79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.06.2025 Справа № 914/1224/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства “Термінал-327», м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 9 329, 49 грн.
Представники сторін:
від позивача: Задорожний Ю.В. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серія АА № 1271945 від 10.04.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2049 від 26.08.2004
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства “Термінал-327» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича про стягнення заборгованості в розмірі 9 329, 49 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025, справу № 914/1224/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2025, позовну заяву Приватного підприємства “Термінал-327» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича про стягнення заборгованості в розмірі 9 329, 49 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
02.05.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2025 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 11474/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.05.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 28.05.2025.
28.05.2025 відповідачем подано на адресу суду заяву про долучення до матеріалів справи наступних документів з додатками за вх. № 14131/25, а саме: акту звірки взаємних розрахунків станом на 13.05.2025, платіжної інструкції № 2864 від 16.04.2025 на суму 1 200,00 грн. та платіжної інструкції № 2863 від 16.04.2025 на суму 7 200,00 грн.
28.05.2025 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 10.06.2025 на 10:30.
04.06.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заяву про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 8 400,00 грн. з додатками за вх. № 2451/25.
У вказаній заяві представник позивача зазначає про те, що після звернення Приватного підприємства «Термінал-327» до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ФОП Мухи Павла Орестовича заборгованості за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01 січня 2025 року, на рахунок Позивача від Відповідача 16 квітня 2025 року надійшли кошти на загальну суму 8400,00 грн. в якості сплати за надані послуги згідно даного Договору. На підставі наведеного, позивач просить суд прийняти дану заяву про відмову від позову в частині стягнення основної суми заборгованості за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01 січня 2025 року в розмірі 8 400,00 грн., а також закрити провадження у справі №914/1224/25 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича на користь Приватного підприємства «Термінал-327» основної суми заборгованості за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01 січня 2025 року, в розмірі 8 400,00 грн.
10.06.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, із врахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог за вх. № 2451/25 від 04.06.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. В судовому засіданні зазначив, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде подано у строки, встановленні ГПК України.
10.06.2025 відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, так як 28.05.2025 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.06.2025 на 10:30 (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1224/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання 10.06.2025 не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1224/25.
В судовому засіданні 10.06.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, що 01.01.2025 між позивачем та відповідачем було укладено Договір надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п. Згідно розділу 1 Договору про надання послуг, Позивач надав Відповідачу послуги з відеоспостереження за транспортними засобами Відповідача на території прилеглій до будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка 327. Протоколом № 1 погодження договірної ціни, що є додатком №1 до згаданого вище договору, сторонами було погоджено кількість місць відведених для спостереження -7, вартість послуг - 4 200 грн за один місяць. Позивач вказує на те, що Відповідач допустив наявність заборгованості за надані Позивачем послуги відеоспостереження за транспортними засобами на території прилеглій до будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка 327 у період січень-лютий 2025 року на загальну суму 8 400,00 грн., фактично не здійснивши жодної оплати за надані послуги (4200,00 грн (сума місячного платежу) Х 2 (плата за січень - лютий 2025 року) = 8 400,00 грн. (загальна сума заборгованості).
На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 8 400,00 грн. основної заборгованості, 622,06 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, 62,82 грн - 3 % річних, 244,61 - інфляційне збільшення, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. та 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача.
10.06.2025 відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, так як 28.05.2025 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.06.2025 на 10:30 (докази містяться в матеріалах справи).
28.05.2025 відповідачем подано на адресу суду заяву про долучення до матеріалів справи наступних документів з додатками за вх. № 14131/25, а саме: акту звірки взаємних розрахунків станом на 13.05.2025, платіжної інструкції № 2864 від 16.04.2025 на суму 1 200,00 грн., платіжної інструкції № 2863 від 16.04.2025 на суму 7 200,00 грн.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач оплатив позивачу основну суму заборгованості, про що долучив докази, що підтверджено позивачем.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти решти позовних вимог, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01 січня 2025 року між Приватним підприємством «Термінал-327» (за договором Виконавець, Позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Мухою Павлом Орестовичем (за договором Замовник, Відповідач у справі) укладено Договір про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п (надалі - Договір про надання послуг).
