вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3332/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон» (21017, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 45-Д)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БК М-БУД» (08200, Київська, обл., м. Ірпінь, вул. Григорія Сковороди, буд. 1)
про стягнення 162491,80 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №б/н від 10.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК М-БУД» про стягнення 162491,80 грн.
Водночас, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справив порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 19.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
08.01.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів витрат на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
19.12.2024 о 17:16 ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2024 була доставлена сторонам у їх електронні кабінети (електронну пошту).
Тобто, відповідача було повідомлено про розгляд справи № 911/3332/24, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 16.06.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «БК М-БУД» (далі - відповідач, Позичальник) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон» (далі - позивач, Позикодавець), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової позики № 231024 від 23.10.2024 (далі - Договір).
Так, 23.10.2024 між вказаними товариствами було укладено Договір, відповідно до п. 1.1. Позикодавець надає безвідсоткову поворотну позику Позичальнику в розмірі 150000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути надану йому суму безвідсоткової позики в повному обсязі в строк, що передбачений п. 2.2 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику в користування грошові кошти у розмірі, який вказаний п.п. l.1 Договору. Позика надається шляхом перерахунку коштів Позичальнику на його розрахунковий рахунок. Перерахунок коштів Позикодавцем на розрахунковий рахунок Позичальника підтверджує факт одержання ним позики в розмірі, зазначеному в платіжному дорученні (банківській виписці).
Позивач в позові вказує, що за Договором ТОВ «ТД «Оріон» 23.10.2024 на розрахунковий рахунок ТОВ «БК М-БУД» було перераховано кошти у розмірі 150000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1962 від 23.10.2024.
Також вказує, що станом на 10.12.2024 ТОВ «БК М-БУД» свої зобов'язання за договором не виконало, адже відповідачем на рахунок позивача позика за Договором не була повернута. Строк виконання зобов'язання відповідачем за Договором сплив 01.11.2024.
21.11.2024 на адресу ТОВ «БК М-БУД» засобами поштового зв'язку та електронну пошту відповідача, ТОВ «ТД «Оріон» направив претензію про сплату позики, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних вих. №363 від 21.11.2024, в який позивач просив відповідача не пізніше 31.11.2024 перерахувати ТОВ «ТД «Оріон» на його розрахунковий рахунок заборгованість за Договором №231024 від 23.10.2024 в розмірі 150000,00 грн., пеню за період з 01.11.2024 по 20.11.2024 в розмірі 15000,00грн., три відсотки річних в сумі 245,90 грн. та інфляційні втрати.
Позивач зазначає, що на день звернення із даною позовною заявою відповіді на вищевказану претензію відповідачем надано не було, цінний лист з описом вкладеного в якому міститься претензія з 26.11.2024 року перебуває в поштовому відділенні м. Ірпінь.
Таким чином, ТОВ «БК М-БУД» порушено зобов'язання за Договором, вжиття заходи досудового врегулювання спору не дали результату, тому з метою захисту своїх порушених прав позивач вимушений звернутись до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь боргу за Договором, пені, трьох відсотків річних.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подавав, а відтак, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст.640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору №231024 від 23.10.2024, перерахував на рахунок відповідача грошові кошті в сумі 150000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1962 від 23.10.2024.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути надану позику не пізніше 31.10.2024 року. Позика повертається шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок Позикодавця.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача розміру поворотної фінансової допомоги в сумі 150000,00 грн.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, у випадку прострочки виконання Позичальником умов п.п.2.2. цього Договору Позичальник зобов'язаний заплатити Позикодавцю пеню у розмірі 0,2% неповернутої суми за кожен день прострочки.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивач заявляє вимогу про стягнення 491,80 грн. трьох відсотків річних та 12000,00 грн. пені за загальний період з 01.11.2024 по 10.12.2024.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, трьох процентів річних на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 12000,00 грн. пені, 491,80 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 19379,20 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи копії: договору №1 від 20.11.2024, ордер серія АВ №1166869 від 20.11.2024, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, Акт №1 від 10.12.2024, рахунок №05/12/24/1 від 05.12.2024 та платіжну інструкцію №2664 від 19.12.2024.
Так, 20.11.2024 між Фізичною особою-підприємцем, адвокатом Піпко Андрієм Миколайовичем, який діє на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №789 від 10.12.2012 року (надалі - Адвокат) з однієї сторони і Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон» в особі начальника комерційного відділу Карпюк Ольги Василівни, діючої відповідно до наказу « 29-к від 08.11.2024 року (надалі - Клієнт), разом - Сторони, а окремо - Сторона, уклали цей Договір про наступне:
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Адвокат зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі щодо стягнення з ТОВ «БК М-БУД» боргу за договором про надання безстрокової поворотної фінансової допомоги №231024 від 23.10.2024 року, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних та пов'язаних з цим питань (далі - Справа), а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором.
Відповідно до пункту 1.5. Договору, Клієнт надає Адвокату весь обсяг процесуальних прав, належних йому без обмежень, в підтвердження чого Адвокат видає ордер на надання правової допомоги.
Згідно пункт 3.1. Договору, Клієнт сплачує Адвокату надання правової допомоги гонорар розмірі не менше 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
В матеріалах справи міститься ордер серія АВ №1166869 від 20.11.2024, виданий на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙДІМ «ОРІОН» на ім'я адвоката Піпка Андрія Миколайовича.
До договору про надання правової допомоги, позивач надав підписаний ним з адвокатом А. Піпком Акт №1 від 10.12.2024, за яким гонорар адвоката сплачується у фіксованому розмірі 19379,20 грн. згідно рахунку адвоката.
Відповідно до п. 1 Акту, Клієнт визнає, що договір про надання правової допомоги №1 від 20.11.2024 належним чином виконано та Клієнт немає до адвоката жодних претензій. Договір діє до підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг в цілому.
В якості підтвердження оплати наданих послуг з правової допомоги позивач надав платіжну інструкцію №2664 від 19.12.2024 на суму 19379,20 грн., в призначенні платежу зазначено - оплата за надання правової допомоги згідно рахунку №05/12/24/1 від 05.12.2024р., Без ПДВ.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, за підписом адвоката Піпка А.М. було подано лише позовну заяву з додатками ( вх.№б/н від 10.12.2024).
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.
Справа №911/3332/24 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та містить малий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 3000,00 грн.
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 19379,20 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, 247-252 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК М-БУД» про стягнення 162491,80 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК М-БУД» (08200, Київська, обл., м. Ірпінь, вул. Григорія Сковороди, буд. 1, код ЄДРПОУ 40731786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Оріон» (21017, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Гонти, буд. 45-Д, код ЄДРПОУ 35904430) заборгованість у розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., три проценти річних у розмірі 491 (чотириста дев'яносто один) грн. 80 коп., пеню у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, видавши наказ.
Повний текст рішення складено 16.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.