10.06.2025 р. Справа № 914/369/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючого судді Бургарт Т.І., з участю секретаря судового засідання Кравець О.І., розглянувши позовну заяву
Позивача: Фермерського господарства «Рисовський» (81135, Львівська область, Пустомитівський р-н, село Зубра, код ЄДРПОУ: 19324981)
до Відповідача: Солонківської сільської ради (81131, Львівська область, Львівський р-н, село Солонка, вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ: 04369699)
про: відшкодування моральної шкоди у розмірі 100'000,00 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Хом'як О.Г.
До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Рисовський» до Солонківської сільської ради про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100'000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на тривале невиконання відповідачем наказу суду, який видано на підставі рішення арбітражного суду Львівської області від 13 жовтня 1994 року у справі № 5/79 про виділення ФГ «Рисовський» 4 га землі під розширення земель фермерського господарства, чим позивачу спричинено моральну шкоду в розмірі 100'000,00 грн.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду і протоколах судових засіданнях.
26 травня 2025 року (вх. № 13817/25) позивачем через систему «Електронний суд» було надіслано заяву про розгляд позовних вимог в новій редакції.
26 травня 2025 року Господарським судом Львівської області за результатами розгляду клопотання позивача про оголошення перерви у судовому засіданні з метою надання часу для обґрунтування необхідності зміни позовних вимог протокольною ухвалою суду було оголошено перерву у судовому засіданні.
10 червня 2025 року (вх. № 2526/25) позивачем через систему «Електронний суд» було надіслано заяву, у якій позивач повторно просив суд змінити позовні вимоги.
У судове засідання 10 червня 2025 року з'явився представник відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В підготовчому засіданні здійснювався розгляд заяв позивача про розгляд позовних вимог в новій редакції, з урахуванням наданих ним додаткових пояснень щодо обґрунтування необхідності такої процесуальної дії у повторній заяві про зміну позовних вимог.
Позивач у заяві № 13817/25 від 26 травня 2025 року та у заяві № 2526/25 від 10 червня 2025 року просить визнати протиправним розпорядження Голови Пустомитівської райдержадміністації № 304 від 20 травня 2005 року про надання у приватну власність земельних ділянок з кадастровими номерами № 4623683300:03:0008 та № 46236833:00:000:009 та відшкодувати завдану йому моральну шкоду згідно поданого розрахунку у сумі 1' 920' 000,00 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення арбітражного суду Львівської області № 5/79 від 13 жовтня 1994 року, яким йому було виділено 4 га землі для ведення фермерського господарства. Однак реалізувати це право він не зміг, оскільки відповідач, всупереч вказаному рішенню, не видав документи, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, не забезпечив проведення державної реєстрації відведеної земельної ділянки за проєктом землеустрою та не надав витяг з Державного земельного кадастру.
Більше того, в межах зазначених 4 га наразі зареєстровані дві земельні ділянки з кадастровими номерами № 4623683300:03:0008 та № 46236833:00:000:009, які були передані у приватну власність відповідними розпорядженнями голови Пустомитівської РДА № 304 від 20 травня 2005 року. На думку позивача, дії відповідача фактично унеможливили реалізацію його права на землю, створили стан правової невизначеності та спричинили моральні страждання, пов'язані зі зниженням престижу і довіри до діяльності фермерського господарства «Рисовський» та з погіршенням його ділової репутації як суб'єкта господарювання.
З огляду на викладене, позивач вважає за необхідне збільшити розмір моральної компенсації, визначивши її у сумі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі за кожен місяць неналежного виконання рішення суду.
Окрім того, позивач заявив окрему вимогу про визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської РДА № 304 від 20 травня 2005 року, яке, на його переконання, порушує його законне право на вільне володіння земельною ділянкою, що була йому виділена відповідно до рішення суду та призначена для ведення фермерського господарства.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення заяв позивача, вказавши, що вони, на його думку, є заявами про зміну предмета позову, і при цьому не були надіслані відповідачу відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України. Крім цього, відповідач вказує, що позивач заявив додаткову вимогу немайнового характеру без сплати передбаченого законом розміру судового збору, а також заявив вимогу про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, який не входить до складу учасників в межах цього судового провадження, тому просить суд повернути зазначені заяви заявнику без розгляду.
Дослідивши зміст заяв позивача, обставини, на які він покликається як на підстави їх подання, а також обставини, на які покликається відповідач, як на підстави своїх заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 стаття 46 Господарського процесуального кодексу, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 902/560/20(902/301/21).
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин
Дані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 у справі № 922/53/19.
Водночас під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).
Як свідчить аналіз змісту заяви позивача № 13817/25 від 26 травня 2025 року та № 2526/25 від 10 червня 2025 року, позивачем було фактично змінено предмет позову та збільшено розмір позовних вимог.
Зокрема, первісна позовна заява містила вимогу про стягнення з відповідача на користь ФГ «Рисовський» моральної шкоди у розмірі 100'000,00 грн, однак не містила вимог про визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської РДА № 304 від 20 травня 2005 року.
Натомість у подальших процесуальних зверненнях позивач просить суд додатково визнати протиправним розпорядження голови Пустомитівської РДА № 304 від 20 травня 2005 року та збільшує розмір моральної шкоди до 1'920'000,00 грн, обґрунтовуючи це тривалим невиконанням судового рішення.
Отже, на переконання суду, такі дії позивача свідчать про зміну предмета позову шляхом включення до нього нової вимоги (про визнання розпорядження протиправним), а також про збільшення розміру позовних вимог в частині збільшення розміру майнової шкоди, що підлягає стягненню.
Зі змісту частини 5 стаття 46 Господарського процесуального кодексу вбачається, що у разі подання заяви про зміну предмету позову, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Судом встановлено, що позивач не надав доказів надсилання відповідачу заяви № 13817/25, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що відповідача було належним чином повідомлено про подання цієї заяви.
У пункту 7 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, в тому числі, інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Згідно частини 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Суд встановив, що у поданій заяві позивач заявляє немайнову вимогу - про визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської РДА № 304 від 20 травня 2005 року.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому подано позовну заяву.
Водночас згідно з частиною третьою статті 4 цього ж Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивач як зобов'язаний сплатити судовий збір у зменшеному розмірі - 80% прожиткового мінімуму за подання заяви з немайновими вимогами.
Однак, доказів сплати судового збору разом із заявою не надано, що суперечить вимогам частини 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою сплата судового збору має бути здійснена до моменту подання заяви про зміну предмета позову або збільшення позовних вимог.
Крім цього, згідно з вимогами частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Позивач жодним чином не обґрунтовує заявлення позовної вимоги про визнання протиправним розпорядження голови Пустомитівської РДА спільно з вимогою до Солонківської сільської ради про відшкодування моральної шкоди, не зазначає на якій підставі ці вимоги повинні розглядатися в межах одного провадження, або як вони пов'язані між собою підставою виникнення чи поданими доказами.
Одночасно у заяві відсутня і будь-яка аргументація щодо підстав заявлення такої вимоги саме до Солонківської сільської ради, яка є органом місцевого самоврядування і, на відміну від Пустомитівської РДА, не входить в систему органів виконавчої влади та не має жодного відношення до розпорядчих актів держадміністрації.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про невідповідність заяв позивача № 13817/25 від 26 травня 2025 року та № 2526/25 від 10 червня 2025 року вимогам частини 2 статті 170, частини 1 статті 173 та частини 3 статті 163 ГПК України, а тому з врахуванням положень частини 4 статті 170 ГПК України такі заяви підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Згідно частиною 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 42, 80, 169, 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Повернути без розгляду заяви позивача № 13817/25 від 26 травня 2025 року та № 2526/25 від 10 червня 2025 року.
2. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 255 257 ГПК України.
3. На підставі ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Суддя Бургарт Т.І.