Крім того, 01 січня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено Додаток № 1 до Договору про надання послуг - Протокол №1 погодження договірної ціни, відповідно до якого, за послуги, передбачені п. 1.2 Договору про надання послуг, Замовник щомісячно виплачує Виконавцю винагороду в розмірі 4 200,00 без ПДВ за один місяць.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначені послуги, якщо інше не встановлено договором.
За цим Договором Виконавець надає Замовнику такі послуги: відеоспостереження за транспортним засобом Замовника під час перебування транспортного засобу на території, прилеглій до будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 327, м. Львів, 79000, в межах відведених для спостереження місць. Кількість місць визначається Сторонами в додатку до цього договору (п. 1.2 , п.п. 1.2.1 Договору про надання послуг).
На виконання Договору про надання послуг, Позивач надав Відповідачу послуги з відеоспостереження за транспортними засобами Відповідача на території прилеглій до будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка 327.
На підтвердження надання позивачем відповідачу послуг з відеоспостереження за транспортними засобами відповідача, позивачем долучено до матеріалів справи Акт № ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2025 на суму 1 200,00 грн. та Акт № ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2025 на суму 7 200,00, які підписані повноважними представниками сторін.
Протоколом № 1 погодження договірної ціни від 01.01.2025, сторонами було погоджено кількість місць відведених для спостереження -7, вартість послуг - 4 200,00 грн. за один місяць.
Згідно п. 3.6 Договору про надання послуг, впродовж 5 (п'яти) календарних днів від дати підписання цього Договору, Замовник здійснює оплату послуг за перший та останній місяці надання послуг.
Оплата за наступні місяці здійснюється до 25 числа місяця за наступний місяць (попередня оплата). У разі відсутності оплати станом на 01 число місяця в якому надаються послуги, Виконавець має право в односторонньому порядку зупинити надання послуг та не допускати транспортний засіб Замовника на територію надання послуг до часу здійснення ним оплати в повному обсязі (п. 3.6.1 Договору про надання послуг).
Відповідач, в порушення умов Договору про надання послуг, не здійснив оплати за надані послуги позивачем відеоспостереження за транспортним засобом під час перебування транспортного засобу на території, прилеглій до будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 327, м. Львів, 79000 за період січень-лютий 2025 року на загальну суму 8 400,00 грн.
У зв'язку із невиконанням відповідачем Договору про надання послуг, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 9 329,49 грн. з яких: 8 400,00 грн. - основна заборгованість, 622,06 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, 62,82 грн - 3 % річних, 244,61 - інфляційне збільшення, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. та 10 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заяву про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 8 400,00 грн. з додатками за вх. № 2451/25. До вказаної заяви позивачем долучено виписку АТ АКБ «Львів» за рахунками за період з 01.03.2025 по 27.05.2025
У вказаній заяві представник позивача зазначає про те, що після звернення Приватного підприємства «Термінал-327» до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ФОП Мухи Павла Орестовича заборгованості за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01 січня 2025 року, на рахунок Позивача від Відповідача 16 квітня 2025 року надійшли кошти на загальну суму 8400,00 грн. в якості сплати за надані послуги згідно даного Договору. На підставі наведеного, позивач просить суд прийняти дану заяву про відмову від позову в частині стягнення основної суми заборгованості за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01 січня 2025 року в розмірі 8 400,00 грн., а також закрити провадження у справі №914/1224/25 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича на користь Приватного підприємства «Термінал-327» основної суми заборгованості за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01 січня 2025 року, в розмірі 8 400,00 грн.
Вказана заява підписана керівником позивача - Возним Т.С., повноваження якого підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який долучено до матеріалів справи.
Судом встановлено, що 16.04.2025 відповідач здійснив оплату заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 8 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2864 від 16.04.2025 на суму 1 200,00 грн. та платіжною інструкцією № 2863 від 16.04.2025 на суму 7 200,00 грн., долученими відповідачем та виписками по рахунках, долучених представником позивача.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. ч. 3, 4 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову, не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Суд роз'яснює сторонам наслідки відмови від позову, зокрема те, що у разі прийняття судом відмови від позову, суд закриває провадження у справі, і повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Оскільки відмова позивача від частини позовних вимог у даній справі не суперечить чинному законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає відмову позивача від позову та закриває провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича основного боргу у сумі 8 400,00 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відмова позивача від частини позовних вимог).
Стосовно решти позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01.01.2025.
Крім того, 01 січня 2025 року між позивачем та відповідачем укладено Додаток № 1 до Договору про надання послуг - Протокол №1 погодження договірної ціни.
За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01.01.2025, що підтверджується Актом № ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2025 на суму 1 200,00 грн. та Актом № ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2025 на суму 7 200,00, які підписані повноважними представниками сторін та долучені позивачем до матеріалів справи.
Загальна вартість наданих послуг становить 8 400,00 грн., що не заперечується сторонами і дана сума оплачена відповідачем позивачу 16.04.2025, внаслідок чого підлягає до закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 400,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Протоколом № 1 погодження договірної ціни від 01.01.2025, позивачем та відповідачем було погоджено кількість місць відведених для спостереження -7, вартість послуг - 4 200,00 грн за один місяць.
Згідно п. 3.6 Договору про надання послуг, впродовж 5 (п'яти) календарних днів від дати підписання цього Договору, Замовник здійснює оплату послуг за перший та останній місяці надання послуг.
Відповідно до п. 3.6.1 Договору про надання послуг, оплата за наступні місяці здійснюється до 25 числа місяця за наступний місяць (попередня оплата). У разі відсутності оплати станом на 01 число місяця, в якому надаються послуги, Виконавець має право в односторонньому порядку зупинити надання послуг та не допускати транспортний засіб Замовника на територію надання послуг до часу здійснення ним оплати в повному обсязі.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормою ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Свої зобов'язання, передбачені Договором про надання послуг, відповідач належним чином не виконав, не здійснив своєчасної оплати позивачу за надані послуги згідно Акту № ОУ-0000011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2025 на суму 1 200,00 грн. та Акту № ОУ-0000024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2025 на суму 7 200,00 грн.
04.06.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» заяву про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 8 400,00 грн. з додатками за вх. № 2451/25. До вказаної заяви позивачем долучено виписку АТ АКБ «Львів» за рахунками за період з 01.03.2025 по 27.05.2025, якою підтверджується факт сплати відповідачем позивачу 1 200,00 грн. та 7 200,00 грн., а всього 8 400,00 грн. 16.04.2025 року.
Щодо стягнення з відповідача 62,82 грн. - 3% річних та 244,61 грн. - втрат від інфляції згідно приведених розрахунків, суд зазначає наступне.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку, позивач здійснив нарахування 3% річних та втрат від інфляції за період: з 06.01.2025 по 25.01.2025 із суми заборгованості 4 200,00 грн., згідно якого 3% річних становлять 6,90 грн., а втрати від інфляції - 50,40 грн. та за період з 26.01.2025 по 16.04.2025 із суми заборгованості 8 400,00 грн., згідно якого, 3% річних становлять 55,92 грн., а втрати від інфляції - 194,21 грн.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних, є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Стосовно нарахованих відповідачем 3% річних, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.
Згідно п. 3.6 Договору про надання послуг, впродовж 5 (п'яти) календарних днів від дати підписання цього Договору, Замовник здійснює оплату послуг за перший та останній місяці надання послуг.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних, позивач вважає період прострочення відповідача - з 06.01.2025. Однак, суд вказує на те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з наступного календарного дня і нарахування штрафних санкцій проводиться також з наступного календарного дня.
Таким чином, суд, здійснивши перерахунок 3% річних, беручи до уваги, дату прострочення відповідача з 07.01.2025, вважає, що обгрунтованим до стягнення є розмір 3% річних, який становить 62,48 грн. (6,56+55,92) за визначений судом період: з 07.01.2025 по 25.01.2025 із суми заборгованості 4 200,00 грн. (3% річних становить 6,56 грн.) та з 26.01.2025 по 16.04.2025 із суми заборгованості 8 400,00 грн. (3% річних становить 55,92 грн.). В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3% річних суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування таких.
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання з 07.01.2025, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 244,61 грн.
Стосовно нарахованої позивачем пені в розмірі 622,06 грн., суд зазначає наступне.
Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована представником позивача в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, керуючись п. 5.3 Договору про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01.01.2025 на загальну суму 622,06 грн., а саме: з 06.01.2025 по 23.01.2025 із суми заборгованості 4 200,00 грн. - пеня становить 55,92 грн.; з 24.01.2025 по 25.01.2025 із суми заборгованості 4 200,00 грн. - пеня становить 6,67 грн.; з 26.01.2025 по 06.03.2025 із суми заборгованості 8 400,00 грн. пеня становить 266,96 грн.; з 07.03.2025 по 16.04.2025 із суми заборгованості 8 400,00 грн. - пеня становить 292,50 грн.
За загальним правилом, згідно з ч.3 ст.232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п.3 Договору про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01.01.2025, сторони встановили, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 3.6 цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку пені, позивач вважає період прострочення відповідача - з 06.01.2025. Однак, суд вказує на те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з наступного календарного дня і нарахування штрафних санкцій проводиться також з наступного календарного дня.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи наведене, суд, здійснив перерахунок розміру пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, беручи до уваги дату прострочення відповідача основної заборгованості з 07.01.2025, за наступні періоди: з 07.01.2025 по 23.01.2025 із суми заборгованості 4 200,00 грн. - пеня становить 52,82 грн.; з 24.01.2025 по 25.01.2025 із суми заборгованості 4 200,00 грн. - пеня становить 6,67 грн.; з 26.01.2025 по 06.03.2025 із суми заборгованості 8 400,00 грн. пеня становить 266,96 грн.; з 07.03.2025 по 16.04.2025 із суми заборгованості 8 400,00 грн. - пеня становить 292,50 грн. Відтак, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача розмір пені в сумі 618,95 грн. (59,49+559,46). Решта сума пені позивачем нарахована безпідставно.
Таким чином, враховуючи зазначене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 618,95 грн. на час ухвалення рішення у даній справі. В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування такої.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як 3% річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.
Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У матеріалах справи відсутні докази, що Договір про надання послуг №Ш327/Т327-01-01-2025-п від 01.01.2025 з укладеним до нього Додатком № 1 від 01.01.2025, визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами розірвані чи змінені не були.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 244,61 грн. втрат від інфляції, 62,48 грн. - 3% річних та 618,95 грн. пені, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.
У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та пені, суд відмовляє.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 274 від 01.05.2025 на суму 3 028,00 грн.
На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 300,56 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, суд вважає за необхідне повернути Приватному підприємству “Термінал-327» з Державного бюджету України 1 514,00 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 274 від 01.05.2025 на суму 3 028,00 грн., у зв'язку із закриттям провадження у справі, згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відмова позивача від частини позовних вимог).
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 1 ст. 130, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) основного боргу у сумі 8 400,00 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відмова позивача від частини позовних вимог).
2. Позов стосовно решти позовних вимог задоволити частково.
3. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Мухи Павла Орестовича( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Приватного підприємства “Термінал-327» (79015, Львівська область, місто Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73; код ЄДРПОУ 38821655) 244,61 грн. втрат від інфляції, 62,48 грн. - 3% річних, 618,95 грн. пені та 300,56 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
6. Повернути Приватному підприємству “Термінал-327» (79015, Львівська обл., місто Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73; ЄДРПОУ 38821655) з Державного бюджету України 1 514,00 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 274 від 01.05.2025 на суму 3 028,00 грн., у зв'язку із закриттям провадження у справі, згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відмова позивача від частини позовних вимог).
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 16.06.2025.
Суддя Долінська О.З.