13 червня 2025 року Справа № 915/723/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080, адр. ел. пошти: 14360080@gmail.gov.ua, представник позивача: Шкапенко О.В.)
до відповідача: фізичної особи Кондратьєва Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про: стягнення 138126,30 грн
11.05.2023 Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № б/н від 24.03.2023 (вх. №5986/23), в якій просить суд стягнути з фізичної особи Кондратьєва Олександра Олександровича заборгованість за кредитним договором № N20.16.0000000158 від 17.02.2021 у сумі 138126,30 грн, яка складається з: 93828,21 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 26981,58 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 17316,51 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, а також 2684,00 грн судового збору.
Крім того, до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та заява про внесення даних ЄДРПОУ позивача до додаткових відомостей про учасника справи при створенні електронної справи у підсистемі ЄСІЕС “Електронний суд».
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/723/23 - Адаховську В.С.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки не пізніше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності з приписами ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі відносно відповідача фізичної особи Кондратьєва Олександра Олександровича, проте 17.05.2023 отримано відповідь № 77505, в якій зазначено, що “за вказаними параметрами особу не знайдено».
18.05.2023 судом надіслано запити до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному демографічному реєстрі відносно відповідача: Кондратьєва Олександра Олександровича.
За повідомленням Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області № 4801.4-3512/4801.4-23 від 22.05.2023 (вх. № 6477/23), за відомостями ВОМІРМП та ВІС УДМС у Миколаївській області Кондратьєв Олександр Олександрович значиться зареєстрованим з 16.09.2021 за адресою: вул. Спартака, 29, м. Снігурівка Миколаївської області.
24.05.2023 від позивача до суду, на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2023, надійшла заява № 20210924АВS000000026 на усунення недоліків поданої до суду позовної заяви.
З наданого до суду повідомлення Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби у Миколаївській області № 4801.4-3512/4801.4-23 від 22.05.2023 (вх. № 6477/23) вбачається, що матеріали позовної заяви не містять доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу реєстрації відповідача: вул. Спартака, 29, м. Снігурівка Миколаївської області.
Ухвалою суду від 29.05.2023 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» № б/н від 24.03.2023 (вх. №5986/23 від 11.05.2023).
08.06.2023 від позивача до суду, на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2023, надійшла заява № 20210924АВS000000026 від 01.06.2023 (вх. № 7147/23), до якої додано уточнену позовну заяву № б/н від 24.03.2023 (вх. № 7449/23). До вказаної позовної заяви додано, зокрема, докази надсилання копії уточненої позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, його місцезнаходження (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Ухвалу суду від 13.06.2023 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі: 57301, Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Спартака, 29, та повернуто суду без вручення з довідкою відділення поштового зв'язку “за закінченням терміну зберігання».
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі №910/1487/20).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України».
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
17.02.2021 між Акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК» (скорочена назва АТ “А-Банк», далі по тексту - Банк, Кредитор, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кондратьєвим Олександром Олександровичем (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) укладено Кредитний договір № N20.16.0000000158 (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається банком в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (п.1.1. Кредитного договору).
Термін повернення кредиту зазначений у п.А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2 Кредитного договору).
Сторонами кредитного договору в розділі “А. Істотні умови кредитування» погоджено надання позичальнику строкового кредиту з лімітом 100000,00 грн на фінансування поточної діяльності (п.А2. Кредитного договору).
У відповідності до п. А3 розділу “А. Істотні умови кредитування» Кредитного договору, термін повернення кредиту 16 лютого 2024 р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: Сума щомісячного ануїтетного платежу= Сума кредиту за Договором*((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс)-1); Сума щомісячного платежу за %=(залишок заборгованості за Кредитом*річна Процентна ставка/кількість днів поточного року)* Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; Сума щомісячного платежу за основним боргом=Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %. Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України (далі “ЦКУ») у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 16 лютого 2024 р.
Банк зобов'язується: Відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього Договору: Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього Договору. Для отримання кредиту позичальник зобов'язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню вимогу в довільній формі із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Зобов'язання з видачі кредиту згідно з умовами цього Договору виникають у банку з дня надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 2.4.2 та з урахуванням п. 1.1 цього Договору. Зобов'язання з видачі кредиту на сплату судових витрат та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред'явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату судових витрат, та/або інших платежів за рахунок інших джерел (п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2 Кредитного договору).
Пунктами 2.2.2, 2.2.3 Кредитного договору передбачені зобов'язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, передбаченому п.А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору та винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього договору (п.п. 4.1, 4.3, 4.5, 4.6 Кредитного договору).
Пунктами А.6, А.10 та А.11 розділу “А. Істотні умови кредитування» кредитного договору передбачено, що:
- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних;
- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати;
- позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту;
У період дії цього договору позичальник зобов'язується щомісячно направляти не менше ніж 100% від загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у банку (п. 2.2.13 Кредитного договору).
Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, а в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п.п. 6.1, 6.2 Кредитного договору).
У додатку №1 від 17.02.2021 до Кредитного договору міститься графік погашення з 17.03.2021 по 16.02.2024, що складається з графіків погашення: кредиту, процентів, комісійних винагород.
Кредитний договір та Додаток 1 до нього підписано сторонами та скріплено печаткою банку.
17.02.2021 банком видано позичальнику кредитні кошти в сумі 100000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.16825060.26065.70198.
Як зазначає позивач, станом на 24.03.2023 заборгованість відповідача за даним Кредитним договором становить 138126,30 грн, з яких: 93828,21 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 26981,58 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 17316,51 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору, а саме порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком погашення, позивач 10.03.2023 звернувся до відповідача з вимогою від 07.03.2023 про сплату поточної заборгованості в розмірі 136914,59 грн у строк до 14.03.2023. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Предметом спору у даній справ є майнова вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором.
Враховуючи те, що відповідач не виконує умови Кредитного договору, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з відповідним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, суд дійшов наступних висновків.
18.05.2021 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2005200060002003599, підстава: власне рішення.
Частиною 8 ст.4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
За приписами ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Незважаючи на те, що Кондратьєвим Олександром Олександровичем було втрачено статус фізичної особи-підприємця, спірні правовідносини між ним та Акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК» виникли щодо здійснення господарської діяльності відповідача. Станом на дату видачі кредиту Кондратьєв Олександр Олександрович був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.
Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Зважаючи на те, що спір виник щодо неналежного виконання умов договору, сторонами якого були юридична особа та фізична особа-підприємець, то втрата в подальшому фізичною особою статусу фізичної особи-підприємця не впливає на юрисдикцію такого спору, який згідно вимог ст. 20 ГПК України підвідомчий Господарському суду Миколаївської області.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору, зокрема постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14/144цс 18), від 13 лютого 2019 року у справі №910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), від 9 жовтня 2019 року у справі №127/23144/18.
Згідно статей 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України): господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи правову природу укладеного сторонами кредитного договору №N20.16.0000000158 від 17.02.2021, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору - Глава 71 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до приписів статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій ковкості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно частини першої статі 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статі 1050 ЦК України).
У відповідності до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даному випадку сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв'язку з чим кредитний договір №N20.16.0000000158 від 17.02.2021, з огляду на положення статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором №N20.16.0000000158 від 17.02.2021, перевіреного судом, вбачається, що сума заборгованості позичальника становить 138126,30 грн, яка складається з: 93828,21 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 26981,58 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 17316,51 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Слід також зауважити, що згідно статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому ГПК України порядку обставини, які повідомлені Банком не спростував, жодних доказів повернення кредиту не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи Кондратьєва Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитним договором № N20.16.0000000158 від 17.02.2021 у сумі 138126,30 грн, яка складається з: 93828,21 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 26981,58 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 17316,51 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, а також 2684,00 грн судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська