04.2023, 30.05.2023, 28.06.2023, 17.07.2023, 30.08.2023, 29.09.2023, 31.10.2023, 30.11.2023, 27.12.2023, 30.01.2024, 29.02.2024, 29.03.2024, 30.04.2024, 31.05.2024, 28.06.2024, 31.07.2024, 30.08.2024, 30.09.2024, 31.10.2024, 29.11.2024, 31.12.2024, складених за участю представників позивача та представника відповідача, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" за період з січня 2023 року по грудень 2024 року використовувалось орендоване майно за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1 (за договором №РОФ-502 від 01.03.2006).
Таким чином, з огляду на використання відповідачем орендованого майна за спірним договором підстави для видачі довідок у балансоутримувача були відсутні, а рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо повного звільнення від орендної плати до договору не приймалось. Відтак, відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату протягом періоду з жовтня 2022 року по грудень 2024 року з урахуванням положень Постанови КМУ №634, а саме в розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації), враховуючи діючого у вказаному періоді воєнного стану.
Отже, судом встановлено, що має місце факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання державного майна. Несплатою позивачу орендної плати за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року в межах спірного договору № РОФ-502 від 01.03.2006 відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Наразі судом з'ясовано, що у виставлених відповідачу рахунках на сплату орендної плати позивачем також нараховано до сплати суму ПДВ від всіє належної до сплати орендної плати.
Так, п. 3.2. договору встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Водночас підпунктом 196.1.15 пункту 196.1 статті 196 ПКУ визначено, що операції з оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Як роз'яснено в листі ДФСУ від 03.02.2016 № 2216/6/99-99-19-03-02-15, операції з оплати орендної плати за надане в оренду державне майно не є об'єктом оподаткування при дотриманні таких умов:
- в оренду надається цілісний майновий комплекс державного підприємства (його структурного підрозділу);
- орендодавцем за договором виступає орган державної влади;
- орендні платежі у повному обсязі зараховуються до Державного бюджету України.
У разі недотримання хоча б однієї з перелічених умов операція зі сплати орендної плати за надане в оренду державне чи комунальне майно підлягає обкладенню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. У такому випадку на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ державне підприємство - орендодавець зобов'язане скласти податкову накладну на всю суму орендної плати, передбачену договором оренди (незалежно від того, що ця сума підлягає розподілу), і зареєструвати її в ЄРПН. У такій податковій накладній в окремому рядку повинна бути виділена сума ПДВ, що нараховується на вартість орендної плати.
Наведене узгоджується також з роз'ясненнями Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.10.2021 року, згідно з якими не є об'єктом оподаткування операції з оплати орендної плати за договорами оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями за договорами виступають органи державної влади (Фонд державного майна), а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України.
В даних спірних правовідносинах операції з оплати орендної плати за надане в оренду відповідачу державне майно підлягають обкладенню ПДВ, оскільки вище перелічені умови одночасно не дотримані, адже в оренду було передано не передається цілісний майновий комплекс державного підприємства, а орендні платежі частково лише зараховуються до держбюджету (70%).
При цьому послуги з надання орендодавцем державного та комунального майна в оренду є об'єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того, чи розподіляє орендар суму орендної плати між бюджетом та балансоутримувачем, чи перераховує її в бюджет або на рахунок балансоутримувача в повному обсязі, а тому ПДВ нараховується на повну суму незалежно від того, як саме врегульовано питання розподілу орендної плати у договорі. В свою чергу податкова накладна на повну суму складається балансоутримувачем.
Як вбачається з матеріалів справи, за спірними операціями по оренді державного майна за договором № РОФ-502 від 01.03.2006 позивачем виписувались відповідні податкові накладні, про що свідчать надані позивачем копії реєстру податкових накладних за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року і витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 355648 на запит від 16.04.2025 року № 355648.
Так, стаття 187 Податкового кодексу України визначає дату виникнення податкових зобов'язань. При цьому, за змістом пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України податкові зобов'язання з ПДВ виникають за правилом першої події (на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій (перелічених у вказаному пункті), що сталася раніше). Тобто, за змістом пункту 187.1 Податкового кодексу України у разі, коли спочатку постачаються послуги, плата за які перераховуватиметься пізніше, пункт 187.1. Податкового кодексу України закликає нараховувати податкові зобов'язання на дату документа, що засвідчує факт надання послуг.
Таким чином, за змістом пункту "б" статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування являються, в тому числі, й операції, які пов'язані з договорами оренди, а тому у балансоутримувача, на балансі якого перебуває майно, яке передано в оренду на підставі договору між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену статтею 187 Податкового кодексу України, а саме: на дату, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (у даному випадку дату оформлення документа, що засвідчує факт надання послуг платником податку).
При цьому, відповідно до статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості. Це означає, що база оподаткування визначається, виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у визначених договором розмірах.
Як зазначає позивач, перерахування орендних платежів здійснюється наступним чином: орендар перераховує балансоутримувачу частку орендного платежу + ПДВ на цю частку; до бюджету орендар перераховує частку орендного платежу без урахування ПДВ; ПДВ, що припадає на такий «бюджетний» платіж, орендар окремим платежем перераховує балансоутримувачу.
Згідно з п. 3.4 договору орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відтак, як стверджує позивач, щомісячний розмір орендної плати балансоутримувача за договором №РОФ-502 від 01.03.2006 розрахований наступним чином: щомісячна орендна плата балансоутримувача = 30% від суми + орендної плати за договором; 20% ПДВ на суму + 30% від орендної плати за договором; 20% ПДВ на суму бюджетного платежу (70% від орендної плати орендарю за договором).
Враховуючи вищенаведене, оскільки підстав для пропорційного розподілу нарахованого окремо ПДВ на суму орендної плати договір оренди не містить, і оскільки за умовами договору відповідач самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70% орендної плати, визначеної без ПДВ, а також враховуючи виникнення у балансоутримувача податкових зобов'язань за правилом першої події і обов'язку скласти податкову накладну, виходячи з усієї суми орендної плати (без урахування її розподілу), то цілком правомірними є нарахування позивачем - балансоутримувачем до сплати відповідачу за виставленими рахунками, крім 30% орендного платежу, також суми ПДВ, обчисленої з повної вартості орендної плати.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за орендними платежами в сумі 117880,23 грн., наявність якої відповідачем не оспорюється.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 117880,23 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; e-mail: dp.mmtp@gmail.com; код ЄДРПОУ 01125608) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, "літ. В"; e-mail: nikmorservices.office@gmail.com; код ЄДРПОУ 32655926) про стягнення заборгованості в сумі 117880,23 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, "літ. В"; e-mail: nikmorservices.office@gmail.com; код ЄДРПОУ 32655926) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; e-mail: dp.mmtp@gmail.com; код ЄДРПОУ 01125608) заборгованість по орендній платі за договором № РОФ-502 від 01.03.2006 р. в сумі 117880/сто сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят/грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 16.06.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва